Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Фрідріх Генріх Карл де ла Мотт Фуке (фр. Friedrich de La Motte-Fouqué; 12 лютого 1777 — 23 січня 1843) — німецький письменник епохи романтизму, відомий як автор казкової повісті «Ундіна» (1811).
| Фрідріх Генріх Карл де ла Мотт Фуке | ||||
|---|---|---|---|---|
| Friedrich de La Motte-Fouqué | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Friedrich Heinrich Karl de la Motte Fouqué | |||
| Псевдонім | Pellegrin і A.L.T. Frank | |||
| Народився | 12 лютого 1777 Бранденбург-на-Гафелі, Пруссія | |||
| Помер | 23 січня 1843 (65 років) Берлін, Пруссія | |||
| Поховання | d | |||
| Країна |  Королівство Пруссія | |||
| Місце проживання | d d d Галле | |||
| Діяльність | письменник, поет | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Напрямок | романтизм | |||
| Жанр | повість, поема | |||
| Magnum opus | Ундіна | |||
| Батько | d | |||
| Родичі | d | |||
| У шлюбі з | d, невідомо і невідомо | |||
| Автограф |  | |||
| Учасник | Війна першої коаліції, d і Війна шостої коаліції | |||
| Нагороди |  | |||
 | ||||
| | ||||
 Фрідріх де ла Мотт Фуке у Вікісховищі | ||||
Біографія
Фрідріх де ла Мотт Фуке був бароном, рід якого походить від французьких емігрантів-гугенотів, що оселилися в Пруссії. Дід Фуке був генералом, якому Фрідріх ІІ Великий віддав лицарську академію, засновану в 1703 році на невеличкому острівці поблизу Бранденбурга-на-Гафелі. Майбутній письменник з дитинства виховувався в атмосфері лицарства і військової звитяги, звідси його закономірне бажання стати військовим. Батько Фуке, Карл, був офіцером прусської армії, а мати Луїза (вроджена фон Шлегель) походила зі старовинного дворянського роду. Вона була хрещеницею прусського короля Фрідріха II. Луїза намагалася дати синові найкращу освіту. З цією метою як приватний викладач був запрошений Август Хульзен, який багато в чому сприяв формуванню літературного уміння майбутнього письменника. Під його керівництвом Фрідріх вивчає давньогрецьку мову і творчість Гомера, знайомиться зі зразками німецького героїчного епосу («Едда») та величними творами драматичного мистецтва (Шекспір).
У 1792 р. формується антифранцузька коаліція. Фуке прагне на війну і у 1794 р. він стає корнетом Кірасирського полку герцога Веймарського. 1795 року було укладено мир із Францією. Хоча Фуке і не встиг взяти участь у бойових діях, він продовжує цікавитися Францією і захоплюватися Наполеоном. Протягом 1795–1799 рр. відбувається зближення Фуке і його вчителя Хульзена. Майбутній письменник у захваті від роману «Мандри Франца Штернбальда» Людвіга Тіка. У 1798 р. Фуке одружується з Маріанною фон Шуберт. У 1802 році їх шлюб руйнується. Мешкаючи у Веймарі, знайомиться з Гете, Шиллером і Гердером. У 1803 році його дружиною стає Кароліна фон Рохов, більш відома як Кароліна де ла Мотт Фуке — письменниця і власниця літературного салону, відвідувачами якого були, серед інших, Адельберт фон Шаміссо, Йозеф фон Ейхендорф, Август Вільгельм Шлегель, Ернст Теодор Амадей Гофман.
У цей час він разом зі своєю новою дружиною вирушає у весільну подорож до Дрездена, буває в будинку Теобальда Кернера, зустрічається з Тіком і Клейстом. Із останнім його об'єднують розмови про війну. Клейст постає для Фуке втіленням лицаря нового часу. Фрідріх важко сприймає самогубство Клейста, яке називає «результатом хвороби людського сумління». У 1811 році Фуке напише про життя Клейста.
