Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту Фонд феміністської

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Фонд феміністської більшості (FMF) (англ. Feminist Majority Foundation) — неприбуткова організація зі штаб-квартирою в окрузі Арлінгтон, Вірджинія, США, чия місія полягає в протидії насильству, розширенні прав і можливостей жінок, підтримки гендерної рівності та економічного розвитку. Назва «Феміністська більшість» з'явилося після опитування, проведеного в 1986 році журналом Newsweek і Інститутом Ґеллапа, в якому 56 % американок ідентифікували себе як феміністки. Президентка, а також одна із засновниць — Елеонор Сміл, вибрала таку назву для організації, щоб відобразити результати опитування, маючи на увазі те, що більшість жінок є феміністками.

Фонд феміністської більшості
Тип	{{{тип}}}
Рік заснування	1987 рік
Засновник	Елеонора Сміл, Пег Йоркін, Кетрин и Тоні Спіллар, Карабільо Джудіт, Меулі
Розташування	Арлінгтон
Дочірні організації	Ms.

Фонд феміністської більшості є науково-освітньою організацією і видавцем журналу «Ms.». У 1987 році організацію заснували: ^[en], ^[en], ^[en], Тоні Карабільйо і Джудіт Меулі. Фонд феміністської більшості став видавати журнал Ms. в 2001 році.

Цілі і принципи

Фонд феміністської більшості займається питаннями репродуктивних прав та здоров'я жінок як в США, так і в інших країнах.

Основні принципи і цілі організації:

Боротьба з усіма формами насильства проти жінок;
Підтримка доступу до безпечних і легальних абортів, контрацептивів; фінансування і доступ за програмою Медикейд неповнолітнім, бідним та іммігранткам.
Підтримка прав ЛГБТ, інтерсекс, квір і гендерно-варіативних людей.
Ліквідація гендерної і расової нерівноправності в судовій системі.
Досягнення рівних цивільних прав темношкірих і жінок за допомогою позитивних заходів вирівнювання.

Фонд активно протистоїть будь-яким формам дискримінації за ознакою статі, гендеру, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, раси, соціально-економічного статусу, віку, релігії, етнічної приналежності, сімейного стану, національного походження та фізичних можливостей.

Фонд реалізує такі програми і комплекси заходів:

Проєкт доступу до національних клінік;
Кампанія за здоров'я жінок;
Програма руху за право на аборти (в коледжах і університетах);
Глобальна кампанія щодо репродуктивних прав;
Кампанія для афганських жінок і дівчаток;
Програма екстреної контрацепції;
Національний центр у справах жінок;
Програма рівних прав в освіті;
Доступність міфепристону (екстрений контрацептив);
Благодійні концерти ^[en].

Історії успіху

Протягом 1989—1992 років Фонд феміністської більшості провів кампанію «Фемінізація влади», набравши безпрецедентне число жінок для висунення на урядові пости в США. Дана програма привела до подвоєння числа жінок в Конгресі США в 1992 році.
У 1992 році фонд підтримав поправку про рівні права штату Айова, а в 1996 році він допоміг протидіяти ініціативі проти зворотної дискримінації в Каліфорнії.
У 2004 році Фонд феміністської більшості був одним з 5 основних організаторів прочойс протесту ^[en], який залучив понад 1,15 мільйонів жінок і чоловіків в Вашингтон для підтримки репродуктивних прав.
У тому ж році фонду не вдалося провести виборчу ініціативу в Південній Дакоті для скасування державної заборони на аборти.
23-24 березня 2013 року фонд провів свою 9-ту щорічну конференцію лідерок національного феміністського руху в Арлінгтоні, штат Вірджинія. На конференції були присутні такі доповідачки, як: Долорес Уерта (президентка Фонду Долорес Уерта, співзасновниця «United Farm Workers»), Моргана Річардсон (засновниця «Refuse The Silence»), Моніка Сімпсон (виконавча директорка «Sister Song»), Іванна Гонсалес.

