Мастаба

Мастаба́ (що означає «будинок вічності» або «вічний дім») — тип гробниць давньоєгипетської знаті епохи Раннього (– до н. е.) та Стародавнього царства (2800– до н. е.), що були збудовані з сирцевої цегли прямокутниками із злегка похилими стінами та пласким дахом.

Мастаба
Країна	Стародавній Єгипет
Наступник	Єгипетські піраміди
З матеріалу	цегла
Мастаба у Вікісховищі

Мастаба Шепсескафа в Саккарі

Мастаба Ptahchepses

Така форма гробниць передувала східчастим пірамідам. Тобто, мастаба стала конструкційною основою для нової форми царського поховання, що з'явилася при III династії — піраміди. Саме слово «мастаба» виводять від араб. ‏‏مصطبة‎‎ («лава»): якщо дивитися з відстані, гробниця нагадує лавку. Подібна форма гробниці походить від видовженої купи каміння, яке клали над могилою правителя, щоб захистити його тіло від людей-лиходіїв чи тварин. Гробниці у формі мастаб будувались в період Раннього царства та трьох перших династій.

Інколи мастаба була висотою у 10–12 м і займала площу у 50×25 м, але здебільшого були поширені мастаби заввишки 3 м та завширшки 5 м. Розмір мастаби залежав і від того, яку площу вона могла зайняти. Оскільки на одного фараона припадало до кількасот таких охочих, бо знатні люди прагнули будувати свої гробниці поряд з місцем упокоєння свого властителя, то фараон розподіляв місця навколо своєї гробниці обережно, за планом, і мастаби його підлеглих будувалися рівними рядами, утворюючи ціле кладовище.

Мастаба складається з 2 частин: підземної, висіченої у скелі, і наземної, що має форму зрізаної піраміди, складеної з цегли-сирцю та облицьованої кам'яними плитами. Вхід в підземний склеп здійснювався через похилий коридор або колодязь глибиною від 15 до 30 метрів, вхід в який замуровувався в день поховання. У багатих мастаб, крім камери для саркофага, були комори для похоронного інвентарю. Похоронна камера прикрашалася статуями (вмістилища душ померлих), стіни покривалися рельєфами і розписами (гробниця начальника скарбниці та його сина Птаххотепа в Саккарі, середина ). Іноді мастаби будували з відкритими двориками та портиками, всередині, як правило, були горизонтальні перекриття, але зустрічалися і склепіння.

Більшість мастаб знаходиться в Гізі і Саккарі.

Примітки

1. И. Л. Значко-Яворский. Очерки истории вяжущих веществ от древнейших времен до середины XIX века. — Изд. Академии Наук СССР, 1963. С.: 497 (с.:46-47)
2. Гамалія К. М. Монументи вічності: піраміди Давнього Єгипту [ 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Вісник КНУКіМ. Збірник наукових праць. Серія: мистецтвознавство [ 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — 2010, Вип. 23 [ 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
3. Масперо Г. Египет / Гастон Масперо ; [пер. с франц. Н. Д. Гальперина] / ред. А. М. Эфрос. — М., 1915. — 401 с

Література

• Матье М. Э., Искусство Др. Египта, Л.-М., 1961.
• Всеобщая история архитектуры, т. 1, М., 1970.

Джерела

• Советская историческая энциклопедия [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• «Популярная художественная энциклопедия.» Под ред. Полевого В. М.; М.: Издательство «Советская энциклопедия», 1986. [ 21 січня 2022 у Wayback Machine.]
• «Искусство. Современная иллюстрированная энциклопедия.» Под ред. проф. Горкина А. П.; М.: Росмэн; 2007. [ 21 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Онлайн Энциклопедия «Кругосвет» [ 27 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Мастаба [ 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] у ВРЕ