З 1813 р. Фуке в чині ротмістра прусської армії під командуванням фельдмаршала Блюхера бере участь у боях Війни шостої коаліції. Будучи хоробрим воїном, Фуке не сприймає антифранцузьких настроїв. Війна для нього — це можливість виявити найкращі людські якості з обох боків, особливо повагу до гідності противника. У 1815 р. Фуке залишає службу в чині майора і повертається у маєток своєї дружини в Ненхаузен. У 1831 р. Кароліна де ла Мотт Фуке помирає і у 1833 р. він одружується втретє. До 1841 р. живе в Галле, потім повертається до Берліна. Протягом 1840–1842 рр. разом з Людвігом фон Альвенслебеном видає «Журнал для німецького дворянства» (нім. Zeitung für den deutschen Adel). Деякий час він вимушений жити на літературні гонорари. Невдовзі йому призначають пенсію Ф. В. Генріха Четвертого. Останні роки життя Фуке пиячив. Помер Фрідріх де ла Мотт Фуке 23 січня 1843 року в Берліні на сходах власного будинку.
Творчість
У 1802 р. розпочинається літературна діяльність Фуке. Він використовує артурівські сюжети, але не збирається друкувати свої твори. У 1803 р. пише «Роговий Зігфрід у кузні». Друкуватися почав з 1804 року під псевдонімом Пеллегрін (нім. Pellegrin). За участі Августа Шлегеля у 1804 році виходять у світ «Драматичні ігри» (нім. Dramatische Spiele), потім «Романси Ронсевальської долини» (нім. «Romanzen vom Thal Ronceval», 1805), «Історія благородного лицаря Галмі та прекрасної герцогині Бретонської» (нім. «Historie vom edlen Ritter Galmy und einer schönen Herzogin von Bretagne», 1806). Ранні твори Фуке насичені образами середньовічних німецьких героїчних оповідей і мотивами французьких лицарських романів.
У 1808 р. виходить роман «Альвін», який отримав позитивні відгуки Жана Поля. Фуке продовжує ґрунтовно навчатися: вивчає давньофранцузьку, готську, англійську, скандинавську, іспанську мови. Багато перекладає (Гомера, Ксенофонта, Тацита, Шекспіра, Байрона тощо). Свої твори на середньовічні теми Фуке створює під час другого періоду німецького романтизму, але намагається відтворити образ Середньовіччя, що склався у Шлегелів. Для енців уся середньовічна література становить міфологію. Сюжети і образи з лицарських часів демонструють модель споконвічних внутрішньосвітових відносин. При цьому Шлегелів задовольняє образ Середньовіччя у Фуке, а Л. Тік ставився до його творчості негативно. Для нього Фуке — письменник занадто манірний та дуже плодовитий. «Фуке нічого не пережив. Мені здається, йому не властиво взагалі переживати, як же він хоче творити?» (Л. Тік).
Протягом 1808–1810 рр. Фуке створює драматичну трилогію «Герой Півночі» (1808–1810): «Сигурд, що вбиває змія», «Помста Сигурда», «Аслауга». Гофман у своїй повісті «Новітні відомості про долю собаки Берганца» ставить Фуке в один ряд з Новалісом, наголошуючи, що «Фуке з разючою силою примусив зазвучати потужну арфу Півночі… зі справді священним трепетом і наснагою викликав до життя великого героя Сигурда… Він як необмежений володар у царстві, де небувалі образи та події з готовністю з'являються на поклик чарівника».
Новела Фуке «Сінтрам та його супутники» створена під враженням від гравюри А. Дюрера «Лицар, смерть і диявол». Особливу популярність Фуке отримав після 1815 року під час розквіту студентського руху (рух буршеншафтів). У 1811 році в світ виходить «Ундіна» — твір, сповнений фантастичними елементами, який місцями перетворюється на казкову оповідь, став класикою світової літератури. Едгар По бачив у ньому найкращий зі зразків ідеалу прекрасного. «Ундіна» стала приводом для зближення Фуке і Гофмана, який був захоплений ідеєю написати оперу на цю тему і просив їх спільного друга знайти кого-небудь, хто міг би переложити «Ундіну» на віршовану форму. За це береться сам Фуке и створює для Гофмана лібрето менше, ніж за 1 рік. У 1813 р. в Нюрнберзі виходить лицарський роман «Чарівне кільце» (нім. «Der Zauberring»).
У 1814 р. Гофман і Фуке зустрічаються і у 1815 р. закінчується написання опери. 1816 р. відбувається прем'єра «Ундіни» з нагоди дня народження короля. Вона визнається найкращою оперою Гофмана, але не має тривалого сценічного життя. А Фуке називають прототипом Лотара з «Серапіонових братів» Гофмана. Період 1808–1820 років відзначений незвичайним творчим піднесенням письменника. У видавництвах Берліна, Штутгарта, Нюрнберга один за одним з'являються численні твори Фуке: «Поїздки Тіодульфа Ісландця» (нім. «Die Fahrten Thiodulfs, des Isländers», 1815), «Маленькі романи» (нім. «Die Kleinen Romane», 1814-19), «Дивовижні пригоди графа Алетеса фон Лінденштейна» (нім. «Die wunderbaren Begebenheiten des Grafen Alethes von Lindenstein», 1817), лицарські трагедії «Паломництво» (нім. «Die Pilgerfahrt»), «Ярл Оркнейських островів» (нім. «Der Jarl der Orkneyinseln»), епічна поема «Вінець» (нім. «Corona», 1814).
Ім'ям Ундіни названий астероїд (92) Ундіна, відкритий у 1867 році.
Література
- Irene Krieger: Baron Friedrich de la Motte Fouqué und seine Beziehung zur Musik. Eine musikalische Reise mit Friedrich de la Motte Fouqué. In: Hugenotten. Jahrgang 71, Nr. 2, 2007, ISSN 1436-3437, S. 10–23 (PDF; 3,3 MB [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]).
- Irene Krieger: Kurzbiographie: Friedrich de la Motte Fouqué. In: Hugenotten. Jahrgang 71, Nr. 2, 2007, ISSN 1436-3437, S. 3–4 (PDF; 3,3 MB [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]).
- Joseph Kürschner. Fouqué, Friedrich Heinrich Karl de la Motte- // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1877, Band 7, S. 198–201.
- Arno Schmidt: Fouqué und einige seiner Zeitgenossen (Bläschke 1958; 2. verbesserte und beträchtlich vermehrte Aufgabe 1960), in der Bargfelder Ausgabe als III/1 (1993)
- Claudia Stockinger: Das dramatische Werk Friedrich de la Motte Fouqués. Ein Beitrag zur Geschichte des romantischen Dramas. Tübingen, Niemeyer, 2000. .
- Arno Schmidt. Fouqué, Friedrich. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1961, Band 5, S. 306 f. (Digitalisat).
