Серапіонові брати рос Серапионовы братья об єднання молодих письменників прозаїків поетів і критиків що виникло в Петрог

«Серапіонові брати» (рос. Серапионовы братья) — об'єднання молодих письменників прозаїків, поетів і критиків, що виникло в Петрограді 1 лютого 1921 року. Назва запозичена з збірки новел німецького романтика Е.Т.А. Гофмана , в яких фігурує літературне співтовариство імені пустельника .

Члени літературного об'єднання «Серапіонові брати» (зліва-направо): Костянтин Федін, Михайло Слонімський, Микола Тихонов, , Михайло Зощенко, , , Веніамін Каверін

Групу утворили учні Євгена Замятіна і Віктора Шкловського. В різний час групою керували керували Корній Чуковський, Микола Гумільов і . Ідейним керівником групи був Євген Замятін.

В групу входили: , , Михайло Зощенко, Веніамін Каверін, , Михайло Слонімський, , Костянтин Федін, Микола Тихонов, Всеволод Іванов. «Канонічний» склад групи зображений на фотографії 1921 року. Пізніше до групи приєднався .

Об'єднання декларувало свою аполітичність, виступало проти ідейності в мистецтві. Репресії і посилення цензурного гніту змусили частину «серапіоновців» та їх захисників емігрувати: в 1921 емігрували Горький, Шкловський, Познер, в 1923 — Лунц. Решта прийняли платформу радянської влади: Федін написав «Викрадення Європи», Тихонов — «Кочівники» і «Війна», Слонімський «Повість про Левіне» тощо.

В 1923—1924 об'єднання почало занепадати, в 1924 до Москви перебралися Нікітін і Іванов, в 1926 збори припинились.

Посилання

«Серапіонові побратими» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 382-383.
Юрій Тинянов, «Серапионовы братья. Альманах I [ 7 квітня 2016 у Wayback Machine.]», 1922
«Серапионовы братья» о себе. «Литературные записки», 1922, № 3.