Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Сова-голконіг плямиста | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ninox connivens (Latham, 1801) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Falco connivens | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Сова́-голконі́г плямиста (Ninox connivens) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae). Мешкає в Австралазії.
Опис
Довжина птаха становить 28-44 см, розмах крил 85-120 см, вага 380-960 г, переважно 245-510 г. Довжина хвоста становить 14,3-19,8 см. Самці є важчими за самиць на 8-10%, за розмірами вони різняться незначно. В Австралії представники північних популяцій мають менші розміри, ніж представники південних.
Лоб, тім'я і лицевий диск у плямистих сов-голконогів сірувато-коричневі. Верхня частина тіла дещо більш сіра. Верхні покривні пера крил попелясто-сірувато-коричневі, поцятковані дрібними білими плямками. Першорядні і другорядні махові пера є дещо більш темними, поцятковані вузькими білуватими смугами. Хвіст сірувато-коричневий, на хвості є 5-6 горизонтальних білуватих смуг. Горло світло-коричневе або білувато-коричневе, поцятковане сірувато-коричневими вертикальними смугами. Нижня частина тіла кремова, поцяткована помітними коричнюватими вертикальними смужками, відтінок і інтенсивність яких є індивідуальними для кожного птаха. Очі жовті. Дзьоб темно-роговий або чорнуватий, восковиця сіра. Лапи оперені.
Голос — подвійне ухання, дуже схоже на гавкіт пса. Птахи часто кричать дуетом, причому у самців голос більш низький, ніж у самиць. Також іноді можна почути ряд інших звків, які схожі на гарчання, вий або крики. Молоді птахи, вимагаючи їжу, видають щебет, схожий на стрекотіння комах.
Підвиди
Виділяють п'ять підвидів:
- N. c. rufostrigata (Gray, GR, 1861) — північні Молуккські острови (Хальмахера, [en], Бачан і [en]);
- N. c. remigialis Stresemann, 1930 — острів [en];
- N. c. assimilis Salvadori & D'Albertis, 1875 — північний схід, південний схід і південь Нової Гвінеї, острови [en], Каркар і Дару;
- N. c. peninsularis Salvadori, 1876 — захід і північ Австралії (від заходу Західної Австралії до півострова Кейп-Йорк), острови Торресової протоки;
- N. c. connivens (Latham, 1801) — південний захд, схід і південний схід Австралії.
Підвид N. c. remigialis раніше відносили до австралійської сови-голконога, однак у 2022 році він був переведений до N. connivens. Це маловідомий підвид був описаний у 1930 році за заразком, зібраним у 1909 році. Пізніше він спостерігався у 1998 і 2010 роках.
Поширення і екологія
Плямисті сови-голконоги мешкають в Австралії, Індонезії і Папуа Новій Гвінеї. Вони живуть в тропічних і субтропічних лісах і лісових масивах, зокрема в галерейних лісах, часто поблизу річок і боліт, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Вони уникають посушливих районів і місць, де немає високих дерев. На Новій Гвінеї ці птахи переважно зустрічаються в низовинах, на острові Каркар спостерігалися на висоті 1040 м над рівнем моря. Трапляються поблизу людських поселень These results are mirrored in the Pilliga forests of northern NSW although there the home ranges were larger, often up to 2,500 ha (6,200 acres)..
Плямисті сови-голконоги ведуть присмерковий і нічний спосіб життя, однак в похмурі зимові дні можуть полювати і вдень. Зустрічаються територіальними парами, займають територію протягом всього року. На цій території є місця для відпочинку і сну, які птахи спостійно відвідують.
Раціон плямистих сов-голконогів складається з невеликих ссавців і птахів, а також з великих комах та інших безхребетних. На півдні Австралії частою здобиччю цих птахів стають інтродуковані кролики. Птахи, на яких полюють сови, можуть бути відносно великими, як наприклад, великі сорочиці і австралійські білоноги. Здобич, яку птахи не можуть проковтнути, вони розривають дзьобом. Часто вони ловлять рукокрилих і комах в польоті.
Сезон розмноження у плямистих сов-голконогів на півночі Австралії триває з липня по вересень, а на півдні Австралії з серпня по жовтень. Вони гніздяться в дуплах дерев, на висоті 5-10 м над землею. Там, де немає доступних дерев з дуплами, плямисті сови-голконоги іноді можуть гніздитися в тріщинах серед скель або навіть в норах кролів. В кладці 2-3 білуватих яйця розміром 48×38, які відкладаються з інтервалом у 2-3 дні. Насиджують лише самиці. Інкубаційний період триває 36 днів. Пташенята при народженні покриті білим пухом. Вони покидають гніздо у віці 5-6 тижнів, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час. Птахи набувають статевої зрілості у віці одного року.
Збереження
МСОП загалом класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження, однак австралійський уряд класифікує стан збереження плямистої сови-голконога як близький до загрозливого. Їм може загрожувати знищення природного середовища.
Примітки
- BirdLife International (2016). Ninox connivens: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 листопада 2022
- Latham, John (1801). Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae (лат.). London: Leigh & Sotheby. с. xii.
- Latham, John (1801). Supplement II to the General synopsis of birds. London: Leigh & Sotheby. с. 53.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Stanton, M. A. (2011) Barking owl diet in the Pilliga Forests of northern New South Wales. Master of Science Thesis, University of New England https://rune.une.edu.au/web/handle/1959.11/8652
- Higgins, P.J.,ed. (1999). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 4: Parrots to Dollarbird. Oxford University Press, Melbourne.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 листопада 2022.
- IOC World Bird List 12.1. IOC World Bird List Datasets (амер.). doi:10.14344/ioc.ml.12.1. S2CID 246050277.
- Stresemann, Erwin (1930). Ninox novaeseelandiae remigialis (PDF). Bulletin of the British Ornithologists' Club. 50: 61—62. (PDF) оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.
- Johnstone, R. E.; van Balen, S. (2013). The birds of the Kai and Tayandu islands, Maluku region, Indonesia. Western Australian Naturalists Club. 29 (1): 11—56. оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 27 січня 2019.
- Pizzey, Graham and Doyle, Roy. (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney.
- Schedvin (2007) Distributional ecology of the barking owl in Victoria, Australia. PhD thesis, Charles Sturt University
- Kavanagh, R., & Stanton, M. A. (2009) "Conserving barking owls in the Pilliga Forests." Wingspan 19(2): 28-30. ISSN 1036-7810
- Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition.
- Garnett S., Szabo J., and Dutson G. (2010) The Action Plan for Australian Birds 2010, CSIRO Publishing/Birds Australia. http://www.publish.csiro.au/pid/6781.htm
- Debus, S.J.S. (2001). (PDF). Corella. 25 (1): 5—11. Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2016.
- Parker, D.G.; Webster, R.; Belcher, C.A.; Leslie, D.J. (2007). A survey of large forest owls in State Forests of south-western New South Wales. Australian Zoologist. 34 (1): 78—84. doi:10.7882/AZ.2007.004.
- McGregor, H. (2011). Large forest owls in the river red gum State Forests of south-western New South Wales – an account of their 2008 status. Australian Zoologist. 35 (3): 864—869. doi:10.7882/AZ.2011.039.
