Синтаксичний розбір

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Синтаксичний аналіз.

Синтаксичний розбір — розбір, покликаний виробити уміння аналізувати структуру простого, і складного речення, розкривати характер синтаксичних зв'язків слів у словосполученні й реченні та синтаксичних відношень, що сприяє розвиткові учнів.

Речення

Повне воно чи неповне; в ускладненому реченні зазначають, чим саме ускладнене (однорідними членами, відокремленими другорядними членами, вставним словом, словосполученням чи реченням, звертанням). Далі аналізують члени речення: підмет, присудок (головний член в односкладному реченні), другорядні члени (додаток, обставина, означення).

Складне речення визначають за будовою (його тип: сполучникове складносурядне чи складнопідрядне, безсполучникове з однотипними чи різнотипними частинами, мішаного типу  — з сурядністю і підрядністю, безсполучниковим і сполучниковим зв'язком) та вказують, із скількох предикат, частин воно складається.

У складносурядних реченнях визначають синтаксичне відношення між частинами і сполучні засоби. У складнопідрядному — головне і підрядне, синтаксичні відношення між ними, вид підрядного, сполучні засоби, а в реченні з кількома підрядними — тип підрядності (супідрядність, паралельна підрядність, послідовна чи поєднання кількох).

У безсполучникових реченнях з'ясовують синтакс — відношення між його частинами та особливості інтонації.

Література

• М. Я. Плющ. Розбір // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — .

Посилання

• Синтаксис поетичний Шевченка // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 763-772.
• Христіанінова Р.О. Рівні організації складнопідрядного речення