Зо рі спектра льного кла су S спектральний клас помаранчевих зір гігантів близьких за властивостями до зір класу K5 M Кл

Зо́рі спектра́льного кла́су S — спектральний клас помаранчевих зір-гігантів, близьких за властивостями до зір класу K5-M. Класоформуюча відмінність полягає у наявності спектральних ліній цирконію в спектрах цих зір. Також, як і для зір класів К та M, для зір класу S характерні лінії титану, а також рідкісноземельних металів — ітрію та лантану. Через це, цей клас іноді називають рідкісноземельними зірками, а також зустрічається назва «цирконієві зірки».

Температура фотосфери зорі класу S — 2000—3000 К. Ці зорі червоніші за своїх аналогів у К та М класі, що мають таку ж температуру. Більшість цих зір — довгоперіодичні змінні зорі типу Міри (омікрон Кита).

Особливості фізики класу

Діаграма Герцшпрунга — Рассела. Зорі класу S розташовуються на асимптотичній гілці гігантів AGB

Було висловлено припущення, що більшість зір спектрального класу S знаходяться на проміжній стадії еволюції і лежать на , тобто AGB-зірок, перетворюючись зі звичайних гігантів спектрального класу М у вуглецеві . AGB-зорі зазвичай беруть енергію з горіння водню у тонкій оболонці, що оточує інертне ядро, та під час «температурних пульсацій», характерних для мірид, знову може запалати гелієва оболонка. Також в результаті s-процесу в зорях цього класу підвищується кількість таких елементів і з'єднань, як оксид ітрію і технецій, що вказує на захоплення нейтронів елементами 5-го та більш старших періодів періодичної системи елементів. У цих зірок також можуть бути особливості розподілу ціану та літію.

Різновид зір спектрального класу S, який називають «зовнішніми» S-зорями, може бути означений як більш холодні версії барієвих зір, де вуглецевмістні елементи, а також елементи, що виникають у результаті s-процесу та спостерігаються у спектрі зорі, є залишками масообміну між членами подвійної зорі. У таких системах не синтезується надлишкового вуглецю і не йде S-процес, тож швидше за все, весь матеріал було синтезовано на більш ранніх стадіях еволюції супутника, який в той час був вуглецевою зорею. Ми ж спостерігаємо ці системи через довгий час, коли супутник вже перетворився у білого карлика.

Представники

Типовий представник — . Це змінна зоря — мірида. Під час максимальної яскравості вона є найяскравішою зорею серед спектрального класу S (до 3.3^m), а під час спалахів змінює спектр від S7 до S10 та іноді доходить до проміжного класу MS. Її спектр збагачено цирконієм, титаном, та оксидом ванадію.

Також до цього класу відноситься зірка .

є прикладом «зовнішньої» зорі спектрального класу S.

Зірка	Альтернативне позначення	Видима зоряна величина	Тип змінної зорі
		5,11
		6,14
		6,47
		6,80	Мірида
		7,40	Мірида
		6,87	Затемнювана змінна
		7,25	Мірида
		7,39	Мірида
		7,50	Мірида
		7,56	Мірида
		7,68	Мірида
		7,90	Мірида

Примітка: Таблицю створено на основі даних SIMBAD

Див. також

Примітки

p. 77, Observing Variable Stars, Gerry A. Good, Springer, 2003, .(англ.)
S star [ 6 квітня 2009 у Wayback Machine.], The Internet Encyclopedia of Science, David Darling. Accessed on line September 9, 2008(англ.)
page 284 [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] in Robert D. McClure: The carbon and related stars [ 2 листопада 2015 у Wayback Machine.](англ.)

[1] . 77, Observing Variable Stars, Gerry A. Good, Springer, 2003, .(англ.)

[2] S star [ 6 квітня 2009 у Wayback Machine.], The Internet Encyclopedia of Science, David Darling. Accessed on line September 9, 2008(англ.)

[3] 284 [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] in Robert D. McClure: The carbon and related stars [ 2 листопада 2015 у Wayback Machine.](англ.)