Зоя Дмитрівна Ломи кіна 17 квітня 1928 Первомайськ 12 серпня 2008 Одеса українська скульпторка член Спілки художників Ук

Зоя Дмитрівна Ломи́кіна (17 квітня 1928, Первомайськ —12 серпня 2008, Одеса) — українська скульпторка; член Спілки художників України з 1960 року. Дружина художника Костянтина Ломикіна.

Ломикіна Зоя Дмитрівна

Народилася	17 квітня 1928(1928-04-17) Первомайськ, Україна
Померла	12 серпня 2008(2008-08-12) (80 років) Одеса, Україна
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	СРСР Україна
Діяльність	скульпторка
Alma mater	Одеське художнє училище
Вчителі	Тодоров Михайло Дмитрович, Шелюто Микола Андрійович, Чубін Антон Юхимович і Чувакін Федір Федорович
Членство	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Ломикін Костянтин Матвійович
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народилася 17 квітня 1928 року у місті Первомайську (тепер Миколаївська область, Україна). 1950 року закінчила Одеське художнє училище (викладачі Михайло Тодоров, Антон Чубін, Микола Шелюто, Федір Чувакін).

Працювала в Одесі: протягом 1957—1959 років — викладач художньої школи; у 1960–1980-ті роки — у філії Художнього фонду України. Жила в Одесі на вулиці Чкалова № 1, квартира № 13. Померла в Одесі 12 серпня 2008 року. Похована в Одесі на Другому християнському цвинтарі.

Творчість

Працювала в галузі станкової, монументальної та декоративної скульптури. Для скульптурних портретів, композицій, пам'ятників, надгробків використовувала гіпс, бронзу, граніт. Серед робіт:

«Потьомкінець» (1957, гіпс);
«Рибалка з Чорногорки» (1958);
пам'ятник академіку Олександру Ляпунову в Одесі (1958, брогза, граніт; архітектор В. Мусаров);
«Не для війни синів ми ростимо» (1960);
«1905 рік» (1960, гіпс);
«Водолаз Севастопольського флоту В. Дарченко» (1965);
«Нам потрібен мир» (1967, гіпс);
портрет Сергія Кірова (1970, дерево);
портрет Михайла Фрунзе (1971, штучний камінь);
«Юність» (1971, шамот);
«Молодий архітектор» (1971; 1978);
«Скульптор Таїсія Судьїна» (1972);
«Засновник Одеської художньої школи К. Костанді» (1974);
«Юнак» (1990);
пам'ятник Євгену Блажевському в селі Любомирці (1963, брогза, граніт; архітектор Василь Онащенко);
надгробок Юлії Рябчинській в смт Піщанці (1974).

Брала участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1957 року.

Література

Ломикіна Зоя Дмитрівна // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 273.;
Ломикіна Зоя Дмитрівна // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 135.;
С. Г. Крижевська. Ломикіна Зоя Дмитрівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — .