Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Микола Угрин-Безгрішний (18 грудня 1883, с. Куп'ятичі, Перемиський повіт, (тепер Польща) — 18 січня 1960, м. Новий Ульм, Німеччина) — український прозаїк, поет, драматург, видавець, фотограф, педагог, а також активний учасник національно-визвольних змагань та громадський діяч., родом з Перемищини.
- Учитель гімназії в Рогатині (1911 — 44),
- редактор місячнику «Бджола» (1908), «Будучність» (1909 і 1923 — 24) та ін.;
- у 1914 — 18 pp. співробітник органів Пресової Кватири УСС.
| Микола Угрин-Безгрішний | |
|---|---|
 Сотник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 18 грудня 1883 с. Куп'ятичі, Перемиський повіт |
| Смерть | 18 січня 1960 (76 років) м. Новий Ульм,  Німеччина |
| Військова служба | |
| Приналежність |  ЗУНР |
| Рід військ |  УСС УГА |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
| Командування | |
| Пресова кватира УСС | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєпис
Народився у селі Куп'ятичі Перемишського повіту (тепер у межах Польщі) в селянській родині.
Навчання та літературна діяльність
Освіту здобував в гімназіях Перемишля, Сянока і Тернополя, на філософських факультетах Львівського та Чернівецького університетів, до останнього перейшов разом з іншими українцями в знак протесту після вбивства Адама Коцка.
У 1903 р., навчаючись у п'ятому класі Перемиської гімназії, Угрин надрукував у Львівському «Літературно-науковому віснику» декілька нарисів під спільною назвою «З життя гімназистів». Тоді ж вийшла збірочка віршів «Перші проби», підписана псевдонімом Тарас Вірний, та драматична картина з життя гімназистів «Красний примір направив» під іменем Микола Чорнило.
Один з псевдонімів (Венгжин) — це його справжнє прізвище, перероблене на польський лад. Ось що писав з цього приводу сам Угрин:
Хрестив мене парох села Курманичі граф Таврський, поляк із походження, який у моїй метриці латинською мовою переклав мою родинну назву Угрин на Венгжин. Метрику поправив я вже в УСС через австрійське намісництво у Львові 1917 року.
Навчаючись у Тернопільській гімназії, Микола Венгжин був редактором учнівського журналу «Ідея». Згодом у Чернівцях редагував часописи та , окремими книжечками видав оповідання Ганни Барвінок і вірші Ірми Остапівни (Ольги Дучимінської).
З 1909 р. мало не щороку бував на Наддніпрянщині, підтримував зв'язки з українськими діячами і письменниками, допомагав у виданні журналу «Українська хата». Після навчання, у 1911 р., переїхав у Рогатин. Тут працював викладачем української, латинської, німецької і польської мов в Українській гімназії. 1912 року, учні та вчителі Рогатинської гімназії здійснили мандрівку «Пішки на гору Маркіяна», присвячену 100-річчю натхненник національного пробудження Галичини Маркіяна Шашкевича. Автором ідеї був директор гімназії Михайло Галущинський. За сім днів (2-8 липня) він, четверо викладачів (Антін Лотоцький, Микола Венжин (Угрин-Безгрішний), Микола Щуровський, ) і дев'ятеро учнів (, В. Воробець, Іван Горянський, Михайло Дорошенко, , Коритко, Юліан Соколовський, Степан Велитович, В. Дзера) пішки пройшли від Рогатина до Підлисся і назад.
З початком Першої світової війни до майбутнього національного війська зголосилося багато рогатинських гімназистів, яких було організовано в окрему Рогатинську сотню під керівництвом викладачів гімназії Никифора Гірняка та Миколи Угрина.
Служба в Легіоні УСС. Пресова кватира
З появою Легіону Українських Січових Стрільців було створено Пресову Квартиру (орган розповсюдження та збереження інформації про УСС), при якій діяли: етапна гімназія, курси для неписьменних стрільців, читальня з бібліотекою. Слід зазначити, що саме Микола Угрин був одним з організаторів Пресової Кватири. Невдовзі тут зібралась плеяда талановитих письменників, журналістів, художників, музикантів. Серед них — Осип Назарук, Левко Лепкий, Роман Купчинський, Осип Курилас, Лев Ґец, Михайло Гайворонський, Дмитро Вітовський, Антін Лотоцький та інші.
В 1915 при Пресовій кватирі Микола Угрин започаткував видання гумористично-сатиричного журналу «Самохотник», а в травні 1916 р. у Свистільниках з'явились журнали «Вісник Пресової Кватири У. С. С.» та «Самопал». Редактори місячника «Вісник Пресової Кватири У. С. С.», Микола Угрин та Антін Лотоцький, свою програму роз'яснювали так:
Тут друкувалися вірші, різноманітні інформаційні замітки, нариси та невеликі новели. На жаль, другий, подвійний номер за червень — липень, в основному присвячений пам'яті Івана Франка, став останнім. В 1917 р. вийшли журнали «Бомба», «Будучина», «УСУСУ». З початку 1918 р. почав виходити часопис «Червона Калина».Бути дзеркалом життя стрілецької „новітньої“ Січі, де попри звідомлення з життя в коші та полі, містилися б літературні твори, що були б також дзеркалом життя стрілецтва, його думок, ідей, змагань.
Служба в інших українських військових формаціях
Після гетьманського перевороту Микола Угрин повернувся в Галичину та вступив до Української Галицької Армії. Виконуючи директиви уряду ЗУНР в 1919 р., він намагався підняти повстання проти румунів на Покутті. Тоді через зраду потрапив до рук ворогів і чудом уник розстрілу. В тому ж 1919 р. Микола Угрин знову перебував у лавах УГА, потім воював у загоні отамана Шепеля проти більшовиків. Визволяв Київ. Пізніше зголосився до Шостої стрілецької дивізії генерала Безручка, служив там у 16-й бригаді під командуванням полковника Сушка.
Деякий час перебував у Станіславові на посаді консула при польському уряді. Згодом — знову на фронті, де йому було присвоєно чин сотника. Після поразки національно-визвольних змагань разом з генералом Шаповалом потрапив у польську неволю, з якої він утік і дістався до Рогатина. Працюючи в гімназії, Микола Угрин також очолював повітові відділи Української Військової Організації (УВО) та «Просвіти». У тогочасній пресі один за одним з'являлися його прозові твори («Нарис історії Українських Січових Стрільців», «Етапна гімназія УСС», «Коротка історія живця Черче») та драматичні («Лицарі Залізної Остроги» та «Софія Галечко») за підписом «Микола Угрин-Безгрішний». З того часу псевдонім Безгрішний став складовою частиною його прізвища.
Викладацька робота у Рогатині
З січня 1923 до кінця 1924 року, з піврічною перервою, у Рогатині видавався місячник «Рогатинець». Редагували журнал викладачі гімназії Микола Угрин-Безгрішний та Антін Лотоцький. У журналі друкувалися історичні, просвітянські та краєзнавчі матеріали, багато статей з'являлося під своєрідним підписом «МУБАЛ» (Микола Угрин-Безгрішний, Антін Лотоцький).
Окрім часопису «Рогатинець» та «Самопал», Микола Угрин редагував гумористично-сатиричний журнал «Око», друкувався в журналах «Світ дитини» та «Рідна школа», «Літопис Червоної Калини», «Діло». Зокрема, в одному з номерів «Рідної школи» було вміщено історичний нарис «Українська гімназія Рідної Школи в Рогатині» з нагоди її 25-літнього ювілею. У 1936 р. Микола Угрин разом з Антоном Лотоцьким видав «Граматику української літературної мови». З його ініціативи засновано видавництво для дорослих «Журавлі» і для дітей — «Сині дзвіночки».
З приходом радянської влади Микола Угрин працював директором Рогатинської середньої школи освіти дорослих.
Під час німецької окупації Микола Угрин-Безгрішний працював викладачем в Рогатинській учительській семінарії, а також з липня по грудень 1941 р. — головним редактором та видавцем газети «Рогатинське слово». Спочатку часопис навіть закликав до створення Української держави. Адже Микола Угрин-Безгрішний належав до тієї когорти колишніх старшин Українських Січових Стрільців та УГА, які хотіли за допомогою німців створити свою регулярну армію, тому й підтримав ідею створення дивізії Галичина. Більше того, сам вступив у її ряди. 19 липня 1944 р. з наближенням фронту емігрував на Захід.
На еміграції
Після війни деякий час жив у Байройті (Баварія), де вчителював і видавав журнали «Обрій», «Грім», видрукував «Молитву УСС». Пізніше поселився у Новому Ульмі. Тут він теж продовжував видавничу справу. На зламі 1953—1954 рр. відредагував новітній номер «Вісника Пресової Квартири УСС». Тоді ж, за декілька років до смерті, написав автобіографічний твір «Мій життєпис».
Помер у 1960, похований на цвинтарі німецького міста Новий Ульм.
Твори
Збірка поезій «Проби» (1905), оп. «З життя гімназистів» (1907, 1928), п'єси «Красний примір направив» (1903), «Софія Галечко» (1924 і 1943), «Лицарі Залізної Остроги» (1938), «Нарис історії УСС» (1924).
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Українська Мала Енциклопедія (ред. Є. Онацький). — Т.15. — Буенос-Айрес, 1966.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання
- Угрин-Безгрішний Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1946-1947. — 1000 екз.
- Пішки на гору Маркіяна. Бережанська районна державна адміністрація. 2011. Процитовано 12.09.2019.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikola Ugrin Bezgrishnij 18 grudnya 1883 s Kup yatichi Peremiskij povit teper Polsha 18 sichnya 1960 m Novij Ulm Nimechchina ukrayinskij prozayik poet dramaturg vidavec fotograf pedagog a takozh aktivnij uchasnik nacionalno vizvolnih zmagan ta gromadskij diyach rodom z Peremishini Uchitel gimnaziyi v Rogatini 1911 44 redaktor misyachniku Bdzhola 1908 Buduchnist 1909 i 1923 24 ta in u 1914 18 pp spivrobitnik organiv Presovoyi Kvatiri USS Mikola Ugrin Bezgrishnij SotnikZagalna informaciyaNarodzhennya18 grudnya 1883 1883 12 18 s Kup yatichi Peremiskij povitSmert18 sichnya 1960 1960 01 18 76 rokiv m Novij Ulm NimechchinaVijskova sluzhbaPrinalezhnist ZUNRRid vijsk USS UGAVijni bitviPersha svitova vijna Ukrayinsko polska vijna 1918 1919KomanduvannyaPresova kvatira USSNagorodi ta vidznaki Voyennij hrest UNR U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ugrin ZhittyepisNarodivsya u seli Kup yatichi Peremishskogo povitu teper u mezhah Polshi v selyanskij rodini Navchannya ta literaturna diyalnist Osvitu zdobuvav v gimnaziyah Peremishlya Syanoka i Ternopolya na filosofskih fakultetah Lvivskogo ta Cherniveckogo universitetiv do ostannogo perejshov razom z inshimi ukrayincyami v znak protestu pislya vbivstva Adama Kocka U 1903 r navchayuchis u p yatomu klasi Peremiskoyi gimnaziyi Ugrin nadrukuvav u Lvivskomu Literaturno naukovomu visniku dekilka narisiv pid spilnoyu nazvoyu Z zhittya gimnazistiv Todi zh vijshla zbirochka virshiv Pershi probi pidpisana psevdonimom Taras Virnij ta dramatichna kartina z zhittya gimnazistiv Krasnij primir napraviv pid imenem Mikola Chornilo Odin z psevdonimiv Vengzhin ce jogo spravzhnye prizvishe pereroblene na polskij lad Os sho pisav z cogo privodu sam Ugrin Hrestiv mene paroh sela Kurmanichi graf Tavrskij polyak iz pohodzhennya yakij u moyij metrici latinskoyu movoyu pereklav moyu rodinnu nazvu Ugrin na Vengzhin Metriku popraviv ya vzhe v USS cherez avstrijske namisnictvo u Lvovi 1917 roku Navchayuchis u Ternopilskij gimnaziyi Mikola Vengzhin buv redaktorom uchnivskogo zhurnalu Ideya Zgodom u Chernivcyah redaguvav chasopisi ta okremimi knizhechkami vidav opovidannya Ganni Barvinok i virshi Irmi Ostapivni Olgi Duchiminskoyi Z 1909 r malo ne shoroku buvav na Naddnipryanshini pidtrimuvav zv yazki z ukrayinskimi diyachami i pismennikami dopomagav u vidanni zhurnalu Ukrayinska hata Pislya navchannya u 1911 r pereyihav u Rogatin Tut pracyuvav vikladachem ukrayinskoyi latinskoyi nimeckoyi i polskoyi mov v Ukrayinskij gimnaziyi 1912 roku uchni ta vchiteli Rogatinskoyi gimnaziyi zdijsnili mandrivku Pishki na goru Markiyana prisvyachenu 100 richchyu nathnennik nacionalnogo probudzhennya Galichini Markiyana Shashkevicha Avtorom ideyi buv direktor gimnaziyi Mihajlo Galushinskij Za sim dniv 2 8 lipnya vin chetvero vikladachiv Antin Lotockij Mikola Venzhin Ugrin Bezgrishnij Mikola Shurovskij i dev yatero uchniv V Vorobec Ivan Goryanskij Mihajlo Doroshenko Koritko Yulian Sokolovskij Stepan Velitovich V Dzera pishki projshli vid Rogatina do Pidlissya i nazad Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni do majbutnogo nacionalnogo vijska zgolosilosya bagato rogatinskih gimnazistiv yakih bulo organizovano v okremu Rogatinsku sotnyu pid kerivnictvom vikladachiv gimnaziyi Nikifora Girnyaka ta Mikoli Ugrina Sluzhba v Legioni USS Presova kvatira Z poyavoyu Legionu Ukrayinskih Sichovih Strilciv bulo stvoreno Presovu Kvartiru organ rozpovsyudzhennya ta zberezhennya informaciyi pro USS pri yakij diyali etapna gimnaziya kursi dlya nepismennih strilciv chitalnya z bibliotekoyu Slid zaznachiti sho same Mikola Ugrin buv odnim z organizatoriv Presovoyi Kvatiri Nevdovzi tut zibralas pleyada talanovitih pismennikiv zhurnalistiv hudozhnikiv muzikantiv Sered nih Osip Nazaruk Levko Lepkij Roman Kupchinskij Osip Kurilas Lev Gec Mihajlo Gajvoronskij Dmitro Vitovskij Antin Lotockij ta inshi V 1915 pri Presovij kvatiri Mikola Ugrin zapochatkuvav vidannya gumoristichno satirichnogo zhurnalu Samohotnik a v travni 1916 r u Svistilnikah z yavilis zhurnali Visnik Presovoyi Kvatiri U S S ta Samopal Redaktori misyachnika Visnik Presovoyi Kvatiri U S S Mikola Ugrin ta Antin Lotockij svoyu programu roz yasnyuvali tak Buti dzerkalom zhittya strileckoyi novitnoyi Sichi de popri zvidomlennya z zhittya v koshi ta poli mistilisya b literaturni tvori sho buli b takozh dzerkalom zhittya strilectva jogo dumok idej zmagan Tut drukuvalisya virshi riznomanitni informacijni zamitki narisi ta neveliki noveli Na zhal drugij podvijnij nomer za cherven lipen v osnovnomu prisvyachenij pam yati Ivana Franka stav ostannim V 1917 r vijshli zhurnali Bomba Buduchina USUSU Z pochatku 1918 r pochav vihoditi chasopis Chervona Kalina Sluzhba v inshih ukrayinskih vijskovih formaciyah Pislya getmanskogo perevorotu Mikola Ugrin povernuvsya v Galichinu ta vstupiv do Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi Vikonuyuchi direktivi uryadu ZUNR v 1919 r vin namagavsya pidnyati povstannya proti rumuniv na Pokutti Todi cherez zradu potrapiv do ruk vorogiv i chudom unik rozstrilu V tomu zh 1919 r Mikola Ugrin znovu perebuvav u lavah UGA potim voyuvav u zagoni otamana Shepelya proti bilshovikiv Vizvolyav Kiyiv Piznishe zgolosivsya do Shostoyi strileckoyi diviziyi generala Bezruchka sluzhiv tam u 16 j brigadi pid komanduvannyam polkovnika Sushka Deyakij chas perebuvav u Stanislavovi na posadi konsula pri polskomu uryadi Zgodom znovu na fronti de jomu bulo prisvoyeno chin sotnika Pislya porazki nacionalno vizvolnih zmagan razom z generalom Shapovalom potrapiv u polsku nevolyu z yakoyi vin utik i distavsya do Rogatina Pracyuyuchi v gimnaziyi Mikola Ugrin takozh ocholyuvav povitovi viddili Ukrayinskoyi Vijskovoyi Organizaciyi UVO ta Prosviti U togochasnij presi odin za odnim z yavlyalisya jogo prozovi tvori Naris istoriyi Ukrayinskih Sichovih Strilciv Etapna gimnaziya USS Korotka istoriya zhivcya Cherche ta dramatichni Licari Zaliznoyi Ostrogi ta Sofiya Galechko za pidpisom Mikola Ugrin Bezgrishnij Z togo chasu psevdonim Bezgrishnij stav skladovoyu chastinoyu jogo prizvisha Vikladacka robota u Rogatini Z sichnya 1923 do kincya 1924 roku z pivrichnoyu perervoyu u Rogatini vidavavsya misyachnik Rogatinec Redaguvali zhurnal vikladachi gimnaziyi Mikola Ugrin Bezgrishnij ta Antin Lotockij U zhurnali drukuvalisya istorichni prosvityanski ta krayeznavchi materiali bagato statej z yavlyalosya pid svoyeridnim pidpisom MUBAL Mikola Ugrin Bezgrishnij Antin Lotockij Okrim chasopisu Rogatinec ta Samopal Mikola Ugrin redaguvav gumoristichno satirichnij zhurnal Oko drukuvavsya v zhurnalah Svit ditini ta Ridna shkola Litopis Chervonoyi Kalini Dilo Zokrema v odnomu z nomeriv Ridnoyi shkoli bulo vmisheno istorichnij naris Ukrayinska gimnaziya Ridnoyi Shkoli v Rogatini z nagodi yiyi 25 litnogo yuvileyu U 1936 r Mikola Ugrin razom z Antonom Lotockim vidav Gramatiku ukrayinskoyi literaturnoyi movi Z jogo iniciativi zasnovano vidavnictvo dlya doroslih Zhuravli i dlya ditej Sini dzvinochki Z prihodom radyanskoyi vladi Mikola Ugrin pracyuvav direktorom Rogatinskoyi serednoyi shkoli osviti doroslih Pid chas nimeckoyi okupaciyi Mikola Ugrin Bezgrishnij pracyuvav vikladachem v Rogatinskij uchitelskij seminariyi a takozh z lipnya po gruden 1941 r golovnim redaktorom ta vidavcem gazeti Rogatinske slovo Spochatku chasopis navit zaklikav do stvorennya Ukrayinskoyi derzhavi Adzhe Mikola Ugrin Bezgrishnij nalezhav do tiyeyi kogorti kolishnih starshin Ukrayinskih Sichovih Strilciv ta UGA yaki hotili za dopomogoyu nimciv stvoriti svoyu regulyarnu armiyu tomu j pidtrimav ideyu stvorennya diviziyi Galichina Bilshe togo sam vstupiv u yiyi ryadi 19 lipnya 1944 r z nablizhennyam frontu emigruvav na Zahid Na emigraciyi Pislya vijni deyakij chas zhiv u Bajrojti Bavariya de vchitelyuvav i vidavav zhurnali Obrij Grim vidrukuvav Molitvu USS Piznishe poselivsya u Novomu Ulmi Tut vin tezh prodovzhuvav vidavnichu spravu Na zlami 1953 1954 rr vidredaguvav novitnij nomer Visnika Presovoyi Kvartiri USS Todi zh za dekilka rokiv do smerti napisav avtobiografichnij tvir Mij zhittyepis Pomer u 1960 pohovanij na cvintari nimeckogo mista Novij Ulm TvoriZbirka poezij Probi 1905 op Z zhittya gimnazistiv 1907 1928 p yesi Krasnij primir napraviv 1903 Sofiya Galechko 1924 i 1943 Licari Zaliznoyi Ostrogi 1938 Naris istoriyi USS 1924 LiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Ukrayinska Mala Enciklopediya red Ye Onackij T 15 Buenos Ajres 1966 Ukrayinska diaspora literaturni postati tvori biobibliografichni vidomosti Uporyadk V A Prosalovoyi Doneck Shidnij vidavnichij dim 2012 516 s PosilannyaUgrin Bezgrishnij Mikola Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1946 1947 1000 ekz Pishki na goru Markiyana Berezhanska rajonna derzhavna administraciya 2011 Procitovano 12 09 2019