Ти́шковичі (пол. Tyszkiewícze, рос. Ти́шковичи) — село у Нововолинській міській громаді Володимирського району Волинської області України. Населення 585 осіб.
село Тишковичі | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Волинська область |
Район | Володимирський район |
Громада | Нововолинська міська громада |
Основні дані | |
Населення | 585 (2001 рік) |
Площа | 8,1 км² |
Густота населення | 72,22 осіб/км² |
Поштовий індекс | 45322 |
Телефонний код | +380 3372 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°43′17″ пн. ш. 24°12′13″ сх. д. / 50.72139° пн. ш. 24.20361° сх. д.Координати: 50°43′17″ пн. ш. 24°12′13″ сх. д. / 50.72139° пн. ш. 24.20361° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 223 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 45320, Волинська обл., Володимирський р-н, с. Гряди |
Карта | |
Тишковичі | |
Тишковичі | |
Мапа | |
Тишковичі у Вікісховищі |
Історія
Перша письмова згадка про село датується 31 грудня 1450 року — великий князь литовський Свидригайло у Луцьку надає довічно своєму слузі Миткові, небожу луцького старости Немирі Різановича, наступні угіддя: в Перемишльському повіті село Липа, а в Володимирському села: Будятичі, Тишковичі, Дубровицю, Лішню і Стяги.
Перша згадка про рід луцького старости Немирі стосується 1413 року, коли у Городлі князь Литовський Витовт і король Польщі Ягайло підписали Городельську Унію, котра підтвердила відокремлення інституції «великого князя» у Литві, котрий вибирався за допомогою польських панів. Унія впровадила спільні польсько-литовські сейми і з'їзди, подібний адміністративний поділ, надання литовським боярам польських гербів. Між іншим джерела згадують, що староста луцький Немиря був прийнятий до гербу «Ястребець».
3 січня 1452 року у Вільні король Польщі Казимир IV Ягеллончик підтверджує надання Миткові тих же земель, виключаючи із них село Стяги.
Наступний документ, у якому зазначені Тишковичі, датується 24 квітня 1490 року коли король Казимир IV, взамін за угіддя Тростяниця, котре було подароване князю Сангушку попереднім королем, дає його синам Олександру і Михайлу Сангушкам села: Фалемичі, Братулівське, Заєчичі, Камчинське та Тишковичі у Володимирському повіті.
Із документу від 20 вересня 1521 року складеного у Володимирі відомо, що єпископ Володимирський і Брестейський Йона підтверджує, що його попередник владика Пахнотей обмінював із князем Василем Михайловичем Сангушком-Ковельським церковне село Сядмарти на батьківське село князя Тишковичі. Два роки пізніше 12 квітня 1523 року Зигмунт І підтверджує заміну Тишкович на Сядмарти. У документі зазначається, що батьківське володіння Тишковичі із двадцятьма трьома мешканцями передається владиці Йоні у замін на село Сядмарти лише із трьома мешканцями і пустими землями.
У 1710 році у Володимирський магістрат прибула сотня козаків на чолі з обозним Війська Запорозького, полковником Полтавського полку Григорієм Черняком. Він прибув з універсалом гетьмана України Івана Скоропадського про надання йому земельних угідь на Володимирщині. Так був започаткований «Черняківський фільварок». До земель якого входили села: Тишковичі і Стара Лішня. Дружиною Григорія була Євдокія, донька генерального хорунжого Івана Сулими.
Першу згадку про рід Черняків знаходимо у листі волинської шляхти до луцьких міщан у справі Луцького брацтва від 1619 року. Серед відомих діячів Волині таких як Лаврентій Древинський і Іван Виговський — майбутній гетьман України, значиться ім'я підчашника Григорія Черняка. Його нащадок Федір Черняк був соратником гетьмана Богдана Хмельницького і командував Чигиринським полком під час козацько-польської війни. Помер у 1650 році. Леонтій Черняк був командиром Полтавського полку протягом 1680—1682 та 1689 років.
