Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Костянтин Михайлович Симонов | ||||
|---|---|---|---|---|
| Константин Михайлович Симонов | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Кирило Михайлович Симонов | |||
| Народився | 15 (28) листопада 1915 Петроград | |||
| Помер | 28 серпня 1979 (63 роки) Москва | |||
| Громадянство | СРСР | |||
| Діяльність | поет, прозаїк, драматург, перекладач | |||
| Сфера роботи | письменник | |||
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького (1938), Московський інститут філософії, літератури, історії і d | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1936-1979 | |||
| Напрямок | соціалістичний реалізм, військова проза, лірика | |||
| Жанр | роман, повість, поема, вірш, п'єса, нарис | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Партія | ВКП(б) | |||
| У шлюбі з | d, Сєрова Валентина Василівна і d | |||
| Автограф |  | |||
| Учасник | Бої на Халхин-Голі і німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |                         | |||
| | ||||
 Симонов Костянтин Михайлович у Вікісховищі | ||||
Костянтин (Кирило) Михайлович Симонов (рос. Константин (Кирилл) Михайлович Симонов; 15 (28) листопада 1915, Петроград, нині Санкт-Петербург — 28 серпня 1979, Москва) — російський письменник (поет, прозаїк, драматург, перекладач), журналіст і громадський діяч. Герой Соціалістичної Праці (1974). Лауреат Ленінської (1974) та шести Сталінських премій (1942, 1943, 1946, 1947, 1949, 1950). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1956—1961 і 1976—1979 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2—3-го скликань.
Біографічні відомості
Симонов був редактором «Литературной газеты» (1938, 1950—1954), журналу «Новый мир» (1946—1950, 1954—1958).
У 1938 році Костянтин Симонов закінчив Літературний інститут імені А. М. Горького. До цього часу він вже написав кілька творів — у 1936 році в журналах «Молода гвардія» та «Жовтень» були надруковані перші вірші Симонова.
У тому ж році він був прийнятий в СП СРСР, вступив до аспірантури ІФЛІ, опублікував поему «Павло Чорний».
У 1939 році був направлений як військовий кореспондент на Халхін-Гол, в аспірантуру не повернувся.
Незадовго до від'їзду на фронт остаточно змінює ім'я і замість рідного Кирило бере псевдонім Костянтин Симонов. Причина — в особливостях дикції і артикуляції Симонова: не вимовляючи «р» і твердого «л», вимовити власне ім'я йому було важко. Псевдонім стає літературним фактом, і незабаром поет Костянтин Симонов набуває всесоюзну популярність. Мати поета нове ім'я не визнавала і до кінця життя називала сина Кирюшей.
У 1940 році написав свою першу п'єсу «Історія однієї любові», поставлену на сцені Театру ім. Ленінського комсомолу; в 1941 році — другу — «Хлопець з нашого міста». Протягом року навчався на курсах військових кореспондентів при ВПА імені в. І. Леніна, 15 червня 1941 року отримав військове звання інтенданта другого рангу.
З початком війни покликаний у РККА, як кореспондент із Діючої армії публікувався в «Известиях», працював у фронтовій газеті «Бойовий прапор».
Влітку 1941 року як спеціальний кореспондент «Червоної зірки» перебував в Одесі.
У 1942 році йому було присвоєно звання старшого батальйонного комісара, в 1943 році — звання підполковника, а після війни — полковника. У роки війни написав п'єси «Руські люди», «Чекай мене», «Так і буде», повість «Дні і ночі», дві книги віршів «З тобою і без тебе» і «Війна».
Наказом ВС Західного фронту №: 482 від: 03.05.1942 року старший батальйонний комісар Симонов Кирило Михайлович нагороджений орденом Червоного Прапора. Велика частина його воєнних кореспонденцій публікувалася в «Червоній зірці».
04.11.1944 року підполковник Кирило Михайлович Симонов, спец. кореспондент газети "Червона Зірка", нагороджений медаллю «За оборону Кавказу».
Як військовий кореспондент побував на всіх фронтах, пройшов по землях Румунії, Болгарії, Югославії, Польщі та Німеччини, був свідком останніх боїв за Берлін.
Наказом ВС 4-го Українського фронту №: 132/н від: 30.05.1945 року кореспондент газети «Червона Зірка» підполковник Симонов нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня за написання серії нарисів про бійців частин 4-го Українського фронту і 1-го Чехословацького корпусу, знаходження під час боїв на НП командирів 101-го і 126-го стрілецького корпусу і перебування у частинах 1-го Чехословацького корпусу в період наступальних боїв. 19.07.1945 року підполковник Кирило Михайлович Симонов нагороджений медаллю «За оборону Москви».
Після війни з'явилися його збірки нарисів «Листи з Чехословаччини», «Слов'янська дружба», «Югославська зошит», «Від Чорного до Баренцового моря. Записки військового кореспондента».
Після війни протягом трьох років пробув в численних закордонних відрядженнях (Японія, США, Китай), працював головним редактором журналу «Новий світ». У 1958—1960 роках жив і працював у Ташкенті як власний кореспондент «Правди» у республіках Середньої Азії. Як спеціальний кореспондент «Правди» висвітлював події на острові Даманський (1969 рік).
Після смерті Сталіна були надруковані наступні рядки Симонова:
Немає таких слів, щоб описати ними
Всю нетерпимість горя і печалі.
Немає таких слів, щоб ними розповісти, Як ми сумуємо за Вас, товаришу Сталін…
Перший роман «Товариші по зброї» побачив світ у 1952 році, потім велика книга — «Живі і мертві» (1959). У 1961 році театр «Сучасник» поставив п'єсу Симонова «Четвертий». У 1963—1964 роках пише роман «Солдатами не народжуються», у 1970—1971 — «Останнє літо». За сценаріями Симонова були поставлені фільми «Хлопець з нашого міста» (1942), «Жди мене» (1943), «Дні і ночі» (1943—1944), «Безсмертний гарнізон» (1956), «Нормандія-Німан» (1960, спільно з Ш. Спааком і Е. Тріоле), «Живі і мертві» (1964), «Відплата» (1967), «Двадцять днів без війни» (1976).
У 1946—1950 і 1954—1958 роках Симонов був головним редактором журналу «Новий світ»; у 1950—1953 — головним редактором «Літературної газети». За твердженням Ф. М. Бурлацкого, через кілька днів після смерті генералісимуса Симонов опублікував у «Літературній газеті» статтю, в якій проголошував головним завданням письменників відобразити велику історичну роль Сталіна. Хрущов був украй роздратований цією статтею. Він подзвонив до спілки письменників і зажадав зміщення Симонова з посади головного редактора «Літературної газети»; в 1946—1959 і 1967—1979 роках — секретарем СП СРСР.
У 1978 році Спілка письменників призначив Симонова головою комісії з підготовки до 100-річчя з дня народження поета Олександра Блока.
Депутат ВР СРСР 2-3-го скликань (1946—1954). Кандидат в члени ЦК КПРС (1952—1956). Член ЦРК КПРС у 1956—1961 і 1976—1979 роках.
Костянтин Симонов помер від раку 28 серпня 1979 року в Москві. Згідно із заповітом, прах Симонова був розвіяний над Буйничским полем під Могилевом. У процесії брали участь сім осіб: вдова Лариса Жадова, діти, могилевскі ветерани-фронтовики. Через півтора року після смерті письменника над Буйничским полем розвіяли прах останньої дружини Симонова — Лариси. Вона побажала бути поряд з чоловіком. Симонов писав: «Я не був солдатом, був усього лише кореспондентом, однак у мене є шматочок землі, який мені повік не забути, — поле під Могилевом, де я вперше в липні 1941 року бачив, як наші протягом одного дня підбили і спалили 39 німецьких танків…» Саме про це він написав у романі «Живі і мертві» і щоденнику «Різні дні війни». На величезному валуні, встановленому на краю поля, вибита підпис письменника «Костянтин Симонов» і дати його життя 1915—1979. А з іншого боку на валуні встановлена меморіальна дошка з написом: «…Все життя він пам'ятав це поле бою 1941 року і заповідав розвіяти свій прах».
Повернення читачеві романів Ільфа і Петрова, вихід у світ булгаковського «Майстра і Маргарити» і хэмингуэевского «По кому дзвонить дзвін», захист Лілі Брік, яку високопоставлені «історики літератури» вирішили викреслити з біографії Маяковського, перший повний переклад творів Артура Міллера і Юджина о'ніла, вихід у світ першої повісті В'ячеслава Кондратьєва «Сашка» — ось далекий від повноти перелік «геракловых подвигів» Симонова, тільки тих, що досягли мети і тільки в сфері літератури. А адже були ще й участь у «пробиванні» вистав у «Современнике» і Театрі на Таганці, перша посмертна виставка Татліна, відновлення виставки «ХХ років роботи» Маяковського, участь у кінематографічній долю Олексія Германа і десятків інших кінематографістів, художників, літераторів. Ні одного не прийнятого листа. Зберігаються сьогодні у ЦДАЛМ десятки томів поденних зусиль Симонова, названих їм «Все зроблене», містять тисячі його листів, записок, заяв, клопотань, звернень, рекомендацій, відгуків, розбирання і порад, передмов, торящих дорогу «непробивним» книг і публікацій. Особливою симоновською увагою користувалися його товариші по зброї. Сотні людей почали писати військові мемуари після прочитаних Симоновим і співчутливо оцінених їм «проб пера». Він намагався допомогти вирішити колишнім фронтовикам безліч побутових проблем: лікарні, квартири, протези, окуляри, неодержані нагороди. Симонов був редактором «Литературной газеты» (1938, 1950—1954), журналу «Новый мир» (1946—1950, 1954—1958).
За заповітом Симонова його прах розвіяно поблизу села Могилівської області, де він прийняв перший бій.
Перекладав поезії Тараса Шевченка («Чи не покинуть нам, небого» — 1939 рік), Юліана Тувіма, Назима Хікмета, Расула Гамзатова та інших.
Переклади на українську
Трилогія "Живі та мертві":
"Живі та мертві" (першу книгу трилогії) було перекладено Б. Антоненком-Давидовичем та опубліковано в видавництві художньої літератури "Дніпро" в 1961, 1964, 1970 роках.
"Солдатами не народжуються" (друга книга трилогії) - переклад Олени Пархомовської та Михайла Ігнатенка.
"Останнє літо" (третя книга трилогії) - переклад Надії Орлової та Лідії Чубасової.
Література
- Буран В. Я. Симонов Костянтин (Кирило) Михайлович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 10 : Салют — Стоговіз. — 543, [1] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 159.
- Симонов Костянтин (Кирило) Михайлович // Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977. — С. 212.
- Лазарев Л. Поэзия Константина Симонова // Симонов Константин. Стихотворения и поэмы. — Ленинград: Советский писатель, 1990. — С. 7—46. — (Библиотека поэта. Малая серия).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Simonov Primitki Kostyantin Mihajlovich SimonovKonstantin Mihajlovich SimonovIm ya pri narodzhenniKirilo Mihajlovich SimonovNarodivsya15 28 listopada 1915 1915 11 28 PetrogradPomer28 serpnya 1979 1979 08 28 63 roki MoskvaGromadyanstvoSRSRDiyalnistpoet prozayik dramaturg perekladachSfera robotipismennikAlma materLiteraturnij institut imeni Gorkogo 1938 Moskovskij institut filosofiyi literaturi istoriyi i dMova tvorivrosijskaRoki aktivnosti1936 1979Napryamoksocialistichnij realizm vijskova proza lirikaZhanrroman povist poema virsh p yesa narisChlenstvoSP SRSRPartiyaVKP b U shlyubi zd Syerova Valentina Vasilivna i dAvtografUchasnikBoyi na Halhin Goli i nimecko radyanska vijnaNagorodi Simonov Kostyantin Mihajlovich u Vikishovishi Kostyantin Kirilo Mihajlovich Simonov ros Konstantin Kirill Mihajlovich Simonov 15 28 listopada 1915 19151128 Petrograd nini Sankt Peterburg 28 serpnya 1979 Moskva rosijskij pismennik poet prozayik dramaturg perekladach zhurnalist i gromadskij diyach Geroj Socialistichnoyi Praci 1974 Laureat Leninskoyi 1974 ta shesti Stalinskih premij 1942 1943 1946 1947 1949 1950 Kandidat u chleni CK KPRS u 1952 1956 rokah Chlen Centralnoyi Revizijnoyi Komisiyi KPRS u 1956 1961 i 1976 1979 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 3 go sklikan Biografichni vidomostiSimonov buv redaktorom Literaturnoj gazety 1938 1950 1954 zhurnalu Novyj mir 1946 1950 1954 1958 U 1938 roci Kostyantin Simonov zakinchiv Literaturnij institut imeni A M Gorkogo Do cogo chasu vin vzhe napisav kilka tvoriv u 1936 roci v zhurnalah Moloda gvardiya ta Zhovten buli nadrukovani pershi virshi Simonova U tomu zh roci vin buv prijnyatij v SP SRSR vstupiv do aspiranturi IFLI opublikuvav poemu Pavlo Chornij U 1939 roci buv napravlenij yak vijskovij korespondent na Halhin Gol v aspiranturu ne povernuvsya Nezadovgo do vid yizdu na front ostatochno zminyuye im ya i zamist ridnogo Kirilo bere psevdonim Kostyantin Simonov Prichina v osoblivostyah dikciyi i artikulyaciyi Simonova ne vimovlyayuchi r i tverdogo l vimoviti vlasne im ya jomu bulo vazhko Psevdonim staye literaturnim faktom i nezabarom poet Kostyantin Simonov nabuvaye vsesoyuznu populyarnist Mati poeta nove im ya ne viznavala i do kincya zhittya nazivala sina Kiryushej U 1940 roci napisav svoyu pershu p yesu Istoriya odniyeyi lyubovi postavlenu na sceni Teatru im Leninskogo komsomolu v 1941 roci drugu Hlopec z nashogo mista Protyagom roku navchavsya na kursah vijskovih korespondentiv pri VPA imeni v I Lenina 15 chervnya 1941 roku otrimav vijskove zvannya intendanta drugogo rangu Z pochatkom vijni poklikanij u RKKA yak korespondent iz Diyuchoyi armiyi publikuvavsya v Izvestiyah pracyuvav u frontovij gazeti Bojovij prapor Vlitku 1941 roku yak specialnij korespondent Chervonoyi zirki perebuvav v Odesi U 1942 roci jomu bulo prisvoyeno zvannya starshogo bataljonnogo komisara v 1943 roci zvannya pidpolkovnika a pislya vijni polkovnika U roki vijni napisav p yesi Ruski lyudi Chekaj mene Tak i bude povist Dni i nochi dvi knigi virshiv Z toboyu i bez tebe i Vijna Nakazom VS Zahidnogo frontu 482 vid 03 05 1942 roku starshij bataljonnij komisar Simonov Kirilo Mihajlovich nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora Velika chastina jogo voyennih korespondencij publikuvalasya v Chervonij zirci 04 11 1944 roku pidpolkovnik Kirilo Mihajlovich Simonov spec korespondent gazeti Chervona Zirka nagorodzhenij medallyu Za oboronu Kavkazu Yak vijskovij korespondent pobuvav na vsih frontah projshov po zemlyah Rumuniyi Bolgariyi Yugoslaviyi Polshi ta Nimechchini buv svidkom ostannih boyiv za Berlin Nakazom VS 4 go Ukrayinskogo frontu 132 n vid 30 05 1945 roku korespondent gazeti Chervona Zirka pidpolkovnik Simonov nagorodzhenij ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya za napisannya seriyi narisiv pro bijciv chastin 4 go Ukrayinskogo frontu i 1 go Chehoslovackogo korpusu znahodzhennya pid chas boyiv na NP komandiriv 101 go i 126 go strileckogo korpusu i perebuvannya u chastinah 1 go Chehoslovackogo korpusu v period nastupalnih boyiv 19 07 1945 roku pidpolkovnik Kirilo Mihajlovich Simonov nagorodzhenij medallyu Za oboronu Moskvi Pislya vijni z yavilisya jogo zbirki narisiv Listi z Chehoslovachchini Slov yanska druzhba Yugoslavska zoshit Vid Chornogo do Barencovogo morya Zapiski vijskovogo korespondenta Pislya vijni protyagom troh rokiv probuv v chislennih zakordonnih vidryadzhennyah Yaponiya SShA Kitaj pracyuvav golovnim redaktorom zhurnalu Novij svit U 1958 1960 rokah zhiv i pracyuvav u Tashkenti yak vlasnij korespondent Pravdi u respublikah Serednoyi Aziyi Yak specialnij korespondent Pravdi visvitlyuvav podiyi na ostrovi Damanskij 1969 rik Pislya smerti Stalina buli nadrukovani nastupni ryadki Simonova Nemaye takih sliv shob opisati nimi Vsyu neterpimist gorya i pechali Nemaye takih sliv shob nimi rozpovisti Yak mi sumuyemo za Vas tovarishu Stalin Pershij roman Tovarishi po zbroyi pobachiv svit u 1952 roci potim velika kniga Zhivi i mertvi 1959 U 1961 roci teatr Suchasnik postaviv p yesu Simonova Chetvertij U 1963 1964 rokah pishe roman Soldatami ne narodzhuyutsya u 1970 1971 Ostannye lito Za scenariyami Simonova buli postavleni filmi Hlopec z nashogo mista 1942 Zhdi mene 1943 Dni i nochi 1943 1944 Bezsmertnij garnizon 1956 Normandiya Niman 1960 spilno z Sh Spaakom i E Triole Zhivi i mertvi 1964 Vidplata 1967 Dvadcyat dniv bez vijni 1976 U 1946 1950 i 1954 1958 rokah Simonov buv golovnim redaktorom zhurnalu Novij svit u 1950 1953 golovnim redaktorom Literaturnoyi gazeti Za tverdzhennyam F M Burlackogo cherez kilka dniv pislya smerti generalisimusa Simonov opublikuvav u Literaturnij gazeti stattyu v yakij progoloshuvav golovnim zavdannyam pismennikiv vidobraziti veliku istorichnu rol Stalina Hrushov buv ukraj rozdratovanij ciyeyu statteyu Vin podzvoniv do spilki pismennikiv i zazhadav zmishennya Simonova z posadi golovnogo redaktora Literaturnoyi gazeti v 1946 1959 i 1967 1979 rokah sekretarem SP SRSR U 1978 roci Spilka pismennikiv priznachiv Simonova golovoyu komisiyi z pidgotovki do 100 richchya z dnya narodzhennya poeta Oleksandra Bloka Deputat VR SRSR 2 3 go sklikan 1946 1954 Kandidat v chleni CK KPRS 1952 1956 Chlen CRK KPRS u 1956 1961 i 1976 1979 rokah Kostyantin Simonov pomer vid raku 28 serpnya 1979 roku v Moskvi Zgidno iz zapovitom prah Simonova buv rozviyanij nad Bujnichskim polem pid Mogilevom U procesiyi brali uchast sim osib vdova Larisa Zhadova diti mogilevski veterani frontoviki Cherez pivtora roku pislya smerti pismennika nad Bujnichskim polem rozviyali prah ostannoyi druzhini Simonova Larisi Vona pobazhala buti poryad z cholovikom Simonov pisav Ya ne buv soldatom buv usogo lishe korespondentom odnak u mene ye shmatochok zemli yakij meni povik ne zabuti pole pid Mogilevom de ya vpershe v lipni 1941 roku bachiv yak nashi protyagom odnogo dnya pidbili i spalili 39 nimeckih tankiv Same pro ce vin napisav u romani Zhivi i mertvi i shodenniku Rizni dni vijni Na velicheznomu valuni vstanovlenomu na krayu polya vibita pidpis pismennika Kostyantin Simonov i dati jogo zhittya 1915 1979 A z inshogo boku na valuni vstanovlena memorialna doshka z napisom Vse zhittya vin pam yatav ce pole boyu 1941 roku i zapovidav rozviyati svij prah Povernennya chitachevi romaniv Ilfa i Petrova vihid u svit bulgakovskogo Majstra i Margariti i hemingueevskogo Po komu dzvonit dzvin zahist Lili Brik yaku visokopostavleni istoriki literaturi virishili vikresliti z biografiyi Mayakovskogo pershij povnij pereklad tvoriv Artura Millera i Yudzhina o nila vihid u svit pershoyi povisti V yacheslava Kondratyeva Sashka os dalekij vid povnoti perelik geraklovyh podvigiv Simonova tilki tih sho dosyagli meti i tilki v sferi literaturi A adzhe buli she j uchast u probivanni vistav u Sovremennike i Teatri na Taganci persha posmertna vistavka Tatlina vidnovlennya vistavki HH rokiv roboti Mayakovskogo uchast u kinematografichnij dolyu Oleksiya Germana i desyatkiv inshih kinematografistiv hudozhnikiv literatoriv Ni odnogo ne prijnyatogo lista Zberigayutsya sogodni u CDALM desyatki tomiv podennih zusil Simonova nazvanih yim Vse zroblene mistyat tisyachi jogo listiv zapisok zayav klopotan zvernen rekomendacij vidgukiv rozbirannya i porad peredmov toryashih dorogu neprobivnim knig i publikacij Osoblivoyu simonovskoyu uvagoyu koristuvalisya jogo tovarishi po zbroyi Sotni lyudej pochali pisati vijskovi memuari pislya prochitanih Simonovim i spivchutlivo ocinenih yim prob pera Vin namagavsya dopomogti virishiti kolishnim frontovikam bezlich pobutovih problem likarni kvartiri protezi okulyari neoderzhani nagorodi Simonov buv redaktorom Literaturnoj gazety 1938 1950 1954 zhurnalu Novyj mir 1946 1950 1954 1958 Za zapovitom Simonova jogo prah rozviyano poblizu sela Mogilivskoyi oblasti de vin prijnyav pershij bij Perekladav poeziyi Tarasa Shevchenka Chi ne pokinut nam nebogo 1939 rik Yuliana Tuvima Nazima Hikmeta Rasula Gamzatova ta inshih Perekladi na ukrayinskuTrilogiya Zhivi ta mertvi Zhivi ta mertvi pershu knigu trilogiyi bulo perekladeno B Antonenkom Davidovichem ta opublikovano v vidavnictvi hudozhnoyi literaturi Dnipro v 1961 1964 1970 rokah Soldatami ne narodzhuyutsya druga kniga trilogiyi pereklad Oleni Parhomovskoyi ta Mihajla Ignatenka Ostannye lito tretya kniga trilogiyi pereklad Nadiyi Orlovoyi ta Lidiyi Chubasovoyi LiteraturaBuran V Ya Simonov Kostyantin Kirilo Mihajlovich Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1983 T 10 Salyut Stogoviz 543 1 s 36 ark il il tabl portr karti 1 ark s S 159 Simonov Kostyantin Kirilo Mihajlovich Shevchenkivskij slovnik Tom 2 Institut literaturi imeni T G Shevchenka Akademiyi Nauk URSR Kiyiv Golovna redakciya URE 1977 S 212 Lazarev L Poeziya Konstantina Simonova Simonov Konstantin Stihotvoreniya i poemy Leningrad Sovetskij pisatel 1990 S 7 46 Biblioteka poeta Malaya seriya