Тамара Григорівна Міансарова (уроджена Ремньова; 5 березня 1931, Зінов'євськ — 12 липня 2017, Москва, Росія) — українська і російська естрадна співачка (ліричне сопрано), Народна артистка Росії (1996), Заслужена артистка Української РСР (1972), професор Російської академії театрального мистецтва.
Міансарова Тамара Григорівна | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 5 березня 1931[1][2] |
Місце народження | Зінов'євськ, Українська СРР, СРСР |
Дата смерті | 12 липня 2017[1][2](86 років) |
Місце смерті | Москва, Росія |
Причина смерті | тромбоемболія легеневої артерії |
Поховання | Троєкуровське кладовище |
Роки активності | з 1957 |
Громадянство | СРСР і Росія |
Професії | співачка, музична педагогиня |
Освіта | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
Співацький голос | сопрано |
Інструменти | вокал[d] |
Жанри | естрада |
Заклад | Російський університет театрального мистецтва |
Нагороди | |
miansarova.narod.ru |
Навчання
Освіту отримала в музичній школі при Мінській консерваторії, яку закінчила в 1951 році. В цьому ж році вступила на фортепіанне відділення Московської консерваторії, по класу професора Льва Оборіна і одночасно (з 2-го курсу) факультативно займалася на вокальному відділенні у професора Д. Б. Білявської.
Естрадні виступи
У 1957 році, після закінчення консерваторії, працювала концертмейстером у ГІТІСі, але незабаром перейшла на естраду і стала виступати зі своїми сольними концертними номерами.
У 1958 році удостоєна третьої премії на III Всесоюзному конкурсі артистів естради, виконавши вальс Штрауса під власний акомпанемент на фортепіано. Після конкурсу Тамара Міансарова деякий час виступала з оркестром Лаці Олаха, а з 1960 року стає солісткою Московського Мюзик-Холу, беручи участь у виставі «Коли запалюються зірки».
У 1958 році Ігор Гранов запросив Т.Міансарову у джазовий квартет (фортепіано, контрабас, ударні та гітара), попрацювавши над її манерою виконання. Репертуар ансамблю склали твори радянських композиторів у його власній обробці і джазова класика.
Нагороди 1960-х років
У 1962 році на VIII Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Гельсінкі Т. Міансарова була удостоєна першої премії і золотої медалі. Вона виступала з ансамблем Ігоря Гранова і заспівала веселу пісеньку Л. Лядової на вірші Б. Брянського «Ай-люлі».
У 1963 році Т. Міансарова стає Лауреатом Міжнародного Фестивалю пісні в Сопоті за виконання пісні Аркадія Островського на вірші Льва Ошаніна «Сонячне коло» («Хай завжди буде сонце»). Перед від'їздом на Фестиваль керівництво без ентузіазму сприйняло рішення Міансарової співати саме цю пісню: вважали, що треба співати що-небудь серйозніше. Не схвалював вибору співачки і керівник ансамблю Ігор Гранов і навіть не хотів з нею репетирувати. Однак, успіх був приголомшуючим.
У пісенний фестиваль, заснований на танцювальних ритмах, увірвалась пісня-діалог, пісня-заклик, пісня-твердження. Польський журнал «Край Рад» писав: «Великий зал Гданської верфі захлинається сентиментальністю і через хвилину, здається, попливе на припливній хвилі меланхолії… Але, на щастя, ситуацію рятує чарівна представниця Радянського Союзу…». Тамара співала цю пісню на всі лади: стримана, мужня на початку інтонація змінюється в приспіві — чистому та ясному, ніби звук піонерського горна, — абсолютно такою ж дитячою, дзвінкою, здивованою нотою, а слова «хай завжди буде мама» сприймаються як найпотаємніше, яким дитина може поділитися тільки ось зараз, а потім вже ніхто не буде знати. Тому що дитина виросте… І тут же зворушливе в своїй наївності самоствердження: нехай завжди буду я! — прямим, чистим, вільним звуком. Несподіване рішення першого і останнього куплетів, виконаних хлоп'ячим дискантом, прийшло до співачки невипадково: вона сама пережила жахи окупації в дитинстві і тому дивилася на цю пісню не так, як всі, а очима дитини, яка пережила війну.
Починаючи з цього часу, багато років пісня залишалася візитною карткою співачки. Пісню «Хай завжди буде сонце» співали з нею всі космонавти Радянського Союзу, починаючи від Юрія Гагаріна.
У 1963 році, на хвилі великої популярності в Польщі, співачка знялася в музичному фільмі «25 minut z Tamarą Miansarową» (TVP). З 1964 року вона виступала із створеним спеціально для неї Леонідом Гаріним гуртом «» (Віктор Прудовський — фортепіано, Адольф Сатанівський — контрабас, Олександр Гореткін — ударні). У 1965 році співачка виконала кілька пісень у фільмі-концерті (TVP) за участю польських і зарубіжних виконавців, які у різний час виступали на Сопотському фестивалі (Хана Хегерова, Ґаліна Куніцька, [nl], Здіслава Сосьніцька, Віолетта Віллас, Б. Вілке).
При першому виконанні японської народної пісні «Золотий ключик» у супроводі ансамблю під управлінням В. Піщальникова Тамара Міансарова використовувала чорне віяло. Пісня була знята на чорно-білу плівку.
Участь у Новорічних вогниках
31 грудня 1964 року на Новорічному «Блакитному вогнику» Тамара Міансарова виконала знамениту пісню про гриб «Рижик» (Музика Б. Клімчука, слова А. Еппеля).
В 1965 році на Новорічному «Блакитному вогнику» Тамара Міансарова виконала ще більш відому пісню «Чорний кіт» (Ю. Саульський — М. Таніч).
У 1966 році Т. Міансарова перемогла на конкурсі естрадної пісні соціалістичних країн «Дружба». Конкурс складався з шести турів, що проходили в шести країнах (СРСР, НДР, Чехословаччині, Польщі, Болгарії, Угорщині), і за його умовами кожен учасник повинен був виконати пісню тієї країни, де проходив тур. Тамара Міансарова завоювала відразу 4 перші премії, випередивши свою основну конкурентку — представницю Болгарії, співачку Лілі Іванову.
У 1968 році Тамара Міансарова виступала перед гірниками шахт 121, 122 і 35. Вона співала також і для металургів та будівельників Темиртау, енергетиків і гірників Шахтинська.
5 червня 1969 року в Ленінградському будинку преси відбулася її концерт, який супроводжував естрадний ансамбль під керівництвом В. Кондакова. Також співачка виступала в Ленінграді з групою Шурова і Рикуніна. А наступного дня вона вже співала в місті Гельсінкі. У 1969 році при повному аншлагу пройшов «живий» концерт Тамари Міансарової в БК міста Курахове Донецької області.
Солістка Донецької філармонї
У 1970 році, під час роботи в «Москонцерті», Тамара Міансарова потрапила в немилість у впливових керівників культури, і її спіткала незавидна доля. В результаті негласної заборони вона відразу потрапила в розряд «невиїзних», її виступи зникли з теле- і радіоефіру, а гастрольна концертна діяльність остаточно стала неможливою.
Фактична заборона на професійну діяльність призвела до того, що вона змушена була звільнитися з Москонцерту і влаштувалась у Донецькій обласній філармонії, куди вона була запрошена, і де згодом пропрацювала 12 років.
У 1972 році газета «Вінницька правда» писала: «Всюди її тепло зустрічають глядачі. Вона глибоко закохана в пісні, і це знаходить відгук у серцях людей. Спасибі, Тамара Міансарова». У 1972 році в Ялті Тамара Міансарова брала участь у Фестивалі «Кримські зорі». Під час роботи в Україні Тамара Міансарова співпрацювала з українськими композиторами, зокрема І. Покладом та виконувала українські пісні «Коханий», «Кохай мене», «Ой летіли дикі гуси», «Ой, Іване», «Лелеки», «Любиш — не любиш», «Мій Іване», «Чорнобривці», «Я дивлюсь», «Я маленька».
Викладацька діяльність та виступи 1980-х
У 1980-х роках, повернувшись до Москви, Т. Міансарова викладала вокал у ГІТІСі (з 1988 по 1996 рік), в будинку творчості молоді «На Таганці» і в Московському інституті сучасного мистецтва. Вона отримала звання професора Російської академії театрального мистецтва (колишнього ГІТІСу).
«Талановиті учні були. Лариса Гордьєра, Юліан, Аліка Смєхова, Максим Ситник, Лада Маріс, яка співає у виставі „Ісус Христос — суперзірка“. Я пишаюся тим, що дала їм дещо в плані професії. Адже зараз нікому немає справи до якості виконання. Чому в моді шоу зі всілякими спецефектами? Тому що це відволікаючий маневр, за яким легко сховати відсутність професіоналізму. Приберіть дим, світло, підтанцьовки — і король залишиться голим. Слухати нема чого, так хоч на шоу глядач подивиться. Ми втратили глядача, який знає толк в хорошій естраді, якого виховували десятиліттями». |
У 1980 році пройшов сольний концерт Тамари Міансарової в Ленінградському театрі Естради імені А. В. Райкіна. В 1988 році Т. Міансарова була членом журі Міжнародного фестивалю пісні в Сопоті.
В 1989 році фірма «Мелодія» випустила черговий диск-гігант співачки — «Ніби вчора», у записі якого брав участь інструментальний ансамбль під управлінням Вячеслава Квіна.
Участь у ретро-концертах
З 1991 року періодично спільно з іншими виконавцями 1950—1970-х років (Капіталіною Лазаренко, Іриною Бржевською, Володимиром Трошиним) вона брала участь у ретро-програмах, присвячених радянській пісні. Т. Міансарова також виконувала попурі зі своїх найвідоміших пісень і, зокрема, «Чорного кота». З великим успіхом пройшли її виступи і в програмах Московського державного театру естради «Зоряний десант» і «Ретро — гранди», в яких брали участь провідні майстри естради: Капіталіна Лазаренко, Гелена Веліканова, Олександра Стрельченко, Ружена Сікора, Лев Полосін.
У 1994 році з Оркестром театру естради під управлінням В. Старостіна вона виконала і записала пісню «Ніби вчора» (музика М. Райко, слова Б. Шифрін). Також відбувся сольний концерт Тамари Міансарової в Московському Театрі Естради.
Виступ у Нью-Йорку
"У 1994 році на запрошення відомого американського телеведучого Олега Фріша мене випустили в Америку. Нью-Йорк вразив своїм розмахом. У цьому місті я дала свій перший концерт. Працювала як завжди з «мінусом».
В 1994 році в Санкт-Петербурзькому Театрі Естради брала участь у вечорі «Концерт майстрів естради минулих років».
У 1996 році пройшов творчий вечір Тамари Міансарової в Центральному будинку працівників мистецтв. У 1997 році вона брала участь у передачі «Зірки не гаснуть».
Участь у телевізійних передачах
1 січня 2000 року у Новорічну ніч на телеканалі ОРТ Тамара Міансарова в дуеті з Валерієм Сюткіним виконала пісню «Чорний кіт». Так само ця пісня входила в репертуар групи «Браво» (існує три версії виконання — з вокальними партіями Жанни Агузарової, Євгенія Осіна та Валерія Сюткіна).
