Свалявський район

Сваля́вський райо́н — колишній район у гірській зоні Українських Карпат Закарпатської області, де гори переходять у низовину. Районний центр Свалява. Ліквідований у липні 2020 року, у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи. Більша частина включена до складу новоутвореного укрупненого Мукачівського району, натомість сільська громада Керецьки стала частиною нового Хустського району.

Свалявський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Закарпатська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Закарпатська область
Код КОАТУУ:	2124000000
Утворений:	1956 р.
Населення:	▼ 53 539 (на 01.01.2020)
Площа:	673 км²
Густота:	80.7 осіб/км²
Тел. код:	+380-3133
Поштові індекси:	89300—89335
Населені пункти та ради
Районний центр:	Свалява
Міські ради:	1
Сільські ради:	13
Міста:	1
Села:	28
Мапа району
Районна влада
Голова ради:	Ливч Мирослава Михайлівна
Голова РДА:	Тарабій Роман Васильович
Вебсторінка:	Свалявська РДА
Адреса:	89300, Закарпатська обл., Свалявський р-н, м. Свалява, пл. Головна, 1
Мапа
Свалявський район у Вікісховищі

Географія

Перечинський район		Воловецький район
Мукачівський район		Міжгірський район
	Іршавський район	Іршавський район

Гора Двоголовий Стой (1677 м). Річки Боржава, Латориця, Свалявка і Пиня, з яких три беруть початок у Свалявському районі.

Свалявщина розташована в центральній частині Закарпатської області, у передгірній частині Карпат, і відзначається надзвичайно різноманітними формами рельєфу. Так висота місцевості в долині Латориці — 200—250 м над рівнем моря, висота Полонинського хребта — від 1200 до 1500 м і вище (гора Стой — 1677 м).

Клімат тут помірно—континентальний. Середня вологість повітря 70—80 %. Літо тепле і довге. Похолодання наступає у другій половині жовтня. Весна рання, і приходить з другої декади березня. Середня температура липня +18 — +22 °C, а найхолоднішого місяця січня від −4 до −9 °C.

Кліматичні умови вигідні для ведення домашнього господарства, найкращі вони в заплавах річок Латориці та Боржави.

Сприятливий клімат дозволяє розвивати на території району різні види літнього та зимового відпочинку. Річки району відносяться до басейну Латориці та Боржави. Майже усі вони починаються в горах і протікають з північного сходу на південний захід.

Свалявщина має значні запаси підземних вод, особливу цінність становлять її мінеральні води (понад 100 родовищ). Багатий рослинний і тваринний світ.

Лісовий пояс відзначається різноманітним видовим складом. Вище 900 м в умовах вологого прохолодного клімату переважають хвойно—широколисті породи. До висоти 1150 м у лісах росте бук, а вище — аж до 1300 м — ялина і смерека. Зрідка, домішується граб, явір, а в підліску — вовчі ягоди, бузина, жимолость. Трав'яний покрив — рідкий. До Червоної книги України занесені: білоцвіт весняний, пролісок звичайний, шафран Гейфеля. В лісах водяться олені, куниці, вовки, бурі ведмеді, дикі кабани, білки.

Населення

Динаміка чисельності населення

• 1970 — 46 532
• 1979 — 51 395
• 1989 — 56 254
• 2001 — 55 468
• 2014 — 54 609

Розподіл населення за віком та статтю (2001):

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	26 487	5909	4402	8231	5630	2250	65
Жінки	28 381	5582	4342	8304	6411	3585	157
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 65  85 + 157  124  80-84 257  421  75-79 774  782  70-74 1242  923  65-69 1312  1077  60-64 1476  1068  55-59 1138  1620  50-54 1804  1865  45-49 1993  2220  40-44 2306  1905  35-39 1979  1993  30-34 1919  2113  25-29 2100  2174  20-24 2045  2228  15-20 2297  2418  10-14 2220  1872  5-9 1785  1619  0-4 1577

Національний склад населення району за переписом 2001 року

національність	чисельність	частка
українці	51868	94,5 %
росіяни	848	1,5 %
цигани	800	1,5 %
угорці	383	0,7 %
німці	366	0,7 %
словаки	354	0,6 %
білоруси	52	0,1 %

Цілющі джерела

У західній частині українських Карпат, на Закарпатті, зосереджена більшість мінеральних вод України, представлені майже всі їх типи. Води унікальні за своїм складом та лікувальними властивостями, а в народі їх назвали «Святими криницями». Широкий розлив та експорт Закарпатських мінеральних вод дає можливість їх використання не тільки на місцевих курортах, а й далеко за їх межами. І невипадково людство знову повернулося до вживання мінеральної води як складової здорового способу життя.

Транспорт

Районом проходить низка важливих автошляхів, серед них E50 та E471.

Історія

Свалявський район — мальовничий, з чарівно прекрасними, курортними околицями, один з найпривабливіших куточків Закарпаття. Розкинувшись у долині Українських Карпат, де гори переходять у низовину, Свалявщина наче підковою оповита гірськими хребтами, над якими з півночі височить у підхмар'ї величавий Стой (1677 м).

Свалявський район, розташований в гірській зоні Карпат, має безліч красот. Піднімаючись на вершину гори Двоголовий Стой ви можете побачити половину області. Кришталевими струмочками мчаться вниз річки Боржава, Латориця, Свалявка і Пиня, з яких три беруть початок у Свалявському районі.

Свалява — районний центр. Заселення території та околиць міста почалося в давнину, про що свідчать знахідки неолітичного часу (IV тисячоліття до н. е.), три скарби періоду бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.) та кургани з тілоспаленням (VI—III ст. до н. е.). На території міста виявлені також золоті монети часів імператора Нерона (54—68 рр.) та поховання староугорського воїна, що відбулося на початку Х століття під час переходу угрів через Верецький перевал.

Етимологія назви Свалява походить від слов'янського кореня «сіль» (Зольва, Солява, Сольва). Виникнення її відноситься до тих стародавніх часів, коли сіль з Мармароської жупи транспортувалася в сусідні краї.

Свалява вперше згадується в документах XII століття. Це було невелике поселення, яке належало угорському феодалу Бет-Бетке. На початку XIII століття власником Сваляви став березький жупан Шімон. Згодом вона перейшла до рук угорських королів, які дарували її різним магнатам. В другій половині XIII століття Свалява належала «Михайлу, сину Микова», і як сказано в одній з королівських грамот, до 1264 року знаходилася «по ту сторону засіки» (кордону). На основі цього можна зробити висновок, що вона входила до складу Галицько—Волинського князівства. Пізніше її одержав магістр Владар, потім — рід Перенгі і, нарешті, трансільванські князі (в XVI столітті). З тих пір Свалява входила до складу Мукачівсько—Чинадіївської Домініки.

Соціально—економічне гноблення жителів Свалявщини поєднувалося з національним — наслідком відірваності Закарпаття від своєї слов'янської батьківщини й засилля німецьких та угорських феодалів. Терпіли місцеві мешканці і релігійні утиски. Оскільки їх володарі дотримувалися католицького або реформаторського обрядів, православ'я тут переслідувалося.

Жорстока феодальна експлуатація, безперервні війни й міжусобиці феодалів посилювали процес зубожіння і розорення селянства. У 1657 році Сваляву спустошили війська польського магната Любомирського. Значна частина населення була знищена або розбіглася.

У 1703—1711 рр. жителі Свалявщини брали участь у визвольній війні проти тиранії Габсбургів, за що після поразки були піддані жорстоким репресіям й передані у власність королівської казни, яка подарувала їх графу Шенборну—Бухгейму. Нащадки цього феодала господарювали в Сваляві понад 200 років.

В 90—х роках XVIII століття Свалява стає значним господарським центром. Тут була відкрита винокурня. Село одержало право проведення ярмарків, де продавалися здебільшого вироби з лози та глини. Розпочинається будівництво мостів та доріг. Використовується мінеральна вода, джерела якої граф Шенборн—Бухгейм здавав в оренду. В маєтку починає діяти водяна молотарка, лісопилка, млин, запроваджуються сівозміни, організовується виготовлення поташу, вапна, цегли.

Скасування кріпацтва не змінило економічного становища трудящих. Управителі Домінік Шенборна—Бухгейма обманули селян і не дали їм навіть «законної» орної землі та лісів.

В 70-х роках XIX століття Домінік Шенборна—Бухгейма розширює вирубку лісу, який реалізується на місцевих ринках, а також в Угорщині і за її межами. В Сваляві починає діяти склотарне підприємство, воно виробляло пляшки та віконне скло. Розвиваються кустарні промисли, зокрема виробництво дерев'яних та плетених меблів.

Важкі умови праці, постійні злидні, знущання поміщиків і підприємців вели до зростання незадоволення ремісників, селян і робітників. Тут вперше відбувся стихійний страйк, який сприяв виникненню першої соціал—демократичної групи в Сваляві (1899 р.).

Розвиток капіталізму привів до зміни структури економіки та соціального складу населення Сваляви. З числа розореного селянства в Сваляві формувався пролетаріат. Наприкінці XIX століття тут налічувалося 289 сільськогосподарських робітників і 23 чол. дворової челяді.

Національний склад жителів Свалявщини в цей час визначити було важко: під час перепису 1900 року всі українці були записані угорцями, а багато євреїв — німцями. Більшість мешканців була неграмотною, на їх освіту майже не зверталася увага. У церковнопарафіяльній школі, яку відвідувало 188 учнів, працювало лише двоє вчителів.

У 1908 році в Сваляві створюється акціонерне товариство «Сольва» (віденської фірми «Голуаганелсактіен—Гезельшафт»), яке протягом 1910—1911 рр. побудувало в Сваляві лісохімічний завод для сухої перегонки дерева. Іноземні капіталісти по—хижацькому знищували ліс — «зелене золото» Карпат.

Жорстока капіталістична експлуатація на Свалявському лісохімічному заводі викликала в 1911 році масовий страйк, підготовлений соціал—демократичною групою щодо підвищення заробітної плати та поліпшення умов праці.

19 жовтня 1914 року під час першої світової війни російські війська подолали Верецький перевал і досягли Сваляви й Уклина.

Війна різко погіршила становище трудящих Свалявщини. Майже всі дорослі чоловіки були мобілізовані в армію. Робітничі і селянські сім'ї залишилися без будь—якого забезпечення. Свалявці голодували.

В жовтні—листопаді 1918 року в соціал—демократичній організації Сваляви відбувся розкол і оформилась ліва, революційна група. Пізніше ліві соціалісти об'єдналися з комуністами — колишніми військовополоненими, що повернулися з Радянської Росії, і створили комуністичний осередок. В листопаді 1918 року передові робітники Сваляви організували Народну Раду, яка вимагала возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Свалявського району були створені 34 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 57,18 % (проголосували 23 419 із 40 957 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 61,26 % (14 346 виборців); Юлія Тимошенко — 13,74 % (3 217 виборців), Олег Ляшко — 6,89 % (1 614 виборців), Михайло Добкін — 4,80 % (1 123 виборців), Анатолій Гриценко — 3,21 % (752 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,55 %.

Відомі люди

Пам'ятки

Археологічні

• с. Голубине, урочище Цоклановиця. Стоянка (поселення епохи пізнього палеоліту) — 30-20 тис. років до н. е.
• с. Ганьковиця, урочище Дяків Лаз, будинок лісника. Стоянка (поселення) епохи пізнього палеоліту — 30-20 тис. років до н. е.

Історичні

• с. Драчино. Пам'ятний знак на захороненні угорського воїна 19 ст.
• с. Драчино. Пам'ятник святим рівноапостолам Кирилу і Мефодію.
• м. Свалява, вул. Верховинська. Військовий цвинтар воїнів першої світової війни 1914—1918 р.р.
• м. Свалява, вул. Верховинська. Пам'ятник та підпорна стіна жалоби жертвам післявоєнних репресій 1944—1945 р.р.
• м. Свалява, вул. Першотравнева. Пам'ятник жертвам антивоєнної демонстрації 3 серпня 1924 року.
• м. Свалява, вул. Головна. Пам'ятник радянським воїнам—визволителям, партизанам та підпільникам, що загинули восени 1944 року на території району.
• м. Свалява, вул. Головна. Пам'ятник видатному українському письменнику І. Франку.
• с. Березники. Пам'ятник воїнам—односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р.р.
• с. Керецьки. Пам'ятник воїнам—односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р.р.
• с. Дусино. Обеліск на честь загиблих воїнів—односельців на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р.р.
• с. Дусино. Пам'ятна дошка драматургам і режисерам Е. Шерегію та А. Шерегію.
• с. Стройно. Обеліск на честь загиблих воїнів—односельців на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р.р.
• с. Стройно. Пам'ятна дошка на могилі перекладача, літературознавця, етнографа, священика Ю. Жатковича (1855—1920 р.р.).
• с. Тибава. Пам'ятник воїнам—односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р.р.
• с. Тибава. Пам'ятний камінь історику—славісту Ю. І. Венеліну—Гуці.
• с. Мала Мартинка. Пам'ятна стеля поету, письменнику—антифашисту А. Карабелешу (1906—1964 р.р.).
• с. Неліпино. Пам'ятник односелям—добровольцям Радянської Армії в роки Великої Вітчизняної війни.
• с. Неліпино. Пам'ятна дошка І. І. Добошу — вчителю, шкільному інспектору Свалявського округу (1874—1951 р.р.).
• с. Голубине. Пам'ятник воїнам—односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р.р.
• с. Голубине. Пам'ятник на могилі льотчика Г. П. Кузьміна.
• с. Поляна. Пам'ятник—погруддя визначному письменнику, культурно—освітньому діячу О. Духновичу (1803—1865 р.р.).
• с. Плоске. Пам'ятна дошка видатному публіцисту, мовознавцю, фольклористу О. А. Митраку (1837—1913 р.р.).
• с. Плоске. Пам'ятник воїнам—односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р.р.
• с. Родниківка. Пам'ятник воїнам—односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р.р.
• с. Родниківка. Пам'ятний знак на місці висадки партизанського загону ім. Ватутіна.
• с. Родникова Гута. Пам'ятник односельцям—добровольцям Радянської Армії в роки Великої Вітчизняної війни.
• с. Ганьковиця. Пам'ятник односельцям—добровольцям Радянської Армії в роки Великої Вітчизняної війни.
• с. Сусково. Пам'ятна дошка видатному письменнику, публіцисту І. А. Сільваю (1838—1904 р.р.).

Меморіальні дошки на будівлі Свалявської міської ради

• Г. І. Жатковичу — президенту директорії Прикарпатської Русі, першому губернатору краю (1920 р.), директору права, журналісту, видавцю (1886—1967 р.р.).
• О. В. Духновичу — педагогу, філософу, поету—драматургу (1803—1865 р.р.).
• Г.Тарковичу — першому єпископові Пряшівської єпархії. (1754—1841 р.р.).
• М.Чайковському — заслуженому лікарю та заслуженому працівнику культури України (1927—1995 р.р.).
• А.Карабелешу — педагогу, філософу, поету—письменнику (1906—1964 р.р.).
• О. А. Митраку — видатному публіцисту, етнографу—мовознавцю, фольклористу, священику, журналісту (1837—1913 р.р.).
• Ю. І. Венеліну—Гуці — видатному історику—славісту (1802—1839 р.р.).
• І.Сільваю — письменнику, священику, просвітителю (1838—1904 р.р.).

Пам'ятки архітектури

• м. Свалява, вул. Бистрянська. Михайлівська православна церква — пам'ятка дерев'яної культової архітектури XVI — XVIII ст.
• с. Уклин. Дерев'яна каплиця — пам'ятка культової архітектури XIX ст.

Примітки

1. Розпорядження Президента України від 5 грудня 2019 року № 457/2019-рп «Про призначення Р.Тарабія головою Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області»
2. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Процитовано 10 серпня 2020.
3. . Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 9 травня 2015.
4. [Населення за статтю та віком...2001]. Архів оригіналу за 10 серпня 2021.
5. Molnár József — Molnár D. István: Kárpátalja népessége és magyarsága a népszámlálási és népmozgalmi adatok tükrében (II. Rákóczi Ferenc Kárpátaljai Magyar Főiskola, Matematika és Természettudományi Tanszék, Beregszász, 2005)
6. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 19 лютого 2016.

Посилання

• Свалявський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
• Офіційний вебсайт Свалявської райдержадміністрації та районної ради
• Рекреація Свалявщини на одному сайті
• Свалявський район