Законодавство

Фонд феміністської більшості також є лідером в законодавчих перемогах жінок, включаючи внесення поправок в «Закон про цивільні права 1991 року», який передбачає відшкодування матеріальних збитків жінкам, які виграють у суді позови про сексуальні домагання і дискримінацію за ознакою статі; створення «Закону про сімейні та медичні відпустки 1993 року»; «Закон про насильство щодо жінок» і «Закон про вільне відвідування клінік»; прийняття в 1996 році заборони на використання зброї для осіб, які вчинили домашнє насильство; відновлення IX розділу в 1988 році, а потім успішний захист IX розділу від спроб Джорджа Буша протидіяти досягненням фемруху в 2003 році, а також інші перемоги.

В теперішній час Фонд феміністської більшості продовжує виступати за ратифікацію в США Конвенції щодо ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

Примітки

Mission and principles. feminist.org (англ.). Feminist Majority Foundation. Процитовано 4 серпня 2020.
Farmer, Rebecca (12 листопада 2001). Ms. Magazine and Feminist Majority Foundation Join Forces. National NOW Times. National Organization for Women. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 23 липня 2019. [Архівовано 2013-06-04 у Wayback Machine.]
Feminist Majority Foundation: Mission & Principles. feminist.org (англ.). Процитовано 5 квітня 2021.
Mann, Judy (9 липня 1999). The Grinding Terror of the Taliban. The Washington Post. Процитовано 4 серпня 2020.
Mifepriston — Feminist Majority Foundation. www.feminist.org (англ.). Процитовано 31 серпня 2020.
Mifepristone: Timeline — Feminist Majority Foundation. www.feminist.org (англ.). Процитовано 31 серпня 2020.
Leyva, Ric (14 жовтня 1987). Former Now President Kicks Off. Associated Press. Процитовано 11 березня 2014.
Clock, Michele; Wilgoren, Debbi; Woodlee, Yolanda (25 квітня 2004). Abortion Rights Advocates Flood D.C. The Washington Post.
Adler, Jonathan (22 квітня 2014). Supreme Court upholds Michigan civil rights initiative. The Washington Post.
National Young Feminist Leadership Conference (2013 NYFLC). feministcampus.org. Feminist Majority Foundation. Архів оригіналу за 23 вересня 2014. Процитовано 23 липня 2019. [Архівовано 2014-09-23 у Wayback Machine.]
Speakers. now.org. . 2015. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 23 липня 2019. [Архівовано 2014-02-26 у Wayback Machine.]
Global Issues: CEDAW — Feminist Majority Foundation. www.feminist.org (англ.). Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 9 серпня 2020. [Архівовано 2020-06-16 у Wayback Machine.]

[Mission-1] Mission and principles. feminist.org (англ.). Feminist Majority Foundation. Процитовано 4 серпня 2020.

[2] Farmer, Rebecca (12 листопада 2001). Ms. Magazine and Feminist Majority Foundation Join Forces. National NOW Times. National Organization for Women. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 23 липня 2019. [Архівовано 2013-06-04 у Wayback Machine.]

[Principles-3] Feminist Majority Foundation: Mission & Principles. feminist.org (англ.). Процитовано 5 квітня 2021.

[Mann-4] Mann, Judy (9 липня 1999). The Grinding Terror of the Taliban. The Washington Post. Процитовано 4 серпня 2020.

[5] Mifepriston — Feminist Majority Foundation. www.feminist.org (англ.). Процитовано 31 серпня 2020.

[6] Mifepristone: Timeline — Feminist Majority Foundation. www.feminist.org (англ.). Процитовано 31 серпня 2020.

[7] Leyva, Ric (14 жовтня 1987). Former Now President Kicks Off. Associated Press. Процитовано 11 березня 2014.

[8] Clock, Michele; Wilgoren, Debbi; Woodlee, Yolanda (25 квітня 2004). Abortion Rights Advocates Flood D.C. The Washington Post.

[Adler04222-9] Adler, Jonathan (22 квітня 2014). Supreme Court upholds Michigan civil rights initiative. The Washington Post.

[10] National Young Feminist Leadership Conference (2013 NYFLC). feministcampus.org. Feminist Majority Foundation. Архів оригіналу за 23 вересня 2014. Процитовано 23 липня 2019. [Архівовано 2014-09-23 у Wayback Machine.]

[11] Speakers. now.org. . 2015. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 23 липня 2019. [Архівовано 2014-02-26 у Wayback Machine.]

[12] Global Issues: CEDAW — Feminist Majority Foundation. www.feminist.org (англ.). Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 9 серпня 2020. [Архівовано 2020-06-16 у Wayback Machine.]