Сингеніт рідкісний мінерал водний сульфат калію й кальцію острівної будови СингенітЗагальні відомостіСтатус IMAчинний ус

Сингеніт — рідкісний мінерал, водний сульфат калію й кальцію острівної будови.

Сингеніт

Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d]^[1]
Абревіатура	Sgn
Хімічна формула	K₂Ca(SO₄)₂·H₂O
Клас мінералу	сульфати
Nickel-Strunz 10	7.CD.35
Dana 8	29.3.1.1
Ідентифікація
Колір	безбарвний, молочно-білий, слабо-жовтий за рахунок включень
Форма кристалів	призматичні, сплюснуті, пластинчасті агрегати
Сингонія	моноклінна сингонія
Просторова група	P2₁/m
Спайність	досконала вздовж {110} і {100}, ясна вздовж {010}
Твердість	2,5
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий до напівпрозорого
Колір риси	білий
Густина	2,579–2,603 г/см³ (експериментальна), 2,575 г/см³ (теоретична)
Розчинність	у воді — часткова
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення	n_α = 1,501 n_β = 1,517 n_γ = 1,518
Кут/Дисперсія оптичних осей	сильна
Інші характеристики
Подібні мінерали	полігаліт
Названо на честь	відношення (давньогрецька мова)
Сингеніт у Вікісховищі

Назва

Сингеніт був відкритий у 1871—1872 роках у Прикарпатті, яке на той момент входило до складу Австро-Угорської імперії. Асистент (а згодом і професор) університету в Празі К. Врба отримав зразки кристалів солей із Калуша для колекції музею університету. У 1872 році мінералог і кристалограф В. Зефарович описав ці зразки як новий мінеральний вид під назвою сингеніт (від грец. συγγευής, сингенез — подібний). Назва була дана через подібність мінералу за хімічним складом та іншими ознаками до полігаліту — водного сульфату калію, кальцію і магнію.

Майже в той самий час, у 1871—1872 роках, професор геометрії Віденського технічного університету Р. Нємчик передав для дослідження декілька зразків кристалів солей з Калуша мінералогу кристалографу Я. Румфу, який їх описав як новий мінеральний вид під назвою калушит теж у 1872 році. Різниця в часі досліджень мінералу і публікацій про нього в декілька місяців визначила пріоритет назви сингеніт.

Опис

Хімічна формула: K₂Ca(SO₄)₂∙H₂O. Містить (%): K₂O — 28,6; CaO — 17,1; SO₃ — 48,8; H₂O — 5,5.

Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Утворює призматичні, сплюснуті кристали, кристалічні кірочки і пластинчасті агрегати. Двійники зростаюься по {100}. Спайність по {110} і {100} досконала, по {010} ясна. Мінерал безбарвний, злегка жовтуватий, молочно-білий; прозорий до напівпрозорого. Блиск скляний. Злом раковистий. Частково розчиняється у воді.

Утворюється переважно в умовах невисоких температур (40°С — 70°С) як вторинний мінерал в результаті дії розчинів, збагачених KCl i K₂SO₄, на ангідритові й галітові солі. Сингеніт можна штучно отримати шляхом дії розчину K₂SO₄ на гіпс. Він також міститься у затверділому цементі, який має відносно значну кількість калію.

У структурі сингеніту, ланцюжки, сформовані поліедрами кальцію, зшиваються тетраедрами сульфатних груп у листи паралельні [100]. У просторі між листами розміщені катіони калію.

Структура сингеніту. Атоми гідрогену — білі, оксигену — червоні, сульфуру — жовті (тетраедри), калію — сірі, кальцію — фіолетові (поліедри). Червоні лінії — межі елементарної кристалічної комірки.

Розповсюдження

Сингеніт є досить рідкісним мінералом. Існують окремі рудопрояви є у Німеччині (Тюрингія), Італії, Франції, Австралії, Ботсвані, Китаї (провінція Хубей) проте в прикарпатських соляних покладах (Калуш, Моршин, Стебник) він зустрічається відносно часто, де його знаходячись в асоціації з іншими мінералами — галітом, сильвіном, мірабілітом і глазеритом та гіпсом. Кристали сингеніту в прикарпатських родовищах досягають 3-5 см, а іноді 14 см завдовжки.

