Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Середземноморські ліси Північно-Східної Іспанії та Південної Франції (ідентифікатор WWF: PA1215) — палеарктичний екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований на північному сході Іспанії, на півдні Франції, на Балеарських островах та на крайньому заході Італії.
 Сосновий ліс в Хавеа | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| Назва WWF | PA1203 |
| Межі | Альпійські хвойні та мішані ліси Піренейські склерофільні та напівлистопадні ліси Італійські склерофільні та напівлистопадні ліси Піренейські хвойні та мішані ліси Західноєвропейські широколистяні ліси |
| Площа, км² | 89 397 |
| Країни | Франція, Іспанія, Італія |
| Охороняється | 35 864 км² (40 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон охоплює середземноморське узбережжя Північно-Східної Іспанії (переважно Валенсії і Каталонії) та Південної Франції (зокрема регіонів Ланґедоку і Провансу), а також Балеарські острови та частину Лігурійських Альп в Італії. Він включає прибережні рівнини, пагорби та гори.
Геологічно в екорегіоні переважають мезозойські та четвертинні осадові породи (вапняки, пісковики, мергелі та конгломерати). Давні кристалічні породи (граніти, сланці та кварцити) характеризують деякі райони Балеарських островів (Менорка) і Каталонії (мис Креус).
Клімат
В межах екорегіону панує середземноморський клімат, який характеризується спекотним і сухим літом та м'якою і дощовою зимою. Середньорічна температура становить близько 10-17 °C, а середні температури найхолодніших місяців — близько 5-10 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 350 до 800 мм. Внутрішні райони Іспанії на заході регіону мають більш континентальний середземноморський клімат з більш холодними зимами. Райони Центральної Франції на півночі регіону мають більш вологий, помірний і континентальний клімат із дощовим літом і холоднішою зимою.
Флора
Рослинні угруповання екорегіону різноманітні і включають ліси, рідколісся, чагарники і луки.
По всій континентальній частині екорегіону поширені широколистяні ліси, основу яких складають дуби (Quercus) — вічнозелені кам'яні дуби (Q. ilex) і коркові дуби (Q. suber), та листопадні — пухнасті дуби (Q. pubescens) на півдні Франції і португальські дуби (Q. faginea) на материковій частині Іспанії. В деяких гірських місцевостях на півночі Каталонії зростають піренейські дуби (Q. pyrenaica) та алжирські дуби (Quercus canariensis). На Балеарських островах, особливо на Майорці, основу лісів складають кам'яні дуби.
На кам'янистих прибережних гірських схилах ростуть змішані ліси з дубів та італійських сосен (Pinus pinea). На пісковикових ґрунтах у деяких прибережних горах ростуть ліси, основу яких складають приморські сосни (Pinus pinaster). На ґрунтах, сформованих вапняками і мергелями, ростуть змішані ліси з алепських сосен (Pinus halepensis) і кермесових дубів (Quercus coccifera).
В екорегіоні, особливо в південній його частині (у Валенсії, на Балеарських островах), часто зустрічаються високі чагарникові зарості, відомі як маквіс або матораль. Вони складаються з невисоких дерев та дерев'янистих кущів з трав'яним підліском. Домінуючими деревами в маквісі є європейські маслини (Olea europaea) і ріжкові дерева (Ceratonia siliqua).
На сухих кам'янистих схилах, часто поблизу морського узбережжя, ростуть невисокі чагарникові зарості, відомі як гарига. Основу гариги складають невисокі кущі, які часто мають ароматичні та лікарські властивості, а також трави. На закріплених прибережних дюнах поширений маквіс, основу якого складають приморські сосни (Pinus pinaster), кущі фінікійського яловця (Juniperus phoenicea), мастикові дерева (Pistacia lentiscus), звичайний мирт (Myrtus communis) та низькі карликові пальми (Chamaerops humilis).
Русла річок, які сезонно наповнюються водою (відомі в Іспанії як [es]), характеризуються такими пристосованими до періодичних повеней видами дерев і кущів, як тамарикси (Tamarix spp.), верби (Salix spp.), звичайний олеандр (Nerium oleander), священний вітекс (Vitex agnus-castus), біла тополя (Populus alba), чорна тополя (P. nigra) та вузьколистий ясен (Fraxinus angustifolia).
У прибережній смузі спостерігається чергування скель, піщаних дюн і солонуватих лагун з багатим біорізноманіттям. Як приклад можна навести дельти Ебро і Рони та лагуну [en] у Валенсії. Для прісноводних і напівсолоних водно-болотних угідь характерні трав'янисті зарості житняку (Agropyron spp.), покісниці (Puccinellia spp.) і приморського ситника (Juncus maritimus). На берегах солонуватих водойм переважає трав'янистий солонець (Salicornia herbacea) та кущистий солонець (Salicornia fruticosa).
Екорегіон включає кілька гарячих точок різноманіття рослин (Балеарські острови, Каталонські гори, гори в провінції Аліканте) з рівнем ендемізму 10-20 % від загальної кількості судинних рослин. Як приклад можна навести [es], Thymus richardii, [es], Teucrium subspinosum, [sv], Scutellaria balearica і [es]. На Балеарських островах поширені 1450 видів рослин, з яких 180 є ендеміками, а 48 знаходяться під загрозою зникнення. Ендемічний балеарський вид вербозілля Lysimachia minoricensis вимер у дикій природі.
Фауна
Великі ссавці не особливо численні в цьому екорегіоні. До них належать дикі свині (Sus scrofa), благородні олені (Cervus elaphus elaphus), європейські сарни (Capreolus capreolus) та іберійські вовки (Canis lupus signatus). Також варто згадати лісового тхора (Mustela putorius) та рідкісну річкову видру (Lutra lutra), чисельність якої останнім часом збільшується після періоду спаду.
В екорегіоні присутні значні популяції рідкісних хижих птахів, таких як білоголові сипи (Gyps fulvus) та чорні грифи (Aegypius monachus) на Майорці. В період розмноження тут знаходять поживу скопи (Pandion haliaetus) і підсоколики Елеонори (Falco eleonorae). Балеарські буревісники (Puffinus mauretanicus) є гніздовими ендеміками Балеарських островів, а балеарські кропив'янки (Curruca balearica) мешкають лише на цих островах.
Низка територій в регіоні відіграють дуже важливу роль у гніздуванні, відпочинку та зимівлі птахів. Близько 30 тисяч пар водоплавних птахів щороку гніздяться в дельті Ебро, а також 180 тисяч птахів проводять там зиму. Серед видів, які тут розмножуються, є руда чапля (Ardea purpurea), мала чепура (Egretta garzetta), єгипетська чапля (Bubulcus ibis), жовта чапля (Ardeola ralloides), звичайний квак (Nycticorax nycticorax), звичайний бугайчик (Ixobrychus minutus), водяний бугай (Botaurus stellaris), червонодзьоба чернь (Netta rufina), чорнокрилий кулик-довгоніг (Himantopus himantopus), лучний дерихвіст (Glareola pratincola), сіроногий мартин (Ichthyaetus audouinii), представлений тут найбільш чисельною колонією у світі, білощокий крячок (Chlidonias hybrida), чорнодзьобий крячок (Gelochelidon nilotica), малий крячок (Sternula albifrons), річковий крячок (Sterna hirundo) і рябодзьобий крячок (Thalasseus sandvicensis). Влітку тут збирається до 4 тисяч рожевокрилих фламінго (Phoenicopterus roseus), які не гніздяться. Тут зимують тисячі малих чепур (Egretta garzetta) і єгипетських чапель (Bubulcus ibis), а також різні види качок, зокрема звичайні крижні (Anas platyrhynchos), нерозні (A. strepera), північні широконіски (A. clypeata) і червонодзьобі черні (Netta rufina), а також до 32 тисяч куликів, таких як синьоногі чоботарі (Recurvirostra avosetta) і великі грицики (Limosa limosa).
В місцевості Камарг у дельті Рони гніздяться вісім видів чапель, чорнодзьобі крячки (Gelochelidon nilotica), євразійські сиворакші (Coracias garrulus), звичайні бджолоїдки (Merops apiaster), бурі коровайки (Plegadis falcinellus), рожевокрилі фламінго (Phoenicopterus roseus), які формують тут найбільшу колонію в усьому Середземномор'ї, лучні дерихвости (Glareola pratincola) та різноманітні мартини. Восени тут представлені всі кулики екорегіону. Взимку є надзвичайно великі популяції 13 різних видів качок. Протягом цього сезону на ділянці також присутні малі лебеді (Cygnus bewickii), орлани-білохвости (Haliaeetus albicilla), сапсани (Falco peregrinus) і великі чепури (Ardea alba). Загалом Камарг використовують як місце для гніздування, відпочинку або зимування кілька мільйонів птахів, що належать до 356 видів.
Серед риб, присутніх у [en], слід згадати іспанського афаніуса (Aphanius iberus) та триголкову колючку (Gasterosteus aculeatus). Дельта також є домом для численних молюсків (як морських, так і прісноводних). В солонуватих водах живе невелика ендемічна креветка Palaemonetes zariquieyi. Серед представників герпетофауни на особливу увагу заслуговують деякі амфібії — прикрашені круглоязикові жаби (Discoglossus pictus), [de] (Hyla meridionalis) і перетинчасті тритони (Lissotriton helveticus), а також рептилія — середземноморська водяна черепаха (Mauremys leprosa). Найбільш поширеними плазунами екорегіону є західні зелені ящірки (Lacerta bilineata), західні трипалі сцинки (Chalcides striatus), східноіберійські піщані ящірки (Psammodromus edwarsianus), [en] (Natrix helvetica) та гадюкові вужі (N. maura). Балеарські жаби-повитухи (Alytes muletensis) та стінні ящірки Лілфорда (Podarcis lilfordi) є ендеміками Балеарських островів.
Збереження
Більша частина екорегіону була інтенсивно перетворена на сільськогосподарські угіддя — гірські тераси та пасовища, великі виноградники, мигдалеві сади, оливкові гаї, фруктові сади та зрошувані поля. Прибережна урбанізація для туристичних цілей знищує останні залишки прибережних лісів, а також викликає занепокоєння щодо надмірного використання води та забруднення.
Оцінка 2017 року показала, що 35 864 км², або 40 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають:
- [es] — Каталонія;
- [fr] — Прованс;
- [fr] — Прованс;
- Національний парк Каланки — Прованс;
- Регіональний природний парк Камарг — Прованс;
- Природний парк Кап-де-Креус — Каталонія;
- [en] — Каталонія;
- [fr] — Ланґедок;
- [fr] — Ланґедок;
- [fr] — Прованс;
- [es] — Каталонія;
- [fr] — Прованс;
- Природний парк Сан-Лоренцо-дель-Мунт-і-дель-Обак — Каталонія;
- [es] — Валенсія;
- [fr] — Прованс;
- [it] — Лігурія.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 24 липня 2022.
Посилання
- «Northeastern Spain and Southern France Mediterranean forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Seredzemnomorski lisi Pivnichno Shidnoyi Ispaniyi ta Pivdennoyi Franciyi identifikator WWF PA1215 palearktichnij ekoregion seredzemnomorskih lisiv ta chagarnikiv roztashovanij na pivnichnomu shodi Ispaniyi na pivdni Franciyi na Balearskih ostrovah ta na krajnomu zahodi Italiyi 2 Seredzemnomorski lisi Pivnichno Shidnoyi Ispaniyi ta Pivdennoyi Franciyi Sosnovij lis v Havea Ekozona Palearktika Biom Seredzemnorski lisi ridkolissya ta chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij Nazva WWF PA1203 Mezhi Alpijski hvojni ta mishani lisi Pirenejski sklerofilni ta napivlistopadni lisi Italijski sklerofilni ta napivlistopadni lisi Pirenejski hvojni ta mishani lisi Zahidnoyevropejski shirokolistyani lisi Plosha km 89 397 Krayini Franciya Ispaniya Italiya Ohoronyayetsya 35 864 km 40 1 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Zmist 1 Geografiya 2 Klimat 3 Flora 4 Fauna 5 Zberezhennya 6 Primitki 7 PosilannyaGeografiyared Ekoregion ohoplyuye seredzemnomorske uzberezhzhya Pivnichno Shidnoyi Ispaniyi perevazhno Valensiyi i Kataloniyi ta Pivdennoyi Franciyi zokrema regioniv Langedoku i Provansu a takozh Balearski ostrovi ta chastinu Ligurijskih Alp v Italiyi Vin vklyuchaye priberezhni rivnini pagorbi ta gori Geologichno v ekoregioni perevazhayut mezozojski ta chetvertinni osadovi porodi vapnyaki piskoviki mergeli ta konglomerati Davni kristalichni porodi graniti slanci ta kvarciti harakterizuyut deyaki rajoni Balearskih ostroviv Menorka i Kataloniyi mis Kreus Klimatred V mezhah ekoregionu panuye seredzemnomorskij klimat yakij harakterizuyetsya spekotnim i suhim litom ta m yakoyu i doshovoyu zimoyu Serednorichna temperatura stanovit blizko 10 17 C a seredni temperaturi najholodnishih misyaciv blizko 5 10 C Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 350 do 800 mm Vnutrishni rajoni Ispaniyi na zahodi regionu mayut bilsh kontinentalnij seredzemnomorskij klimat z bilsh holodnimi zimami Rajoni Centralnoyi Franciyi na pivnochi regionu mayut bilsh vologij pomirnij i kontinentalnij klimat iz doshovim litom i holodnishoyu zimoyu Florared Roslinni ugrupovannya ekoregionu riznomanitni i vklyuchayut lisi ridkolissya chagarniki i luki Po vsij kontinentalnij chastini ekoregionu poshireni shirokolistyani lisi osnovu yakih skladayut dubi Quercus vichnozeleni kam yani dubi Q ilex i korkovi dubi Q suber ta listopadni puhnasti dubi Q pubescens na pivdni Franciyi i portugalski dubi Q faginea na materikovij chastini Ispaniyi V deyakih girskih miscevostyah na pivnochi Kataloniyi zrostayut pirenejski dubi Q pyrenaica ta alzhirski dubi Quercus canariensis Na Balearskih ostrovah osoblivo na Majorci osnovu lisiv skladayut kam yani dubi Na kam yanistih priberezhnih girskih shilah rostut zmishani lisi z dubiv ta italijskih sosen Pinus pinea Na piskovikovih gruntah u deyakih priberezhnih gorah rostut lisi osnovu yakih skladayut primorski sosni Pinus pinaster Na gruntah sformovanih vapnyakami i mergelyami rostut zmishani lisi z alepskih sosen Pinus halepensis i kermesovih dubiv Quercus coccifera V ekoregioni osoblivo v pivdennij jogo chastini u Valensiyi na Balearskih ostrovah chasto zustrichayutsya visoki chagarnikovi zarosti vidomi yak makvis abo matoral Voni skladayutsya z nevisokih derev ta derev yanistih kushiv z trav yanim pidliskom Dominuyuchimi derevami v makvisi ye yevropejski maslini Olea europaea i rizhkovi dereva Ceratonia siliqua Na suhih kam yanistih shilah chasto poblizu morskogo uzberezhzhya rostut nevisoki chagarnikovi zarosti vidomi yak gariga Osnovu garigi skladayut nevisoki kushi yaki chasto mayut aromatichni ta likarski vlastivosti a takozh travi Na zakriplenih priberezhnih dyunah poshirenij makvis osnovu yakogo skladayut primorski sosni Pinus pinaster kushi finikijskogo yalovcya Juniperus phoenicea mastikovi dereva Pistacia lentiscus zvichajnij mirt Myrtus communis ta nizki karlikovi palmi Chamaerops humilis Rusla richok yaki sezonno napovnyuyutsya vodoyu vidomi v Ispaniyi yak rambla es harakterizuyutsya takimi pristosovanimi do periodichnih povenej vidami derev i kushiv yak tamariksi Tamarix spp verbi Salix spp zvichajnij oleandr Nerium oleander svyashennij viteks Vitex agnus castus bila topolya Populus alba chorna topolya P nigra ta vuzkolistij yasen Fraxinus angustifolia U priberezhnij smuzi sposterigayetsya cherguvannya skel pishanih dyun i solonuvatih lagun z bagatim bioriznomanittyam Yak priklad mozhna navesti delti Ebro i Roni ta lagunu Albufera en u Valensiyi Dlya prisnovodnih i napivsolonih vodno bolotnih ugid harakterni trav yanisti zarosti zhitnyaku Agropyron spp pokisnici Puccinellia spp i primorskogo sitnika Juncus maritimus Na beregah solonuvatih vodojm perevazhaye trav yanistij solonec Salicornia herbacea ta kushistij solonec Salicornia fruticosa Ekoregion vklyuchaye kilka garyachih tochok riznomanittya roslin Balearski ostrovi Katalonski gori gori v provinciyi Alikante z rivnem endemizmu 10 20 vid zagalnoyi kilkosti sudinnih roslin Yak priklad mozhna navesti Viola jaubertiana es Thymus richardii Thymelaea velutina es Teucrium subspinosum Sibthorpia africana sv Scutellaria balearica i Rhamnus ludovici salvatoris es Na Balearskih ostrovah poshireni 1450 vidiv roslin z yakih 180 ye endemikami a 48 znahodyatsya pid zagrozoyu zniknennya Endemichnij balearskij vid verbozillya Lysimachia minoricensis vimer u dikij prirodi Faunared Veliki ssavci ne osoblivo chislenni v comu ekoregioni Do nih nalezhat diki svini Sus scrofa blagorodni oleni Cervus elaphus elaphus yevropejski sarni Capreolus capreolus ta iberijski vovki Canis lupus signatus Takozh varto zgadati lisovogo thora Mustela putorius ta ridkisnu richkovu vidru Lutra lutra chiselnist yakoyi ostannim chasom zbilshuyetsya pislya periodu spadu V ekoregioni prisutni znachni populyaciyi ridkisnih hizhih ptahiv takih yak bilogolovi sipi Gyps fulvus ta chorni grifi Aegypius monachus na Majorci V period rozmnozhennya tut znahodyat pozhivu skopi Pandion haliaetus i pidsokoliki Eleonori Falco eleonorae Balearski burevisniki Puffinus mauretanicus ye gnizdovimi endemikami Balearskih ostroviv a balearski kropiv yanki Curruca balearica meshkayut lishe na cih ostrovah Nizka teritorij v regioni vidigrayut duzhe vazhlivu rol u gnizduvanni vidpochinku ta zimivli ptahiv Blizko 30 tisyach par vodoplavnih ptahiv shoroku gnizdyatsya v delti Ebro a takozh 180 tisyach ptahiv provodyat tam zimu Sered vidiv yaki tut rozmnozhuyutsya ye ruda chaplya Ardea purpurea mala chepura Egretta garzetta yegipetska chaplya Bubulcus ibis zhovta chaplya Ardeola ralloides zvichajnij kvak Nycticorax nycticorax zvichajnij bugajchik Ixobrychus minutus vodyanij bugaj Botaurus stellaris chervonodzoba chern Netta rufina chornokrilij kulik dovgonig Himantopus himantopus luchnij derihvist Glareola pratincola sironogij martin Ichthyaetus audouinii predstavlenij tut najbilsh chiselnoyu koloniyeyu u sviti biloshokij kryachok Chlidonias hybrida chornodzobij kryachok Gelochelidon nilotica malij kryachok Sternula albifrons richkovij kryachok Sterna hirundo i ryabodzobij kryachok Thalasseus sandvicensis Vlitku tut zbirayetsya do 4 tisyach rozhevokrilih flamingo Phoenicopterus roseus yaki ne gnizdyatsya Tut zimuyut tisyachi malih chepur Egretta garzetta i yegipetskih chapel Bubulcus ibis a takozh rizni vidi kachok zokrema zvichajni krizhni Anas platyrhynchos nerozni A strepera pivnichni shirokoniski A clypeata i chervonodzobi cherni Netta rufina a takozh do 32 tisyach kulikiv takih yak sinonogi chobotari Recurvirostra avosetta i veliki griciki Limosa limosa V miscevosti Kamarg u delti Roni gnizdyatsya visim vidiv chapel chornodzobi kryachki Gelochelidon nilotica yevrazijski sivorakshi Coracias garrulus zvichajni bdzholoyidki Merops apiaster buri korovajki Plegadis falcinellus rozhevokrili flamingo Phoenicopterus roseus yaki formuyut tut najbilshu koloniyu v usomu Seredzemnomor yi luchni derihvosti Glareola pratincola ta riznomanitni martini Voseni tut predstavleni vsi kuliki ekoregionu Vzimku ye nadzvichajno veliki populyaciyi 13 riznih vidiv kachok Protyagom cogo sezonu na dilyanci takozh prisutni mali lebedi Cygnus bewickii orlani bilohvosti Haliaeetus albicilla sapsani Falco peregrinus i veliki chepuri Ardea alba Zagalom Kamarg vikoristovuyut yak misce dlya gnizduvannya vidpochinku abo zimuvannya kilka miljoniv ptahiv sho nalezhat do 356 vidiv Sered rib prisutnih u delti Ebro en slid zgadati ispanskogo afaniusa Aphanius iberus ta trigolkovu kolyuchku Gasterosteus aculeatus Delta takozh ye domom dlya chislennih molyuskiv yak morskih tak i prisnovodnih V solonuvatih vodah zhive nevelika endemichna krevetka Palaemonetes zariquieyi Sered predstavnikiv gerpetofauni na osoblivu uvagu zaslugovuyut deyaki amfibiyi prikrasheni krugloyazikovi zhabi Discoglossus pictus seredzemnomorski rajki de Hyla meridionalis i peretinchasti tritoni Lissotriton helveticus a takozh reptiliya seredzemnomorska vodyana cherepaha Mauremys leprosa Najbilsh poshirenimi plazunami ekoregionu ye zahidni zeleni yashirki Lacerta bilineata zahidni tripali scinki Chalcides striatus shidnoiberijski pishani yashirki Psammodromus edwarsianus smugasti vuzhi en Natrix helvetica ta gadyukovi vuzhi N maura Balearski zhabi povituhi Alytes muletensis ta stinni yashirki Lilforda Podarcis lilfordi ye endemikami Balearskih ostroviv Zberezhennyared Bilsha chastina ekoregionu bula intensivno peretvorena na silskogospodarski ugiddya girski terasi ta pasovisha veliki vinogradniki migdalevi sadi olivkovi gayi fruktovi sadi ta zroshuvani polya Priberezhna urbanizaciya dlya turistichnih cilej znishuye ostanni zalishki priberezhnih lisiv a takozh viklikaye zanepokoyennya shodo nadmirnogo vikoristannya vodi ta zabrudnennya Ocinka 2017 roku pokazala sho 35 864 km abo 40 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami 1 Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Prirodnij zapovidnik Albera es Kataloniya Regionalnij prirodnij park Alpij fr Provans Prirodnij park Baronni Provansal fr Provans Nacionalnij park Kalanki Provans Regionalnij prirodnij park Kamarg Provans Prirodnij park Kap de Kreus Kataloniya Prirodnij park Vulkanichna zona Garrocha en Kataloniya Regionalnij prirodnij park Gran Koss fr Langedok Regionalnij prirodnij park Verhnij Langedok fr Langedok Regionalnij prirodnij park Lyuberon fr Provans Prirodnij park Los Puertos es Kataloniya Regionalnij prirodnij park Prealp d Azur fr Provans Prirodnij park San Lorenco del Munt i del Obak Kataloniya Prirodnij park Syerra Kalderona es Valensiya Prirodnij park Verdon fr Provans Regionalnij prirodnij park Ligurijski Alpi it Liguriya Primitkired a b Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 24 lipnya 2022 Posilannyared Northeastern Spain and Southern France Mediterranean forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Seredzemnomorski lisi Pivnichno Shidnoyi Ispaniyi ta Pivdennoyi Franciyi amp oldid 43537630