Джерела
- Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008,
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sova golkonig plyamistaOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Sovopodibni Strigiformes Rodina Sovovi Strigidae Rid Sova golkonig Ninox Vid Sova golkonig plyamistaBinomialna nazvaNinox connivens Latham 1801 Pidvidi Div tekst SinonimiFalco connivensPosilannyaVikishovishe Ninox connivensVikividi Ninox connivensITIS 555477MSOP 22689394NCBI 79238 Sova golkoni g plyamista Ninox connivens vid sovopodibnih ptahiv rodini sovovih Strigidae Meshkaye v Avstralaziyi OpisPlyamista sova golkonig Dovzhina ptaha stanovit 28 44 sm rozmah kril 85 120 sm vaga 380 960 g perevazhno 245 510 g Dovzhina hvosta stanovit 14 3 19 8 sm Samci ye vazhchimi za samic na 8 10 za rozmirami voni riznyatsya neznachno V Avstraliyi predstavniki pivnichnih populyacij mayut menshi rozmiri nizh predstavniki pivdennih Lob tim ya i licevij disk u plyamistih sov golkonogiv siruvato korichnevi Verhnya chastina tila desho bilsh sira Verhni pokrivni pera kril popelyasto siruvato korichnevi pocyatkovani dribnimi bilimi plyamkami Pershoryadni i drugoryadni mahovi pera ye desho bilsh temnimi pocyatkovani vuzkimi biluvatimi smugami Hvist siruvato korichnevij na hvosti ye 5 6 gorizontalnih biluvatih smug Gorlo svitlo korichneve abo biluvato korichneve pocyatkovane siruvato korichnevimi vertikalnimi smugami Nizhnya chastina tila kremova pocyatkovana pomitnimi korichnyuvatimi vertikalnimi smuzhkami vidtinok i intensivnist yakih ye individualnimi dlya kozhnogo ptaha Ochi zhovti Dzob temno rogovij abo chornuvatij voskovicya sira Lapi opereni Golos podvijne uhannya duzhe shozhe na gavkit psa Ptahi chasto krichat duetom prichomu u samciv golos bilsh nizkij nizh u samic Takozh inodi mozhna pochuti ryad inshih zvkiv yaki shozhi na garchannya vij abo kriki Molodi ptahi vimagayuchi yizhu vidayut shebet shozhij na strekotinnya komah PidvidiVidilyayut p yat pidvidiv N c rufostrigata Gray GR 1861 pivnichni Molukkski ostrovi Halmahera en Bachan i en N c remigialis Stresemann 1930 ostriv en N c assimilis Salvadori amp D Albertis 1875 pivnichnij shid pivdennij shid i pivden Novoyi Gvineyi ostrovi en Karkar i Daru N c peninsularis Salvadori 1876 zahid i pivnich Avstraliyi vid zahodu Zahidnoyi Avstraliyi do pivostrova Kejp Jork ostrovi Torresovoyi protoki N c connivens Latham 1801 pivdennij zahd shid i pivdennij shid Avstraliyi Pidvid N c remigialis ranishe vidnosili do avstralijskoyi sovi golkonoga odnak u 2022 roci vin buv perevedenij do N connivens Ce malovidomij pidvid buv opisanij u 1930 roci za zarazkom zibranim u 1909 roci Piznishe vin sposterigavsya u 1998 i 2010 rokah Poshirennya i ekologiyaPlyamisti sovi golkonogi meshkayut v Avstraliyi Indoneziyi i Papua Novij Gvineyi Voni zhivut v tropichnih i subtropichnih lisah i lisovih masivah zokrema v galerejnih lisah chasto poblizu richok i bolit na visoti do 1000 m nad rivnem morya Voni unikayut posushlivih rajoniv i misc de nemaye visokih derev Na Novij Gvineyi ci ptahi perevazhno zustrichayutsya v nizovinah na ostrovi Karkar sposterigalisya na visoti 1040 m nad rivnem morya Traplyayutsya poblizu lyudskih poselen These results are mirrored in the Pilliga forests of northern NSW although there the home ranges were larger often up to 2 500 ha 6 200 acres Plyamisti sovi golkonogi vedut prismerkovij i nichnij sposib zhittya odnak v pohmuri zimovi dni mozhut polyuvati i vden Zustrichayutsya teritorialnimi parami zajmayut teritoriyu protyagom vsogo roku Na cij teritoriyi ye miscya dlya vidpochinku i snu yaki ptahi spostijno vidviduyut Racion plyamistih sov golkonogiv skladayetsya z nevelikih ssavciv i ptahiv a takozh z velikih komah ta inshih bezhrebetnih Na pivdni Avstraliyi chastoyu zdobichchyu