Валя́льня чи валю́ша (від пол. falusz < лат. fullare/follare — «валяти сукно»; надалі зазнало контамінації із слов'янським валяти) — майстерня або фабрика, де виготовляють тканини й деякі інші вироби шляхом валяння. Майстерня з виготовлення сукна називається сукновальнею (у Словнику Б. Грінченка засвідчена назва ступа сукнєна).
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWxMMlV5TDBaMWJHeHBibWRmYldsc2JGOWliMk5yYkdWeUxtcHdaeTh5TWpCd2VDMUdkV3hzYVc1blgyMXBiR3hmWW05amEyeGxjaTVxY0djPS5qcGc=.jpg)
Перші валяльні використовували мускульну силу: валяння здійснювалося руками чи ногами. Знайдені в Помпеях фрески зображують валяння сукна туптанням у спеціальних коритах. Потім стали використовувати бияки чи била — довгі палиці. З другої половини XII століття для цього процесу стали застосовувати дерев'яні молоти, що приводилися в рух водяним колесом (в Україні XIX ст. водяні сукновальні також називалися ступарями). У таких валюшах дерев'яні молоти ударяли в сукно, що лежало в ступі — видовбаній колоді. Згідно зі збереженими документами, в 1339 році сукнар у Франкфурті-на-Майні використовував водяний привод для своєї сукновальні. Валюші належали сукнарським цехам і часто були міськими підприємствами, але в районах з розвиненими традиціями сукнарства їх будували і в селах. Вони могли бути як самостійними будівлями, так і поєднаними зі зерновими млинами, лісопильнями чи олійнями. Сільські валюші були невеликими рубленими будинками, критими ґонтом чи стріхою. Обладнання складалося з корита для сукна, молотів з приводом від вала колеса, вогнища з казаном для підігрівання води.
Зазвичай у валюші було 4 молоти. Сукно складали в корито, наповнене гарячою водою, іноді з додаванням лугу. Механізми з вертикальними товкачами, через кривошипи з'єднані з валом колеса, використовувалися тільки для очищання вовни. Для валяння використовувалися молоти, удари яких здійснювалися горизонтально; держаки молотів підвішувалися до рами, а робочі частини відводилися назад виступами на валі водяного колеса.
Для валяння ліжників використовують особливий вид валяльні, який називається вали́ло. На відміну від звичайної валяльні, у валилі звалювання вовни здійснюється безпосередньо потужним струменем води, що падає у велику ємність. Для найкращого звалювання в ємності мають бути не більш 3-4 ліжників, процес забирає від 4 годин влітку до 10 взимку, при цьому розміри виробу зменшуються на 20 %.
У XIX столітті на сукновальнях машини з молотами стали замінятися більш продуктивними машинами з парними валиками, через яке протягається сукно для ущільнення.
Примітки
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- Валяльня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Валюша // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Сукновальня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Ступа 1 // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- Samuel Lilley. Ludzie, maszyny i historia. Zarys historii rozwoju maszyn i narzędzi na tle przemian społecznych / tłum. Wiktor Chitruk. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1963. (пол.)
- Franz Maria Feldhaus. Maszyny w dziejach ludzkości od czasów najdawniejszych do Odrodzenia / tłum. Stanisław Sosnowski. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwa Techniczne, 1958. (пол.)
- Ступарь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- Tłoczek Ignacy: Polskie budownictwo drewniane, wyd. Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo, Wrocław 1980, (пол.)
- Валило // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- Сукно // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет