Тодоров Михайло Дмитрович

Миха́йло Дми́трович То́доров (24 травня (6 червня) 1915(19150606), Великий Буялик, Одеський повіт, Херсонська губернія — 24 квітня 1997, Одеса) — український живописець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1967).

Михайло Дмитрович Тодоров
Народження	6 червня 1915(1915-06-06) Великий Буялик, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	24 квітня 1997(1997-04-24) (81 рік)
	Одеса, Україна
Країна	Україна
Навчання	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Діяльність	художник
Відомі учні	Ломикіна Зоя Дмитрівна, Божій Святослав Михайлович, Жураковський Віктор Петрович, Єгоров Борис Кузьмович і Протопопов Євген Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тодоров.

Життєпис

У 1934—1939 рр. вчився в Одеському художньому училищі у Леоніда Мучника і Юлія Бершадського, після чого продовжив навчання в Інституті імені Рєпіна в Ленінграді (1939—1949 рр.) у і . Активну творчу і виставкову діяльність розпочав з 1945 року. У 1949 році був прийнятий до Спілки художників СРСР. У 1949—1957 рр. викладав малюнок, живопис і композицію в Одеському художньому училищі (серед учнів: Володимир Хоренко). Протягом багатьох років був головою одеської обласної організації Спілки художників.

Творчість

Його твори з успіхом експонувалися на республіканських і всесоюзних художніх виставках, а також в Болгарії, Угорщині, Італії, Єгипті, Японії.

Пейзажі («Ранок» 1965—1967; «У горах Криму» 1969), тематичні картини («В парку культури ім. Шевченка» 1964; «На байдарках» 1967, «Вічний вогонь» 1970).

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — .

Посилання

• Життєпис. Музей українського живопису (Дніпро). Процитовано 04.09.2019.