Фрідріх I нім Friedrich I ім я при народженні Леопольд Фрідріх Франц Ніколаус Ангальтський нім Leopold Friedrich Franz N

Фрідріх I (нім. Friedrich I.), ім'я при народженні Леопольд Фрідріх Франц Ніколаус Ангальтський (нім. Leopold Friedrich Franz Nikolaus von Anhalt), (нар. 29 квітня 1831 — пом. 24 січня 1904) — другий правитель об'єднаного герцогства Ангальт у 1871—1904 роках, син герцога Ангальту Леопольда I та прусської принцеси Фредеріки Вільгельміни. Походив з династії Асканіїв. Генерал від інфантерії прусської армії. Брав участь у проголошенні Німецької імперії в Версалі у січні 1871 року.

Фрідріх I

нім. Friedrich I.

Світлина герцога Фрідріха

2-й герцог Ангальту

Початок правління:

Кінець правління:

Попередник:

Наступник:

Дата народження:

Місце народження:

Дата смерті:

24 січня 1904 (72 роки)

Місце смерті:

Балленштедт, Німецька імперія

Поховання

^d

Дружина:

Антуанетта Саксен-Альтенбурзька

Діти:

, Фрідріх, Єлизавета, Едуард, Аріберт, Александра

Династія:

Асканії

Батько:

Леопольд IV

Мати:

Фредеріка Вільгельміна Прусська

Нагороди:

Орден Червоного орла 1-го ступеня	Орден Чорного орла	Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Почесний хрест 1-го класу ордена дому Гогенцоллернів	Залізний хрест 2-го класу	Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)	Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
	Орден Вірності (Баден)	Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
		Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга	Орден Рутової корони
Орден Слона		Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт)
Орден Генріха Лева	Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)	Орден Святого Губерта
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне	Орден Вендської корони	Великий хрест ордена Білого Сокола
Медаль «За військові заслуги» (Ліппе)	Кавалер Великого хреста ордена Спасителя	Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії

Фрідріх I у Вікісховищі

Біографія

Леопольд Фрідріх народився 29 квітня 1831 року в Дессау. Він був третьою дитиною та єдиним сином в родині правлячого герцога Ангальт-Дессау Леопольда IV та його дружини Фредеріки Вільгельміни Прусської. Мав старшу сестру Агнесу та молодшу — Марію Анну. Ще одна сестра померла в ранньому віці до його народження.

Освітою спадкоємного принца займався богослов Карл Луппе, випускник університету Галле. Згодом Фрідріх навчався у Боннському та Женевському університетах.

У 1851 році він долучився до прусської армії у чині першого лейтенанту 1-го гвардійського полку піхоти, росквартированого в Потсдамі. Повернувся на батьківщину за два роки.

У травні 1853 року герцогство Ангальт-Дессау було реформоване у герцогство Ангальт-Дессау-Кьотен. Наступного року принц одружився із 16-річною принцесою Саксен-Альтенбургу Антуанеттою, кузиною правлячого герцога Саксен-Альтенбургу Ернста I, яка залишилась сиротою. Шлюб був династично спланованим. Вінчання пройшло 22 квітня 1854 у Альтенбурзі. З приводу весілля була випущена пам'ятна медаль. У подружжя народилося шестеро дітей:

(1855—1888) — спадкоємець престолу Ангальта, був одружений з Єлизаветою Гессен-Кассельською, мав єдину доньку, помер за життя батька;
Фрідріх (1856—1918) — герцог Ангальта у 1904—1918, був одружений з Марією Баденською, дітей не мав;
Єлизавета (1857—1933) — дружина великого герцога Мекленбург-Стреліцького Адольфа Фрідріха V, мала двох синів та двох доньок;
Едуард (1861—1918) — герцог Ангальта у 1918, був одружений із Луїзою Саксен-Альтенбурзькою, мав шістьох дітей;
Аріберт (1864—1933) — регент Ангальта у 1918, був одружений із Марією Луїзою Шлезвіг-Гольштейнською, дітей не мав;
Александра (1868—1958) — дружина Зіццо Шварцбурзького, мала трьох дітей.

У 1863 році всі ангальтські князівства були об'єднані у герцогство Ангальт, під володарюванням батька Фрідріха, який став йменуватися Леопольдом I. Сам принц у 1864 році брав участь у Другій війні за Шлезвіг у складі прусської армії. У 1867 році отримав звання генерал-лейтенанту À la suite. Невдовзі був учасником франко-прусської війни, брав участь в облозі Туля, битва при Бомоні та Седані. Був присутній під час проголошення Німецької імперії у Версалі. За кілька місяців після цього його батько помер, і Фрідріх став правителем герцогства Ангальт.

У серпні 1876 року кайзер Вільгельм I призначив герцога, який до того часу вже отримав чин генерала від інфантерії, командиром Ангальтського піхотного полку № 93.

Правління Фрідріха тривало більше 30 років. Раптово помер після інсульту в замку Белленштедта 24 січня 1904, передавши трон синові. Був похований в мавзолеї Дессау, а у 1958 році — перепохований на цвинтарі Цибік.