5 березня 2001 року в посольстві України в Москві пройшов Ювілейний вечір Тамари Міансарової.
У 2003 році Тамара Міансарова у популярній передачі «Два рояля» виконала відому пісню 1960-х років «Рижик» (Руди-ридз).
1 і 2 жовтня 2003 року в БКіТ ВАЗу і ДК «СК» міста Тольятті пройшли виступи зірок радянської естради 1950-1960-х років, присвячені Дню літньої людини. «Золота осінь радянської та російської естради» назвав ведучий творчість учасників цих концертів — Тамари Міансарової, Галини Ненашевої та Леоніда Серебреннікова.
А 9 лютого 2005 року відбувся ювілейний вечір у концертному залі «Росія». "Я йшла по червоній доріжці Площі зірок серед вогнів феєрверків, а на величезному екрані сторінка за сторінкою «перелистувалась» моє життя… Все в моїй долі ніби сталося. Правда, вже чимало років. Навесні виповниться вісімдесят два, сил вже поменшало, але я, незважаючи на всі тяготи, вдячна кожному прожитому дню. Адже тоді, в червні 1941 року, я могла виявитися однією з сотень загиблих під бомбами або повішених фашистами. Але я жива і раніше із захопленням зустрічаю на світанку вогнену куля, що піднімається з-за горизонту: «Хай завжди буде Сонце!»
Громадянська позиція
21 лютого 2014 року підписала разом з Василем Лановим, Йосипом Кобзоном, Еліною Бистрицькою і космонавтом Олександром Волковим, заклик до В. Ф. Януковича «застосувати всю владу і силу, яка є у Ваших руках, щоб навести порядок в країні».
Смерть
В останні роки життя Т. Міансарова була прикута до ліжка після проведеної операції на шийці стегна.
Померла 12 липня 2017 року в московській лікарні.
Родина
- Батьки: батько — Ремньов, Григорій Матвійович (1903—1982) — артист Одеського музичного театру драми і комедії, потім художник; мати — Алексєєва Анастасія Федорівна (1905 — 8 березня 1988) — співачка, працювала солісткою Мінського оперного театру.
- Перший чоловік: Міансаров Едуард Арсенович (нар. 24 жовтня 1933) — піаніст, Заслужений артист Росії, Лауреат Першого Міжнародного Конкурсу імені П. І. Чайковського. Розлучилися відразу після народження сина — Андрія Міансарова (нар. 29 січня 1956, Москва) — піаніста, композитора, аранжувальника, клавішник ВІА «Самоцвіти» (1980—1988).
- Другий чоловік — Гарін Леонід Семенович (нар. 27 вересня 1937, Москва — загинув за нез'ясованих обставин 21 вересня 1979 року в Сочі) — композитор. Шлюб тривав півроку.
- Третій чоловік — Хлєбніков Ігор Андрійович — звукорежисер, адміністратор концертної групи. Дочка — Катерина Хлєбнікова (нар. 26 серпня 1971) — поетеса.
- Четвертий чоловік: Фельдман Марк Михайлович (нар. 1945, Вінниця) — скрипаль, директор концертних груп.
Онуки:
- Міансаров Андрій — музикант, ді-джей.
- Міансарова Тамара — художник, дизайнер.
- Міансарова Анна — економіст.
Нагороди і звання
- 1962 — переможець пісенного конкурсу на VIII Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Гельсінкі
- 1963 — золота медаль (перша) лауреата Міжнародного фестивалю пісні в Сопоті за виконання пісні «Сонячне коло» (А. Островський — Л. Ошанін)
- 1966 — переможець конкурсу естрадної пісні «Дружба», що проходив у столицях шести країн (СРСР, НДР, Чехословаччині, Польщі, Болгарії, Угорщини)
- 1972 — Заслужена артистка Української РСР
- 1996 — Народна артистка Росії
- 2005 — іменна зірка на «Площі зірок» в Москві
- Орден «Знак Пошани»
- Орден Дружби народів
- повний кавалер орденів «Шахтарська слава»
- Золотий Орден Дипломата Камбоджі
- Лаоський орден Трьох Слонів
Визнання
У 1980-ті роки польський журнал «Панорама» назвав четвірку найпопулярніших співаків за попередні 25 років. За версією журналу список кращих становили: Едіт Піаф, Карел Готт, Шарль Азнавур і Тамара Міансарова.
Фільми про співачку
У 1966 році на польському ТБ було знято кіноконцерт «Співає Тамара Міансарова». У 1974 році в Києві було знято фільм-концерт «Співає Тамара Міансарова». Музичний супровід — ансамбль під керуванням Євгена Дергунова.
У 2006 році був знятий відеокліп з піснею Юрія Саульського на вірші Михайла Таніча «Чорний кіт» у виконанні Тамари Міансарової, в основі якого були використані фрагменти з мультфільму студії Укранімафільму «Жив собі Чорний кіт».
У 2007 році на виробництві «Пігмаліон-фільм» був знятий документальний фільм режисера Катерини Аккуратової і оператора Миколи Корнєєва «Нехай завжди буду я. Лев Ошанін», в якому взяла участь Тамара Міансарова.
У вересні 2007 року в рамках виставки «Блошиний ринок» було виставлене зібрання концертних суконь естрадної співачки Тамари Міансарової.
У 2010 році випуск авторської програми Олега Нестерова «По хвилі моєї пам'яті» (Канал «Время» — Перший канал. Всесвітня мережа) був присвячений Тамарі Міансаровій.
У 2011 році на телеканалі Росія — 1 був показаний випуск ток-шоу «Прямий ефір», який називався «Ювілей співачки Тамари Міансарової». У 2012 році брала участь у ток-шоу «Про Життя». У 2014 році у програмі «Ранок на 5» була зроблена замітка про Тамару Міансарову і піснях «Рижик», «Хай завжди буде сонце» і «Парасольки» («Зонтики»).
18 липня 2014 року в одному з випусків програми «» Тамару Міансарову з піснею «Летка-єнка» спародіював Юрій Гальцев, а у другому сезоні шоу, 12 квітня 2015 року, пісню «Рижик» в образі Міансарової виконала Аглая Шиловська. 12 березня 2016 року в шоу «Один в один. Битва сезонів» Тамару Міансарову з піснею з 1960-х «Я тебе почекаю» спародіювала Юлія Паршута.
Книга
Книга співачки «Тамара Миансарова. И в жизни, и на сцене», що вийшла в 2012 році — спогади, розповіді, сповідь. Крізь призму приватної людської долі висвічується шлях цілого покоління — золотого фонду радянської естради. У передмові до своєї книги Тамара Міансарова зізнається, що довго сумнівалася чи будуть комусь цікаві її спогади?
«Тільки завдяки високому і очеловеченому мистецтву ми долали біди, хвороби, війни. Це відбувалося тому, що високе мистецтво співзвучно високим струнам людського духу, його чистоті і вимогливості до самого себе»' (с. 65).
Творчість
Тамара Міансарова — автор музики до трьох пісень: «Моя Росія», «Пісня про пісні» і «Руки».
В репертуарі Тамари Міансарової більше 400 пісень російською, українською, польською мовами), багато з яких стали шлягерами.
- «Ай-люлі»
- «Аленький цветочек»
- «Бабуся, навчи мене танцювати»
- «Багульник»
- «Вальс розставання»
- «Очі на піску»
- «Грона горобини»
- «Давай ніколи не сваритися»
- «Дикі гуси»
- «Золотий ключик»
- «Кохай мене»
- «Крила удачі»
- «Лебеді мої»
- «Летка-єнка»
- «Мамине свято»
- «Нас копіюють діти»
- «Парасольки»
- «Останній дзвоник»
- «Хай завжди буде сонце»
- «Світанкові роки»
- «Рижик» (кавер-версія пісні «Rudy rydz», оригінал виконувала польська співачка Хелена Майданець).
- «Топ-топ»
І ще багато інших. Більшість записів були розмагнічені в сховищі у 1970-х рр. згідно з вказівкою керівництва.
Вінілові альбоми
- Інформація про пластинках Т. Р. Миансаровой, виданих на лейблі «Мелодія»:
- на официальном сайте. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017.
- на сайті . Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 19 березня 2022.
- на сайті . Архів оригіналу за 17 липня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
Audio CD
Відео
- Золотая коллекция ретро. Тамара Миансарова [2007 DVD PAL) — сборник клипов разных лет
Зовнішні аудіофайли | |
---|---|
Тамара Міансарова 1970, «Коханий» |
Зноски
- Discogs — 2000.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- . Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 13 липня 2017.
- Sopot Festival '63. Nagrody. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017.
- . Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Sopot Festival '88. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017.
- . Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 13 липня 2017.
- Скончалась народная артистка России Тамара Миансарова.
- . Lenta.ru. 13 липня 2017. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 13 липня 2017.
- Интервью Т. Миансаровой. Газета «Бульвар Гордона». Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017.
- Тамара Миансарова. Биография на официальном сайте. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017.
- «По волне моей памяти»: Тамара Миансарова. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017.
- Песни Тамары Миансаровой на официальном сайте. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017.
- Тамара Миансарова. Официальный сайт. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017.
Посилання
- Міансарова Тамара Григорівна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 403.
- Официальный сайт Тамары Миансаровой. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017. (рос.)
- Фильм-концерт «Солнечная баллада» (1970). Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017. (рос.)
- "Бульвар Гордона". Татьяна Орёл: Звезда 60-х—70-х Тамара Миансарова: «Своими концертами я кормила целый симфонический оркестр» (№ 46 (134), 13 ноября 2007). Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017. (рос.)
- Миансарова спасла домработницу Пугачёвой. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017. (Интервью с Т. Миансаровой в «Экспресс-газете» от 05.02.2004) (рос.)
- СТАРЫЙ ПАТЕФОН-Тамара Миансарова ч.2. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 13 липня 2017. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Miansarova U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Remnova Tamara Grigorivna Miansarova urodzhena Remnova 5 bereznya 1931 Zinov yevsk 12 lipnya 2017 Moskva Rosiya ukrayinska i rosijska estradna spivachka lirichne soprano Narodna artistka Rosiyi 1996 Zasluzhena artistka Ukrayinskoyi RSR 1972 profesor Rosijskoyi akademiyi teatralnogo mistectva Miansarova Tamara GrigorivnaOsnovna informaciyaData narodzhennya5 bereznya 1931 1931 03 05 1 2 Misce narodzhennyaZinov yevsk Ukrayinska SRR SRSRData smerti12 lipnya 2017 2017 07 12 1 2 86 rokiv Misce smertiMoskva RosiyaPrichina smertitromboemboliya legenevoyi arteriyiPohovannyaTroyekurovske kladovisheRoki aktivnostiz 1957GromadyanstvoSRSR i RosiyaProfesiyispivachka muzichna pedagoginyaOsvitaMoskovska derzhavna konservatoriya imeni Petra ChajkovskogoSpivackij golossopranoInstrumentivokal d ZhanriestradaZakladRosijskij universitet teatralnogo mistectvaNagorodiZnak Shahtarska slava miansarova narod ruNavchannyaOsvitu otrimala v muzichnij shkoli pri Minskij konservatoriyi yaku zakinchila v 1951 roci V comu zh roci vstupila na fortepianne viddilennya Moskovskoyi konservatoriyi po klasu profesora Lva Oborina i odnochasno z 2 go kursu fakultativno zajmalasya na vokalnomu viddilenni u profesora D B Bilyavskoyi Estradni vistupiU 1957 roci pislya zakinchennya konservatoriyi pracyuvala koncertmejsterom u GITISi ale nezabarom perejshla na estradu i stala vistupati zi svoyimi solnimi koncertnimi nomerami U 1958 roci udostoyena tretoyi premiyi na III Vsesoyuznomu konkursi artistiv estradi vikonavshi vals Shtrausa pid vlasnij akompanement na fortepiano Pislya konkursu Tamara Miansarova deyakij chas vistupala z orkestrom Laci Olaha a z 1960 roku staye solistkoyu Moskovskogo Myuzik Holu beruchi uchast u vistavi Koli zapalyuyutsya zirki U 1958 roci Igor Granov zaprosiv T Miansarovu u dzhazovij kvartet fortepiano kontrabas udarni ta gitara popracyuvavshi nad yiyi maneroyu vikonannya Repertuar ansamblyu sklali tvori radyanskih kompozitoriv u jogo vlasnij obrobci i dzhazova klasika Nagorodi 1960 h rokiv U 1962 roci na VIII Vsesvitnomu festivali molodi i studentiv u Gelsinki T Miansarova bula udostoyena pershoyi premiyi i zolotoyi medali Vona vistupala z ansamblem Igorya Granova i zaspivala veselu pisenku L Lyadovoyi na virshi B Bryanskogo Aj lyuli U 1963 roci T Miansarova staye Laureatom Mizhnarodnogo Festivalyu pisni v Sopoti za vikonannya pisni Arkadiya Ostrovskogo na virshi Lva Oshanina Sonyachne kolo Haj zavzhdi bude sonce Pered vid yizdom na Festival kerivnictvo bez entuziazmu sprijnyalo rishennya Miansarovoyi spivati same cyu pisnyu vvazhali sho treba spivati sho nebud serjoznishe Ne shvalyuvav viboru spivachki i kerivnik ansamblyu Igor Granov i navit ne hotiv z neyu repetiruvati Odnak uspih buv prigolomshuyuchim U pisennij festival zasnovanij na tancyuvalnih ritmah uvirvalas pisnya dialog pisnya zaklik pisnya tverdzhennya Polskij zhurnal Kraj Rad pisav Velikij zal Gdanskoyi verfi zahlinayetsya sentimentalnistyu i cherez hvilinu zdayetsya poplive na priplivnij hvili melanholiyi Ale na shastya situaciyu ryatuye charivna predstavnicya Radyanskogo Soyuzu Tamara spivala cyu pisnyu na vsi ladi strimana muzhnya na pochatku intonaciya zminyuyetsya v prispivi chistomu ta yasnomu nibi zvuk pionerskogo gorna absolyutno takoyu zh dityachoyu dzvinkoyu zdivovanoyu notoyu a slova haj zavzhdi bude mama sprijmayutsya yak najpotayemnishe yakim ditina mozhe podilitisya tilki os zaraz a potim vzhe nihto ne bude znati Tomu sho ditina viroste I tut zhe zvorushlive v svoyij nayivnosti samostverdzhennya nehaj zavzhdi budu ya pryamim chistim vilnim zvukom Nespodivane rishennya pershogo i ostannogo kupletiv vikonanih hlop yachim diskantom prijshlo do spivachki nevipadkovo vona sama perezhila zhahi okupaciyi v ditinstvi i tomu divilasya na cyu pisnyu ne tak yak vsi a ochima ditini yaka perezhila vijnu Pochinayuchi z cogo chasu bagato rokiv pisnya zalishalasya vizitnoyu kartkoyu spivachki Pisnyu Haj zavzhdi bude sonce spivali z neyu vsi kosmonavti Radyanskogo Soyuzu pochinayuchi vid Yuriya Gagarina U 1963 roci na hvili velikoyi populyarnosti v Polshi spivachka znyalasya v muzichnomu filmi 25 minut z Tamara Miansarowa TVP Z 1964 roku vona vistupala iz stvorenim specialno dlya neyi Leonidom Garinim gurtom Tri plyus dva Viktor Prudovskij fortepiano Adolf Satanivskij kontrabas Oleksandr Goretkin udarni U 1965 roci spivachka vikonala kilka pisen u filmi koncerti TVP za uchastyu polskih i zarubizhnih vikonavciv yaki u riznij chas vistupali na Sopotskomu festivali Hana Hegerova Galina Kunicka nl Zdislava Sosnicka Violetta Villas B Vilke Pri pershomu vikonanni yaponskoyi narodnoyi pisni Zolotij klyuchik u suprovodi ansamblyu pid upravlinnyam V Pishalnikova Tamara Miansarova vikoristovuvala chorne viyalo Pisnya bula znyata na chorno bilu plivku Uchast u Novorichnih vognikah 31 grudnya 1964 roku na Novorichnomu Blakitnomu vogniku Tamara Miansarova vikonala znamenitu pisnyu pro grib Rizhik Muzika B Klimchuka slova A Eppelya V 1965 roci na Novorichnomu Blakitnomu vogniku Tamara Miansarova vikonala she bilsh vidomu pisnyu Chornij kit Yu Saulskij M Tanich U 1966 roci T Miansarova peremogla na konkursi estradnoyi pisni socialistichnih krayin Druzhba Konkurs skladavsya z shesti turiv sho prohodili v shesti krayinah SRSR NDR Chehoslovachchini Polshi Bolgariyi Ugorshini i za jogo umovami kozhen uchasnik povinen buv vikonati pisnyu tiyeyi krayini de prohodiv tur Tamara Miansarova zavoyuvala vidrazu 4 pershi premiyi viperedivshi svoyu osnovnu konkurentku predstavnicyu Bolgariyi spivachku Lili Ivanovu U 1968 roci Tamara Miansarova vistupala pered girnikami shaht 121 122 i 35 Vona spivala takozh i dlya metalurgiv ta budivelnikiv Temirtau energetikiv i girnikiv Shahtinska 5 chervnya 1969 roku v Leningradskomu budinku presi vidbulasya yiyi koncert yakij suprovodzhuvav estradnij ansambl pid kerivnictvom V Kondakova Takozh spivachka vistupala v Leningradi z grupoyu Shurova i Rikunina A nastupnogo dnya vona vzhe spivala v misti Gelsinki U 1969 roci pri povnomu anshlagu projshov zhivij koncert Tamari Miansarovoyi v BK mista Kurahove Doneckoyi oblasti Solistka Doneckoyi filarmonyi U 1970 roci pid chas roboti v Moskoncerti Tamara Miansarova potrapila v nemilist u vplivovih kerivnikiv kulturi i yiyi spitkala nezavidna dolya V rezultati neglasnoyi zaboroni vona vidrazu potrapila v rozryad neviyiznih yiyi vistupi znikli z tele i radioefiru a gastrolna koncertna diyalnist ostatochno stala nemozhlivoyu Faktichna zaborona na profesijnu diyalnist prizvela do togo sho vona zmushena bula zvilnitisya z Moskoncertu i vlashtuvalas u Doneckij oblasnij filarmoniyi kudi vona bula zaproshena i de zgodom propracyuvala 12 rokiv U 1972 roci gazeta Vinnicka pravda pisala Vsyudi yiyi teplo zustrichayut glyadachi Vona gliboko zakohana v pisni i ce znahodit vidguk u sercyah lyudej Spasibi Tamara Miansarova U 1972 roci v Yalti Tamara Miansarova brala uchast u Festivali Krimski zori Pid chas roboti v Ukrayini Tamara Miansarova spivpracyuvala z ukrayinskimi kompozitorami zokrema I Pokladom ta vikonuvala ukrayinski pisni Kohanij Kohaj mene Oj letili diki gusi Oj Ivane Leleki Lyubish ne lyubish Mij Ivane Chornobrivci Ya divlyus Ya malenka Vikladacka diyalnist ta vistupi 1980 hU 1980 h rokah povernuvshis do Moskvi T Miansarova vikladala vokal u GITISi z 1988 po 1996 rik v budinku tvorchosti molodi Na Taganci i v Moskovskomu instituti suchasnogo mistectva Vona otrimala zvannya profesora Rosijskoyi akademiyi teatralnogo mistectva kolishnogo GITISu Talanoviti uchni buli Larisa Gordyera Yulian Alika Smyehova Maksim Sitnik Lada Maris yaka spivaye u vistavi Isus Hristos superzirka Ya pishayusya tim sho dala yim desho v plani profesiyi Adzhe zaraz nikomu nemaye spravi do yakosti vikonannya Chomu v modi shou zi vsilyakimi specefektami Tomu sho ce vidvolikayuchij manevr za yakim legko shovati vidsutnist profesionalizmu Priberit dim svitlo pidtancovki i korol zalishitsya golim Sluhati nema chogo tak hoch na shou glyadach podivitsya Mi vtratili glyadacha yakij znaye tolk v horoshij estradi yakogo vihovuvali desyatilittyami U 1980 roci projshov solnij koncert Tamari Miansarovoyi v Leningradskomu teatri Estradi imeni A V Rajkina V 1988 roci T Miansarova bula chlenom zhuri Mizhnarodnogo festivalyu pisni v Sopoti V 1989 roci firma Melodiya vipustila chergovij disk gigant spivachki Nibi vchora u zapisi yakogo brav uchast instrumentalnij ansambl pid upravlinnyam Vyacheslava Kvina Uchast u retro koncertah Z 1991 roku periodichno spilno z inshimi vikonavcyami 1950 1970 h rokiv Kapitalinoyu Lazarenko Irinoyu Brzhevskoyu Volodimirom Troshinim vona brala uchast u retro programah prisvyachenih radyanskij pisni T Miansarova takozh vikonuvala popuri zi svoyih najvidomishih pisen i zokrema Chornogo kota Z velikim uspihom projshli yiyi vistupi i v programah Moskovskogo derzhavnogo teatru estradi Zoryanij desant i Retro grandi v yakih brali uchast providni majstri estradi Kapitalina Lazarenko Gelena Velikanova Oleksandra Strelchenko Ruzhena Sikora Lev Polosin U 1994 roci z Orkestrom teatru estradi pid upravlinnyam V Starostina vona vikonala i zapisala pisnyu Nibi vchora muzika M Rajko slova B Shifrin Takozh vidbuvsya solnij koncert Tamari Miansarovoyi v Moskovskomu Teatri Estradi Vistup u Nyu Jorku U 1994 roci na zaproshennya vidomogo amerikanskogo televeduchogo Olega Frisha mene vipustili v Ameriku Nyu Jork vraziv svoyim rozmahom U comu misti ya dala svij pershij koncert Pracyuvala yak zavzhdi z minusom V 1994 roci v Sankt Peterburzkomu Teatri Estradi brala uchast u vechori Koncert majstriv estradi minulih rokiv U 1996 roci projshov tvorchij vechir Tamari Miansarovoyi v Centralnomu budinku pracivnikiv mistectv U 1997 roci vona brala uchast u peredachi Zirki ne gasnut Uchast u televizijnih peredachah 1 sichnya 2000 roku u Novorichnu nich na telekanali ORT Tamara Miansarova v dueti z Valeriyem Syutkinim vikonala pisnyu Chornij kit Tak samo cya pisnya vhodila v repertuar grupi Bravo isnuye tri versiyi vikonannya z vokalnimi partiyami Zhanni Aguzarovoyi Yevgeniya Osina ta Valeriya Syutkina 5 bereznya 2001 roku v posolstvi Ukrayini v Moskvi projshov Yuvilejnij vechir Tamari Miansarovoyi U 2003 roci Tamara Miansarova u populyarnij peredachi Dva royalya vikonala vidomu pisnyu 1960 h rokiv Rizhik Rudi ridz 1 i 2 zhovtnya 2003 roku v BKiT VAZu i DK SK mista Tolyatti projshli vistupi zirok radyanskoyi estradi 1950 1960 h rokiv prisvyacheni Dnyu litnoyi lyudini Zolota osin radyanskoyi ta rosijskoyi estradi nazvav veduchij tvorchist uchasnikiv cih koncertiv Tamari Miansarovoyi Galini Nenashevoyi ta Leonida Serebrennikova A 9 lyutogo 2005 roku vidbuvsya yuvilejnij vechir u koncertnomu zali Rosiya Ya jshla po chervonij dorizhci Ploshi zirok sered vogniv feyerverkiv a na velicheznomu ekrani storinka za storinkoyu perelistuvalas moye zhittya Vse v moyij doli nibi stalosya Pravda vzhe chimalo rokiv Navesni vipovnitsya visimdesyat dva sil vzhe pomenshalo ale ya nezvazhayuchi na vsi tyagoti vdyachna kozhnomu prozhitomu dnyu Adzhe todi v chervni 1941 roku ya mogla viyavitisya odniyeyu z soten zagiblih pid bombami abo povishenih fashistami Ale ya zhiva i ranishe iz zahoplennyam zustrichayu na svitanku vognenu kulya sho pidnimayetsya z za gorizontu Haj zavzhdi bude Sonce Gromadyanska poziciya21 lyutogo 2014 roku pidpisala razom z Vasilem Lanovim Josipom Kobzonom Elinoyu Bistrickoyu i kosmonavtom Oleksandrom Volkovim zaklik do V F Yanukovicha zastosuvati vsyu vladu i silu yaka ye u Vashih rukah shob navesti poryadok v krayini SmertV ostanni roki zhittya T Miansarova bula prikuta do lizhka pislya provedenoyi operaciyi na shijci stegna Pomerla 12 lipnya 2017 roku v moskovskij likarni Rodina Batki batko Remnov Grigorij Matvijovich 1903 1982 artist Odeskogo muzichnogo teatru drami i komediyi potim hudozhnik mati Aleksyeyeva Anastasiya Fedorivna 1905 8 bereznya 1988 spivachka pracyuvala solistkoyu Minskogo opernogo teatru Pershij cholovik Miansarov Eduard Arsenovich nar 24 zhovtnya 1933 pianist Zasluzhenij artist Rosiyi Laureat Pershogo Mizhnarodnogo Konkursu imeni P I Chajkovskogo Rozluchilisya vidrazu pislya narodzhennya sina Andriya Miansarova nar 29 sichnya 1956 Moskva pianista kompozitora aranzhuvalnika klavishnik VIA Samocviti 1980 1988 Drugij cholovik Garin Leonid Semenovich nar 27 veresnya 1937 Moskva zaginuv za nez yasovanih obstavin 21 veresnya 1979 roku v Sochi kompozitor Shlyub trivav pivroku Tretij cholovik Hlyebnikov Igor Andrijovich zvukorezhiser administrator koncertnoyi grupi Dochka Katerina Hlyebnikova nar 26 serpnya 1971 poetesa Chetvertij cholovik Feldman Mark Mihajlovich nar 1945 Vinnicya skripal direktor koncertnih grup Onuki Miansarov Andrij muzikant di dzhej Miansarova Tamara hudozhnik dizajner Miansarova Anna ekonomist Nagorodi i zvannya1962 peremozhec pisennogo konkursu na VIII Vsesvitnomu festivali molodi i studentiv u Gelsinki 1963 zolota medal persha laureata Mizhnarodnogo festivalyu pisni v Sopoti za vikonannya pisni Sonyachne kolo A Ostrovskij L Oshanin 1966 peremozhec konkursu estradnoyi pisni Druzhba sho prohodiv u stolicyah shesti krayin SRSR NDR Chehoslovachchini Polshi Bolgariyi Ugorshini 1972 Zasluzhena artistka Ukrayinskoyi RSR 1996 Narodna artistka Rosiyi 2005 imenna zirka na Ploshi zirok v Moskvi Orden Znak Poshani Orden Druzhbi narodiv povnij kavaler ordeniv Shahtarska slava Zolotij Orden Diplomata Kambodzhi Laoskij orden Troh SlonivViznannyaU 1980 ti roki polskij zhurnal Panorama nazvav chetvirku najpopulyarnishih spivakiv za poperedni 25 rokiv Za versiyeyu zhurnalu spisok krashih stanovili Edit Piaf Karel Gott Sharl Aznavur i Tamara Miansarova Filmi pro spivachku U 1966 roci na polskomu TB bulo znyato kinokoncert Spivaye Tamara Miansarova U 1974 roci v Kiyevi bulo znyato film koncert Spivaye Tamara Miansarova Muzichnij suprovid ansambl pid keruvannyam Yevgena Dergunova U 2006 roci buv znyatij videoklip z pisneyu Yuriya Saulskogo na virshi Mihajla Tanicha Chornij kit u vikonanni Tamari Miansarovoyi v osnovi yakogo buli vikoristani fragmenti z multfilmu studiyi Ukranimafilmu Zhiv sobi Chornij kit U 2007 roci na virobnictvi Pigmalion film buv znyatij dokumentalnij film rezhisera Katerini Akkuratovoyi i operatora Mikoli Kornyeyeva Nehaj zavzhdi budu ya Lev Oshanin v yakomu vzyala uchast Tamara Miansarova U veresni 2007 roku v ramkah vistavki Bloshinij rinok bulo vistavlene zibrannya koncertnih sukon estradnoyi spivachki Tamari Miansarovoyi U 2010 roci vipusk avtorskoyi programi Olega Nesterova Po hvili moyeyi pam yati Kanal Vremya Pershij kanal Vsesvitnya merezha buv prisvyachenij Tamari Miansarovij U 2011 roci na telekanali Rosiya 1 buv pokazanij vipusk tok shou Pryamij efir yakij nazivavsya Yuvilej spivachki Tamari Miansarovoyi U 2012 roci brala uchast u tok shou Pro Zhittya U 2014 roci u programi Ranok na 5 bula zroblena zamitka pro Tamaru Miansarovu i pisnyah Rizhik Haj zavzhdi bude sonce i Parasolki Zontiki 18 lipnya 2014 roku v odnomu z vipuskiv programi Tamaru Miansarovu z pisneyu Letka yenka sparodiyuvav Yurij Galcev a u drugomu sezoni shou 12 kvitnya 2015 roku pisnyu Rizhik v obrazi Miansarovoyi vikonala Aglaya Shilovska 12 bereznya 2016 roku v shou Odin v odin Bitva sezoniv Tamaru Miansarovu z pisneyu z 1960 h Ya tebe pochekayu sparodiyuvala Yuliya Parshuta Kniga Kniga spivachki Tamara Miansarova I v zhizni i na scene sho vijshla v 2012 roci spogadi rozpovidi spovid Kriz prizmu privatnoyi lyudskoyi doli visvichuyetsya shlyah cilogo pokolinnya zolotogo fondu radyanskoyi estradi U peredmovi do svoyeyi knigi Tamara Miansarova ziznayetsya sho dovgo sumnivalasya chi budut komus cikavi yiyi spogadi Tilki zavdyaki visokomu i ochelovechenomu mistectvu mi dolali bidi hvorobi vijni Ce vidbuvalosya tomu sho visoke mistectvo spivzvuchno visokim strunam lyudskogo duhu jogo chistoti i vimoglivosti do samogo sebe s 65 TvorchistTamara Miansarova avtor muziki do troh pisen Moya Rosiya Pisnya pro pisni i Ruki V repertuari Tamari Miansarovoyi bilshe 400 pisen rosijskoyu ukrayinskoyu polskoyu movami bagato z yakih stali shlyagerami Aj lyuli Alenkij cvetochek Babusya navchi mene tancyuvati Bagulnik Vals rozstavannya Ochi na pisku Grona gorobini Davaj nikoli ne svaritisya Diki gusi Zolotij klyuchik Kohaj mene Krila udachi Lebedi moyi Letka yenka Mamine svyato Nas kopiyuyut diti Parasolki Ostannij dzvonik Haj zavzhdi bude sonce Svitankovi roki Rizhik kaver versiya pisni Rudy rydz original vikonuvala polska spivachka Helena Majdanec Top top I she bagato inshih Bilshist zapisiv buli rozmagnicheni v shovishi u 1970 h rr zgidno z vkazivkoyu kerivnictva Vinilovi albomi Informaciya pro plastinkah T R Miansarovoj vidanih na lejbli Melodiya na oficialnom sajte Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 na sajti Arhiv originalu za 19 lipnya 2012 Procitovano 19 bereznya 2022 na sajti Arhiv originalu za 17 lipnya 2017 Procitovano 13 lipnya 2017 Audio CD Video Zolotaya kollekciya retro Tamara Miansarova 2007 DVD PAL sbornik klipov raznyh letZovnishni audiofajliTamara Miansarova 1970 Kohanij ZnoskiDiscogs 2000 d Track Q504063 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Arhiv originalu za 4 listopada 2014 Procitovano 13 lipnya 2017 Sopot Festival 63 Nagrody Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 Arhiv originalu za 4 lipnya 2017 Procitovano 13 lipnya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Sopot Festival 88 Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 Arhiv originalu za 24 lyutogo 2014 Procitovano 13 lipnya 2017 Skonchalas narodnaya artistka Rossii Tamara Miansarova Lenta ru 13 lipnya 2017 Arhiv originalu za 29 veresnya 2020 Procitovano 13 lipnya 2017 Intervyu T Miansarovoj Gazeta Bulvar Gordona Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 Tamara Miansarova Biografiya na oficialnom sajte Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 Po volne moej pamyati Tamara Miansarova Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 Pesni Tamary Miansarovoj na oficialnom sajte Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 Tamara Miansarova Oficialnyj sajt Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 PosilannyaMiansarova Tamara Grigorivna Ukrayinska muzichna enciklopediya Gol redkol G Skripnik Kiyiv IMFE NANU 2011 T 3 L M S 403 Oficialnyj sajt Tamary Miansarovoj Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 ros Film koncert Solnechnaya ballada 1970 Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 ros Bulvar Gordona Tatyana Oryol Zvezda 60 h 70 h Tamara Miansarova Svoimi koncertami ya kormila celyj simfonicheskij orkestr 46 134 13 noyabrya 2007 Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 ros Miansarova spasla domrabotnicu Pugachyovoj Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 Intervyu s T Miansarovoj v Ekspress gazete ot 05 02 2004 ros STARYJ PATEFON Tamara Miansarova ch 2 Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 13 lipnya 2017 ros