ТУ7 рос Тепловоз Узкоколейный тип 7 радянський пізніше російський тепловоз для колії шириною 750 1067 мм Спроєктований у

ТУ7 (рос. Тепловоз Узкоколейный, тип 7) — радянський, пізніше російський тепловоз для колії шириною 750—1067 мм. Спроєктований у 1971-1972 роках на Камбарському машинобудівному заводі для заміни застарілих тепловозів серій ТУ2 і . Побудовано 3373 екземпляри, з них декілька сотень було поставлено на експорт до країн соціалістичної співдружності.

ТУ7

Основні дані
Рік будування	1971—1996, 2001—2010, 2014, 2016—2020
Країна будування	СРСР, Росія
Завод	КМЗ
Країни експлуатації	СРСР Росія Україна Білорусь Казахстан Литва Латвія Естонія В'єтнам Куба Чехословаччина Болгарія
Ширина колії	750 мм - 1067 мм, 1435 мм - 1520 мм
Рід служби	універсальний вантажнопасажирський
Технічні дані
Осьова формула	2-2
Довжина локомотива	9220 мм
Тип передачі	гідравлічна, УГП 400/201 або УГП 400/650 (в залежності від модифікації)
Діаметр коліс	600 мм
Сила тяги тривалого режиму	4,7/5,4
Швидкість тривалого режиму	50/50

Модифікації

Полегшений ТУ7

Не дивлячись на те, що ТУ7 мав навантаження на осі всього 6 тон, для багатьох вузькоколійок він був важким.

У зв'язку з тим з 1974 року зменшено запаси пального і балласт, поставлена передача .

Зменшено вагу до 20 тон, а навантаження до 5 тон. Не має свого імені. З 1975 року дві модифікації ("важка" і "легка") виготовлялись паралельно.

ТУ7Р

З 1978 року на базі ТУ7 був спроєктований снігоочисник ТУ7Р.

Потужність дизеля використовується на привід ротора, встановленого в протилежному кінці тепловоза. При цьому дизель розвернутий на 180 градусів.

Візки ТУ7Р уніфіковані з візками ТУ7, але не мають осьових редукторів.

ТУ7М (ТГМ40)

Див. також: ТГМ40

З 1981 року був спроєктований тепловоз ТУ7М з збільшеною базою візків, коліс, кабіною, збільшеною довжиною і колією 1520 мм.

З 1982 року цей тепловоз вироблявся серійно під ТГМ40.

ТУ7А

В 1986 році була вироблена модернізація тепловоза. Змінена електрична схема, застосовані гасителі колвання взамін гідравлічних. Модернізований тепловоз отримав назву ТУ7А. Нумерація стала прохідною.

Далі немодернізовані тепловози не вироблялись. Тепловози ТУ7А випускались в «легкій» і «важкій» конфігураціях.

Через економічних труднощів, виробництво тепловозів припинилось до 1996 року і відновилось з 2001 року — в основному для дитячих залізниць. В 2014 році на замовлення був виготовлений ТУ7А-3367 в новому кузові. Тепловоз ТУ7А виробляються по сьогодні в маленьких кількостях. Станом на 2020 рік відомо побудування ТУ7А-3373 для ВАТ .

В 2008 році по замовленню Російської залізниці побудована модифікація. На неї замість дизеля поставили дизель (ЯМЗ-238), а замість гідропередачі — автомобільну коробку передач , виробляючи в Казані по ліцензії фірми .

Система управлінн на даній модифікації суттєво відрізняється тим. Управління гідропередачею здійснюється кнопками «1-2-D-N-R», як на автобусах ЛіАЗ-5256.

Дані тепловози будувались з 1986 року, з прохідною нумерацією. Однак проєкт виявився невдалим і з 2010 року будувався тепловоз . Сумарно 20 тепловозів двох модифікаций (1986р. і 2008р.) були поставлені до 2010 року на деякі ДЗ, останній (ТУ7А-3362) — на .

ТУ7Е, 2ТУ7, ТУ7ЕЛ

В 1976-1977 і в 1991 роках були вироблені односекційні (ТУ7Э) и двосекційні (2ТУ7) тепловозів для колій 762—1430 мм, а також тепловозів з лівостороннім управлінням (ТУ7ЕЛ), які були передані в В'єтнам, на Кубу, в Болгарію, Чехословаччину, Гвінею.

ТУ7С

В 1989-1990 роках Камбарський завод по замовлення Міністерства шляхів сполучення прийняв спробу розробити на базі ТУ7 локомотив спеціально для ДЗ. Тепловоз повинен був мати двокабінну компоновку з виходом з кабіни не на відкритий майданчик, а через тамбур на дві сторони колії. Проєкт отримав назву ТУ7С. Через економічної кризи реалізація зірвалась, виконаного в Свердловську.