Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Хвойні ліси Цюнлайшаню та Міньшаню (ідентифікатор WWF: PA0518) — палеарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований в горах Гендуаншань на південному заході Китаю.
 Осінній модриновий ліс в горах Дасюешань (повіт Даньба, Сичуань) | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Хвойні ліси помірної зони |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | PA0518 |
| Межі | Чагарники та луки Південно-Східного Тибету Субальпійські хвойні ліси Гендуаншаню Субтропічні вічнозелені ліси Юньнанського плато Широколистяні та мішані ліси Гуйчжоуського плато Вічнозелені широколистяні ліси Сичуанського басейну Вічнозелені ліси Дабашаню Листяні ліси Ціньліню Хвойні ліси Ціляньшаню |
| Площа, км² | 80 134 |
| Країни | КНР, М'янма |
| Охороняється | 16 898 км² (21 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон хвойних лісів Цюнлайшаню та Міньшаню охоплює низку гірських хребтів, зокрема [en], [en], [en], Емейшань та [en], що простягаються на 600 км з півночі на південь, від півдня провінції Ганьсу через центральну частину Сичуаню до крайньої півночі провінції Юньнань. Ці гори є частиною гір Гендуаншань, що відділяють регіон Амдо, розташований на сході Тибетського нагір'я, від міжгірської Сичуанської западини. За висотою та стрімкістю їх можна порівняти з Каракорумом та [en], іншими горами, розташованими на краю Тибетського нагір'я. Багато гір екорегіону досягають висоти понад 4000 м над рівнем моря, а найвищою вершиною регіону є гора Гунгашань висотою 7556 м. Вона є настільки стрімкою, що льодовики, розташовані на східній стороні цієї гори, опускаються значно нижче лінії дерев, перш ніж остаточно тануть. З гір регіону стікають численні річки, найбільшими з яких є Міньцзян та його найбільша притока Дадухе. Долини річок регіону формують глибокі ущелини, розташовані на висоті 1000-2000 м над рівнем моря. На півночі та заході екорегіон переходить у чагарники та луки Південно-Східного Тибету, на сході — у вічнозелені широколистяні ліси Сичуанського басейну, а на півдні — у субтропічні вічнозелені ліси Юньнанського плато.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є хвойні ліси, видовий склад яких залежить від висоти та від кількості опадів. В більш сухих низьких долинах поширені соснові ліси. В горах на півночі регіону переважають китайські червоні сосни (Pinus tabuliformis), а на півдні — білі китайські сосни (Pinus armandii). Ялинові ліси поширені на більшій висоті, ніж соснові. На півдні екорегіону в ялинових лісах переважають ліцзянські ялини (Picea likiangensis), а на півночі — китайські ялини (Picea brachytyla), пурпурові ялини (Picea purpurea) та ялини Вільсона (Picea wilsonii). Також на висоті понад 3000 м над рівнем моря поширені ялиці Делавея (Abies delavayi) та китайські модрини (Larix potaninii). В пізньосукцесійних лісах переважають змішані ялицево-ялинові деревостани, хоча конкретні види змінюються від одного місця до іншого. На найбільших висотах, особливо на скелястих схилах з добре дренованими основними (вапняковими) ґрунтами поширені ялівцеві ліси, де переважають китайські яловці (Juniperus chinensis) та сичуанські яловці (Juniperus saltuaria). Важливим компонентом хвойних лісів у деяких районах виступають китайські тсуґи (Tsuga chinensis).
Загалом розподіл різних хвойних порід в лісах екорегіону є подібний до того, що спостерігається в субальпійських хвойних лісах Гендуаншаню, поширених на південний захід від регіону, за винятком того, що висотні зони в цьому екорегіоні зміщені на більш низьку висоту через різницю в широті. Існують також деякі важливі кліматичні відмінності, які полягають у більшій кількості зимових опадів та у меншому впливі літніх мусонів.
Незважаючи на те, що ліси екорегіону класифікуються як хвойні, в них також ростуть деякі листопадні широколистяні дерева, які можуть утворювати нижній намет, над яким височіють хвойні дерева. У деяких місцевостях широколистяних дерев може рости навіть більше, ніж хвойних. Серед цих дерев слід відзначити різні види кленів (Acer spp.), беріз (Betula spp.), горобини (Sorbus spp.), калини (Viburnum spp.), вовчого лика (Daphne spp.) та муссенди (Mussaenda spp.). Також в лісах регіону поширені невисокі або середньовисокі бамбукові зарості.
На лісових галявинах та на інших відкритих ділянках часто зустрічаються густі чагарникові зарості, де переважають різноманітні вічнозелені рододендрони (Rhododendron spp.) та деякі листяні чагарники, такі як шипшина (Rosa spp.) або барбарис (Berberis spp.). У високогір'ях на висоті понад 4000 м над рівнем моря поширена альпійська рослинність, яка екологічно та флористично подібна до чагарників і луків Південно-Східного Тибету.
В сухих долинах Міньцзяну та його приток на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря рослинний покрив представлений рідкісними карликовими чагарниками, розкиданими по голій землі. Ці кущі, як правило, густо розгалужені, ароматичні, і мають дуже дрібне листя та шипи — адаптації, типові для посушливих умов. Серед поширених в регіоні чагарників слід відзначити [sv] (Pistacia weinmannifolia). Також в цих напівпустельних долинах поширені солодкі акації (Vachellia farnesiana) та одноколючкові опунції (Opuntia monacantha), інтродуковані з Нового Світу.
Фауна
Серед рідкісних ссавців, поширених в екорегіоні, слід відзначити [en] (Budorcas taxicolor tibetana), гімалайського серау (Capricornis sumatraensis), китайського горала (Naemorhedus griseus), [en] (Moschus chrysogaster), індійського замбара (Rusa unicolor), чубатого оленя (Elaphodus cephalophus), тибетського макаку (Macaca thibetana), золотого рінопітека (Rhinopithecus roxellana) та китайського землерийкокрота (Uropsilus soricipes). Серед хижих ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити гімалайського ведмедя (Ursus thibetanus), гірського куона (Cuon alpinus), вовка (Canis lupus), леопарда (Panthera pardus), снігового барса (Panthera uncia), [en] (Lynx lynx isabellinus), бенгальського кота (Prionailurus bengalensis), золотисту котопуму (Catopuma temminckii) та дуже рідкісну димчасту пантеру (Neofelis nebulosa). Характерними представниками екорегіону є червоні панди (Ailurus fulgens) та майже ендемічні великі панди (Ailuropoda melanoleuca), які живляться бамбуком, що росте в підліску хвойних лісів. Ендеміками регіону є сичуанські землерийкокроти (Uropsilus andersoni), [en] (Volemys millicens) та [en] (Eothenomys chinensis).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити сизого фазана-вуханя (Crossoptilon auritum), китайського мікадо (Syrmaticus reevesi), китайського орябка (Tetrastes sewerzowi), чорноголового повзика (Sitta przewalskii), іржастого тимельовця (Pterorhinus berthemyi), китайську сутору (Sinosuthora conspicillata), сіроголову фульвету (Fulvetta cinereiceps), мупінію (Moupinia poecilotis), латухію (Emberiza siemsseni), білоброву гаїчку (Poecile superciliosus) та гірську чечевицю (Urocynchramus pylzowi). Серед майже ендемічних представників регіону слід відзначити [en] (Lophophorus lhuysii), плямистогрудого кундика (Tetraophasis obscurus), сичуанського підкоришника (Certhia tianquanensis), китайську кукшу (Perisoreus internigrans), смугастобоку чагарницю (Ianthocincla lunulata), строкатого соловейка (Calliope obscura), сичуанську сутору (Sinosuthora zappeyi), трипалу сутору (Cholornis paradoxus), китайську гаїчку (Poecile davidi), сіроголового ополовника (Aegithalos fuliginosus) та імейського вівчарика (Phylloscopus emeiensis). Ендеміками екорегіону є сичуанські куріпки (Perisoreus internigrans), сичуанські квічалі (Zoothera griseiceps), омейські мінли (Liocichla omeiensis) та гансуйські чагарниці (Ianthocincla sukatschewi).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 16 898 км², або 21 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають Національний природний заповідник Волун та Національний природний заповідник Цзючжайгоу. Останній у 1992 році був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У 2011 році до нього ж був включений комплекс заповідників великої панди, розташований в Сичуані.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 12 листопада 2023.
Посилання
- «Qionglai–Minshan conifer forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Qionglai-Minshan Conifer Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Hvojni lisi Cyunlajshanyu ta Minshanyu identifikator WWF PA0518 palearktichnij ekoregion hvojnih lisiv pomirnoyi zoni roztashovanij v gorah Genduanshan na pivdennomu zahodi Kitayu Hvojni lisi Cyunlajshanyu ta Minshanyu Osinnij modrinovij lis v gorah Dasyueshan povit Danba Sichuan Ekozona PalearktikaBiom Hvojni lisi pomirnoyi zoniStatus zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF PA0518Mezhi Chagarniki ta luki Pivdenno Shidnogo Tibetu Subalpijski hvojni lisi Genduanshanyu Subtropichni vichnozeleni lisi Yunnanskogo plato Shirokolistyani ta mishani lisi Gujchzhouskogo plato Vichnozeleni shirokolistyani lisi Sichuanskogo basejnu Vichnozeleni lisi Dabashanyu Listyani lisi Cinlinyu Hvojni lisi CilyanshanyuPlosha km 80 134Krayini KNR M yanmaOhoronyayetsya 16 898 km 21 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Vodospad en zapovidnik Czyuchzhajgou GeografiyaEkoregion hvojnih lisiv Cyunlajshanyu ta Minshanyu ohoplyuye nizku girskih hrebtiv zokrema en en en Emejshan ta en sho prostyagayutsya na 600 km z pivnochi na pivden vid pivdnya provinciyi Gansu cherez centralnu chastinu Sichuanyu do krajnoyi pivnochi provinciyi Yunnan Ci gori ye chastinoyu gir Genduanshan sho viddilyayut region Amdo roztashovanij na shodi Tibetskogo nagir ya vid mizhgirskoyi Sichuanskoyi zapadini Za visotoyu ta strimkistyu yih mozhna porivnyati z Karakorumom ta en inshimi gorami roztashovanimi na krayu Tibetskogo nagir ya Bagato gir ekoregionu dosyagayut visoti ponad 4000 m nad rivnem morya a najvishoyu vershinoyu regionu ye gora Gungashan visotoyu 7556 m Vona ye nastilki strimkoyu sho lodoviki roztashovani na shidnij storoni ciyeyi gori opuskayutsya znachno nizhche liniyi derev persh nizh ostatochno tanut Z gir regionu stikayut chislenni richki najbilshimi z yakih ye Minczyan ta jogo najbilsha pritoka Daduhe Dolini richok regionu formuyut gliboki ushelini roztashovani na visoti 1000 2000 m nad rivnem morya Na pivnochi ta zahodi ekoregion perehodit u chagarniki ta luki Pivdenno Shidnogo Tibetu na shodi u vichnozeleni shirokolistyani lisi Sichuanskogo basejnu a na pivdni u subtropichni vichnozeleni lisi Yunnanskogo plato FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye hvojni lisi vidovij sklad yakih zalezhit vid visoti ta vid kilkosti opadiv V bilsh suhih nizkih dolinah poshireni sosnovi lisi V gorah na pivnochi regionu perevazhayut kitajski chervoni sosni Pinus tabuliformis a na pivdni bili kitajski sosni Pinus armandii Yalinovi lisi poshireni na bilshij visoti nizh sosnovi Na pivdni ekoregionu v yalinovih lisah perevazhayut liczyanski yalini Picea likiangensis a na pivnochi kitajski yalini Picea brachytyla purpurovi yalini Picea purpurea ta yalini Vilsona Picea wilsonii Takozh na visoti ponad 3000 m nad rivnem morya poshireni yalici Delaveya Abies delavayi ta kitajski modrini Larix potaninii V piznosukcesijnih lisah perevazhayut zmishani yalicevo yalinovi derevostani hocha konkretni vidi zminyuyutsya vid odnogo miscya do inshogo Na najbilshih visotah osoblivo na skelyastih shilah z dobre drenovanimi osnovnimi vapnyakovimi gruntami poshireni yalivcevi lisi de perevazhayut kitajski yalovci Juniperus chinensis ta sichuanski yalovci Juniperus saltuaria Vazhlivim komponentom hvojnih lisiv u deyakih rajonah vistupayut kitajski tsugi Tsuga chinensis Zagalom rozpodil riznih hvojnih porid v lisah ekoregionu ye podibnij do togo sho sposterigayetsya v subalpijskih hvojnih lisah Genduanshanyu poshirenih na pivdennij zahid vid regionu za vinyatkom togo sho visotni zoni v comu ekoregioni zmisheni na bilsh nizku visotu cherez riznicyu v shiroti Isnuyut takozh deyaki vazhlivi klimatichni vidminnosti yaki polyagayut u bilshij kilkosti zimovih opadiv ta u menshomu vplivi litnih musoniv Nezvazhayuchi na te sho lisi ekoregionu klasifikuyutsya yak hvojni v nih takozh rostut deyaki listopadni shirokolistyani dereva yaki mozhut utvoryuvati nizhnij namet nad yakim visochiyut hvojni dereva U deyakih miscevostyah shirokolistyanih derev mozhe rosti navit bilshe nizh hvojnih Sered cih derev slid vidznachiti rizni vidi kleniv Acer spp beriz Betula spp gorobini Sorbus spp kalini Viburnum spp vovchogo lika Daphne spp ta mussendi Mussaenda spp Takozh v lisah regionu poshireni nevisoki abo serednovisoki bambukovi zarosti Na lisovih galyavinah ta na inshih vidkritih dilyankah chasto zustrichayutsya gusti chagarnikovi zarosti de perevazhayut riznomanitni vichnozeleni rododendroni Rhododendron spp ta deyaki listyani chagarniki taki yak shipshina Rosa spp abo barbaris Berberis spp U visokogir yah na visoti ponad 4000 m nad rivnem morya poshirena alpijska roslinnist yaka ekologichno ta floristichno podibna do chagarnikiv i lukiv Pivdenno Shidnogo Tibetu V suhih dolinah Minczyanu ta jogo pritok na visoti vid 1500 do 2500 m nad rivnem morya roslinnij pokriv predstavlenij ridkisnimi karlikovimi chagarnikami rozkidanimi po golij zemli Ci kushi yak pravilo gusto rozgaluzheni aromatichni i mayut duzhe dribne listya ta shipi adaptaciyi tipovi dlya posushlivih umov Sered poshirenih v regioni chagarnikiv slid vidznachiti sv Pistacia weinmannifolia Takozh v cih napivpustelnih dolinah poshireni solodki akaciyi Vachellia farnesiana ta odnokolyuchkovi opunciyi Opuntia monacantha introdukovani z Novogo Svitu FaunaSered ridkisnih ssavciv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti en Budorcas taxicolor tibetana gimalajskogo serau Capricornis sumatraensis kitajskogo gorala Naemorhedus griseus en Moschus chrysogaster indijskogo zambara Rusa unicolor chubatogo olenya Elaphodus cephalophus tibetskogo makaku Macaca thibetana zolotogo rinopiteka Rhinopithecus roxellana ta kitajskogo zemlerijkokrota Uropsilus soricipes Sered hizhih ssavciv poshirenih v regioni slid vidznachiti gimalajskogo vedmedya Ursus thibetanus girskogo kuona Cuon alpinus vovka Canis lupus leoparda Panthera pardus snigovogo barsa Panthera uncia en Lynx lynx isabellinus bengalskogo kota Prionailurus bengalensis zolotistu kotopumu Catopuma temminckii ta duzhe ridkisnu dimchastu panteru Neofelis nebulosa Harakternimi predstavnikami ekoregionu ye chervoni pandi Ailurus fulgens ta majzhe endemichni veliki pandi Ailuropoda melanoleuca yaki zhivlyatsya bambukom sho roste v pidlisku hvojnih lisiv Endemikami regionu ye sichuanski zemlerijkokroti Uropsilus andersoni en Volemys millicens ta en Eothenomys chinensis Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti sizogo fazana vuhanya Crossoptilon auritum kitajskogo mikado Syrmaticus reevesi kitajskogo oryabka Tetrastes sewerzowi chornogolovogo povzika Sitta przewalskii irzhastogo timelovcya Pterorhinus berthemyi kitajsku sutoru Sinosuthora conspicillata sirogolovu fulvetu Fulvetta cinereiceps mupiniyu Moupinia poecilotis latuhiyu Emberiza siemsseni bilobrovu gayichku Poecile superciliosus ta girsku chechevicyu Urocynchramus pylzowi Sered majzhe endemichnih predstavnikiv regionu slid vidznachiti en Lophophorus lhuysii plyamistogrudogo kundika Tetraophasis obscurus sichuanskogo pidkorishnika Certhia tianquanensis kitajsku kukshu Perisoreus internigrans smugastoboku chagarnicyu Ianthocincla lunulata strokatogo solovejka Calliope obscura sichuansku sutoru Sinosuthora zappeyi tripalu sutoru Cholornis paradoxus kitajsku gayichku Poecile davidi sirogolovogo opolovnika Aegithalos fuliginosus ta imejskogo vivcharika Phylloscopus emeiensis Endemikami ekoregionu ye sichuanski kuripki Perisoreus internigrans sichuanski kvichali Zoothera griseiceps omejski minli Liocichla omeiensis ta gansujski chagarnici Ianthocincla sukatschewi ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 16 898 km abo 21 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij prirodnij zapovidnik Volun ta Nacionalnij prirodnij zapovidnik Czyuchzhajgou Ostannij u 1992 roci buv vnesenij do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO U 2011 roci do nogo zh buv vklyuchenij kompleks zapovidnikiv velikoyi pandi roztashovanij v Sichuani PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 12 listopada 2023 Posilannya Qionglai Minshan conifer forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Qionglai Minshan Conifer Forests One Earth