Халіфман Йосип Аронович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Халіфман.

|Ukrcenter= |Примітки=

Халіфман Йосип Аронович
Народився	13 вересня 1902(1902-09-13) Могилів-Подільський
Помер	1988(1988)
Поховання	Нове Донське кладовище
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Діяльність	письменник
Мова творів	російська
Партія	КПРС
Нагороди

Йо́сип Аро́нович Халіфман (13 вересня 1902, Могилів-Подільський — 1988) — український та російський письменник-натураліст, писав російською мовою, популяризував знання про ентомологію, кандидат біологічних наук, 1951 — лауреат Сталінської премії другого ступеня (за книгу «Бджоли»), 1960 — член Спілки письменників СРСР, кавалер ордена «Знак Пошани».

Короткий життєпис

1932 року закінчив навчання в Петровській сільськогосподарській академії.

Працював в газетах «Червоний Прапор», «Трудова Правда», «Комсомольська правда» та «Соціалістичне землеробство». В Києві виходить його перша книжка «Без фантастики».

Після виходу книги «Бджоли» в Німеччині у 1950-х п'ятдесятих роках вийшла друком велика стаття «Від Шпренгеля до Халіфман», такі вчені як К. Гессвальд, , Дарші, , Конрад Лоренц, , Перепелова, Карл фон Фріш, та письменники, Твардовський, Тендряков, Шагінян її високо оцінили.

Халіфман, захопившись темою, написав докладні книги про джмелів, мурах, ос, термітів.

Разом з тим, член-кореспондент АН СРСР Йосип Шкловський зазначав, що, Халіфман був прихильником ідей академіка Лисенка.

Похований на московському Донському цвинтарі, де через рік поховали його дружину та співавторку Васильєву Євгенію Миколаївну.

Деякі з його творів

• 1950 — «Бджоли», Москва,
• 1952 — «Бджоли. Книжка про біологію бджолиної сім'ї та перемоги науки про бджіл», «Державне видавництво культурно-освітньої літератури»,
• 1953 — «У світі бджіл»,
• 1953 — «Бджоли і врожай» — у співавторстві з А.Губіним,
• 1954 — «Запилення сільськогосподарських рослин бджолами», у співавторстві з А.Губіним,
• 1958 — «Пароль схрещених антен» — того ж року вдостоєна першої премії конкурсу Міністерства освіти РРФСР на найкращу книгу для дітей про науку,
• 1958 — «Квіти і бджоли», у співавторстві з А.Губіним,
• 1960 — «Примітний вулик»,
• 1961 — «Ті, що відступили в підземелля», «Шкільна бібліотека»,
• 1962 — «Джмелі та терміти»,
• 1963 — «Мурахи», «Молода гвардія», 1963,
• 1963 — «Бджоли», четверте видання, «Молода гвардія»,
• 1966 — «Фабр», серія Жизнь замечательных людей ЖЗЛ, у співавторстві з Є. М. Васильєвою,
• 1967 — друге видання «Пароль схрещених антен», увійшли три повісті: «Вони летять за завданням» — про медоносних бджіл, «Пароль схрещених антен» — про мурах, «Ті, що відступили в підземелля» — про термітів,
• 1970 — «І ще десятьма десять»,
• 1971 — «Сурмачі грають збір», «Дитяча література»,
• 1972 — «Джмелі та терміти»,
• 1973 — «Вони летять за завданням: Повісті та нариси різних років», «Радянський письменник», 1974 — «Операція» Лісові мурашки "", «Лісова промисловість», 1974,
• 1978 — «Довге світло: Повісті», «Радянський письменник», «Довге світло» — про життя Ж.-А.Фабра; «Сходження вглиб» — про лауреата Нобелівської премії К.Фріша, що «розлущив» «мову бджіл», та «Крізь товщу літ»,
• 1978 — «Чотирикрилі корсари», «Науково-художня література»,
• 1978 та 1979 — «Мед, віск, культура», у співавторстві з Є. Васильєвою,
• 1981 — шосте видання «Бджоли: повість про біологію бджолиної сім'ї та перемоги науки про бджіл», серія «Еврика», у співавторстві з Є. Васильєвою,
• 1982 — «Крізь товщу років: повість, нариси», «Радянський письменник», у співавторстві з Є. Васильєвою,
• 1982 — «Чотирикрилі корсари», «Дитяча література»,
• 1988 — «Джмелі та терміти»,
• 2001 — «Бджоли. Повість про біологію бджолиної сім'ї і про перемоги науки про бджіл», «Мови слов'янської культури».

За радянських часів твори виходили тиражем від 40 000 до 100 000 примірників.

З іншої точки зору

1928 року в пресі УСРР розгортається кампанія проти Всенародної бібліотеки України, це скінчилося погромом кадрів, знищенням картотек, організацією спецфонду. Ф.Максименко ретельно збирав газетні витинки, зробивши своєрідну книжку-провідника по хронології погрому. Розпочали кампанію журналісти Халіфман Йосип та Г.Сіркіс. Халіфман працював у штаті журналу «Кіно», жив на Тарасівській вулиці.

З його журнальних публікацій того часу:

• «Великі хиби в Всенародній Бібліотеці України», «Пролетарська правда», 1928. 13 грудня.
• «Всенародная книгосвалка в Киеве. Хто винен?» «Пролетарська правда», 1928. 30 грудня.

Джерела

• Погром Всенародної бібліотеки України