Тудорів

Ту́дорів (1946—2002 — Федорівка) — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Копичинецька міська громада. Розташоване на берегах Серету. Центр колишньої сільради.

село Тудорів
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Копичинецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060250110056632
Облікова картка	Тудорів
Основні дані
Засноване	1442
Населення	543
Територія	2.916 км²
Густота населення	186.21 осіб/км²
Поштовий індекс	48266
Телефонний код	+380 3557
Географічні дані
Географічні координати	49°06′52″ пн. ш. 25°47′21″ сх. д. / 49.11444° пн. ш. 25.78917° сх. д. / 49.11444; 25.78917Координати: 49°06′52″ пн. ш. 25°47′21″ сх. д. / 49.11444° пн. ш. 25.78917° сх. д. / 49.11444; 25.78917
Водойми	струмок , Серет
Найближча залізнична станція	Копичинці
Місцева влада
Адреса ради	48260, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Копичинці, вул. 22 Січня, буд. 29
Карта
Тудорів
Тудорів
Мапа
Тудорів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Федорівка.

Струмок Безіменний в с. Тудорів

Населення — 566 осіб (2007).

Географія

Селом тече струмок .

Історія

Давня доба

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, голіградської та черняхівської культур.

У 1956 Тернопільська археологічна експедиція музею провела невеликі розкопи 5 поселення початку залізної доби, відкритого розвідкою В. П. Савича в урочищі «Городище».

Поселення розташоване на високому мисі, оточеному з південного, західного та північного боку глибокими ярами. Обстеженням урочища «Городище» стверджено, що це місце заселювалось тричі.

До першого заселення належать сліди поселення трипільської культури, відмічені в західній частині мису. Зібрана в цьому місці кераміка належить до пізньотрипільського часу. На поверхні поля зустрічаються скупчення кусків глиняної хатньої вимазки — сліди розораних трипільських площадок.

До другого заселення належить велика кількість уламків кераміки голіградського типу і уламків каміння та скупчення кусків хатньої вимазки, які потрапили у вал, мабуть, разом із землею, вибраною з рову, що просліджувався з зовнішньої сторони валу. Під час побудови валу, очевидно, знищено рештки древніших жител культури голіградського типу, які знаходились у цьому місці.

Для з'ясування збереженості культурного шару під насипом валу і визначення первісної ширини та висоти валу, закладено розкоп IV 16 м довжиною й 2 м шириною, орієнтований зі сходу на захід; він перерізав вал упоперек. Розколом IV вдалося встановити, що первісна ширина валу — 13 м, його теперішня максимальна висота — 1,40 м, рахуючи від шару сіро-коричневого суглинку, що сильно знівельований оранкою, складався з таких нашарувань:

1. шар чорної землі з великою кількістю культурних решток 0,40—0,81 м завтовшки,
2. шар сильно перепаленого вапняку 0,10—0,40 м завтовшки (простежувався протягом 5,60 м зі східної сторони валу і був, очевидно, зв'язаний з піччю для випалювання вапна, що ще недавно знаходилась недалеко від цього місця),
3. шар сірої мішаної землі з відносно невеликою кількістю культурних решток 0,40—0,60 м завтовшки (стародавній горизонт),
4. сіро-коричневий суглинок без культурних решток.

На дослідженій площі ніяких слідів ям чи будівель простежити не вдалося. З обох боків валу відмічено сліди ровів, заповнених чорною землею, які виступали із західної і східної стін розкопу.

Кераміка, зібрана на поверхні та розкопами поселення біля Тудорова, являє собою уламки посуду, аналогічного знайденому на цілому ряду поселень Верхнього Подністров'я (наприклад, Голігради Тернопільської області, Городниця Івано-Франківської області, верхній шар поселення біля с. Магала Чернівецької області), які належать до пам'яток голіградського типу (т. зв. ) й датуються приблизно IX — першою половиною VII ст. до н. е. Уламками кераміки з поселення біля Тудорова представлені великі посудини типу «віллянова» з рівним дном, кулястим тілом, циліндричною шийкою і горизонтально відігнутим краєм вінець. Глина з великою домішкою шамоту. На верхній частині тіла інколи знаходяться невеликі випуклості, оточені канелюрами, або скісні жолобчаті канелюри. Зовнішня поверхня чорна, дбайливо залощена, внутрішня — червона.

Середньовіччя

Перша писемна згадка — 1442 року.

У 1672 році під час польсько-турецької війни в Тудорові зупинявся султан Мехмед IV.

1680 року на підставі Журавненського договору спільна польсько-турецька комісія визначила кордони, за якими Тудорів залишився в складі Корони Польської.

У 1788 році відкрито дяківську школу.

Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Рідна школа» та інші товариства. У 1940-х у Тудорові розташовувався Головний провід УПА, тут була сформована сотня сотника «Полтави».

4-5 березня 1945 року тут відбувся бій між частинами УПА та НКДБ. Селян називають Малайники.

Період Незалежності

До 19 липня 2020 р. належало до Гусятинського району.

З 30 липня 2018 р. у складі Копичинецької міської громади.

У 2021 році в селі відбувалися знімання документального фільму «Марія» (реж. Марія Яремчук) з циклу «Жива УПА», вихід на екрани якого очікується у жовтні 2021 року.

Про село видана книга Івана Чайки «Тудорів — далекий і близький. Історико-краєзнавчий нарис // 2002.-Збараж, Обрій.-186с.»

Релігія

Церква Святого Миколая (1936)

• церква Перенесення Мощей святителя Миколая Чудотворця (1934, кам'яна, ПЦУ),
• церква святого Миколая (1993, мурована, УГКЦ).

Пам'ятки

• Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1976) та Борцям за волю України (2001; на могилі вояків УПА), насипано символічну могилу УСС (1990).
• Ботанічний заказник місцевого значення Федорівський.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ I—II ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

Відомі люди

Народилися

• Марак Богдан Іванович — лейтенант австро-угорських військ i поручник УГА.
• Пшоняк Іван Миколайович — журналіст, фотохудожник.

Працювали

• учителював педагог, військовик, меценат Степан  Бріль.
• душпастирював Бенеш Ярослав-Володимир Миколайович (1939—1944).

Примітки

1. На деяких картографічних ресурсах і досі так позначене.
2. Розкопи 1938—1939 рр. М. Ю. Смішка
3. Г. И. Смирнова. Поселение позднебронзового века
4. : Pamiątki buczackie. Lwów: Drukarnia Gazety Narodowej 1882, s. 8.
5. Підставка Р. Язловецький «ключ Поділля» // Бучач: Нова доба. — 2014. — № 33 (8603) (15 серп.). — С. 4.
6. . school-tudoriv.klasna.com. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
8. ВВРУ, 2019, № 7, стор. 66
9. . Чортків.City (укр.). Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.

Література

• І. Гончарик, О. Злочовська. Тудорів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 474–475. — .
• І. Чайка Тудорів — далекий і близький. Історико-краєзнавчий нарис // 2002.-Збараж, Обрій.-186с.
• Міністерство культури Української РСР. Львівський державний історичний музей. Археологічні роботи музею в 1952—1957 рр. — Львів, 1959.
• Tudorów, wś, pow. husiatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 608. (пол.) — S. 608. (пол.)
• Tudorów, wś, pow. husiatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 666. (пол.) — S. 666. (пол.)