Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Саяка блакитнаБлакитна саяка Національний парк Дар єн Панама Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифі

Саяка блакитна

Саяка блакитна
Саяка блакитна
image
Блакитна саяка (Національний парк Дар'єн, Панама)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Саяка (Thraupis)
Вид: Саяка блакитна
Біноміальна назва
Thraupis episcopus
(Linnaeus, 1766)
image
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Tanagra episcopus Linnaeus, 1766
Tangara episcopus (Linnaeus, 1766)
Loxia virens Linnaeus, 1766
Tangara virens (Linnaeus, 1766)
Thraupis virens (Linnaeus, 1766)
Посилання
image Вікісховище: Thraupis episcopus
image Віківиди: Thraupis episcopus
image ITIS: 563425
image NCBI: 58209

Сая́ка блакитна (Thraupis episcopus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці. Виділяють низку підвидів.

Опис

Довжина птаха становить 15-18 см, вага 27-45 г. Голова і нижня частина тіла світло-сірувато-блакитна, верхня частина тіла темно-синя, на плечах плями іншого відтінку синього, крила і хвіст яскраво-синьо-зелені. Дзьоб короткий, міцний, Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають бльш тьмяне забарвлення. Представники різних підвидів різняться за відтінком плям на плечах: вони можуть бути сіруватими, зеленуватими, пурпуровими, лавандовими або білуватими. Так, у представників підвиду T. e. berlepschi плями на плечах яскраво-темно-сині, у представників підвиду T. e. nesophila фіолетові, у представників підвиду T. e. mediana білі, у представників підвиду T. e. cana сині. Голос — пронизливе, пискляве цвірінькання.

Таксономія

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис блакитної саяки до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком із Бразилії. Він використав французьку назву L'evesque та латинську назву Episcopus avis. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була блакитна саяка, для якої Лінней придумав біномінальну назву Tanagra episcopus. Згодом блакитну саяку перевели до роду Саяка (Thraupis), введеного німецьким натуралістом [en] у 1826 році.

Підвиди

Виділяють чотирнадцять підвидів:

  • T. e. cana (Swainson, 1834) — від південно-східної Мексики (Сан-Луїс-Потосі) до північно-східної Колумбії і північної Венесуели, [en] (Панамська затока);
  • T. e. caesitia Wetmore, 1959 — карибське узбережжя на північному заході Панами (Бокас-дель-Торо);
  • T. e. cumatilis Wetmore, 1957 — острів Коїба;
  • T. e. nesophila Riley, 1912 — від східної Колумбії до східної Венесуели, острів Тринідад;
  • T. e. berlepschi (Dalmas, 1900) — острів Тобаго;
  • T. e. mediana Zimmer, JT, 1944 — від південно-східної Колумбії до північної Болівії і північної Бразилії;
  • T. e. episcopus (Linnaeus, 1766) — від Гвіани до центральної Бразилії;
  • T. e. ehrenreichi (Reichenow, 1915) — долина річки Пурус (північно-західна Бразилія);
  • T. e. leucoptera (Sclater, PL, 1886) — східні схили Анд в Центральній Колумбії;
  • T. e. quaesita Bangs & Noble, 1918 — тихоокеанське узбережжя на південному заході Колумбії, заході Еквадору і північному заході Перу;
  • T. e. caerulea Zimmer, JT, 1929 — південний схід Еквадору і північ Перу (на південь до Уануко);
  • T. e. major (Berlepsch & Stolzmann, 1896) — Центральне Перу;
  • T. e. urubambae Zimmer, JT, 1944 — південний схід Перу (долина Урубамби і Амазонія);
  • T. e. coelestis (Spix, 1825) — південно-східна Колумбія, схід Еквадору і Перу, захід Бразильської Амазонії.

Поширення і екологія

Блакитні саяки мешкають в Мексиці, Белізі, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в рідколіссях і тропічних лісах, на плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються парами, іноді невеликими зграйками, на висоті до 2600 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно плодами, а також нектаром і комахами. Гніздо глибоке, чашоподібне, розміщується в розмілці між гілками. В кладці від 1 до 3 білуватих або сіро-зелених яйця, поцяткованих темними плямами. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 17 днів після вилуплення. Блакитні саяки іноді стають жертвами гніздового паразитизму вашерів.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція блакитних саяк становить приблизно 50 мільйонів дорослих птахів.

Галерея

  • image
    Блакитна саяка в Ла-Фортуні (Алахуела, Коста-Рика)
  • image
    Блакитна саяка в Перу
  • image
    Блакитна саяка в Гватемалі
  • image
    Блакитна саяка (підвид T. e. neosophilus) в Природному центрі Райт, Тринідад
  • image
    Блакитна саяка в Природному центрі Райт, Тринідад
  • image
    Блакитна саяка (підвид T. e. berlepschi) на острові Тобаго
  • image
    Блакитна саяка в Національному парку [en] (Венесуела)
  • image
    Блакитна саяка в Манаусі (штат Амазонас, Бразилія)
  • image
    Гніздо блакитної саяки (Коммевейне, Суринам)

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Thraupis episcopus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 серпня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 40—41, Plate 1 fig 2.
  4. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. :2246/678.
  5. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 316.
  6. (1826). Generalübersicht. Isis von Oken (German) . Col 974.
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 серпня 2022.
  8. Da Silva, Jose Maria Cardoso; Uhl, Christopher; Murray, Gregory (1996). Plant Succession, Landscape Management, and the Ecology of Frugivorous Birds in Abandoned Amazonian Pastures. Conservation Biology. /Wiley-Blackwell. 10 (2): 491—503. doi:10.1046/j.1523-1739.1996.10020491.x. ISSN 0888-8892.
  9. Hughes, Jennifer B.; Daily, Gretchen C.; Ehrlich, Paul R. (2002). Conservation of tropical forest birds in countryside habitats. Ecology Letters. Wiley-Blackwell. 5 (1): 121—129. doi:10.1046/j.1461-0248.2002.00294.x. ISSN 1461-023X.
  10. Borges, Sérgio Henrique (2007). Bird assemblages in secondary forests developing after slash-and-burn agriculture in the Brazilian Amazon. . 23 (4): 469—477. doi:10.1017/S0266467407004105. ISSN 0266-4674. S2CID 86457135.

Посилання

  • Skutch, Alexander F. (1954). Blue tanager (PDF). Life Histories of Central American Birds. Pacific Coast Avifauna, Number 31. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 189—199.
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Sayaka blakitnaBlakitna sayaka Nacionalnij park Dar yen Panama Ohoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Sayakovi Thraupidae Rid Sayaka Thraupis Vid Sayaka blakitnaBinomialna nazvaThraupis episcopus Linnaeus 1766 Areal viduPidvidi Div tekst SinonimiTanagra episcopus Linnaeus 1766 Tangara episcopus Linnaeus 1766 Loxia virens Linnaeus 1766 Tangara virens Linnaeus 1766 Thraupis virens Linnaeus 1766 PosilannyaVikishovishe Thraupis episcopusVikividi Thraupis episcopusITIS 563425NCBI 58209 Saya ka blakitna Thraupis episcopus vid gorobcepodibnih ptahiv rodini sayakovih Thraupidae Meshkaye v Meksici Centralnij i Pivdennij Americi Vidilyayut nizku pidvidiv OpisDovzhina ptaha stanovit 15 18 sm vaga 27 45 g Golova i nizhnya chastina tila svitlo siruvato blakitna verhnya chastina tila temno sinya na plechah plyami inshogo vidtinku sinogo krila i hvist yaskravo sino zeleni Dzob korotkij micnij Vidu ne pritamannij statevij dimorfizm Molodi ptahi mayut blsh tmyane zabarvlennya Predstavniki riznih pidvidiv riznyatsya za vidtinkom plyam na plechah voni mozhut buti siruvatimi zelenuvatimi purpurovimi lavandovimi abo biluvatimi Tak u predstavnikiv pidvidu T e berlepschi plyami na plechah yaskravo temno sini u predstavnikiv pidvidu T e nesophila fioletovi u predstavnikiv pidvidu T e mediana bili u predstavnikiv pidvidu T e cana sini Golos pronizlive pisklyave cvirinkannya TaksonomiyaV 1760 roci francuzkij zoolog Matyuren Zhak Brisson vklyuchiv opis blakitnoyi sayaki do svoyeyi knigi Ornithologie opisavshi ptaha za zrazkom iz Braziliyi Vin vikoristav francuzku nazvu L evesque ta latinsku nazvu Episcopus avis Odnak hoch Brisson i naviv latinsku nazvu vona ne bula naukovoyu tobto ne vidpovidaye binominalnij nomenklaturi i ne viznana Mizhnarodnoyu komisiyeyu iz zoologichnoyi nomenklaturi Koli v 1766 roci shvedskij naturalist Karl Linnej vipustiv dvanadcyate vidannya svoyeyi Systema Naturae vin dopovniv knigu opisom 240 vidiv ranishe opisanih Brissonom Odnim z cih vidiv bula blakitna sayaka dlya yakoyi Linnej pridumav binominalnu nazvu Tanagra episcopus Zgodom blakitnu sayaku pereveli do rodu Sayaka Thraupis vvedenogo nimeckim naturalistom en u 1826 roci PidvidiVidilyayut chotirnadcyat pidvidiv T e cana Swainson 1834 vid pivdenno shidnoyi Meksiki San Luyis Potosi do pivnichno shidnoyi Kolumbiyi i pivnichnoyi Venesueli en Panamska zatoka T e caesitia Wetmore 1959 karibske uzberezhzhya na pivnichnomu zahodi Panami Bokas del Toro T e cumatilis Wetmore 1957 ostriv Koyiba T e nesophila Riley 1912 vid shidnoyi Kolumbiyi do shidnoyi Venesueli ostriv Trinidad T e berlepschi Dalmas 1900 ostriv Tobago T e mediana Zimmer JT 1944 vid pivdenno shidnoyi Kolumbiyi do pivnichnoyi Boliviyi i pivnichnoyi Braziliyi T e episcopus Linnaeus 1766 vid Gviani do centralnoyi Braziliyi T e ehrenreichi Reichenow 1915 dolina richki Purus pivnichno zahidna Braziliya T e leucoptera Sclater PL 1886 shidni shili And v Centralnij Kolumbiyi T e quaesita Bangs amp Noble 1918 tihookeanske uzberezhzhya na pivdennomu zahodi Kolumbiyi zahodi Ekvadoru i pivnichnomu zahodi Peru T e caerulea Zimmer JT 1929 pivdennij shid Ekvadoru i pivnich Peru na pivden do Uanuko T e major Berlepsch amp Stolzmann 1896 Centralne Peru T e urubambae Zimmer JT 1944 pivdennij shid Peru dolina Urubambi i Amazoniya T e coelestis Spix 1825 pivdenno shidna Kolumbiya shid Ekvadoru i Peru zahid Brazilskoyi Amazoniyi Poshirennya i ekologiyaBlakitni sayaki meshkayut v Meksici Belizi Gvatemali Salvadori Gondurasi Nikaragua Kosta Rici Panami Kolumbiyi Venesueli Gayani Surinami Francuzkij Gviani Ekvadori Peru Boliviyi Braziliyi ta na Trinidadi i Tobago Voni zhivut v ridkolissyah i tropichnih lisah na plantaciyah v parkah i sadah Zustrichayutsya parami inodi nevelikimi zgrajkami na visoti do 2600 m nad rivnem morya Chasto priyednuyutsya do zmishanih zgraj ptahiv Zhivlyatsya perevazhno plodami a takozh nektarom i komahami Gnizdo gliboke chashopodibne rozmishuyetsya v rozmilci mizh gilkami V kladci vid 1 do 3 biluvatih abo siro zelenih yajcya pocyatkovanih temnimi plyamami Inkubacijnij period trivaye 14 dniv ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 17 dniv pislya viluplennya Blakitni sayaki inodi stayut zhertvami gnizdovogo parazitizmu vasheriv ZberezhennyaMSOP klasifikuye cej vid yak takij sho ne potrebuye osoblivih zahodiv zi zberezhennya Za ocinkami doslidnikiv populyaciya blakitnih sayak stanovit priblizno 50 miljoniv doroslih ptahiv GalereyaBlakitna sayaka v La Fortuni Alahuela Kosta Rika Blakitna sayaka v Peru Blakitna sayaka v Gvatemali Blakitna sayaka pidvid T e neosophilus v Prirodnomu centri Rajt Trinidad Blakitna sayaka v Prirodnomu centri Rajt Trinidad Blakitna sayaka pidvid T e berlepschi na ostrovi Tobago Blakitna sayaka v Nacionalnomu parku en Venesuela Blakitna sayaka v Manausi shtat Amazonas Braziliya Gnizdo blakitnoyi sayaki Kommevejne Surinam PrimitkiBirdLife International 2016 Thraupis episcopus informaciya na sajti MSOP versiya 2022 1 angl 19 serpnya 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Brisson Mathurin Jacques 1760 Ornithologie ou Methode contenant la division des oiseaux en ordres sections genres especes amp leurs varietes French ta Latin T 3 Paris Jean Baptiste Bauche s 40 41 Plate 1 fig 2 Allen J A 1910 Collation of Brisson s genera of birds with those of Linnaeus Bulletin of the American Museum of Natural History 28 317 335 2246 678 Linnaeus Carl 1766 Systema naturae per regna tria natura secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis Latin T 1 Part 1 vid 12th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 316 1826 Generalubersicht Isis von Oken German Col 974 Gill Frank Donsker David red 2022 Tanagers and allies World Bird List Version 12 1 International Ornithologists Union Procitovano 19 serpnya 2022 Da Silva Jose Maria Cardoso Uhl Christopher Murray Gregory 1996 Plant Succession Landscape Management and the Ecology of Frugivorous Birds in Abandoned Amazonian Pastures Conservation Biology Wiley Blackwell 10 2 491 503 doi 10 1046 j 1523 1739 1996 10020491 x ISSN 0888 8892 Hughes Jennifer B Daily Gretchen C Ehrlich Paul R 2002 Conservation of tropical forest birds in countryside habitats Ecology Letters Wiley Blackwell 5 1 121 129 doi 10 1046 j 1461 0248 2002 00294 x ISSN 1461 023X Borges Sergio Henrique 2007 Bird assemblages in secondary forests developing after slash and burn agriculture in the Brazilian Amazon 23 4 469 477 doi 10 1017 S0266467407004105 ISSN 0266 4674 S2CID 86457135 PosilannyaSkutch Alexander F 1954 Blue tanager PDF Life Histories of Central American Birds Pacific Coast Avifauna Number 31 Berkeley California Cooper Ornithological Society s 189 199 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