Зустрічається як продукт вулканічної діяльності у вигляді нальотів на лаві в кратері Халеахала (Гавайські острови), в порожнинах порід, утворених під час виверження Везувію в 1906 році, на Камчатці.

Також зустрічається в евапоритових відкладах як діагенетична фаза. Може асоціюватися і з біфосфамітом, афтиталітом, монетитом, вітлокітом●, ^[en], брушитом.

Див. також

Список мінералів

Примітки

Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
Syngenite on Handbook of mineralogy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 10 грудня 2020.
Мінерали України у дзеркалі філателії // Світогляд. — 2011. — Т. 6, вип. 3. — С. 76-79. Архівовано з джерела 24 лютого 2022. Процитовано 10 грудня 2020.
Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 158. — .
Comparative study of K2SO4 production by wet conversion from phosphogypsum and synthetic gypsum. Journal of Materials Research and Technology (англ.). Т. 8, № 3. 1 травня 2019. с. 2586—2596. doi:10.1016/j.jmrt.2019.02.013. ISSN 2238-7854. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
Barnes, P.; Bensted, J. (1 листопада 2002). Structure and Performance of Cements, Second Edition (англ.). CRC Press. ISBN .
Hawthorne, Frank C.; Krivovichev, Sergey V.; Burns, Peter C. (1 січня 2000). The Crystal Chemistry of Sulfate Minerals. Reviews in Mineralogy and Geochemistry (англ.). Т. 40, № 1. с. 1—112. doi:10.2138/rmg.2000.40.1. ISSN 1529-6466. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 9 грудня 2020.

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сингеніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Сингеніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — .

Посилання

(англ.) https://www.mindat.org/min-3856.html [Архівовано 7 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
(англ.) Syngenite on Mineralogy Database [Архівовано 15 квітня 2005 у Wayback Machine.]
(англ.) Syngenite on RRUFF [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.], доступ до ^[en]-файлу

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q20645057"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Ернест_Генрі_Нікель|Нікель&nbsp;Е.&nbsp;Г.]],_[[:d:Q16917772|Nichols&nbsp;M.&nbsp;C.]]</i>_[http://rruff.info/rruff_1.0/uploads/MINERALlist.pdf_IMA/CNMNC_List_of_Mineral_Names_(March_2007)]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2007.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q20645057]][[d:Track:Q16917772]][[d:Track:Q1356348]]</div>-1] Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q110360213"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q59767631|Warr&nbsp;L.&nbsp;N.]]</i>_[[:d:Q110360213|IMA–CNMNC_approved_mineral_symbols]]_//_''[[:d:Q3314880|Mineralogical_Magazine]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Cambridge_University_Press|Cambridge_University_Press]],_2021._—_Vol.&nbsp;85._—_P.&nbsp;291–320._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0026-461X_0026-461X];_[https://www.worldcat.org/issn/1471-8022_1471-8022]_—_[http://dx.doi.org/10.1180/MGM.2021.43_doi:10.1180/MGM.2021.43]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q912887]][[d:Track:Q3314880]][[d:Track:Q59767631]][[d:Track:Q110360213]]</div>-2] Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213

[Handbook-3] Syngenite on Handbook of mineralogy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 10 грудня 2020.

[:32-4] Мінерали України у дзеркалі філателії // Світогляд. — 2011. — Т. 6, вип. 3. — С. 76-79. Архівовано з джерела 24 лютого 2022. Процитовано 10 грудня 2020.

[5] Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 158. — .

[6] Comparative study of K2SO4 production by wet conversion from phosphogypsum and synthetic gypsum. Journal of Materials Research and Technology (англ.). Т. 8, № 3. 1 травня 2019. с. 2586—2596. doi:10.1016/j.jmrt.2019.02.013. ISSN 2238-7854. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 9 грудня 2020.

[7] Barnes, P.; Bensted, J. (1 листопада 2002). Structure and Performance of Cements, Second Edition (англ.). CRC Press. ISBN .

[8] Hawthorne, Frank C.; Krivovichev, Sergey V.; Burns, Peter C. (1 січня 2000). The Crystal Chemistry of Sulfate Minerals. Reviews in Mineralogy and Geochemistry (англ.). Т. 40, № 1. с. 1—112. doi:10.2138/rmg.2000.40.1. ISSN 1529-6466. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 9 грудня 2020.

[1]