Свято святого Йоргена радянський фільм комедія режисера Якова Протазанова за мотивами повісті данського письменника Гара

«Свято святого Йоргена» — радянський фільм-комедія режисера Якова Протазанова за мотивами повісті данського письменника Гаральда Берґстедта «Фабрика святих» (1919 рік, переклад на російську мову — 1924 рік). Прем'єра відбулася 25 серпня 1930 року.

Свято святого Йоргена
рос. Праздник святого Йоргена


Жанр	комедія
Режисер	Протазанов Яків Олександрович^[1]
Сценарист	Яків Протазанов (звукова версія) Ілля Ільф Євген Петров (інтертитри) Олег Леонідов (автори перших варіантів сценарію, не вказані в титрах)
У головних ролях	Ільїнський Ігор Володимирович і ^d
Оператор
Кінокомпанія	^d
Тривалість	83 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1930
IMDb	ID 0021268
Свято святого Йоргена у Вікісховищі

Сюжет

Події відбуваються у неназваній європейській країні напередодні церковного свята святого Йоргена, основним торжеством якого є вибір його нареченої з врученням їй великого грошового призу. Кандидатури на роль нареченої святого Йоргена є родичками священнослужителів, а вибори підтасовуються. Єпископ (намісник храму, «права рука Господа Бога») вводить в гру свою родичку Олеандру. Для залучення прихожан єпископ навіть використовує найсучасніші технології того часу, замовляючи кіностудії фільм «Житіє і чудеса святого Йоргена».

Тим часом злодій Коркіс здійснює втечу з в'язниці за допомогою спільника Шульца. У поїзді він знайомиться з Олеандрою, у якої викликає симпатію, через що остання рятує його від поліції. Змішавшись з натовпом парафіян, пройдисвіти проникають у храм. Побачивши, скільки грошей осідає в кишенях священнослужителів, спільники задумують крадіжку в храмі. Шульц виготовляє дублікат ключа, впускає до церкви Коркіса і замикає двері. Але сам впадає в вічі поліції і змушений вдавати з себе інваліда.

Церковна процесія, що підходить до храму, застає Коркіса зненацька. Він швидко переодягається святим Йоргеном і виходить назустріч натовпу. Коли від нього вимагають чуда, він помічає Шульца, «зцілює» його і відпускає всім гріхи безкоштовно. Останнє викликає сум'яття у церковників, і вони відкуповуються від новоявленого «святого». Коркіс, наречена святого Йоргена і Шульц з грошима залишають місто. У фінальних кадрах єпископ оголошує про новознайденого святого Франца, показуючи ікону, на якій Шульц тримає милицю.

В ролях

Ігор Ільїнський — Франц Шульц, злодій
Анатолій Кторов — Міхаель Коркіс, досвідчений злодій
Михайло Климов — намісник храму святого Йоргена
Іван Аркадин — скарбник храму святого Йоргена
Марія Стрєлкова — Олеандра, молода родичка намісника храму
Володимир Уральський — провідник залізниці
Анатолій Горюнов
Феофан Шипулінський
Леонід Оболенський — кінорежисер
Микола Кутузов — начальник поліції
Станіслав Новак — кінооператор
Ніна Толчан — янгол
Данило Введенський — монах
Володимир Михайлов — монах
Сергій Ценін — представник науки
Олександр Гейрот — Гутен, член парламенту

Знімальна група

Сценаристи: Володимир Швейцер, Яків Протазанов
Режисер: Яків Протазанов
Оператор: Петро Єрмолов
Художники: Анатолій Арапов, Володимир Баллюзек, Сергій Козловський

Факти

Фільм знімався як німий, проте в 1935 році було прийнято рішення про випуск звукової версії. Спеціально для цього в фільм додали ряд озвучених сцен, текст до яких написав Яків Протазанов спільно з Володимиром Швейцером.
Інтертітри написані Іллею Ільфом і Євгеном Петровим.
Робота над сценарієм почалася восени 1927 року і тривала близько двох років. Протазанов писав його поперемінно з Сигізмундом Кржижановським і Олегом Леонідовим (співавтором по декільком іншим картинам), проте в остаточний варіант фільму їхні імена не потрапили .
Велика кількість сцен знімалася у дворі і в інтер'єрах Воронцовського палацу в Алупці . У вигляді натури для собору св. Йоргена були використані двір, сходи й інтер'єр церкви Святої Ріпсіме в Ялті .
Кторов і Іллінський, які зіграли дві головні ролі, хоча і прожили після виходу фільму більше 50 років і були близькими друзями, ніколи більше разом не знімалися в кіно.

Спів

У фільмі не раз звучать рядки, запозичені з літературного першоджерела — повісті Бергстеда: «Скажи нам, Йорген, нас люблячи, що було б з нами без тебе». Розвиток сюжету супроводжується церковним співом: «Прийміть стадо покірне, святому поклонитися; дари рясні приносите Йому!». Так само на різні лади повторюється слів: «Прийдіть, приносите…», «Прославимо Йоргена, прославим блаженного. Слава! Слава! Йорген святий явився до нас!».

Див. також

Пам'ятник зціленому хворому

Примітки

http://www.imdb.com/title/tt0021268/
Михаил Арлазоров. . Энциклопедия отечественного кино. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 31 травня 2015.
Надежда Ковалевская, с.н.с. КРУ АДПМЗ (20 октября 1914). . Сайт Воронцовского дворца worontsovpalace.org. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.

Посилання

на сайті «Енциклопедія вітчизняного кіно»

[[http://www.imdb.com/title/tt0021268/_http://www.imdb.com/title/tt0021268/]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://www.imdb.com/title/tt0021268/

[2] Михаил Арлазоров. . Энциклопедия отечественного кино. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 31 травня 2015.

[3] Надежда Ковалевская, с.н.с. КРУ АДПМЗ (20 октября 1914). . Сайт Воронцовского дворца worontsovpalace.org. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.

[1]