Слов янське повстання 983 року народне заворушення підняте слов янським племенем лютичів і бодричів які жили на територі

Слов'янське повстання 983 року — народне заворушення, підняте слов'янським племенем лютичів і бодричів, які жили на територіях на схід від р. Ельби, за політичну незалежність Славії, проти включення їх земель до складу Німецького королівства.

Після військових походів німецьких королів Генріха I та Отто I полабські й прибалтійські слов'яни вважалися християнізованими. За допомогою останніх Отто I підпорядкував бодричів в 955 році в битві на Раксі. Слов'янські території входили спочатку в Саксонську східну марку, яка в 965 році розпалася на більш дрібні марки. Активну місіонерську діяльність після 968 року розгорнуло Магдебурзьке архієпископство.

Користуючись відсутністю в Німеччині імператора Отто II, який перебував в Італії, влітку 983 року об'єднані слов'янські племена під керівництвом лютичів спільно з данцями підняли повстання і вигнали імперських представників церкви й влади. Їх натиск повсюдно зруйнував німецьку систему прикордонного захисту, ослаблену відправкою військ в Італію. Були захоплені єпископські резиденції в Бранденбурзі і Хафельберзі, а монастир в Кальбе був розгромлений. Лютичі з'єдналися в Ольденбурзі з бодричами, що напали в тому ж 983 році на Гамбург і розграбували його. Магдебург завдяки напрузі всіх своїх сил уникнув подібної долі. Спішно сформовані німецькі війська змогли лише на короткий час відтіснити слов'ян за річку Ельбу, розбивши їх у серпні 983 року в , але повернути велику частину втрачених в ході повстання окупаційних завоювань німцям не вдалося. За винятком марок Лаузіц і Мейсен, які німці змогли втримати, все, побудоване Отто I Великим на схід від річок Лаби і Солави, було зруйновано. Тітмар Мерзебурзький вбачав причину повстання слов'ян в Лужиці 983 року, коли Німеччина втратила землі між річками Лабою і Одрою, через те, що маркграф Північної марки був зарозумілий і недбалий.

Сорбські марки, що знаходилися в підпорядкуванні Саксонії та Тюринґії, не брали участі в повстанні.

Починаючи з 985 року імперські князі, разом з польськими князями Мешко I, а потім Болеславом I Хоробрим, робили щорічні військові походи з метою підкорення території, але вони не подіяли.

Король Генріх II змінив політику: і в 1003 р. він уклав з лютичами союз. Починаючи з 1004 р. він вів війни проти свого колишнього союзника, польського герцога Болеслава I Хороброго. Це дозволило язичникам лютичам зберегти свою владу до початку XII століття.

Безпосередніми наслідками переможного слов'янського повстання стала практично повна зупинка німецької колонізації на наступні 200 років. Єпископи Бранібору-на-Гаволі і Хоболіна в статусі титулярних єпископів мешкали за межами своїх єпископств, здебільшого при королівських дворах. Лише в XII столітті після нового етапу завоювання з частковим залученням на свій бік слов'янських князів німецька колонізація продовжилася на східному березі річки Лаби.

Див. також

Джерела

Kronika Thietmara, tłum. Marian Z. Jedlicki, Kraków 2002, . (лат.) (пол.)
Widukind von Corvey: «Rerum gestarum Saxonicarum libri tres»: Paul Hirsch et al. (Hrsg.): MGH SS rer. Germ. 60, Hannover 1935, S. 132 ff.
Paweł Jasienica, Polska Piastów, Warszawa 2007, (пол.)
Christian Lübke: Slavenaufstand: Lexikon des Mittelalters. Bd. 7, Sp. 2003 f.
Jan Papłoński, «Helmolda Kronika Sławiańska z XII wieku», Warszawa 1862. (пол.)
«Helmolda Kronika Słowian», tł. Józef Matuszewski, wstęp i komentarz Jerzy Strzelczyk, PIW Warszawa 1974. (пол.)
Wolfgang Fritze: «Der slawische Aufstand von 983 — eine Schicksalswende in der Geschichte Mitteleuropas»: Eckart Henning, Werner Vogel (Hrsg.): Festschrift der landesgeschichtlichen Vereinigung für die Mark Brandenburg zu ihrem hundertjährigen Bestehen 1884–1984. Berlin 1984, S. 9-55. (нім.)
Herbert Ludat: «An Elbe und Oder um das Jahr 1000». Skizzen zur Politik des Ottonenreiches und der slawischen Mächte in Mitteleuropa. Köln 1971, . (нім.)
Christian Lübke: «Slavenaufstand»: Lexikon des Mittelalters. Bd. 7, Sp. 2003f. (нім.)
Lutz Partenheimer: «Die Entstehung der Mark Brandenburg». Mit einem lateinisch-deutschen Quellenanhang. Köln/Weimar/Wien 2007 (mit Quellen zum Slawenaufstand S. 98-103), . (нім.)
Wolfgang Brüske: «Untersuchungen zur Geschichte des Lutizenbundes». Böhlau-Verlag, Münster/Köln 1955, S. 22 und 36-38. (нім.)
Roderich Schmidt: «Rethra. Das Heiligtum der Lutizen als Heidenmetropole»: Das historische Pommern. Böhlau Verlag Köln Weimar Wien 2007, S. 75. (нім.)
Fred Ruchhöft: «Vom slawischen Stammesgebiet zur deutschen Vogtei». Die Entwicklung der Territorien in Ostholstein, Lauenburg, Mecklenburg und Vorpommern im Mittelalter (= Archäologie und Geschichte im Ostseeraum. Bd. 4). Leidorf, Rahden (Westfalen) 2008, , S. 124–128 (нім.)
Gerd Althoff: «Saxony and the Elbe Slavs in the Tenth Century»: The New Cambridge Medieval History. Band 3: Timothy Reuter (Hrsg.): c. 900 — c.1024 Cambridge University Press, Cambridge u. a. 1999, , S. 267–292, hier S. 282. (англ.)