Хибні двері подоба дверей з лиштвою в якому дверний проріз будучи закладений є неглибокою нішою Можуть бути вирізані або

Хибні двері — подоба дверей з лиштвою, в якому дверний проріз, будучи закладений, є неглибокою нішою. Можуть бути вирізані або намальовані на стіні. Поширений архітектурний елемент в гробницях Стародавнього Єгипту і донурагічної Сардинії. Пізніше хибні двері також зустрічаються в етруських гробницях, а за часів Стародавнього Риму їх використовували в інтер'єрах житлових будинків і гробницях.

Хибні двері Неферіу (близько 2150 -2010 роки до н. е.), VIII — XI династії. Покійний зображений в центральній ниші перед столом підношень. Розфарбований вапняк. Метрополітен-музей (США)

Стародавній Єгипет

Хибні двері зі скульптурою, через які проходить покійний. Британський музей (Лондон)

Стародавні єгиптяни вірили, що між світами живих і мертвих розташовані хибні двері, через які може проходити божество або дух померлого. Хибні двері зазвичай були основою ^[ru] гробниці, де родичі залишали підношення покійному на спеціальній жертовній плиті перед хибними дверима. Більшість помилкових дверей розташовуються біля західної стіни похоронної камери або сердабу, оскільки древні єгиптяни асоціювали Захід із землею мертвих. У багатьох мастабах знайдені хибні двері.

Структура

Хибні двері вирізалися з цільного каменю або дошки. Центральна їхня частина являла собою пласку панель або нішу, обрамлену декількома парами косяків для створення ілюзії глибини і переходів. Напівциліндричний барабан, вирізаний над центральною панеллю, імітував очеретяну рогожу, яка прикривала справжні двері.

Двері обрамлені серією карнизів і перемичок, прикрашені сценою підношення покійного (як правило, вирізалася трохи вище центру двері). Іноді власники гробниць зображувалися у вигляді статуй, що проходять крізь хибні двері.

Написи

Бічні панелі зазвичай містять імена і титули покійних, ряд стандартних формул підношень. Ці тексти звеличують гідності померлого і висловлюють добрі побажання про його загробне життя.

Наприклад, хибні двері Анхіреса свідчать:

«Писар будинку божественних документів, жрець Анубіса, послідовник великого, послідовник Т'єнтета, — Анхірес».

На перемичці сказано:

«Його старший син ^[ru] Медунефер зробив це для нього»

На лівому і правому зовнішніх одвірках зазначається:

"Підношення, які фараон і Анубіс,

Хто перебуває у божественному чертозі, дали для поховання на Заході,

Які постаріли кращим чином."

«Його старший син паламар Медунефер діяв від його імені, коли його поховали в некрополі.

Писар будинку божественних документів Анхірес».

Історичний розвиток

Відновлений заупокійний комплекс Джосера в Саккарі зображує палацовий фасад, архітектурний мотив якого склали хибні двері

Виконання хибних дверей з імітацією декількох дверей походить від нішового фасаду палацу, який отримав архітектурне поширення у Ранньодинастичному періоді. Хибні двері в мастабах вперше виконані при Третій династії Стародавнього царства і стали практично постійним елементом гробниць IV — VI династій. Протягом майже 150 років, що охоплюють правління фараонів Пепі I, Меренра I і Пепі II, хибні двері зазнали змін в частині панелей. Це допомагає історикам датувати гробниці.

Після першого перехідного періоду популярність хибних дверей знизилася. Їх замінили стели з місцем для запису похоронних текстів.

Доісторична Сардинія

В Домус-де-Янасі в камерних гробницях донурагічної культури Оцієрі часто зустрічаються хибні двері, вирізані в стінах, уособлюючи вхід в підземний світ.

Етрурія

У етруських гробницях хибні двері мають дорійський дизайн і завжди зображуються закритими. Найчастіше вони розфарбовані, але іноді покрита рельєфами (Гробниця Шаронте в Таркуїнії). На відміну від хибних дверей древніх єгиптян, етруські помилкові двері мають безліч інтерпретацій. Це могли бути двері в підземний світ, або позначали майбутнє місце дверного отвору в разі розширення гробниці, або це вхід до гробниці, як видно зовні. У гробниці авгурів в Таркуїнії двоє чоловіків зображені в лівій і правій частинах хибних дверей. Їхні жести скорботи свідчать про те, що померлий знаходиться за дверима.

Древній Рим

Фреска помилкових дверей в римській Вілле Поппеї

Намальовані двері нерідко доповнювали інтер'єр римських вілл. Прикладом може служити вілла Юлія Полібія в Помпеях, де хибні двері симетрично намальовані на стіні навпроти справжніх дверей. Крім створення архітектурної симетрії зображення помилкових дверей могло використовуватися для візуального розширення простору.

Примітки

Юсупов Э. С. Словарь терминов архитектуры. — Ленинградская галерея, 1994. — 432 с.
Bard, KA. Encyclopedia of the Archaeology of Ancient Egypt. — NY : Routledge, 1999.
Allen, JP. Middle Egyptian. — Cambridge UK : Cambridge University Press, 2000. — С. 95.
Strudwick, Nigel C. Texts from the Pyramid Age. — BRILL, 2005. — С. 239.
Strudwick, Nigel. The Administration of Egypt in the Old Kingdom. — Kegan Paul, 1986.
Lilliu, Giovanni. La Civiltà dei Sardi // Nuova ERI. — 1988. — 19 luglio.
Demartis, Giovanni Maria. La Necropoli di Anghelu Ruju. — Carlo Delfino editore, 1986.
neroargento > domus de janas > S'Incantu o Monte Siseri Foto Gallery. www.neroargento.com. Процитовано 20 грудня 2018.
Jean-René Jannot. Religion in Ancient Etruria. — Univ of Wisconsin Press, 2005. — С. 56. — .
John R. Clarke. The Houses of Roman Italy, 100 B.C.–A.D. 250: Ritual, Space, and Decoration. — University of California Press, 1991. — С. 113—115. — .

Посилання

[1] Юсупов Э. С. Словарь терминов архитектуры. — Ленинградская галерея, 1994. — 432 с.

[2] Bard, KA. Encyclopedia of the Archaeology of Ancient Egypt. — NY : Routledge, 1999.

[3] Allen, JP. Middle Egyptian. — Cambridge UK : Cambridge University Press, 2000. — С. 95.

[4] Strudwick, Nigel C. Texts from the Pyramid Age. — BRILL, 2005. — С. 239.

[5] Strudwick, Nigel. The Administration of Egypt in the Old Kingdom. — Kegan Paul, 1986.

[6] Lilliu, Giovanni. La Civiltà dei Sardi // Nuova ERI. — 1988. — 19 luglio.

[7] Demartis, Giovanni Maria. La Necropoli di Anghelu Ruju. — Carlo Delfino editore, 1986.

[8] roargento > domus de janas > S'Incantu o Monte Siseri Foto Gallery. www.neroargento.com. Процитовано 20 грудня 2018.

[9] Jean-René Jannot. Religion in Ancient Etruria. — Univ of Wisconsin Press, 2005. — С. 56. — .

[10] John R. Clarke. The Houses of Roman Italy, 100 B.C.–A.D. 250: Ritual, Space, and Decoration. — University of California Press, 1991. — С. 113—115. — .