cih ptahiv stayut introdukovani kroliki Ptahi na yakih polyuyut sovi mozhut buti vidnosno velikimi yak napriklad veliki sorochici i avstralijski bilonogi Zdobich yaku ptahi ne mozhut prokovtnuti voni rozrivayut dzobom Chasto voni lovlyat rukokrilih i komah v poloti Sezon rozmnozhennya u plyamistih sov golkonogiv na pivnochi Avstraliyi trivaye z lipnya po veresen a na pivdni Avstraliyi z serpnya po zhovten Voni gnizdyatsya v duplah derev na visoti 5 10 m nad zemleyu Tam de nemaye dostupnih derev z duplami plyamisti sovi golkonogi inodi mozhut gnizditisya v trishinah sered skel abo navit v norah kroliv V kladci 2 3 biluvatih yajcya rozmirom 48 38 yaki vidkladayutsya z intervalom u 2 3 dni Nasidzhuyut lishe samici Inkubacijnij period trivaye 36 dniv Ptashenyata pri narodzhenni pokriti bilim puhom Voni pokidayut gnizdo u vici 5 6 tizhniv odnak batki prodovzhuyut pikluvatisya pro nih she deyakij chas Ptahi nabuvayut statevoyi zrilosti u vici odnogo roku ZberezhennyaMSOP zagalom klasifikuye cej vid yak takij sho ne potrebuye osoblivih zahodiv zi zberezhennya odnak avstralijskij uryad klasifikuye stan zberezhennya plyamistoyi sovi golkonoga yak blizkij do zagrozlivogo Yim mozhe zagrozhuvati znishennya prirodnogo seredovisha PrimitkiBirdLife International 2016 Ninox connivens informaciya na sajti MSOP versiya 2022 1 angl 28 listopada 2022 Latham John 1801 Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae lat London Leigh amp Sotheby s xii Latham John 1801 Supplement II to the General synopsis of birds London Leigh amp Sotheby s 53 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Stanton M A 2011 Barking owl diet in the Pilliga Forests of northern New South Wales Master of Science Thesis University of New England https rune une edu au web handle 1959 11 8652 Higgins P J ed 1999 Handbook of Australian New Zealand and Antarctic Birds Volume 4 Parrots to Dollarbird Oxford University Press Melbourne ISBN 0 19 553071 3 Gill Frank Donsker David red 2022 Owls World Bird List Version 12 2 International Ornithologists Union Procitovano 28 listopada 2022 IOC World Bird List 12 1 IOC World Bird List Datasets amer doi 10 14344 ioc ml 12 1 S2CID 246050277 Stresemann Erwin 1930 Ninox novaeseelandiae remigialis PDF Bulletin of the British Ornithologists Club 50 61 62 PDF originalu za 22 veresnya 2017 Procitovano 22 veresnya 2017 Johnstone R E van Balen S 2013 The birds of the Kai and Tayandu islands Maluku region Indonesia Western Australian Naturalists Club 29 1 11 56 originalu za 21 grudnya 2021 Procitovano 27 sichnya 2019 Pizzey Graham and Doyle Roy 1980 A Field Guide to the Birds of Australia Collins Publishers Sydney ISBN 073222436 5 Schedvin 2007 Distributional ecology of the barking owl in Victoria Australia PhD thesis Charles Sturt University Kavanagh R amp Stanton M A 2009 Conserving barking owls in the Pilliga Forests Wingspan 19 2 28 30 ISSN 1036 7810 Morcombe Michael 2012 Field Guide to Australian Birds Pascal Press Glebe NSW Revised edition ISBN 978174021417 9 Garnett S Szabo J and Dutson G 2010 The Action Plan for Australian Birds 2010 CSIRO Publishing Birds Australia http www publish csiro au pid 6781 htm Debus S J S 2001 PDF Corella 25 1 5 11 Arhiv originalu PDF za 14 bereznya 2016 Parker D G Webster R Belcher C A Leslie D J 2007 A survey of large forest owls in State Forests of south western New South Wales Australian Zoologist 34 1 78 84 doi 10 7882 AZ 2007 004 McGregor H 2011 Large forest owls in the river red gum State Forests of south western New South Wales an account of their 2008 status Australian Zoologist 35 3 864 869 doi 10 7882 AZ 2011 039 DzherelaClaus Konig Friedhelm Weick Owls of the World Christopher Helm London 2008 ISBN 978 0 7136 6548 2Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi