Хорвати у Воєводині є великою національною меншиною і четвертим за величиною етносом автономної області після ru ru та с

Хорвати у Воєводині є великою національною меншиною і четвертим за величиною етносом автономної області після ^[ru], ^[ru] та словаків. За даними перепису 2011 року, чисельність хорватів у Воєводині склала 47 033 осіб або 2,43 % від населення Воєводини. Хорвати офіційно визнані національною меншиною, хорватська мова є однією з шести офіційних мов у Воєводині, їхні права в галузі освіти, культури та інформації офіційно захищені. Більшість воєводинських хорватів є католиками. У Воєводині також проживають громади бунєвців і шокців, які мають розмите національне самовизначення. Частина з них вважає себе складовою хорватського етносу, а частина − самостійним етносом.

Історія

У XV столітті хорвати переважно проживали в області Срем. Вони становили більшість у 76 з 801 сіл, які існували на території сучасної Воєводини. Більшість хорватів, що проживали у Воєводині, були шокцями. Протягом XVII століття з Далмації до Воєводини почали переселятися бунєвці. Згідно з деякими теоріями, шокці можуть бути нащадками середньовічного слов'янського населення у Воєводині, де їх предки мешкали від VII століття. Згідно з іншими думками, середньовічні слов'яни у Воєводині переважно розмовляли ікавською вимовою штокавської говірки, яка сьогодні швидше асоціюється зі стандартною хорватською мовою.

За даними 1851 року, населення ^[ru], історичної провінції, яка була попередницею нинішньої Воєводини, «серед інших» етнічних груп, було 62 936 жителів записано як «бунєвці і шокці» і 2 860 як хорвати. Наступні оцінки чисельності населення в XIX столітті, які проводилися в Австро-Угорській імперії розцінювали бунєвців і шокців як окремі від хорватів етнічні групи.

Перепис 1910 року в Австро-Угорській імперії показав великі відмінності між тими, хто вважав себе бунєвцями і шокцями, і тими, хто вважав себе хорватами. За даними перепису і місті Суботиця було тільки 39 громадян, які вважали хорватську мову своєю рідною, тоді як 33 390 громадян були перераховані як носії «інших мов» (більшість з них назвали бунєвську рідною мовою). У місті Сомбор 83 жителів визнали рідною хорватську, а 6 289 жителів були перераховані в якості носії «інших мов» (переважно бунєвської).

Згідно з переписом 1910 року в Сремі, що був тоді частиною Королівства Хорватії і Славонії, хорвати становили відносну або абсолютну більшість у ^[ru] (843 хорвати або 86,46 % від загальної чисельності населення), ^[ru] (1 775 або 77,61 %), ^[ru] (2 450 або 59,22 %), Петроварадині (3 266 або 57,02 %), ^[ru] (466 або 48,19 %) і ^[ru] (966 або 41,67 %).

1925 року представники бунєвців і шокців організували в Суботиці святкування 1000-річчя заснування Хорватського королівства, приурочене до того, що в 925 році Томислав I став першим королем Хорватського Королівства. На площі імені короля Томислава в Суботиці було встановлено меморіальну дошку з написом «Меморіальна дошка тисячоліття до Королівства Хорватії 925—1925. Встановлена бунєвськими хорватами». Крім Суботиці, меморіальні дошки на честь Томислава I було також встановлено в Сремських Карловцях і Петроварадині.

У XX столітті, коли основним роздільником між народами, які розмовляють мовами сербсько-хорватського континууму, стала релігійна ознака, більшість шокців і частина бунєвців відносять себе до хорватського етносу.

У 1990-х під час війни в Хорватії представники Сербської радикальної партії організували і брали участь у вигнанні хорватів з багатьох міст і сіл Воєводини. Голову Сербської радикальної партії Воїслава Шешеля підозрювали в участі у цих подіях. За різними оцінками, кількість хорватів, які залишили Воєводину під час цих подій, склало від 20 000 до 40 000 жителів.

Мова

На всій території міста Суботиця від 1993 року хорватська мова була офіційною. Збори общини ^[ru] в кінці 2005 року, а потім і общини Апатин 2006 року, також визнали хорватську офіційною.

2009 року Статутом автономного краю Воєводина хорватську мову на основі латинської графіки введено як одну з шести офіційних мов в органах і організаціях Автономної області Воєводини. Від осені 2009 року хорватську мову з елементами національної культури викладають у початкових школах у місцях з компактним проживанням хорватського населення. Починаючи від 2009 року Радіо Сомбор розпочало мовлення щотижневої передачі хорватською мовою «Голос Хорватів».

Чисельність і область розселення

Близько двох третин усіх хорватів у Воєводині мають бунєвське або шокське коріння. У складі Югославії до 1991 року бунєвців і шокців враховували як хорватів, від 1991 року їх обліковують окремо. Чисельність хорватів від 1495 до 2011 року в межах сучасної Воєводини виглядає так:

Рік	Загальне населення	Хорвати	Частка
1495	194,500	7,500	3.9 %
1787	476,018	38,161	8.0 %
1828	867,281	67,692	7.8 %
1840	912,754	66,362	7.3 %
1857	1,030,545	60,690	5.9 %
1880	1,178,189	72,298	6.1 %
1890	1,331,143	80,404	6.0 %
1900	1,433,387	81,198	5.7 %
1910	1,515,983	91,366	6,0 %
1921	1,535,794	129,788	8.5 %
1931	1,624,158	132,517	8.2 %
1940	1,662,862	101,035	6.1 %
1948	1,663,212	134,232	8.1 %
1953	1,712,619	128,054	7.5 %
1961	1,854,965	145,341	7.8 %
1971	1,952,533	138,561	7.1 %
1981	2,034,772	109,203	5.4 %
1991	2,013,889	74,226	3.7 %
2002	2,031,992	56,546	2.78 %
2011	1,931,809	47,033	2.43 %

Частка за округами

За даними перепису 2011 року, хорвати були таким чином представлені в округах Автономної області Воєводина:

Округ	Загальна чисельність	Чисельність хорватів	Частка хорватів
Північно-Бацький	186 906	14 536	7.78 %
Західно-Бацький	188 087	10 879	5.78 %
Південно-Бацький	615 371	10 022	1.63 %
Сремський	312 278	8 758	2.80 %
Південно-Банатський	293 730	1 512	0.51 %
Середньо-Банатський	187 667	796	0.42 %
Північно-Банатський	147 770	530	0.36 %
Воєводина	1 931 809	47 033	2.43 %

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 28 травня 2020.
Dr Dušan J. Popović, Srbi u Vojvodini, knjiga 3, Novi Sad, 1990.
Juraj Lončarević: Hrvati u Mađarskoj i Trianonski ugovor, Školske novine, Zagreb, 1993,
Home page of — www.talmamedia.com. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 20 лютого 2016.
A magyar szent korona országainak 1910. évi népszámlálása; Budapest 1912
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 травня 2020.
. Архів оригіналу за 10 березня 2003. Процитовано 28 травня 2020.
. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 28 травня 2020.

[1] . Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 28 травня 2020.

[2] Dr Dušan J. Popović, Srbi u Vojvodini, knjiga 3, Novi Sad, 1990.

[Lončarević-3] Juraj Lončarević: Hrvati u Mađarskoj i Trianonski ugovor, Školske novine, Zagreb, 1993,

[talmamedia.com-4] Home page of — www.talmamedia.com. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 20 лютого 2016.

[5] A magyar szent korona országainak 1910. évi népszámlálása; Budapest 1912

[6] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 травня 2020.

[7] . Архів оригіналу за 10 березня 2003. Процитовано 28 травня 2020.

[8] . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2016.

[Этнический_состав_населения_Сербии_2011_г.-9] . Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 28 травня 2020.