Сун юе кит 嵩岳寺塔 пагода в китайській провінції Хенань біля буддійського монастиря Сун юе на горі Суншань Перлина стародав

Сун'юе (кит. 嵩岳寺塔) — пагода в китайській провінції Хенань, біля буддійського монастиря Сун'юе на горі Суншань. Перлина стародавньої архітектури. Входить до переліку історичних пам'яток Денфен в «Центрі Неба та Землі», які у 2010 році зараховані до Світової спадщини ЮНЕСКО. За час свого існування витримала декілька потужних землетрусів та буревіїв.

Сун'юе
Пагода Сун'юе
34°30′05″ пн. ш. 113°00′57″ сх. д. / 34.501611110027774032° пн. ш. 113.01591667002777797° сх. д.Координати: 34°30′05″ пн. ш. 113°00′57″ сх. д. / 34.501611110027774032° пн. ш. 113.01591667002777797° сх. д.
Тип споруди	Пагода
Розташування	КНР, Суншань
Початок будівництва	509
Кінець будівництва	523
Належність	буддизм
Стан	Велика історико-культурна пам'ятка, що охороняється на національному рівні і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО^[d]
Сун'юе (пагода) (Китайська Народна Республіка)

Сун'юе у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Історія

Є найстарішою з натепер існуючих пагод у Китаї. Зведено в часи правління імператорів з династії Північна Вей. Розпочато зведення у 509 році за наказом Сюань У-ді як імператорського палацу, а завершено у 523 році при його наступникові Сяо-мін-ді, який перетворив Сун'юе на храм у 520 році.

У 602 році імператор Вень-ді з династії Суй дав цьому храмові й пагоді сучасну назву «Сун'юе». Імператриця У Цзетянь перетворила його на власний палац. Велика розбудова храму і пагоди відбулася в часи династії Тан наприкінці VII — напочатку VIII ст. Вважається, що часткова реконструкція відбулася у 773 році.

У 1400 році в часи династії Мін тут відбулися відновлювальні роботи, оскільки пагода постраждала від значних дощів та ерозії ґрунту. З цим періодом пов'язана легенда про чорного пітона, що хотів висмоктати сили з молодого буддійського ченця, проте старий майстер цьому завадив.

У 1930-х роках перший науковий опис пагоди зробив архітектор Лю Дунчжен. У 1950-х роках сприяв її збереженню Лян Сичен. У 1961 році уряд КНР вніс пагоду до переліку культурних цінностей. У внутрішній підземній кам'яній пагоді у 1988 році працівниками Інституту стародавньої архітектури провінції Хенань знайдено 70 буддійських реліквій, зокрема 12 статуй. У 2010 році разом з іншими будівля біля гори Суншань увійшла до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Має найвищу категорію ААААА за Рейтингом туристичних визначних пам'яток. Відкрита для туристів, вартість квитків 80 юанів.

Опис

Розташовано в 5 км на південний захід від м. Денфен, з південної частини гори Суншань. Пагоду створено під впливом мистецтва Гандхара. В ній поєднано стародавні принципи буддійської архітектури з тогочасними знаннями китайської архітектури — округлі форми індійської ступи стали кутоподібними, зберігши загалом традиційну форму.

Основу складає цегляна кладка, яку зміцнено за допомогою клейкого рису, розчину жовтого бруду. Загальна висота становить 37.045 метрів, нижній діаметр — 10,6 м, діаметр на висоті — 5 метрів, товщина стінки 2,5 м. База пагоди доволі низька. У пагоді нараховується 15 поверхів, які мають форму параболи, її краї представляють собою 12-кутник. Всередині стіни циліндричні з 8 рівнями. Дверей і вікон в ній 492. Зовні цегла вкрита вапняним розчином.

Розділена на верхню і нижню половини, стіни кожної з яких мають різну довжину. Чим вище вгору, тим менше внутрішній периметр пагоди. Під пагодою розташовано підземний палац з численними коридорами завширшки 120 см. Його переобладнано в часи династії Тан. Вважається, що його створено за часів північної Вей або Суй, а потім в часи Тан доведено до тогочасних стандартів. Наукові віднесли його до так званого типу «А» династії Тан. Також тут розташовані поховальні камери та внутрішня камера для зберігання буддійських реліквій.

Джерела

Songyue Pagoda(嵩岳寺塔)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сун'юе (пагода)