Найвідоміший з цієї козацької родини був Іван Леонтійович Черняк, котрий також був полковником Полтавського полку в 1708—1714 та 1717 роках. Заповіт полковника полтавського Івана Леонтійовича Черняка був написаний 12 лютого 1722 році. В документі розподілив усі свої маєтності між рідними, при чому наперед визначив кому мало відійти майно, яке відписав дружині, тим самим позбавивши її права що-небудь продавати чи дарувати. В тому ж році заповідач помер беручи участь у будові Ладозького каналу, а ще у 1744 р. його дружина була жива й володіла 41 двором та 3 млиновими колами. Похований у Полтаві.
По тому командувачем полку став його син Яків Іванович Черняк. Разом із Яковом, також у чині полковника служив його родич, згаданий вище Григорій Черняк — власник Тишкович, котрий збудував у селі кам'яну Іоанно-Зачанівську церкву.
У 1865 році власником земель був Іван Іванович Черняк, якого царський уряд за причетність до польського повстання примусив продати частину земель російському надвірному раднику Олександрові Дунікову тім Тишковичі і Стару Лішню.
Останній з роду Черняків Іван Іванович мав дві доньки Євдокію та Юлію. Перша вийшла заміж за литовського поміщика Льва Станіславовича Фабриця і переїхала до Литви. Від так було вирішено продати земельні угіддя і осередок маєтку статському радникові Григорію Кириловичу Богуславському, що працював суддею у Володимирі-Волинському. Частину землі купили селяни, котрі переїхали сюди із Сокальського повіту. Так завилася колонія Нова Лішня.
Історичні Періоди
Тишковичі у різні історичні періоди перебували у межах різних територіальних одиниць, різних державних утворень:
- із 1320 по 1386 рік у межах ;
- із 1386 по 1795 рік у межах Володимирського повіту Волинського Воєводства ;
- у 1793 році у межах Володимирської землі ;
- із 1795 по 1917 рік Тишковичі перебували у складі Володимир-Волинського повіту Волинської губернії Російської імперії;
- із 1917 по 1918 у межах Волинської землі Української Народної Республіки;
- із 1918 по 1920 рік у складі Волинської губернії Української Держави;
- із 1921 по 1939 рік у межах Володимирського повіту Волинського Воєводства ІІ Речі Посполитої;
- із 1940 по 1962 у межах Іваничівського району Волинської Області Української Радянської Соціалістичної Республіки;
- із 1962 по 1966 у межах Володимир-Волинського району Волинської Області Української Радянської Соціалістичної Республіки;
- із 1966 по 1991 у межах Іваничівського району Волинської Області Української Радянської Соціалістичної Республіки;
- із 1991 року у межах Іваничівського району Волинської Області України.
Після ліквідації Іваничівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимирського району.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 516 осіб, з яких 234 чоловіки та 282 жінки.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 581 особа.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,32 % |
російська | 0,51 % |
білоруська | 0,17 % |
Іоанно-Зачатівський храм
Іоанно-Зачатівська (Заготієвська) церква належить до храмових споруд кінця XVII початку XIX століття. Точна дата побудови невідома, можливо споруджена була на кошти полковника Полтавського полку Григорія Черняка. Храм є однією із небагатьох ротонд споруджених на Волині. Церква будувалася окремо від дзвіниці, що знаходилася на відстані 5 метрів від неї. У 1834 році Текля Черняк власними коштами збудувала стіни, завдяки чому церква і дзвіниця стали єдиним архітектурним ансамблем. Після смерті Григорій Черняк був похований у підземеллі храму, а його дружина, спорудивши Петропавлівську церкву у Новосілках була похована у ній.
Окрім цієї церкви, у документі від 9 грудня 1622 року згадується Спаська церква у Тишковичах, священиком якої був отець Ієремія.
Споруді однонефна, однобанева. На висоті трьох метрів у ротондній частині з півночі і півдня знаходяться два вікна. У галереї, що утворена між дзвіницею і ротондою по парі вікон із кожної із сторін. Ззовні до ротонди із півночі і півдня примикають декоративні колони, із східного боку прибудовано прямокутну вівтарну частину. Дзвіниця храму двоярусна, перекрита восьмигранною покрівлею.
За часів УСРР та в роки «войовничого атеїзму» у храмі, хоч і не регулярно, але відбувалися богослужіння. Під час воєн споруда також не була пошкоджена.
До наших днів дійшли фрагменти старовинних царських воріт, виконаних у стилі бароко, котрі зараз служать як ікони на стінах. Можна припустити, що це фрагменти іконостасу встановленого тут ще за часів Григорія Черняка, так як у той чай в мистецтві переважав стиль «козацького бароко».
У 2002 році над входом до храму, на місці давньої фрески, був розміщений новий образ Івана-Хрестителя. У 2004 році проводився капітальний ремонт храму: відремонтовано перекриття, укладено нову підлогу, встановлено нові ікони.
Священнослужителі у храмі за час його існування змінювалися дуже часто. Найдовше службу у ньому провадив отець Володимир Понагайбо. Зараз настоятелем храму є отець Михайло Лагуняк.
У 2001 році церква перейшла під юрисдикцію Української Православної Церкви Київського Патріархату, а громада змінила свою назву на Святого Пророка Предтечі Хрестителя Господнього Іоана. Судова тяганина за храм тривала більше двох років. Незначна кількість осіб, котрі були не задоволені таким рішенням, створили окрему Свято-Іоано-Зачатіївську громаду і проводять свої зібрання у іншому приміщенні.
Фотогалерея
- Загальноосвітня школа у Тишковичах поч. ХХ ст.
- Учні сільської школи у Тишковичах поч. ХХ ст.
- Хор сільської молоді 24.10.1938 року
- Іоанно-Зачатівська церква
- Іконостас Іоанно-Зачатівської церкви
- План Іоанно-Зачатівської церкви
- Іоанно-Зачатівська церква 2004 рік
- Хрест встановлений у 1960 році на честь вояків які загинули у Другій Світовій Війні по за кордонами держави і не були поховані на Батьківщині
- Словацьке поховання на сільському цвинтарі
- Вид на церкву із сторони цвинтаря 2011 рік
- Старовинні надгробки на сільському цвинтарі у переважній більшості належать родині Приступ
- Вид на церкву із заходу
- Вид на яблучний сад колишнього колгоспу
Примітки
- Архів князів Любартовичів Сангушків у Славуті Т.1 ст.45
- Архів князів Любартовичів Сангушків у Славуті Т.1 ст.47
- Литовська метрика № 4, ст. 77
- Архів князів Любартовичів Сангушків у Славуті Т.3 ст.210
- Архів князів Любартовичів Сангушків у Славуті Т.3 ст.248
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- Н. Иванишевъ. О древнихъ сельскихъ общинахъ въ Югозападной Россіи / Изд. Кіев. Археограф. Коммиссіи. — К.: В тип. Федорова и Мин., 1863. — С. 68-72.
- Постанова Вищого Господарського Суду від 11.12.2002, Справа N 7/70-56[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела
- Tyszkowicze, w dokum. Teszkowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 727. (пол.) — S. 727. (пол.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тишковичі (Володимирський район) |
- Погода в селі Тишковичі
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Tishkovichi Ti shkovichi pol Tyszkiewicze ros Ti shkovichi selo u Novovolinskij miskij gromadi Volodimirskogo rajonu Volinskoyi oblasti Ukrayini Naselennya 585 osib selo Tishkovichi Krayina Ukrayina Oblast Volinska oblast Rajon Volodimirskij rajon Gromada Novovolinska miska gromada Osnovni dani Naselennya 585 2001 rik Plosha 8 1 km Gustota naselennya 72 22 osib km Poshtovij indeks 45322 Telefonnij kod 380 3372 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 43 17 pn sh 24 12 13 sh d 50 72139 pn sh 24 20361 sh d 50 72139 24 20361 Koordinati 50 43 17 pn sh 24 12 13 sh d 50 72139 pn sh 24 20361 sh d 50 72139 24 20361 Serednya visota nad rivnem morya 223 m Misceva vlada Adresa radi 45320 Volinska obl Volodimirskij r n s Gryadi Karta Tishkovichi Tishkovichi Mapa Tishkovichi u VikishovishiIstoriyaPersha pismova zgadka pro selo datuyetsya 31 grudnya 1450 roku velikij knyaz litovskij Svidrigajlo u Lucku nadaye dovichno svoyemu sluzi Mitkovi nebozhu luckogo starosti Nemiri Rizanovicha nastupni ugiddya v Peremishlskomu poviti selo Lipa a v Volodimirskomu sela Budyatichi Tishkovichi Dubrovicyu Lishnyu i Styagi Persha zgadka pro rid luckogo starosti Nemiri stosuyetsya 1413 roku koli u Gorodli knyaz Litovskij Vitovt i korol Polshi Yagajlo pidpisali Gorodelsku Uniyu kotra pidtverdila vidokremlennya instituciyi velikogo knyazya u Litvi kotrij vibiravsya za dopomogoyu polskih paniv Uniya vprovadila spilni polsko litovski sejmi i z yizdi podibnij administrativnij podil nadannya litovskim boyaram polskih gerbiv Mizh inshim dzherela zgaduyut sho starosta luckij Nemirya buv prijnyatij do gerbu Yastrebec 3 sichnya 1452 roku u Vilni korol Polshi Kazimir IV Yagellonchik pidtverdzhuye nadannya Mitkovi tih zhe zemel viklyuchayuchi iz nih selo Styagi Nastupnij dokument u yakomu zaznacheni Tishkovichi datuyetsya 24 kvitnya 1490 roku koli korol Kazimir IV vzamin za ugiddya Trostyanicya kotre bulo podarovane knyazyu Sangushku poperednim korolem daye jogo sinam Oleksandru i Mihajlu Sangushkam sela Falemichi Bratulivske Zayechichi Kamchinske ta Tishkovichi u Volodimirskomu poviti Iz dokumentu vid 20 veresnya 1521 roku skladenogo u Volodimiri vidomo sho yepiskop Volodimirskij i Brestejskij Jona pidtverdzhuye sho jogo poperednik vladika Pahnotej obminyuvav iz knyazem Vasilem Mihajlovichem Sangushkom Kovelskim cerkovne selo Syadmarti na batkivske selo knyazya Tishkovichi Dva roki piznishe 12 kvitnya 1523 roku Zigmunt I pidtverdzhuye zaminu Tishkovich na Syadmarti U dokumenti zaznachayetsya sho batkivske volodinnya Tishkovichi iz dvadcyatma troma meshkancyami peredayetsya vladici Joni u zamin na selo Syadmarti lishe iz troma meshkancyami i pustimi zemlyami U 1710 roci u Volodimirskij magistrat pribula sotnya kozakiv na choli z oboznim Vijska Zaporozkogo polkovnikom Poltavskogo polku Grigoriyem Chernyakom Vin pribuv z universalom getmana Ukrayini Ivana Skoropadskogo pro nadannya jomu zemelnih ugid na Volodimirshini Tak buv zapochatkovanij Chernyakivskij filvarok Do zemel yakogo vhodili sela Tishkovichi i Stara Lishnya Druzhinoyu Grigoriya bula Yevdokiya donka generalnogo horunzhogo Ivana Sulimi Pershu zgadku pro rid Chernyakiv znahodimo u listi volinskoyi shlyahti do luckih mishan u spravi Luckogo bractva vid 1619 roku Sered vidomih diyachiv Volini takih yak Lavrentij Drevinskij i Ivan Vigovskij majbutnij getman Ukrayini znachitsya im ya pidchashnika Grigoriya Chernyaka Jogo nashadok Fedir Chernyak buv soratnikom getmana Bogdana Hmelnickogo i komanduvav Chigirinskim polkom pid chas kozacko polskoyi vijni Pomer u 1650 roci Leontij Chernyak buv komandirom Poltavskogo polku protyagom 1680 1682 ta 1689 rokiv Najvidomishij z ciyeyi kozackoyi rodini buv Ivan Leontijovich Chernyak kotrij takozh buv polkovnikom Poltavskogo polku v 1708 1714 ta 1717 rokah Zapovit polkovnika poltavskogo Ivana Leontijovicha Chernyaka buv napisanij 12 lyutogo 1722 roci V dokumenti rozpodiliv usi svoyi mayetnosti mizh ridnimi pri chomu napered viznachiv komu malo vidijti majno yake vidpisav druzhini tim samim pozbavivshi yiyi prava sho nebud prodavati chi daruvati V tomu zh roci zapovidach pomer beruchi uchast u budovi Ladozkogo kanalu a she u 1744 r jogo druzhina bula zhiva j volodila 41 dvorom ta 3 mlinovimi kolami Pohovanij u Poltavi Po tomu komanduvachem polku stav jogo sin Yakiv Ivanovich Chernyak Razom iz Yakovom takozh u chini polkovnika sluzhiv jogo rodich zgadanij vishe Grigorij Chernyak vlasnik Tishkovich kotrij zbuduvav u seli kam yanu Ioanno Zachanivsku cerkvu U 1865 roci vlasnikom zemel buv Ivan Ivanovich Chernyak yakogo carskij uryad za prichetnist do polskogo povstannya primusiv prodati chastinu zemel rosijskomu nadvirnomu radniku Oleksandrovi Dunikovu tim Tishkovichi i Staru Lishnyu Ostannij z rodu Chernyakiv Ivan Ivanovich mav dvi donki Yevdokiyu ta Yuliyu Persha vijshla zamizh za litovskogo pomishika Lva Stanislavovicha Fabricya i pereyihala do Litvi Vid tak bulo virisheno prodati zemelni ugiddya i oseredok mayetku statskomu radnikovi Grigoriyu Kirilovichu Boguslavskomu sho pracyuvav suddeyu u Volodimiri Volinskomu Chastinu zemli kupili selyani kotri pereyihali syudi iz Sokalskogo povitu Tak zavilasya koloniya Nova Lishnya Istorichni PeriodiTishkovichi u rizni istorichni periodi perebuvali u mezhah riznih teritorialnih odinic riznih derzhavnih utvoren iz 1320 po 1386 rik u mezhah iz 1386 po 1795 rik u mezhah Volodimirskogo povitu Volinskogo Voyevodstva u 1793 roci u mezhah Volodimirskoyi zemli iz 1795 po 1917 rik Tishkovichi perebuvali u skladi Volodimir Volinskogo povitu Volinskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi iz 1917 po 1918 u mezhah Volinskoyi zemli Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki iz 1918 po 1920 rik u skladi Volinskoyi guberniyi Ukrayinskoyi Derzhavi iz 1921 po 1939 rik u mezhah Volodimirskogo povitu Volinskogo Voyevodstva II Rechi Pospolitoyi iz 1940 po 1962 u mezhah Ivanichivskogo rajonu Volinskoyi Oblasti Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki iz 1962 po 1966 u mezhah Volodimir Volinskogo rajonu Volinskoyi Oblasti Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki iz 1966 po 1991 u mezhah Ivanichivskogo rajonu Volinskoyi Oblasti Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki iz 1991 roku u mezhah Ivanichivskogo rajonu Volinskoyi Oblasti Ukrayini Pislya likvidaciyi Ivanichivskogo rajonu 19 lipnya 2020 roku selo uvijshlo do Volodimirskogo rajonu NaselennyaZgidno z perepisom URSR 1989 roku chiselnist nayavnogo naselennya sela stanovila 516 osib z yakih 234 choloviki ta 282 zhinki Za perepisom naselennya Ukrayini 2001 roku v seli meshkala 581 osoba Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 99 32 rosijska 0 51 biloruska 0 17 Ioanno Zachativskij hramIoanno Zachativska Zagotiyevska cerkva nalezhit do hramovih sporud kincya XVII pochatku XIX stolittya Tochna data pobudovi nevidoma mozhlivo sporudzhena bula na koshti polkovnika Poltavskogo polku Grigoriya Chernyaka Hram ye odniyeyu iz nebagatoh rotond sporudzhenih na Volini Cerkva buduvalasya okremo vid dzvinici sho znahodilasya na vidstani 5 metriv vid neyi U 1834 roci Teklya Chernyak vlasnimi koshtami zbuduvala stini zavdyaki chomu cerkva i dzvinicya stali yedinim arhitekturnim ansamblem Pislya smerti Grigorij Chernyak buv pohovanij u pidzemelli hramu a jogo druzhina sporudivshi Petropavlivsku cerkvu u Novosilkah bula pohovana u nij Okrim ciyeyi cerkvi u dokumenti vid 9 grudnya 1622 roku zgaduyetsya Spaska cerkva u Tishkovichah svyashenikom yakoyi buv otec Iyeremiya Sporudi odnonefna odnobaneva Na visoti troh metriv u rotondnij chastini z pivnochi i pivdnya znahodyatsya dva vikna U galereyi sho utvorena mizh dzviniceyu i rotondoyu po pari vikon iz kozhnoyi iz storin Zzovni do rotondi iz pivnochi i pivdnya primikayut dekorativni koloni iz shidnogo boku pribudovano pryamokutnu vivtarnu chastinu Dzvinicya hramu dvoyarusna perekrita vosmigrannoyu pokrivleyu Za chasiv USRR ta v roki vojovnichogo ateyizmu u hrami hoch i ne regulyarno ale vidbuvalisya bogosluzhinnya Pid chas voyen sporuda takozh ne bula poshkodzhena Do nashih dniv dijshli fragmenti starovinnih carskih vorit vikonanih u stili baroko kotri zaraz sluzhat yak ikoni na stinah Mozhna pripustiti sho ce fragmenti ikonostasu vstanovlenogo tut she za chasiv Grigoriya Chernyaka tak yak u toj chaj v mistectvi perevazhav stil kozackogo baroko U 2002 roci nad vhodom do hramu na misci davnoyi freski buv rozmishenij novij obraz Ivana Hrestitelya U 2004 roci provodivsya kapitalnij remont hramu vidremontovano perekrittya ukladeno novu pidlogu vstanovleno novi ikoni Svyashennosluzhiteli u hrami za chas jogo isnuvannya zminyuvalisya duzhe chasto Najdovshe sluzhbu u nomu provadiv otec Volodimir Ponagajbo Zaraz nastoyatelem hramu ye otec Mihajlo Lagunyak U 2001 roci cerkva perejshla pid yurisdikciyu Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Kiyivskogo Patriarhatu a gromada zminila svoyu nazvu na Svyatogo Proroka Predtechi Hrestitelya Gospodnogo Ioana Sudova tyaganina za hram trivala bilshe dvoh rokiv Neznachna kilkist osib kotri buli ne zadovoleni takim rishennyam stvorili okremu Svyato Ioano Zachatiyivsku gromadu i provodyat svoyi zibrannya u inshomu primishenni FotogalereyaZagalnoosvitnya shkola u Tishkovichah poch HH st Uchni silskoyi shkoli u Tishkovichah poch HH st Hor silskoyi molodi 24 10 1938 roku Ioanno Zachativska cerkva Ikonostas Ioanno Zachativskoyi cerkvi Plan Ioanno Zachativskoyi cerkvi Ioanno Zachativska cerkva 2004 rik Hrest vstanovlenij u 1960 roci na chest voyakiv yaki zaginuli u Drugij Svitovij Vijni po za kordonami derzhavi i ne buli pohovani na Batkivshini Slovacke pohovannya na silskomu cvintari Vid na cerkvu iz storoni cvintarya 2011 rik Starovinni nadgrobki na silskomu cvintari u perevazhnij bilshosti nalezhat rodini Pristup Vid na cerkvu iz zahodu Vid na yabluchnij sad kolishnogo kolgospuPrimitkiArhiv knyaziv Lyubartovichiv Sangushkiv u Slavuti T 1 st 45 Arhiv knyaziv Lyubartovichiv Sangushkiv u Slavuti T 1 st 47 Litovska metrika 4 st 77 Arhiv knyaziv Lyubartovichiv Sangushkiv u Slavuti T 3 st 210 Arhiv knyaziv Lyubartovichiv Sangushkiv u Slavuti T 3 st 248 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 19 zhovtnya 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 19 zhovtnya 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 19 zhovtnya 2019 N Ivanishev O drevnih selskih obshinah v Yugozapadnoj Rossii Izd Kiev Arheograf Kommissii K V tip Fedorova i Min 1863 S 68 72 Postanova Vishogo Gospodarskogo Sudu vid 11 12 2002 Sprava N 7 70 56 nedostupne posilannya z lipnya 2019 DzherelaTyszkowicze w dokum Teszkowicze Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1892 T XII S 727 pol S 727 pol PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Tishkovichi Volodimirskij rajon Pogoda v seli Tishkovichi Ce nezavershena stattya z geografiyi Volinskoyi oblasti Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi