Фріціс Розіньш

Фріціс Розіньш (латис. Fricis Roziņš; 7 (19) березня 1870 — 7 травня 1919) — латиський революціонер, марксист, видавець соціал-демократичної літератури, журналіст, публіцист.

Фріціс Розіньш латис. Fricis Roziņš
Прапор 1-й Голова Виконавчого комітету Ісколату
грудень 1917 — березень 1918
Попередник:	Посаду започатковано
Наступник:	Посаду ліквідовано
Народження:	7 (19) березня 1870 ^d, Латвія
Смерть:	7 травня 1919(1919-05-07)^[1] (49 років) ^d, Латвія
Причина смерті:	пневмонія
Поховання:	^d
Країна:	Латвія, Російська імперія, Ісколат і Латвійська Соціалістична Радянська Республіка
Медіафайли у Вікісховищі

Один із засновників Комуністичної партії Латвії та творців латиської марксистської преси. Очолював уряд Республіки Ісколату в 1917—1918 роках, а також обіймав посаду комісара землеробства в уряді радянської Латвії 1919 року.

Біографія

Від 1891 року вивчав медицину в Юріївському університеті, втім 1894 був відрахований за революційну діяльність. Того ж року його статті почали друкувати у газетах. 1896 року відновився в університеті на факультеті права, проте вже влітку 1897 був заарештований за участь в антиурядовій діяльності. У вересні того ж року його звільнили з в'язниці в Лієпаї під домашній арешт.

1899 року емігрував до Англії та став професійним революціонером (партійний псевдонім «Козерог» (Āzis)). Був організатором і редактором латиських соціал-демократичних журналів. Став одним із засновників журналу «Latviešu Strādnieks» («Латиський робітник», 1899—1900), пізніше «Sociāldemokrats» («Соціал-демократ», 1900—1905), ще згодом журналу «Sociāldemokrāts» (1900—1905), серії книг «Бібліотека соціал-демократів» (1900—1906).

Брав участь у створенні Латвійської соціал-демократичної робітничої партії, був членом її Центрального комітету. Від листопада 1905 року провадив роботу в Латвії, керував партійним друком. Був делегатом 5-го з'їзду РСДРП (1907). 1908 року його знову заарештували та засудили до каторги; 1913 — заслали до Східного Сибіру, звідки він утік до США. Був редактором латиської соціал-демократичної газети «Робітник», що перебувала на більшовицьких позиціях.

У жовтні 1917 року повернувся до Латвії, де у грудні став головою Виконавчого комітету Ради робочих, солдатських і безземельних депутатів Латвії (Ісколату) — першого радянського уряду Латвії.

Був членом Установчих зборів від Ліфляндської губернії. У березні 1918 року обійняв посаду заступника народного комісара національностей РРФСР; був членом Президії ВЦВК. 1919 року очолив народний комісаріат землеробства в уряді радянської Латвії.

Є автором праць з питань марксистської філософії, міжнародного робітничого руху, аграрних відносин у Латвії.

Розіньш був одним з найбільш освічених й інтелігентних латиських більшовиків, але при цьому з доволі націоналістичними поглядами, за що його критикували всередині партії.

Вперше переклав латиською мовою та видав 1900 року «Маніфест комуністичної партії» Карла Маркса та Фрідріха Енгельса.

Помер через пневмонію. Похований у Ризі на Братському цвинтарі.

Література

• (рос.) . Латвийское газетно-журнальное изд-во. 1990. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.

Примітки

1. Розинь Фрицис Адамович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. . Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 8 червня 2021.
3. Яніс Шиліньш (21 листопада 2017). Що й чому потрібно знати про Республіку Ісколату, або Відземе стає радянською. Rus.lsm.lv.

Посилання

• Розіньш [ 8 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)