- З. Венгерова Фуке, де-ла-Мот Фуке, Фридрих // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1902. — Т. XXXVIа. — С. 859–860.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Fridrih Genrih Karl de la Mott Fuke fr Friedrich de La Motte Fouque 12 lyutogo 1777 23 sichnya 1843 nimeckij pismennik epohi romantizmu vidomij yak avtor kazkovoyi povisti Undina 1811 Fridrih Genrih Karl de la Mott FukeFriedrich de La Motte FouqueIm ya pri narodzhenni fr Friedrich Heinrich Karl de la Motte FouquePsevdonim Pellegrin i A L T FrankNarodivsya 12 lyutogo 1777 1777 02 12 Brandenburg na Gafeli PrussiyaPomer 23 sichnya 1843 1843 01 23 65 rokiv Berlin PrussiyaPohovannya dKrayina Korolivstvo PrussiyaMisce prozhivannya d d d GalleDiyalnist pismennik poetMova tvoriv nimeckaNapryamok romantizmZhanr povist poemaMagnum opus UndinaBatko dRodichi dU shlyubi z d nevidomo i nevidomoAvtografUchasnik Vijna pershoyi koaliciyi d i Vijna shostoyi koaliciyiNagorodi Fridrih de la Mott Fuke u VikishovishiBiografiyaFridrih de la Mott Fuke buv baronom rid yakogo pohodit vid francuzkih emigrantiv gugenotiv sho oselilisya v Prussiyi Did Fuke buv generalom yakomu Fridrih II Velikij viddav licarsku akademiyu zasnovanu v 1703 roci na nevelichkomu ostrivci poblizu Brandenburga na Gafeli Majbutnij pismennik z ditinstva vihovuvavsya v atmosferi licarstva i vijskovoyi zvityagi zvidsi jogo zakonomirne bazhannya stati vijskovim Batko Fuke Karl buv oficerom prusskoyi armiyi a mati Luyiza vrodzhena fon Shlegel pohodila zi starovinnogo dvoryanskogo rodu Vona bula hresheniceyu prusskogo korolya Fridriha II Luyiza namagalasya dati sinovi najkrashu osvitu Z ciyeyu metoyu yak privatnij vikladach buv zaproshenij Avgust Hulzen yakij bagato v chomu spriyav formuvannyu literaturnogo uminnya majbutnogo pismennika Pid jogo kerivnictvom Fridrih vivchaye davnogrecku movu i tvorchist Gomera znajomitsya zi zrazkami nimeckogo geroyichnogo eposu Edda ta velichnimi tvorami dramatichnogo mistectva Shekspir U 1792 r formuyetsya antifrancuzka koaliciya Fuke pragne na vijnu i u 1794 r vin staye kornetom Kirasirskogo polku gercoga Vejmarskogo 1795 roku bulo ukladeno mir iz Franciyeyu Hocha Fuke i ne vstig vzyati uchast u bojovih diyah vin prodovzhuye cikavitisya Franciyeyu i zahoplyuvatisya Napoleonom Protyagom 1795 1799 rr vidbuvayetsya zblizhennya Fuke i jogo vchitelya Hulzena Majbutnij pismennik u zahvati vid romanu Mandri Franca Shternbalda Lyudviga Tika U 1798 r Fuke odruzhuyetsya z Mariannoyu fon Shubert U 1802 roci yih shlyub rujnuyetsya Meshkayuchi u Vejmari znajomitsya z Gete Shillerom i Gerderom U 1803 roci jogo druzhinoyu staye Karolina fon Rohov bilsh vidoma yak Karolina de la Mott Fuke pismennicya i vlasnicya literaturnogo salonu vidviduvachami yakogo buli sered inshih Adelbert fon Shamisso Jozef fon Ejhendorf Avgust Vilgelm Shlegel Ernst Teodor Amadej Gofman U cej chas vin razom zi svoyeyu novoyu druzhinoyu virushaye u vesilnu podorozh do Drezdena buvaye v budinku Teobalda Kernera zustrichayetsya z Tikom i Klejstom Iz ostannim jogo ob yednuyut rozmovi pro vijnu Klejst postaye dlya Fuke vtilennyam licarya novogo chasu Fridrih vazhko sprijmaye samogubstvo Klejsta yake nazivaye rezultatom hvorobi lyudskogo sumlinnya U 1811 roci Fuke napishe pro zhittya Klejsta Z 1813 r Fuke v chini rotmistra prusskoyi armiyi pid komanduvannyam feldmarshala Blyuhera bere uchast u boyah Vijni shostoyi koaliciyi Buduchi horobrim voyinom Fuke ne sprijmaye antifrancuzkih nastroyiv Vijna dlya nogo ce mozhlivist viyaviti najkrashi lyudski yakosti z oboh bokiv osoblivo povagu do gidnosti protivnika U 1815 r Fuke zalishaye sluzhbu v chini majora i povertayetsya u mayetok svoyeyi druzhini v Nenhauzen U 1831 r Karolina de la Mott Fuke pomiraye i u 1833 r vin odruzhuyetsya vtretye Do 1841 r zhive v Galle potim povertayetsya do Berlina Protyagom 1840 1842 rr razom z Lyudvigom fon Alvenslebenom vidaye Zhurnal dlya nimeckogo dvoryanstva nim Zeitung fur den deutschen Adel Deyakij chas vin vimushenij zhiti na literaturni gonorari Nevdovzi jomu priznachayut pensiyu F V Genriha Chetvertogo Ostanni roki zhittya Fuke piyachiv Pomer Fridrih de la Mott Fuke 23 sichnya 1843 roku v Berlini na shodah vlasnogo budinku TvorchistU 1802 r rozpochinayetsya literaturna diyalnist Fuke Vin vikoristovuye arturivski syuzheti ale ne zbirayetsya drukuvati svoyi tvori U 1803 r pishe Rogovij Zigfrid u kuzni Drukuvatisya pochav z 1804 roku pid psevdonimom Pellegrin nim Pellegrin Za uchasti Avgusta Shlegelya u 1804 roci vihodyat u svit Dramatichni igri nim Dramatische Spiele potim Romansi Ronsevalskoyi dolini nim Romanzen vom Thal Ronceval 1805 Istoriya blagorodnogo licarya Galmi ta prekrasnoyi gercogini Bretonskoyi nim Historie vom edlen Ritter Galmy und einer schonen Herzogin von Bretagne 1806 Ranni tvori Fuke nasicheni obrazami serednovichnih nimeckih geroyichnih opovidej i motivami francuzkih licarskih romaniv U 1808 r vihodit roman Alvin yakij otrimav pozitivni vidguki Zhana Polya Fuke prodovzhuye gruntovno navchatisya vivchaye davnofrancuzku gotsku anglijsku skandinavsku ispansku movi Bagato perekladaye Gomera Ksenofonta Tacita Shekspira Bajrona tosho Svoyi tvori na serednovichni temi Fuke stvoryuye pid chas drugogo periodu nimeckogo romantizmu ale namagayetsya vidtvoriti obraz Serednovichchya sho sklavsya u Shlegeliv Dlya enciv usya serednovichna literatura stanovit mifologiyu Syuzheti i obrazi z licarskih chasiv demonstruyut model spokonvichnih vnutrishnosvitovih vidnosin Pri comu Shlegeliv zadovolnyaye obraz Serednovichchya u Fuke a L Tik stavivsya do jogo tvorchosti negativno Dlya nogo Fuke pismennik zanadto manirnij ta duzhe plodovitij Fuke nichogo ne perezhiv Meni zdayetsya jomu ne vlastivo vzagali perezhivati yak zhe vin hoche tvoriti L Tik Protyagom 1808 1810 rr Fuke stvoryuye dramatichnu trilogiyu Geroj Pivnochi 1808 1810 Sigurd sho vbivaye zmiya Pomsta Sigurda Aslauga Gofman u svoyij povisti Novitni vidomosti pro dolyu sobaki Berganca stavit Fuke v odin ryad z Novalisom nagoloshuyuchi sho Fuke z razyuchoyu siloyu primusiv zazvuchati potuzhnu arfu Pivnochi zi spravdi svyashennim trepetom i nasnagoyu viklikav do zhittya velikogo geroya Sigurda Vin yak neobmezhenij volodar u carstvi de nebuvali obrazi ta podiyi z gotovnistyu z yavlyayutsya na poklik charivnika Novela Fuke Sintram ta jogo suputniki stvorena pid vrazhennyam vid gravyuri A Dyurera Licar smert i diyavol Osoblivu populyarnist Fuke otrimav pislya 1815 roku pid chas rozkvitu studentskogo ruhu ruh burshenshaftiv U 1811 roci v svit vihodit Undina tvir spovnenij fantastichnimi elementami yakij miscyami peretvoryuyetsya na kazkovu opovid stav klasikoyu svitovoyi literaturi Edgar Po bachiv u nomu najkrashij zi zrazkiv idealu prekrasnogo Undina stala privodom dlya zblizhennya Fuke i Gofmana yakij buv zahoplenij ideyeyu napisati operu na cyu temu i prosiv yih spilnogo druga znajti kogo nebud hto mig bi perelozhiti Undinu na virshovanu formu Za ce beretsya sam Fuke i stvoryuye dlya Gofmana libreto menshe nizh za 1 rik U 1813 r v Nyurnberzi vihodit licarskij roman Charivne kilce nim Der Zauberring Karl Filip Ror Ilyustraciya do Charivnogo kilcya U 1814 r Gofman i Fuke zustrichayutsya i u 1815 r zakinchuyetsya napisannya operi 1816 r vidbuvayetsya prem yera Undini z nagodi dnya narodzhennya korolya Vona viznayetsya najkrashoyu operoyu Gofmana ale ne maye trivalogo scenichnogo zhittya A Fuke nazivayut prototipom Lotara z Serapionovih brativ Gofmana Period 1808 1820 rokiv vidznachenij nezvichajnim tvorchim pidnesennyam pismennika U vidavnictvah Berlina Shtutgarta Nyurnberga odin za odnim z yavlyayutsya chislenni tvori Fuke Poyizdki Tiodulfa Islandcya nim Die Fahrten Thiodulfs des Islanders 1815 Malenki romani nim Die Kleinen Romane 1814 19 Divovizhni prigodi grafa Aletesa fon Lindenshtejna nim Die wunderbaren Begebenheiten des Grafen Alethes von Lindenstein 1817 licarski tragediyi Palomnictvo nim Die Pilgerfahrt Yarl Orknejskih ostroviv nim Der Jarl der Orkneyinseln epichna poema Vinec nim Corona 1814 Im yam Undini nazvanij asteroyid 92 Undina vidkritij u 1867 roci LiteraturaIrene Krieger Baron Friedrich de la Motte Fouque und seine Beziehung zur Musik Eine musikalische Reise mit Friedrich de la Motte Fouque In Hugenotten Jahrgang 71 Nr 2 2007 ISSN 1436 3437 S 10 23 PDF 3 3 MB 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Irene Krieger Kurzbiographie Friedrich de la Motte Fouque In Hugenotten Jahrgang 71 Nr 2 2007 ISSN 1436 3437 S 3 4 PDF 3 3 MB 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Joseph Kurschner Fouque Friedrich Heinrich Karl de la Motte Allgemeine Deutsche Biographie Leipzig 1877 Band 7 S 198 201 Arno Schmidt Fouque und einige seiner Zeitgenossen Blaschke 1958 2 verbesserte und betrachtlich vermehrte Aufgabe 1960 in der Bargfelder Ausgabe als III 1 1993 Claudia Stockinger Das dramatische Werk Friedrich de la Motte Fouques Ein Beitrag zur Geschichte des romantischen Dramas Tubingen Niemeyer 2000 ISBN 3484181583 Arno Schmidt Fouque Friedrich Neue Deutsche Biographie Berlin 1961 Band 5 S 306 f Digitalisat Z Vengerova Fuke de la Mot Fuke Fridrih Enciklopedicheskij slovar SPb Brokgauz Efron 1902 T XXXVIa S 859 860 d Track Q4107063d Track Q602358d Track Q24206058d Track Q19908137d Track Q23892984d Track Q656