Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Санґушко Федорович справжнє ім я Олександр після 1454 князь ратненський і каширський 1433 1455 Син князя Федора Ольгердо

Санґушко Федорович

Санґушко Федорович

Санґушко Федорович (справжнє ім'я — Олександр; ? — після 1454) — князь ратненський і каширський (1433—1455). Син князя Федора Ольгердовича. Представник династії Гедиміновичів, родоначальник Санґушків.

Походження

Традиція родини князів Санґушків і Санґушків-Ковельських, зафіксована старійшими польськими геральдиками С.Окольським, В.Кояловичем, смоленським католицьким біскупом Єронім Санґушко, який бл. 1640 р.написав генеалогію князів Санґушків, виводять родини князів Санґушків, Санґушків-Каширських та Санґушків-Ковельських від волинського князя Любарта Гедиміновича. Й.Бельський у своїй «Хроніці» згадав про іншого Любарта — ніби-то сина Ольгерда. Цього незнаного з інших джерел Любарта Ольгердовича зробив предком Санґушків Я.Суша, погоджуючи родинну версію і одночасно піднімаючи престиж Санґушків як «нащадків» Ольгерда (стор.27-29 виданої у 1646 р. в Замосці праці). У його книжці також записано, що «великий князь Любарт Федір» був внесений у Холмський пом'яник (стор.54). Цікаво, що у виписках князівських родин з цього пом'яника, зробленого Л.Кішкою на початку XVIII ст., у блоці родини Санґушків немає імен ні Федора ні Любарта.

Ю. Вольф, який знав, що Любарта Ольгердовича не існувало, прийняв цю версію у дещо іншому вигляді. Він вважав, що родина князів Санґушків походить від князя Санґушка Федьковича, який був сином ратненського князя Федора Ольгердовича, другим іменем якого ніби-то було ім'я Любарт. Для підкріплення своєї аргументації він опирався на дуже ненадійний реєстр Ольгердовичів, приведений у Я. Длугоша, де є Любарт Ольгердович, але відсутній Федір Ольгердович. Цей реєстр не збігається з літописними версіями, які мають підтвердження в актових документах. Ні літописи, ні актові документи, ні будь-які інші джерела Любарта Ольгердовича не знають.

У полеміці взяли участь А.Лонгінов, П.Іванов, З.Л.Радзіміньский, Б.Горчак, Д.Козіцкий, Б.Вільчинський, І.Крип'якевич та інші. Більшість з них підтримали гіпотезу Ю. Вольфа, не додаючи, однак, свіжих аргументів. Тільки З. Л. Радзіміньский висунув гіпотезу, ніби у Федора Ольгердовича був син Федюшко, який отримав у 1431 р. Володимирське князівство.

Отож ні Ю. Вольфу, ні З. Л. Радзіміньскому, ні іншим дослідникам, які вивчали цю проблему, не вдалося довести існування князя Любарта Ольгердовича чи його тотожність з Федором Ольгердовичем, а без цього версія походження Санґушків від ратненського князя зовсім бездоказова. Крім того дослідники не звертали увагу на грамоту Ягайла від 24.04.1426 р. та поминання князя Федора Любартовича з монастирського синодика фрагменти якого виявив А.Петрушевич в палітурках декількох стародруків та рукописів (ЛНБ ім.В.Стефаника, відділ рукописів, АСП-266, с. 1-3).

Відшукавши і проаналізувавши ці джерела, І. Мицько прийшов до висновку, про походження Санґушків від Федора Любартовича.

Біографія

По батькові та померлому без нащадків найстаршому брату успадкував: волость коширську (Коширськ, Грабово, Несухоєчі), волость Ковельську і Вижву (Володимирський повіт), Любомль (у 1431 р. втратив через загарбання поляками), Ветли і Ратне (втратив у 1432 р. через передачу Жигмонтом Кейстутовичем Польщі). Незважаючи на це, тримався стрийка Ягайла, за що отримав від нього (лат. Ratne cum districtu) та .

21 серпня 1433, приймаючи державлення, обіцяв відновити замок у Ратному, по заселенню їх після війни зі Свидригайлом платити річний чинш, всі податки, віддавати данину. Як королівський староста намагався не допустити захоплення Ратного та Любомля Свидригайлом. Мав тісні зв'язки з холмським старостою Грицьком Кердеєвичем, інформував короля про рух вояків Свидригайла. Від Сигізмунда Кейстутовича отримав Тростяничі (Берестейський повіт). З невідомих причин перейшов на сторону Свидригайла. Як член князівської ради Свидригайла згаданий у документах за 30 березня 1437, 23 квітня 1438, коли його позиції були дуже слабкі.

Невдовзі перейшов під сюзеренітет Ягайла, був серед литовських князів, шляхтичів, які 29 червня 1440 поставили на троні Великого князівствства Литовського Казимира Ягайловича, сподіваючись, що керувати ВКЛ будуть можновладці, які були противниками Городельської унії 1432, а також що вони зможуть повернути втрачені володіння, які належали Польщі. На межі 1440-1441 Санґушко спробував збройно їх повернути: спустошив землі між Любомлем і Ратним, на короткий час заволодів замком у Ратному, де наказав убити бурґграфа та інших оборонців-поляків. Новина дійшла до короля, який мандатом від 20 травня 1441 (видав у Буді) покарав Санґушка відібранням спадку батька у Володимирському повіті (Коширщина), стверджуючи, що той мав їх з надання короля. Конфісковані маєтності надав Дерславові Ритвянському. Можна ствердити, що був вигнаний з Ратного.

Проте Санґушко остаточно не втратив Коширських володінь (король не мав можливості виконати присуд) через вокняжіння на Волині у 1442 році Свидригайла. У таборі Свидригайла були сини Санґушка, Василь — державець брацлавський — та Олександр — член ради князівської. Тому Казимир Ягелончик 23 березня 1443 в Бірштанах видав документ, за яким було підтверджено права Санґушка на Ратне, Ветли (жест був формальним, землі були у складі Польщі). Крім того отримав волості Коростичі, Олешковичі, Щославичі і два села у Берестейському повіті. На Тростяниці та володимирських маєтностях (Нуйно, Грабово, Березів) записав право доживоття своїй дружині Анні (Ганні), запис підтвердив Казимир Ягелончик 10 березня 1463 в Бірштанах по смерті Санґушка.

Сім'я

Був одружений двічі. Перша дружина — Анна (померла перед 1475). Діти:

  • Василь — державець брацлавський (помер перед 1475 р.), князь володимирський.
  • Іван — державець дрогичинський (надання Казимира Ягелончика 1450), започаткував рід Садовських, помер до 1475 року.
  • Олександр Санґушкович (?— бл. 1491) — староста володимирський, крем'янецький

Друга дружина — вдова Андрія Волотовича, дідича Звиняча (Володимирський повіт). діти:

Див. також

Примітки

  1. Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.)
  2. КНЯЗІВСЬКІ ДИНАСТІЇ СХІДНОЇ ЄВРОПИ (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль (Українською) .
  3. Sanguszko (Senguschko, Senkouszko, Sonkhuszko) Fedkowic (Fiodorowic) (zm. po 1454)… — S. 463.

Джерела

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Sangushko Fedorovich spravzhnye im ya Oleksandr pislya 1454 knyaz ratnenskij i kashirskij 1433 1455 Sin knyazya Fedora Olgerdovicha Predstavnik dinastiyi Gediminovichiv rodonachalnik Sangushkiv PohodzhennyaTradiciya rodini knyaziv Sangushkiv i Sangushkiv Kovelskih zafiksovana starijshimi polskimi geraldikami S Okolskim V Koyalovichem smolenskim katolickim biskupom Yeronim Sangushko yakij bl 1640 r napisav genealogiyu knyaziv Sangushkiv vivodyat rodini knyaziv Sangushkiv Sangushkiv Kashirskih ta Sangushkiv Kovelskih vid volinskogo knyazya Lyubarta Gediminovicha J Belskij u svoyij Hronici zgadav pro inshogo Lyubarta nibi to sina Olgerda Cogo neznanogo z inshih dzherel Lyubarta Olgerdovicha zrobiv predkom Sangushkiv Ya Susha pogodzhuyuchi rodinnu versiyu i odnochasno pidnimayuchi prestizh Sangushkiv yak nashadkiv Olgerda stor 27 29 vidanoyi u 1646 r v Zamosci praci U jogo knizhci takozh zapisano sho velikij knyaz Lyubart Fedir buv vnesenij u Holmskij pom yanik stor 54 Cikavo sho u vipiskah knyazivskih rodin z cogo pom yanika zroblenogo L Kishkoyu na pochatku XVIII st u bloci rodini Sangushkiv nemaye imen ni Fedora ni Lyubarta Yu Volf yakij znav sho Lyubarta Olgerdovicha ne isnuvalo prijnyav cyu versiyu u desho inshomu viglyadi Vin vvazhav sho rodina knyaziv Sangushkiv pohodit vid knyazya Sangushka Fedkovicha yakij buv sinom ratnenskogo knyazya Fedora Olgerdovicha drugim imenem yakogo nibi to bulo im ya Lyubart Dlya pidkriplennya svoyeyi argumentaciyi vin opiravsya na duzhe nenadijnij reyestr Olgerdovichiv privedenij u Ya Dlugosha de ye Lyubart Olgerdovich ale vidsutnij Fedir Olgerdovich Cej reyestr ne zbigayetsya z litopisnimi versiyami yaki mayut pidtverdzhennya v aktovih dokumentah Ni litopisi ni aktovi dokumenti ni bud yaki inshi dzherela Lyubarta Olgerdovicha ne znayut U polemici vzyali uchast A Longinov P Ivanov Z L Radziminskij B Gorchak D Kozickij B Vilchinskij I Krip yakevich ta inshi Bilshist z nih pidtrimali gipotezu Yu Volfa ne dodayuchi odnak svizhih argumentiv Tilki Z L Radziminskij visunuv gipotezu nibi u Fedora Olgerdovicha buv sin Fedyushko yakij otrimav u 1431 r Volodimirske knyazivstvo Otozh ni Yu Volfu ni Z L Radziminskomu ni inshim doslidnikam yaki vivchali cyu problemu ne vdalosya dovesti isnuvannya knyazya Lyubarta Olgerdovicha chi jogo totozhnist z Fedorom Olgerdovichem a bez cogo versiya pohodzhennya Sangushkiv vid ratnenskogo knyazya zovsim bezdokazova Krim togo doslidniki ne zvertali uvagu na gramotu Yagajla vid 24 04 1426 r ta pominannya knyazya Fedora Lyubartovicha z monastirskogo sinodika fragmenti yakogo viyaviv A Petrushevich v paliturkah dekilkoh starodrukiv ta rukopisiv LNB im V Stefanika viddil rukopisiv ASP 266 s 1 3 Vidshukavshi i proanalizuvavshi ci dzherela I Micko prijshov do visnovku pro pohodzhennya Sangushkiv vid Fedora Lyubartovicha BiografiyaPo batkovi ta pomerlomu bez nashadkiv najstarshomu bratu uspadkuvav volost koshirsku Koshirsk Grabovo Nesuhoyechi volost Kovelsku i Vizhvu Volodimirskij povit Lyuboml u 1431 r vtrativ cherez zagarbannya polyakami Vetli i Ratne vtrativ u 1432 r cherez peredachu Zhigmontom Kejstutovichem Polshi Nezvazhayuchi na ce trimavsya strijka Yagajla za sho otrimav vid nogo lat Ratne cum districtu ta 21 serpnya 1433 prijmayuchi derzhavlennya obicyav vidnoviti zamok u Ratnomu po zaselennyu yih pislya vijni zi Svidrigajlom platiti richnij chinsh vsi podatki viddavati daninu Yak korolivskij starosta namagavsya ne dopustiti zahoplennya Ratnogo ta Lyubomlya Svidrigajlom Mav tisni zv yazki z holmskim starostoyu Grickom Kerdeyevichem informuvav korolya pro ruh voyakiv Svidrigajla Vid Sigizmunda Kejstutovicha otrimav Trostyanichi Berestejskij povit Z nevidomih prichin perejshov na storonu Svidrigajla Yak chlen knyazivskoyi radi Svidrigajla zgadanij u dokumentah za 30 bereznya 1437 23 kvitnya 1438 koli jogo poziciyi buli duzhe slabki Nevdovzi perejshov pid syuzerenitet Yagajla buv sered litovskih knyaziv shlyahtichiv yaki 29 chervnya 1440 postavili na troni Velikogo knyazivstvstva Litovskogo Kazimira Yagajlovicha spodivayuchis sho keruvati VKL budut mozhnovladci yaki buli protivnikami Gorodelskoyi uniyi 1432 a takozh sho voni zmozhut povernuti vtracheni volodinnya yaki nalezhali Polshi Na mezhi 1440 1441 Sangushko sprobuvav zbrojno yih povernuti spustoshiv zemli mizh Lyubomlem i Ratnim na korotkij chas zavolodiv zamkom u Ratnomu de nakazav ubiti burggrafa ta inshih oboronciv polyakiv Novina dijshla do korolya yakij mandatom vid 20 travnya 1441 vidav u Budi pokarav Sangushka vidibrannyam spadku batka u Volodimirskomu poviti Koshirshina stverdzhuyuchi sho toj mav yih z nadannya korolya Konfiskovani mayetnosti nadav Derslavovi Ritvyanskomu Mozhna stverditi sho buv vignanij z Ratnogo Prote Sangushko ostatochno ne vtrativ Koshirskih volodin korol ne mav mozhlivosti vikonati prisud cherez voknyazhinnya na Volini u 1442 roci Svidrigajla U tabori Svidrigajla buli sini Sangushka Vasil derzhavec braclavskij ta Oleksandr chlen radi knyazivskoyi Tomu Kazimir Yagelonchik 23 bereznya 1443 v Birshtanah vidav dokument za yakim bulo pidtverdzheno prava Sangushka na Ratne Vetli zhest buv formalnim zemli buli u skladi Polshi Krim togo otrimav volosti Korostichi Oleshkovichi Shoslavichi i dva sela u Berestejskomu poviti Na Trostyanici ta volodimirskih mayetnostyah Nujno Grabovo Bereziv zapisav pravo dozhivottya svoyij druzhini Anni Ganni zapis pidtverdiv Kazimir Yagelonchik 10 bereznya 1463 v Birshtanah po smerti Sangushka Sim ya Buv odruzhenij dvichi Persha druzhina Anna pomerla pered 1475 Diti Vasil derzhavec braclavskij pomer pered 1475 r knyaz volodimirskij Ivan derzhavec drogichinskij nadannya Kazimira Yagelonchika 1450 zapochatkuvav rid Sadovskih pomer do 1475 roku Oleksandr Sangushkovich bl 1491 starosta volodimirskij krem yaneckij Druga druzhina vdova Andriya Volotovicha didicha Zvinyacha Volodimirskij povit diti Mihajlo Sangushkovich pomer pislya 1511 r didich Kovelya protoplasta Kovelskoyi gilki Div takozhGediminovichi Kobrinski SangushkiPrimitkiDukes of Lithuania Gedyminas angl KNYaZIVSKI DINASTIYi SHIDNOYi YeVROPI kinec IX pochatok XVI st sklad suspilna i politichna rol Ukrayinskoyu Sanguszko Senguschko Senkouszko Sonkhuszko Fedkowic Fiodorowic zm po 1454 S 463 DzherelaVojtovich L Knyazivski dinastiyi Shidnoyi Yevropi kinec IX pochatok XVI st Lviv Institut ukrayinoznavstva 2000 Sanguszko Senguschko Senkouszko Sonkhuszko Fedkowic Fiodorowic zm po 1454 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1985 T XXXIV 3 Zeszyt 142 329 472 s S 462 464 pol

Дата публікації:
Топ