Миха́йло Миха́йлович Соро́ка (27 березня 1911, с. Гнилиці Великі, нині с. Гнилиці, Підволочиський район, Тернопільська область — 16 червня 1971, Озьорний, (Дубравлаг), Мордовська АРСР, СРСР) — український громадський та військовий діяч, провідник Крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ (1934—1936), член Крайового Проводу ОУН (1940). Протягом 34 років був в'язнем радянських таборів, організатором руху спротиву в'язнів «ОУН-Північ».
Михайло Сорока | |
---|---|
![]() остання фотографія, 1970-ті | |
Ім'я при народженні | Михайло Михайлович Сорока |
Народився | 27 березня 1911 с. Гнилиці Великі, Підволочиський район, Тернопільська область |
Помер | 16 червня 1971 (60 років) Озерний, (Дубравлаг), Мордовська АРСР, Російська РФСР, СРСР |
Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
Країна | ![]() ![]() ![]() ![]() |
Діяльність | лідер спільноти, політичний активіст, політичний в'язень |
Галузь | Рух за незалежність[2] і політика[2] |
Відомий завдяки | член ОУН |
Alma mater | (Празька політехніка) |
Знання мов | українська[2], німецька і польська |
Партія | ![]() |
Батько | Михайло Сорока |
Мати | Ганна Сорока (до шлюбу: Года) |
У шлюбі з | Катерина Зарицька |
Діти | Богдан Сорока |
|
Дитинство та студентські роки
Михайло Сорока народився 27 березня 1911 року в с. Гнилиці Великі (Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині с. Гнилиці, Скориківська сільська громада, Тернопільський район, Тернопільська область).
Навчання розпочинав у Тернопільській українській державній гімназії. Від 1926 року — у Чехословаччині, де закінчив Українську реформовану реальну гімназію в Ржевцях біля Праги у Чехії. Співорганізатор гуртка «Український Сокіл», входив до складу його керівного ядра — Команди українських пластунів-емігрантів. Після гімназії вступає на архітектурний факультет (Празької політехніки), який закінчує 1936 р.
Боротьба в лавах ОУН проти польської держави
Член ОУН. Після арешту 1934 року найактивніших членів ОУН провід на чолі з Євгеном Коновальцем посилає на рідні землі Михайла Сороку із завданням формувати нові когорти бійців. Уведений у склад Проводу, він стає провідником Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях (ЗУЗ).
9 січня 1937 року його арештовують і ув'язнюють у Чортківській, Станиславівській ((«Діброва»)) і Гродненській тюрмах, а згодом у концтаборі в (Березі Картузькій). У вересні 1939 року після чергового поділу Польщі виходить на волю і в листопаді одружується з Катериною Зарицькою.
У грудні 1939 року став членом радянського спортивного товариства «Спартак». У січні 1940 року вступив на перший курс математичного факультету Львівського політехнічного інституту, паралельно працював «бібліотекарем і рисівником при бібліотеці фізико-математичного факультету Львівського університету», а з березня того ж року почав навчатися на мистецьких курсах. 1940 року М. Сорока став членом Крайового Проводу ОУН.
Тюремно-табірна епопея (1940—1971)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2ZFdzdmRHaDFiV0l2TWk4eU1TOUhjbVZyYVhaZmFWOVRiM0p2YTJFdWFuQm5MekkxTUhCNExVZHlaV3RwZGw5cFgxTnZjbTlyWVM1cWNHYz0uanBn.jpg)
Арешт НКВС (березень 1940). 8 років на Воркуті
22 березня 1940 року щасливих чотири місяці подружнього життя М. Сороки і К. Зарицької знову обриває арешт і тюрма, але цього разу здійснені новими окупантами Західної України — більшовиками. Більше в житті вони не зустрінуться.
Всіх, хто був поляками репресований чи тільки взятий під нагляд польською поліцією, більшовики вважали небезпечними і ненадійними для СРСР. Таких чекісти «викликали на розмову», а тоді заарештовували і підбирали статті радянського кримінального кодексу, за якими звинувачували і судили. З польських архівів довідались про судимість Катерини Зарицької і прийшли її заарештувати. Михайло Сорока заступився за дружину і його теж заарештували, а коли перевірили його за польськими архівами, то причиною арешту М. Сороки стало те, що «был одним из активных деятелей ОУН». Це ж звинувачення стосувалося і К. Зарицької. М.Сороку відправили у 2-гу Львівську тюрму, а К. Зарицьку — в тюрму «Бригідки». Згодом, так і не дізнавшись, що він був членом Крайової Екзекутиви ОУН, М. Сороку засудили на 8 років концтаборів і відправили етапом у Владивосток, а потім у Воркуту.
У пересильній Замарстинівській тюрмі Михайло довідується, що у Львівській в'язниці — «Бригідках», де була ув'язнена дружина, народився син Богдан (нині — відомий художник-графік).
На Воркуті знання М. Сороки використовують для роботи в геологічних розвідках. Маючи змогу пересуватися, він утворює підпільну організацію «ОУН-Північ». Одним із головних завдань її було моральне та фізичне збереження українців у таборах та поселеннях.
Кілька місяців свободи (весна 1949). 3 роки заслання в Красноярський край
Навесні 1949 року М. Сорока повертається до Львова, але вже у червні був схоплений органами НКВС просто на вулиці та засуджений «особым совещанием г. Москвы» на поселення в Красноярський край за зв'язок з ОУН.
1952-й. Смертна кара, замінена на 25 років
Там 1952 року його знову арештують і звинувачують у зраді батьківщини, антирадянській агітації, організації підпілля та підготовці повстання, що за його відсутності відбулося у Воркутинських таборах. Після нечувано жорстокого слідства (деякі в'язні, які проходили в цій справі, наклали на себе руки, один збожеволів, а багато оббрехало себе, не витримавши знущань), М. Сороку засуджують до смертної кари, яку замінили на 25 років неволі.
Повстання в Кенгірі (1954)
1954 року — Сорока, перебуваючи у Степлагу, брав участь у Кенгірському повстанні політв'язнів, написав гімн повстанців — «У гарячих степах Казахстану».
Мордовські табори. Смерть в ув'язненні (16 червня 1971)
Від 60-х років він відбував покарання у Мордовських таборах. Скрізь, де був Михайло Сорока, він організовував літературні, історичні, релігійні вечори, підтримував в'язнів духовно та ідеологічно, за що його вважали ідейним патріархом політв'язнів радянських концтаборів. Збереглися його твори: «Мистецька Прага», «Мирон Зарицький», філософський трактат «Інстинкти. Рефлекси. Етика» та деякі переклади.
Помер Михайло Сорока у Мордовії 17 червня 1971, на 34-му році ув'язнення від інфаркту.
21 вересня 1991 року його останки було перевезено з Мордовії у Львів і перепоховано на Личаківському цвинтарі, на полі № 67, туди ж було перенесено останки його дружини Катерини Зарицької.
З 60-ти прожитих літ Михайло Сорока був ув'язнений 34 роки.
(Анатоль Радигін), російський поет єврейського походження, політв'язень радянського режиму, так згадував про Михайла Сороку:
Я ніколи не сидів разом з покійним М.М. Сорокою. Я тільки чув про нього і про його життя від сусідів по камерах, яким випало на долю спілкуватися з ним. Серед них були різні люди: такі, що люблять Україну, байдужі до неї, ті, що її ненавидять, але я не пам’ятаю нікого, хто насмілився б сказати погане слово про Михайла Сороку. Говорили про нього тільки з пошаною й щирим захопленням. В його присутності не можна було замислити підлоту, гидко висловитися, виявити слабість. Ця людина жила й пішла з життя героїчно, як лицар, спокійно, як учений, світло, як святий, гідно, як державний діяч. Своїм життям та своєю смертю він назавжди й остаточно відповів моїм опонентам і скептикам. Він міг бути прикрасою кожної держави, міг створити кожну державність. Я вірю, що прийде час, коли при його імені будуть вставати і стоятимуть мовчазно й урочисто, як встають американці при імені Вашінґтона, угорці при імені Кошута, євреї при імені Герцля. Мир прахові його!
Вшанування пам'яті
У місті Нікополь вулицю Кустанайську перейменували на вулицю Михайла Сороки.
Див. також
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сорока Михайло Михайлович |
Примітки
- Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 365. —
- Czech National Authority Database
- в оригіналі Озерна
- Баран Р., Головин Б., Олещук І. Сорока Михайло Михайлович… — С. 315.
- Пост поступ. № #5 (25) травень 2008. Богдан Сорока. «Хвороба нашого суспільства — амбівалентність». Автор: Віктор Неборак.[недоступне посилання з червня 2019] Перевірено 2009-06-20.
- . Архів оригіналу за 8 червня 2009. Процитовано 1 травня 2009.
- Михайло Сорока у Воркуті створив «ОУН-Північ» «Gazeta.ua» 15 червня 2011
- Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 365, 373. — .
- . Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 14 травня 2013.
- (Анатоль Радигін). Розповідь про бачене і пережите «Сучасність», 1974, Ч 1
Література
- Баран Р., Головин Б., Олещук І. Сорока Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 315. — .
- Бондарук Леся. . — Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 2001.
- Пам'яті Михайла Сороки // Поступ. — 2000. — № 103 (547), 16 червня.
- Сорока Михайло // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет