Тета1 Оріона C
| |
Дані дослідження Епоха J2000 | |
---|---|
Сузір'я | Оріон |
Пряме піднесення | 05h 35m 16.5s |
Схилення | −05° 23′ 24″ |
Видима величина (V) | 5.13 |
Характеристики | |
Спектральний клас | O6pe V |
показник кольору U−B | −0.88 |
показник кольору B−V | +0.02 |
Тип змінності | ? |
Астрометрія | |
Променева швидкість (Rv) | +28 км/сек |
Власний рух (μ) | за пр. піднес.: −0.92 мас/рік |
Паралакс (π) | −1.85 ± 2.12 мас |
Відстань | 1500 світлових років 460 парсек |
Абсолютна величина (MV) | −3.2 |
Подробиці | |
Маса | 40 M☉ |
Радіус | 8 R☉ |
Світність | 251 000 L☉ |
Ефективна температура | 45 500 K |
Металічність [Fe/H] | ? |
Обертання | ~112 km/s |
Вік | 1.2 × 106 років |
Інші позначення | |
Посилання | |
SIMBAD | дані для HD+37022 |
Θ1 Оріона C є наймасивнішою і, відповідно, найяскравішою зорею розсіяного скупчення Трапеція Оріона, яке розташоване у центрі Туманності Оріона.
Фізичні характеристики
Ця зоря має спектральний клас O6. Завдяки своїй високій ефективній температурі Θ1 Оріона C випромінює максимум енергії в ультрафіолеті й тому її блиск набуває блакитного кольору. Її видима зоряна величина становить 5,1. При відстані від Землі в 1500 світлових років це відповідає абсолютній зоряній величині біля −3,2.
Θ1 Оріона C вкупі з іншими масивними зорями скупчення Трапеції Оріона забезпечує ультрафіолетове опромінення газу та пилу Туманності Оріона, що спричинює іонізацію газу та його повільного «видування» з області зайнятої цими зорями. Внаслідок своєї високої світності дана зоря генерує відтік плазми з зовнішніх шарів зоряної атмосфери зі швидкостями до 1000 км сек., що створює зоряний вітер в тисячу разів потужніший за сонячний вітер.
Інфрачервоні зображення зорі Θ1 Оріона C свідчать, що вона насправді є тісною подвійною системою з періодом обертання P = 11 років та ексцентриситетом орбіти e=0,53 - 0,59. Знаючи спостережуване кутове розділення компонент подвійної системи в 0,"037 можна визначити відстань до неї, яка лежить у межах від 410 до 456 парсек. Цікаво, що зоря Θ1 Оріона C також показує змінність випромінювання в оптичному та рентгенівському діапазонах з періодом P=15,422 доби.
Еволюція
Відповідно до сьогоденних уявленнь про зоряну еволюцію після закінчення термоядерних реакцій горіння водню в центрі зорі Θ1 Оріона C перетвориться згодом на червоного надгіганта й через кілька мільйонів років закінчить свою еволюцію спалахом наднової.
Див. також
Примітки
- Kraus et al. 2009A&A...497..195K
- Schertl et al. 2003A&A...402..267S
- Gagne, Marc; et al. (1997). Periodic X-Ray Emission from the O7 V Star θ1 Orionis C. Astrophysical Journal Letters. 478 (2): L87—L90. Bibcode:1997ApJ...478L..87G. doi:10.1086/310558.
- Walborn, N. R. (1981). Systematic variations in the spectrum of Theta-1 Orionis C. Astrophysical Journal. 243 (1): L37—L39. Bibcode:1981ApJ...243L..37W. doi:10.1086/183438.
Посилання
- by .
- SIMBAD запит
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Teta Oriona 81 Oriona C Teta1 Oriona C Dani doslidzhennya Epoha J2000 Suzir ya Orion Pryame pidnesennya 05h 35m 16 5s Shilennya 05 23 24 Vidima velichina V 5 13 Harakteristiki Spektralnij klas O6pe V pokaznik koloru U B 0 88 pokaznik koloru B V 0 02 Tip zminnosti Astrometriya Promeneva shvidkist Rv 28 km sek Vlasnij ruh m za pr pidnes 0 92 mas rik za shilennyam 0 13 mas rik Paralaks p 1 85 2 12 mas Vidstan 1500 svitlovih rokiv 460 parsek Absolyutna velichina MV 3 2 Podrobici Masa 40 M Radius 8 R Svitnist 251 000 L Efektivna temperatura 45 500 K Metalichnist Fe H Obertannya 112 km s Vik 1 2 106 rokiv Inshi poznachennya 41 Ori C HR 1895 HD 37022 SAO 132314 V1016 Ori PosilannyaSIMBADdani dlya HD 37022 81 Oriona C ye najmasivnishoyu i vidpovidno najyaskravishoyu zoreyu rozsiyanogo skupchennya Trapeciya Oriona yake roztashovane u centri Tumannosti Oriona Fizichni harakteristiki81 Orionis C viglyadaye yak podvijna zorya z VLTI v blizhnij infrachervonij oblasti spektra interferometriyi Cya zorya maye spektralnij klas O6 Zavdyaki svoyij visokij efektivnij temperaturi 81 Oriona C viprominyuye maksimum energiyi v ultrafioleti j tomu yiyi blisk nabuvaye blakitnogo koloru Yiyi vidima zoryana velichina stanovit 5 1 Pri vidstani vid Zemli v 1500 svitlovih rokiv ce vidpovidaye absolyutnij zoryanij velichini bilya 3 2 81 Oriona C vkupi z inshimi masivnimi zoryami skupchennya Trapeciyi Oriona zabezpechuye ultrafioletove oprominennya gazu ta pilu Tumannosti Oriona sho sprichinyuye ionizaciyu gazu ta jogo povilnogo viduvannya z oblasti zajnyatoyi cimi zoryami Vnaslidok svoyeyi visokoyi svitnosti dana zorya generuye vidtik plazmi z zovnishnih shariv zoryanoyi atmosferi zi shvidkostyami do 1000 km sek sho stvoryuye zoryanij viter v tisyachu raziv potuzhnishij za sonyachnij viter Infrachervoni zobrazhennya zori 81 Oriona C svidchat sho vona naspravdi ye tisnoyu podvijnoyu sistemoyu z periodom obertannya P 11 rokiv ta ekscentrisitetom orbiti e 0 53 0 59 Znayuchi sposterezhuvane kutove rozdilennya komponent podvijnoyi sistemi v 0 037 mozhna viznachiti vidstan do neyi yaka lezhit u mezhah vid 410 do 456 parsek Cikavo sho zorya 81 Oriona C takozh pokazuye zminnist viprominyuvannya v optichnomu ta rentgenivskomu diapazonah z periodom P 15 422 dobi Evolyuciya Vidpovidno do sogodennih uyavlenn pro zoryanu evolyuciyu pislya zakinchennya termoyadernih reakcij gorinnya vodnyu v centri zori 81 Oriona C peretvoritsya zgodom na chervonogo nadgiganta j cherez kilka miljoniv rokiv zakinchit svoyu evolyuciyu spalahom nadnovoyi Div takozhTrapeciya Oriona 81 Oriona A 81 Oriona B 81 Oriona DPrimitkiKraus et al 2009A amp A 497 195K Schertl et al 2003A amp A 402 267S Gagne Marc et al 1997 Periodic X Ray Emission from the O7 V Star 81 Orionis C Astrophysical Journal Letters 478 2 L87 L90 Bibcode 1997ApJ 478L 87G doi 10 1086 310558 Walborn N R 1981 Systematic variations in the spectrum of Theta 1 Orionis C Astrophysical Journal 243 1 L37 L39 Bibcode 1981ApJ 243L 37W doi 10 1086 183438 Posilannyaby SIMBAD zapit