Турильче

Тури́льче — село в Україні, у Скала-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване неподалік річки Збруч, на сході району.

село Турильче
Петропавлівський костел Петропавлівський костел
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський
Громада	Скала-Подільська селищна громада
Основні дані
Населення	759
Територія	3.963 км²
Густота населення	203.38 осіб/км²
Поштовий індекс	48726
Телефонний код	+380 3541
Географічні дані
Географічні координати	48°46′32″ пн. ш. 26°12′07″ сх. д. / 48.77556° пн. ш. 26.20194° сх. д. / 48.77556; 26.20194Координати: 48°46′32″ пн. ш. 26°12′07″ сх. д. / 48.77556° пн. ш. 26.20194° сх. д. / 48.77556; 26.20194
Середня висота над рівнем моря	225 м
Водойми	Дубенецький потік, Тростянецький потік, Збруч
Відстань до районного центру	19 км
Найближча залізнична станція	Скала-Подільська
Відстань до залізничної станції	10 км
Місцева влада
Адреса ради	48720, Тернопільська область, Чортківський район, смт Скала-Подільська, вул Франка Івана, буд 2-Е
Карта
Турильче
Турильче
Мапа
Турильче у Вікісховищі

Географія

Село розташоване на відстані 362 км від Києва, 97 км — від обласного центру міста Тернополя та 12 км від міста Борщів. У селі Тростянецький потік впадає у Дубенецький потік.

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.

В 9 томі «» Романа Афтаназія сказано, що Турильче — одне з найдавніших подільських поселень, хоча воно й не відігравало майже жодної ролі в історії краю аж до ХІХ ст.

Село входило до складу маєтків Сатанівського ключа, власниками якого були Сенявські, а згодом — Чарторийські і Любомирські.

Палац — 1934

Наприкінці XVIII століття перейшло до Потоцьких, які незабаром продали Турильче родині Івановських, у власності яких село перебувало до радянського вторгнення 1939 року.

До середини ХІХ ст. в селі жодного маєтку не було — лише фільварок (господарство). Тільки в серединні XIX століття Івановські спорудили в селі скромний двоповерховий палац, який був зруйнований за Першої світової війни. Його рештки ще можна було побачити напередодні Другої світової.

Перша письмова згадка — 1462 року. Михайло Крищук пов'язує назву села зі словом тур — буйвіл, первісний бик, який проживав на цій території до кінця 17 століття.

У п'ятому випуску науково-краєзнавчого збірника «Літопис Борщівщини» В. Бідулько опублікував «Найдавніший опис Турильча з 1753 року».

У 1940-1941, 1944-1959 роках село належало до Скала-Подільського району Тернопільської області. З ліквідацією району 1959 року увійшло до складу Борщівського району.

З 1991 року село Турильче в складі незалежної України.

До 2015 року адміністративний центр Турильченської сільської ради, якій було підпорядковано села Вербі́вка та Підпили́п'я. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скала-Подільської селищної громади.

Населення

Населення — 759 осіб станом на 2007 рік.

Мова

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким:

Мова	Число осіб	Відсоток
українська		98,01
російська		1,12
білоруська		0,12
вірменська		0,12
молдовська		0,12

Релігія

• церква Різдва Пресвятої Богородиці (1871, кам'яна, ПЦУ);
• церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ);
• костел (1871).

Пам'ятники

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1974).

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку. На виїзді з села Турильче, у напрямку до села Іванків, існує, так зване польське поселення, або по місцевому — кольонія. Тут проживають люди, які у 1947 році були примусово переселені з Польщі до України та розселені у будинки, що раніше належали полякам, котрі, в свою чергу, були виселені на територію Польщі. Ще й досі живі старожили, які мають свою мову, звичаї та культуру, це лемки.

Відомі люди

Народилися

• , (псевдо «Арсен»; нар. 1912) — член ОУН, референт Служби Безпеки Скала-Подільського району. Загинув 1 листопада 1946 року, потрапивши у засідку.
• Гуменний Григорій Миколайович, (нар. 1911) — член ОУН, референт Служби Безпеки Скала-Подільського району. Загинув у 1947 році під час операції НКВД. Похований на сільському цвинтарі.
• (псевдо «Вій», «Мартин», «Ярема»; нар. 1912) — Борщівщини, загинув 2 січня 1945 року на польській колонії між селами Турильче та Мушкатівка.
• Яровий Василь Петрович — голова виконавчого комітету Золотниківської районної ради депутатів трудящих Тернопільської області. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань (1940—1951).

Світлини

• Краєвиди Турильче
• В'їзд у село з боку Скали-Подільської
• Петропавлівський костел 1871р
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці кін. 19ст

Примітки

1. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 169.
2. Borowski, Andy (середа, 4 липня 2018 р.). Літопис Скали: Найдавніший опис Турильча з 1753 року. Літопис Скали. Процитовано 14 серпня 2018.
3. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 «Про утворення районів в складі Волинської, Дрогобичської, Львівської, Ровенської, Станіславської і Тарнопольської областей УРСР»
4. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 578–579.
5. Указ Президії Верховної Ради УРСР № 55/11 від 21 січня 1959 «Про ліквідацію Коропецького і Скала-Подільського районів Тернопільської області»
6. . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 25 травня 2019.
7. Нестор Мизак. За тебе, свята Україно: Південне Надзбруччя у визвольних змаганнях ОУН-УПА / Н. Мизак. — Чернівці: Буковина, 1998. — С. 163. — ISBN 966-95385-3-Х
8. Протокол допиту секретного оперативника НКВД Тарнавського Ярослава Михайловича (АЦДВР - Ф. 63. - Т. 10.).

Література

• Мороз В. Громада УГКЦ на Тернопільщині відновить закинутий костел // Релігійно-інформаційна служба України, 13 жовтня 2015.
• Бідулько В., Мельничук Б., Мизак Н., Петраш Б., Івахів Г., Уніят, В. Турильче // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 564—565. — .
• Новосядла Н., Уніят, В. Турильче // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 477. — .
• Turylcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 659. (пол.)

Посилання

• Турильче // Замки та храми України