Со нячна Доли на до 1945 року Кози крим Qoz село в Україні у складі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим се

Со́нячна Доли́на (до 1945 року — Кози; крим. Qoz) — село в Україні, у складі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим.

село Сонячна Долина


Герб Сонячної Долини	Прапор Сонячної Долини

Країна

Україна

Регіон

Автономна Республіка Крим

Район/міськрада

Судацька міська рада

Рада

Сонячнодолинська сільська рада

Облікова картка

Сонячна Долина

Основні дані

Колишня назва

Кози

Населення

1 431

Поштовий індекс

98025

Телефонний код

+380 6566

Географічні дані

Географічні координати

44°52′29″ пн. ш. 35°06′09″ сх. д. / 44.87472° пн. ш. 35.10250° сх. д.Координати: 44°52′29″ пн. ш. 35°06′09″ сх. д. / 44.87472° пн. ш. 35.10250° сх. д.

Місцева влада

Адреса ради

98025, Судацька міськрада, с. Сонячна Долина, вул. Шкільна, 18

Карта

Сонячна Долина

Сонячна Долина

Мапа

Сонячна Долина у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Сонячна Долина.

Географія

Село розташоване приблизно за 1,5 км на південь від дороги, що з'єднує Судак і Феодосію через Коктебель і Щебетовку, приблизно на однаковій відстані від Щебетовки і Судака. Селище відділене від цієї дороги невеликим хребтом Ечки-Даг, що захищає селище з півночі. Селище віддалене від морського узбережжя, де розташоване невелике село Прибережне приблизно за 3 км. Село розташоване на пересихаючому струмку Коз, однойменному зі старою назвою села. Південніше селища починається ненаселена пустельна місцевість, утворює мис Меганом.

Історія

У селищі розташована церква Іллі Пророка, побудована ще за часів візантійського панування на південному узбережжі Криму.

Станом на 1886 у селі Капсіхор Таракташської волості Феодосійського повіту Таврійської губернії мешкало 570 осіб, налічувалось 99 дворових господарства, існували мечеть та лавка.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 911 особи (484 чоловічої статі та 427 — жіночої), з яких , 864 — магометанської. У 1944 році практично всі жителі села були депортовані, а в вересні цього ж року суюди ж було переселно 2469 сімей зі Ставропольского та Краснодарського країв. В 1945 році село було перейменовано на Лагерне, а в 1960-х на Соячна Долина.

2003 року у селі побудована мечеть Коз Джамісі.

Промисловість

У селі розташовано винзавод, що працює під торговою маркою «Сонячна долина». Гордість місцевих виноробів — червоне десертне вино «Чорний доктор», при виробництві якого використовуються місцеві автентичні сорти винограду. Обсяг виробництва обмежений кількістю місцевої сировини.

Джерела

(укр.)
Сонячна Долина на картах
Солнечнодолинский сельсовет^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Подорож невідомим Кримом — Український інститут національної пам'яті — 2020

Примітки

в історичних документах — Коз
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[1] в історичних документах — Коз

[2] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)