Технецієва зоря зоря спектр якої містить лінії поглинання легкого радіоактивного металу технецію Найстабільнішим ізотопо

Технецієва зоря — зоря, спектр якої містить лінії поглинання легкого радіоактивного металу технецію. Найстабільнішим ізотопом технецію є ⁹⁸Тс із періодом напіврозпаду 4,2 млн років. Це надто короткий час: технецій не може зберегтися в речовині, з якої утворилася зоря, оскільки він розпадеться ще до утворення останньої. Тому виявлення в 1952 р. технецію в спектрах зір стало однозначним доказом нуклеосинтезу в зорях. Одним із найекстремальніших випадків є зоря .

Зорі, які містять технецій, лежать на асимптотичній гілці гігантів (AGB). Це червоні гіганти, але з дещо вищою світністю, ніж гілці червоних гігантів; у них «спалюється» водень у шарі навколо ядра і, час від часу (з інтервалом приблизно 100 000 років^[]) у глибшому шарі спалахує гелій. Технецієві зорі належать до класів M, MS, S, SC і CN. Найчастіше вони є змінними або довгоперіодичними змінними.

Сучасні дослідження свідчать, що технецій з'являється в AGB-зорях не одразу, а після певної еволюції, і що значна кількість таких зір не показує наявність металу у своїх спектрах. Наявність технецію, схоже, пов'язана з «третім зачерпуванням» в еволюції зорі^[].

Приклади

(інші мови) (M5-6S)
(S5-7)
(S5/3)
(S7/1)
(інші мови) (S6/5)
(M3S)
(S5/6)
(M2S)
(S5/5)

Див. також

Барієві зорі — гіганти спектральних класів від G до K, у спектрах яких присутній однократно іонізований барій, що свідчить про надмірну кількість елементів S-процесу.
Вуглецеві зорі — зорі, атмосфери яких містять більше вуглецю, ніж кисню.
Ртутно-манганові зорі — зорі із яскравими спектральними лініями поглинання іонів ртуті.
Зорі спектрального класу S — холодні гіганти із приблизно рівною кількістю вуглецю й кисню в атмосферах.

Примітки

S. Paul W. Merrill (1952). Spectroscopic Observations of Stars of Class S. The Astrophysical Journal. 116: 21. Bibcode:1952ApJ...116...21M. doi:10.1086/145589.
T. Lebzelter; J. Hron. (2003). Technetium and the third dredge up in AGB stars. I. Field stars. Astronomy & Astrophysics. 411 (3): 533—542. arXiv:astro-ph/0310018v1. Bibcode:2003A&A...411..533L. doi:10.1051/0004-6361:20031458.

Посилання

. technetium star. www.daviddarling.info.

[Merrill-1] S. Paul W. Merrill (1952). Spectroscopic Observations of Stars of Class S. The Astrophysical Journal. 116: 21. Bibcode:1952ApJ...116...21M. doi:10.1086/145589.

[2] T. Lebzelter; J. Hron. (2003). Technetium and the third dredge up in AGB stars. I. Field stars. Astronomy & Astrophysics. 411 (3): 533—542. arXiv:astro-ph/0310018v1. Bibcode:2003A&A...411..533L. doi:10.1051/0004-6361:20031458.