Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Тітурель нім Titurel фрагментарний середньоверхньонімецький лицарський роман написаний Вольфрамом фон Ешенбахом після 12

Тітурель

Тітурель

Тітурель (нім. Titurel) — фрагментарний середньоверхньонімецький лицарський роман, написаний Вольфрамом фон Ешенбахом після 1217 року (наявна згадка про смерть ландграфа Тюрингії Германа I). Вцілілі фрагменти вказують на те, що цей твір мав слугувати приквелом Вольфрамовому «Парцифалю» (сам «Парцифаль» — це адаптація незакінченого лицарського роману «Персеваль, або Повість про Грааль» Кретьєна де Труа) й додатково інформувати про персонажів та про Святий Грааль (у Вольфрамовій інтерпретації це коштовний камінь).

Тітурель
нім. Titurel
image
Сторінка з Манускрипту M
Жанрпоема
АвторВольфрам фон Ешенбах
Мовасередньоверхньонімецька
НаписаноМіж 1217 і 1220 роком
Попередній твірВіллегальм

«Тітурель» складається з двох фрагментів. Перший фрагмент розповідає про те, як зароджується любов дофіна Шіонатуландера й Сігуни — онуки Тітуреля та кузини Парціфаля. У другому фрагменті зображено лісову ідилію двох закоханих. Її перериває мисливський пес із повідком, на якому написана розповідь. Сігуна хоче дочитати цю розповідь до кінця, але пес виривається з рук і втікає. Вона обіцяє Шіонатуландеру свою любов як винагороду за повернення повідка. Як відомо з «Парцифаля», Шіонатуландера вбивають у спробі відшукати собаку, а Сігуна плаче за своїм мертвим коханим саме тоді, коли її зустрічає Парціфаль.

Згодом «Тітуреля» дописав і доповнив поет Альбрехт фон Шарфенберг і дав твору нову назву — «Юний Тітурель» (нім. Jüngere Titurel — досл. «Молодший Тітурель»).

Датування та назва

«Тітурель» — остання праця Вольфрама фон Ешенбаха. Твір написаний після «Парціфаля» (1210 рік), хоча й розповідає про події, які йому передують. У 84-й строфі поеми наявна згадка про смерть Германа I, ландграфа Тюрингії (1217), тому твір часто датують 1217—1220 роками.

Деякі літературознавці стверджують, що поема мала б називатися «Шіонатуландер і Сігуна» (нім. Schionatulander und Sigune). Зокрема, Карл Зімрок, німецький перекладач творів Вольфрама фон Ешенбаха, аргументував, що ім'я Тітурель у назві твору — випадковість, адже навіть сам автор оголошує Шіонатуландера «господарем пригод». Натомість російський перекладач Володимир Микушевич вважає, що назва «Тітурель» цілком виправдана. Тітурель (лат. Titulus — «провісник») — перший вибранець Грааля, тому саме він безпосередньо бере участь у трагічній долі своїх нащадків.

Рукописи

Вольфрамів «Тітурель» дійшов до нас у трьох рукописах:

  • Манускрипт G Баварської державної бібліотеки Мюнхена датується серединою XIII століття й містить 130 строф поеми.
  • Манускрипт H (його також називають «Амбразьська книга героїв») з Австрійської національної бібліотеки Відня. Створений між 1504—1516 рр. Містить 68 строф «Тітуреля».
  • Манускрипт M Бібліотеки Мюнхенського університету зберігся найгірше та містить 46 строф поеми.

Манускрипти H та M мають 11 додаткових строф, яких немає в Манускрипті G. Сьогодні вважається, що Манускрипт G та H репрезентують дві різні традиції, тоді як Манускрипт M займає перехідне положення.

Сюжет

image
Вольфрам фон Ешенбах

Фрагмент I

Фрімутель, син Тітуреля, отримує у спадок від батька Святий Грааль та зберігає його в Монсальвеші. У нього п'ятеро дітей: два сини — Анфортас та Треврецент і три доньки — Шуазіана, Герцелейда та Уррепанс де Шуа.

Вийшовши заміж за герцога Кіота, Шуазіана народжує доньку й під час пологів помирає. Кіот побивається за дружиною й відрікається від лицарства. Новонароджену дитину, Сігуну, бере до себе на виховання Тампунтейр, брат Кіота, де вона разом із дядьковою донькою Кондвірамур (майбутньою дружиною Парціфаля) проводить свої перші дитячі роки. Сігунина рідна тітка Герцелейда вінчається з Кастісом, який після весілля раптово помирає. Таким чином, вона стає володаркою двох королівств — Монсельвашу та Кінгрівалю. Згодом Герцелейда виходить заміж за Гамурета, правителя Анжу.

Минає п'ять років. Помирає Тампунтейр. Сігуні доводиться розлучитися зі своєю подругою Кондвірамур і перейти під опіку Герцелейди. Гамурет же бере на виховання свого племінника Шіонатуландера — французького дофіна. Сігуна та Шіонатуландер закохуються одне в одного. Але щоб заволодіти Сігуною, спадкоємицею Грааля, Шіонатуландер спершу має відзначитися на полі бою і таким чином довести, що він вартий принцеси. Разом із Гамуретом він вирушає походом на Схід.

Фрагмент II

Шіонатуландер та Сігуна напинають шатро посеред лісової галявини, але їхній спокій порушує гавкіт — на галявину раптово вискакує мисливський собака. Шіонатуландер ловить і приводить його Сігуні. Захопившись повідком, вкритим рубінами, й зауваживши, що вони утворюють букви та слова, Сігуна починає читати й дізнається, що собаку звати Гардевіас (Gardevias — «Хранитель шляху»). На повідку також викладено розповідь про трагічну долю двох закоханих, які викликають у Сігуни співчуття. Але вона не встигає дочитати історію до кінця, пес виривається з її рук і втікає. Шіонатуландер пробує знову спіймати тварину, проте зазнає невдачі. Сігуна заявляє, що подарує Шіонатуландеру свою любов тільки тоді, коли він піде на пошуки пса і поверне їй цей поводок.

Дальші події в «Парціфалі»

У «Парцифалі» описано трагічну долю Шіонатуландера. Намагаючись заволодіти Гардевіасом, Шіонатуландер гине на турнірі. Його перемагає лицар на ймення Оріл. Коли Сігуна біля лип оплакує смерть свого коханого, надходить юний Парціфаль і дізнається від неї про своє лицарське походження та своє справжнє ім'я. Мати виховувала його змалку як простолюдця, щоб ніколи не дізнався про лицарів та лицарство й не закінчив своє життя так трагічно, як його батько.

Персонажі

Тітурель — перший вибранець Грааля, родоначальник династії;

Фрімутель, Анфортас, Тревріцент — Фрімутелеві сини;

Шуазіана — Тітурелева донька, дружина Кіота, матір Сігуни;

Герцелейда — донька Фрімутеля, дружина Гамурета, матір Парцифаля.

Уррепанс де Шуа — донька Фрімутеля;

Кіот — герцог Кателангена, чоловік Шуазіани, батько Сігуни;

Тампунтейр — герцог, Кіотів брат, батько Кондвірамур;

Сігуна — донька Шуазіани та Кіота;

Кондвірамур — донька Тампунтейра, майбутня дружина Парціфаля;

Кастіс — перший Герцелейдин чоловік, який раптово помирає після весілля;

Гамурет — володар Анжу, другий чоловік Герцелейди, батько Парціфаля;

Белакана — темношкіра царівна, перша дружина Гамурета;

Анфліза — королева Франції;

Гурнеманц — колишній володар Грааля, дід Шіонатуландера;

Екунат — Шіонатуландерів дядько;

Шіонатуландер — онук Гурнеманца, дофін Грагарца;

Форма строфи

«Тітурель» містить 170 строф. Твір має унікальну метричну форму, яку винайшов автор. Чотирирядкова строфа (аавв) має такий вигляд:

  1. 8 наголосів з цезурою після 4-го наголосу (4+4).
  2. 10 наголосів з цезурою після 4-го наголосу (4+6).
  3. 6 наголосів без цезури (6).
  4. 10 наголосів з цезурою після 4-го наголосу (4+6).

Кожний рядок закінчується жіночою римою.

Сприйняття

«Юний Тітурель»

[en] написав продовження «Тітуреля» близько 1272 року та назвав його «Юний Тітурель». Він поєднав фрагменти у суцільну розповідь та розширив її до 6300 віршів. Таким чином поема набрала форми закінченого твору. Тривалий час працю приписували самому Ешенбаху, адже Альбрехт запозичив не тільки ім'я поета, але й тематику твору, словниковий запас, стиль та манеру оповіді.

Одинадцять уцілілих рукописів та сорок шість фрагментів свідчать про велику популярність «Юного Тітуреля». Поема вважалася Вольфрамовим шедевром аж до 1829 року, коли німецький філолог-класик Карл Лахман висміяв її літературні якості й висловив сумнів у тому, що Вольфрам міг написати настільки «нудний, неживий та манірний» твір.

Переклади

Перші переклади сучасною німецькою літературною мовою почали з'являтись у XIX столітті, в часи німецького романтизму. У 1814 році Вольфрамового «Тітуреля» вперше переказав Йоган Густав Готліб Бюшинг (нім. Johann Gustav Gottlieb Büsching). 1842 року опубліковано переклад під назвою «Парцифаль і Тітурель» (нім. Parzival und Titurel) Карла Зімрока (нім. Karl Simrock).

Примітки

  1. Marion Gibbs, Sidney M. Johnson, 2000, с. 192.
  2. Качуровський І. В. Ґенерика і архітектоніка ст. 312
  3. Микушевич В. Б., 2009, с. 107.
  4. Cyril W. Edwards, 2004, с. Introduction, 17-18 ст..
  5. Emmerson, R. K., & Clayton-Emmerson, S., 2005, с. 679.
  6. Микушевич В. Б., 2009, с. 105.
  7. Микушевич В. Б., 2009, с. 29.
  8. Will Hasty, 2006, с. 95.
  9. Микушевич В. Б., 2009, с. 11.
  10. Микушевич В. Б., 2009, с. 12.
  11. 'Titurel' (G)
  12. Ambraser Heldenbuch
  13. 'Titurel' (M)
  14. Helmut Brackert, Stephan Fuchs-Jolie, 2002, с. 5-6.
  15. Микушевич В. Б., 2009, с. 41-86.
  16. Микушевич В. Б., 2009, с. 87-102.
  17. ВОЛЬФРАМ ФОН ЭШЕНБАХ: «ТИТУРЕЛЬ»
  18. Микушевич В. Б., 2009, с. 102.
  19. Marion Gibbs, Sidney M. Johnson, 2000, с. 193.
  20. Гуцуляк О.Б., 2007, с. 48.
  21. Norris J. Lacy, 1995, с. 4.
  22. Микушевич В. Б., 2009, с. 15.

Джерела

  • Вольфрам Эшенбах. Титурель, вступ. ст., пер. и коммент. Владимира Микушевича. — Энигма. — 2009. — 112 с. — .
  • Гуцуляк О.Б. Пошуки Заповітного Царства: Міф - Текст - Реальність. — Івано-Франківськ : Місто-НВ, 2007. — 540 p. — .
  • Emmerson, R. K., & Clayton-Emmerson, S. Key figures in medieval Europe: an encyclopedia. — Taylor & Francis, 2005. — 784 p. — .
  • Marion Gibbs, Sidney M. Johnson. Medieval German Literature: A Companion. — Routledge, 2000. — 472 p. — .
  • Norris J. Lacy, Geoffrey Ashe, Sandra Ness Ihle, Marianne E. Kalinke, Raymond H. Thompson. The New Arthurian Encyclopedia: New edition. — Routledge, 1995. — 654 p. — .
  • Will Hasty. German Literature of the High Middle Ages. — Boydell & Brewer, Camden House, 2006. — 350 p. — .
  • Cyril W. Edwards. Parzival, with Titurel and the Love-lyrics. — DS Brewer, 2004. — 329 p. — .
  • Helmut Brackert, Stephan Fuchs-Jolie. Wolfram von Eschenbach. Titurel. Hg., übersetzt und mit einem Kommentar und Materialien versehen. — Berlin/New York : de Gruyter, 2002. — 308 p. — .

Додаткова література німецькою мовою

  • Wolfram von Eschenbach: Titurel. Text — Übersetzung — Stellenkommentar. De Gruyter, Berlin/ New York 2003, .
  • Wolfram von Eschenbach: Titurel. Mit der gesamten Parallelübersetzung des Jüngeren Titurel. Niemeyer, Tübingen 2006, .
  • Joachim Heinzle: Wolframs Titurel. Stellenkommentar. Niemeyer, Tübingen 1972, .
  • Horst Brunner: Geschichte der deutschen Literatur des Mittelalters und der Frühen Neuzeit. Reclam (Nr. 17680), Stuttgart 2010, .
  • Burghart Wachinger: Verfasserlexikon. Deutschsprachige Literatur des Mittelalters. Studienauswahl. De Gruyter, Berlin 2000, .
  • Max Wehrli: Wolframs >Titurel<. Westdeutscher Verlag, Opladen 1974, .
  • Kurt Gärtner, : Studien zu Wolfram von Eschenbach. Niemeyer, Tübingen 1989, .
  • Joachim Bumke: Die Wolfram von Eschenbach Forschung seit 1945. Bericht und Bibliographie. Wilhelm Fink, München 1970.
  • Werner Schröder: Wolfram-Studien I. Schmidt, Berlin 1970, , S. 219—239.
  • Werner Schröder: Wolfram-Studien IV. Schmidt, Berlin 1977, , S. 25–47.
  • Werner Schröder: Wolfram-Studien VI. Schmidt, Berlin 1980, , S. 123—151.
  • Rüdiger Krüger: Studien zur Rezeption des sogenannten «Jüngeren Titurel». helfant edition, Stuttgart 1986, (zugl. Dissertation, Universität Stuttgart 1985).
  • Andrea Lorenz: Der Jüngere Titurel als Wolfram-Fortsetzung. Eine Reise zum Mittelpunkt des Werkes. Lang, Frankfurt/M. 2002, .
  • Thomas Neukirchen: Die ganze «aventure» und ihre «lere». Der «Jüngere Titurel» Albrechts als Kritik und Vervollkommnung des «Parzival» Wolfram von Eschenbachs. Winter, Heidelberg 2006, .
  • Thomas Neukirchen: ‚Titurel‘. 1. Der Stoff. 2. Perspektiven der Interpretation. 3. Bibliographie zum ‚Jüngeren Titurel‘ 1807—2009. In: Joachim Heinzle (Hg.): Wolfram von Eschenbach. Ein Handbuch. Studienausgabe. Berlin 2011, S. 446—475, 502—522, 1307—1346,
  • Hans-Henning Rausch: Methoden und Bedeutung naturkundlicher Rezeption und Kompilation im «Jüngeren Titurel». (= Mikrokosmos: Beiträge zur Literaturwissenschaft und Bedeutungsforschung" Band 2), Peter Lang Verlag, Frankfurt a. Main 1977, .

Посилання

  • ВОЛЬФРАМ ФОН ЭШЕНБАХ: «ТИТУРЕЛЬ» (рос.)
  • Нѣмецкіе поэты въ біографіяхъ и образцахъ. Титурель (рос.)
  • Handschriftencensus (нім.)
  • Marburger Repertorium (нім.)
  • Bibliotheca Augustana (нім.)
Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Titurel nim Titurel fragmentarnij serednoverhnonimeckij licarskij roman napisanij Volframom fon Eshenbahom pislya 1217 roku nayavna zgadka pro smert landgrafa Tyuringiyi Germana I Vcilili fragmenti vkazuyut na te sho cej tvir mav sluguvati prikvelom Volframovomu Parcifalyu sam Parcifal ce adaptaciya nezakinchenogo licarskogo romanu Perseval abo Povist pro Graal Kretyena de Trua j dodatkovo informuvati pro personazhiv ta pro Svyatij Graal u Volframovij interpretaciyi ce koshtovnij kamin Titurelnim TiturelStorinka z Manuskriptu MZhanrpoemaAvtorVolfram fon EshenbahMovaserednoverhnonimeckaNapisanoMizh 1217 i 1220 rokomPoperednij tvirVillegalm Titurel skladayetsya z dvoh fragmentiv Pershij fragment rozpovidaye pro te yak zarodzhuyetsya lyubov dofina Shionatulandera j Siguni onuki Titurelya ta kuzini Parcifalya U drugomu fragmenti zobrazheno lisovu idiliyu dvoh zakohanih Yiyi pererivaye mislivskij pes iz povidkom na yakomu napisana rozpovid Siguna hoche dochitati cyu rozpovid do kincya ale pes virivayetsya z ruk i vtikaye Vona obicyaye Shionatulanderu svoyu lyubov yak vinagorodu za povernennya povidka Yak vidomo z Parcifalya Shionatulandera vbivayut u sprobi vidshukati sobaku a Siguna plache za svoyim mertvim kohanim same todi koli yiyi zustrichaye Parcifal Zgodom Titurelya dopisav i dopovniv poet Albreht fon Sharfenberg i dav tvoru novu nazvu Yunij Titurel nim Jungere Titurel dosl Molodshij Titurel Datuvannya ta nazva Titurel ostannya pracya Volframa fon Eshenbaha Tvir napisanij pislya Parcifalya 1210 rik hocha j rozpovidaye pro podiyi yaki jomu pereduyut U 84 j strofi poemi nayavna zgadka pro smert Germana I landgrafa Tyuringiyi 1217 tomu tvir chasto datuyut 1217 1220 rokami Deyaki literaturoznavci stverdzhuyut sho poema mala b nazivatisya Shionatulander i Siguna nim Schionatulander und Sigune Zokrema Karl Zimrok nimeckij perekladach tvoriv Volframa fon Eshenbaha argumentuvav sho im ya Titurel u nazvi tvoru vipadkovist adzhe navit sam avtor ogoloshuye Shionatulandera gospodarem prigod Natomist rosijskij perekladach Volodimir Mikushevich vvazhaye sho nazva Titurel cilkom vipravdana Titurel lat Titulus provisnik pershij vibranec Graalya tomu same vin bezposeredno bere uchast u tragichnij doli svoyih nashadkiv RukopisiVolframiv Titurel dijshov do nas u troh rukopisah Manuskript G Bavarskoyi derzhavnoyi biblioteki Myunhena datuyetsya seredinoyu XIII stolittya j mistit 130 strof poemi Manuskript H jogo takozh nazivayut Ambrazska kniga geroyiv z Avstrijskoyi nacionalnoyi biblioteki Vidnya Stvorenij mizh 1504 1516 rr Mistit 68 strof Titurelya Manuskript M Biblioteki Myunhenskogo universitetu zberigsya najgirshe ta mistit 46 strof poemi Manuskripti H ta M mayut 11 dodatkovih strof yakih nemaye v Manuskripti G Sogodni vvazhayetsya sho Manuskript G ta H reprezentuyut dvi rizni tradiciyi todi yak Manuskript M zajmaye perehidne polozhennya SyuzhetVolfram fon Eshenbah Fragment I Frimutel sin Titurelya otrimuye u spadok vid batka Svyatij Graal ta zberigaye jogo v Monsalveshi U nogo p yatero ditej dva sini Anfortas ta Trevrecent i tri donki Shuaziana Gercelejda ta Urrepans de Shua Vijshovshi zamizh za gercoga Kiota Shuaziana narodzhuye donku j pid chas pologiv pomiraye Kiot pobivayetsya za druzhinoyu j vidrikayetsya vid licarstva Novonarodzhenu ditinu Sigunu bere do sebe na vihovannya Tampuntejr brat Kiota de vona razom iz dyadkovoyu donkoyu Kondviramur majbutnoyu druzhinoyu Parcifalya provodit svoyi pershi dityachi roki Sigunina ridna titka Gercelejda vinchayetsya z Kastisom yakij pislya vesillya raptovo pomiraye Takim chinom vona staye volodarkoyu dvoh korolivstv Monselvashu ta Kingrivalyu Zgodom Gercelejda vihodit zamizh za Gamureta pravitelya Anzhu Minaye p yat rokiv Pomiraye Tampuntejr Siguni dovoditsya rozluchitisya zi svoyeyu podrugoyu Kondviramur i perejti pid opiku Gercelejdi Gamuret zhe bere na vihovannya svogo pleminnika Shionatulandera francuzkogo dofina Siguna ta Shionatulander zakohuyutsya odne v odnogo Ale shob zavoloditi Sigunoyu spadkoyemiceyu Graalya Shionatulander spershu maye vidznachitisya na poli boyu i takim chinom dovesti sho vin vartij princesi Razom iz Gamuretom vin virushaye pohodom na Shid Fragment II Shionatulander ta Siguna napinayut shatro posered lisovoyi galyavini ale yihnij spokij porushuye gavkit na galyavinu raptovo viskakuye mislivskij sobaka Shionatulander lovit i privodit jogo Siguni Zahopivshis povidkom vkritim rubinami j zauvazhivshi sho voni utvoryuyut bukvi ta slova Siguna pochinaye chitati j diznayetsya sho sobaku zvati Gardevias Gardevias Hranitel shlyahu Na povidku takozh vikladeno rozpovid pro tragichnu dolyu dvoh zakohanih yaki viklikayut u Siguni spivchuttya Ale vona ne vstigaye dochitati istoriyu do kincya pes virivayetsya z yiyi ruk i vtikaye Shionatulander probuye znovu spijmati tvarinu prote zaznaye nevdachi Siguna zayavlyaye sho podaruye Shionatulanderu svoyu lyubov tilki todi koli vin pide na poshuki psa i poverne yij cej povodok Dalshi podiyi v Parcifali U Parcifali opisano tragichnu dolyu Shionatulandera Namagayuchis zavoloditi Gardeviasom Shionatulander gine na turniri Jogo peremagaye licar na jmennya Oril Koli Siguna bilya lip oplakuye smert svogo kohanogo nadhodit yunij Parcifal i diznayetsya vid neyi pro svoye licarske pohodzhennya ta svoye spravzhnye im ya Mati vihovuvala jogo zmalku yak prostolyudcya shob nikoli ne diznavsya pro licariv ta licarstvo j ne zakinchiv svoye zhittya tak tragichno yak jogo batko PersonazhiTiturel pershij vibranec Graalya rodonachalnik dinastiyi Frimutel Anfortas Trevricent Frimutelevi sini Shuaziana Titureleva donka druzhina Kiota matir Siguni Gercelejda donka Frimutelya druzhina Gamureta matir Parcifalya Urrepans de Shua donka Frimutelya Kiot gercog Katelangena cholovik Shuaziani batko Siguni Tampuntejr gercog Kiotiv brat batko Kondviramur Siguna donka Shuaziani ta Kiota Kondviramur donka Tampuntejra majbutnya druzhina Parcifalya Kastis pershij Gercelejdin cholovik yakij raptovo pomiraye pislya vesillya Gamuret volodar Anzhu drugij cholovik Gercelejdi batko Parcifalya Belakana temnoshkira carivna persha druzhina Gamureta Anfliza koroleva Franciyi Gurnemanc kolishnij volodar Graalya did Shionatulandera Ekunat Shionatulanderiv dyadko Shionatulander onuk Gurnemanca dofin Gragarca Forma strofi Titurel mistit 170 strof Tvir maye unikalnu metrichnu formu yaku vinajshov avtor Chotiriryadkova strofa aavv maye takij viglyad 8 nagolosiv z cezuroyu pislya 4 go nagolosu 4 4 10 nagolosiv z cezuroyu pislya 4 go nagolosu 4 6 6 nagolosiv bez cezuri 6 10 nagolosiv z cezuroyu pislya 4 go nagolosu 4 6 Kozhnij ryadok zakinchuyetsya zhinochoyu rimoyu Sprijnyattya Yunij Titurel en napisav prodovzhennya Titurelya blizko 1272 roku ta nazvav jogo Yunij Titurel Vin poyednav fragmenti u sucilnu rozpovid ta rozshiriv yiyi do 6300 virshiv Takim chinom poema nabrala formi zakinchenogo tvoru Trivalij chas pracyu pripisuvali samomu Eshenbahu adzhe Albreht zapozichiv ne tilki im ya poeta ale j tematiku tvoru slovnikovij zapas stil ta maneru opovidi Odinadcyat ucililih rukopisiv ta sorok shist fragmentiv svidchat pro veliku populyarnist Yunogo Titurelya Poema vvazhalasya Volframovim shedevrom azh do 1829 roku koli nimeckij filolog klasik Karl Lahman vismiyav yiyi literaturni yakosti j visloviv sumniv u tomu sho Volfram mig napisati nastilki nudnij nezhivij ta manirnij tvir Perekladi Pershi perekladi suchasnoyu nimeckoyu literaturnoyu movoyu pochali z yavlyatis u XIX stolitti v chasi nimeckogo romantizmu U 1814 roci Volframovogo Titurelya vpershe perekazav Jogan Gustav Gotlib Byushing nim Johann Gustav Gottlieb Busching 1842 roku opublikovano pereklad pid nazvoyu Parcifal i Titurel nim Parzival und Titurel Karla Zimroka nim Karl Simrock PrimitkiMarion Gibbs Sidney M Johnson 2000 s 192 Kachurovskij I V Generika i arhitektonika st 312 Mikushevich V B 2009 s 107 Cyril W Edwards 2004 s Introduction 17 18 st Emmerson R K amp Clayton Emmerson S 2005 s 679 Mikushevich V B 2009 s 105 Mikushevich V B 2009 s 29 Will Hasty 2006 s 95 Mikushevich V B 2009 s 11 Mikushevich V B 2009 s 12 Titurel G Ambraser Heldenbuch Titurel M Helmut Brackert Stephan Fuchs Jolie 2002 s 5 6 Mikushevich V B 2009 s 41 86 Mikushevich V B 2009 s 87 102 VOLFRAM FON EShENBAH TITUREL Mikushevich V B 2009 s 102 Marion Gibbs Sidney M Johnson 2000 s 193 Guculyak O B 2007 s 48 Norris J Lacy 1995 s 4 Mikushevich V B 2009 s 15 DzherelaVolfram Eshenbah Titurel vstup st per i komment Vladimira Mikushevicha Enigma 2009 112 s ISBN 978 5 9469 8036 4 Guculyak O B Poshuki Zapovitnogo Carstva Mif Tekst Realnist Ivano Frankivsk Misto NV 2007 540 p ISBN 966 95321 6 6 Emmerson R K amp Clayton Emmerson S Key figures in medieval Europe an encyclopedia Taylor amp Francis 2005 784 p ISBN 978 0415973854 Marion Gibbs Sidney M Johnson Medieval German Literature A Companion Routledge 2000 472 p ISBN 978 0415928960 Norris J Lacy Geoffrey Ashe Sandra Ness Ihle Marianne E Kalinke Raymond H Thompson The New Arthurian Encyclopedia New edition Routledge 1995 654 p ISBN 978 0815323037 Will Hasty German Literature of the High Middle Ages Boydell amp Brewer Camden House 2006 350 p ISBN 978 0521296625 Cyril W Edwards Parzival with Titurel and the Love lyrics DS Brewer 2004 329 p ISBN 9781843840053 Helmut Brackert Stephan Fuchs Jolie Wolfram von Eschenbach Titurel Hg ubersetzt und mit einem Kommentar und Materialien versehen Berlin New York de Gruyter 2002 308 p ISBN 978 3110169713 Dodatkova literatura nimeckoyu movoyuWolfram von Eschenbach Titurel Text Ubersetzung Stellenkommentar De Gruyter Berlin New York 2003 ISBN 3 11 016971 1 Wolfram von Eschenbach Titurel Mit der gesamten Parallelubersetzung des Jungeren Titurel Niemeyer Tubingen 2006 ISBN 3 484 64028 6 Joachim Heinzle Wolframs Titurel Stellenkommentar Niemeyer Tubingen 1972 ISBN 3 484 15025 4 Horst Brunner Geschichte der deutschen Literatur des Mittelalters und der Fruhen Neuzeit Reclam Nr 17680 Stuttgart 2010 ISBN 978 3 15 017680 1 Burghart Wachinger Verfasserlexikon Deutschsprachige Literatur des Mittelalters Studienauswahl De Gruyter Berlin 2000 ISBN 3 11 016911 8 Max Wehrli Wolframs gt Titurel lt Westdeutscher Verlag Opladen 1974 ISBN 3 531 07194 7 Kurt Gartner Studien zu Wolfram von Eschenbach Niemeyer Tubingen 1989 ISBN 3 484 10627 1 Joachim Bumke Die Wolfram von Eschenbach Forschung seit 1945 Bericht und Bibliographie Wilhelm Fink Munchen 1970 Werner Schroder Wolfram Studien I Schmidt Berlin 1970 ISBN 3 503 00478 5 S 219 239 Werner Schroder Wolfram Studien IV Schmidt Berlin 1977 ISBN 3 503 01239 7 S 25 47 Werner Schroder Wolfram Studien VI Schmidt Berlin 1980 ISBN 3 503 01646 5 S 123 151 Rudiger Kruger Studien zur Rezeption des sogenannten Jungeren Titurel helfant edition Stuttgart 1986 ISBN 3 925184 30 9 zugl Dissertation Universitat Stuttgart 1985 Andrea Lorenz Der Jungere Titurel als Wolfram Fortsetzung Eine Reise zum Mittelpunkt des Werkes Lang Frankfurt M 2002 ISBN 3 906767 40 X Thomas Neukirchen Die ganze aventure und ihre lere Der Jungere Titurel Albrechts als Kritik und Vervollkommnung des Parzival Wolfram von Eschenbachs Winter Heidelberg 2006 ISBN 3 8253 5231 5 Thomas Neukirchen Titurel 1 Der Stoff 2 Perspektiven der Interpretation 3 Bibliographie zum Jungeren Titurel 1807 2009 In Joachim Heinzle Hg Wolfram von Eschenbach Ein Handbuch Studienausgabe Berlin 2011 S 446 475 502 522 1307 1346 ISBN 978 3110349160 Hans Henning Rausch Methoden und Bedeutung naturkundlicher Rezeption und Kompilation im Jungeren Titurel Mikrokosmos Beitrage zur Literaturwissenschaft und Bedeutungsforschung Band 2 Peter Lang Verlag Frankfurt a Main 1977 ISBN 3 261 01732 5 PosilannyaVOLFRAM FON EShENBAH TITUREL ros Nѣmeckie poety v biografiyah i obrazcah Titurel ros Handschriftencensus nim Marburger Repertorium nim Bibliotheca Augustana nim Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