Монастир Санаїн вірм. Սանահին — середньовічний монастир, один з головних середньовічних культурних центрів Північної Вірменії. При Санаїні були скрипторій, де переписувались книги, бібліотека і академія (чемаран). Знаходиться у с. Санаїн — нині м. Алаверді (марз Лорі, Вірменія). Монастир Санаїн разом із монастирем Ахпат внесено до списку об'єктів Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Санаїн вірм. Սանահին | |
---|---|
Церква Аменапркіч | |
41°05′14″ пн. ш. 44°39′59″ сх. д. / 41.08722° пн. ш. 44.66639° сх. д.Координати: 41°05′14″ пн. ш. 44°39′59″ сх. д. / 41.08722° пн. ш. 44.66639° сх. д. | |
Країна | Вірменія |
Місто | с. Санаїн |
Марз | Лорі |
Конфесія | Вірменська апостольська церква |
Тип | монастир |
Площа | 2,65 га |
Стиль | вірменська архітектура |
Дата заснування | Х століття |
Статус | діюча |
Санаїн Санаїн (Вірменія) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Монастирі Ахпат та Санаїн | |
---|---|
Monasteries of Haghpat and Sanahin | |
Світова спадщина | |
41°05′13″ пн. ш. 44°39′57″ сх. д. / 41.08722200002777214° пн. ш. 44.66611100002777590° сх. д. | |
Країна | Вірменія |
Тип | Культурний |
(Критерії) | ii, iv |
Об'єкт № | 777 |
Регіон | Європа і Північна Америка |
Зареєстровано: | 1996 (20 сесія) |
Монастир Санаїн у Вікісховищі |
Монастир розташований в однойменному селі, на невеликому гірському плато, у каньйону річки Дебед, на висоті 1000 м над рівнем моря всього за декілька кілометрів на захід від Ахпату. По інший бік річки знаходиться місто Алаверді, шлях від якого до монастиря починається біля давнього Санаїнського мосту.
Історія і опис монастиря
Точна дата заснування монастиря не встановлена. Його виникнення, згідно з легендами, сягає IV ст. Однак найдавніша споруда, що збереглася до наших днів — церква Аствацацин (церква Богоматері) — була побудована у 951 році. Решта монастирських будівель датуються X—XIII ст. У другій половині X ст. поруч з церквою Аствацацин була зведена її збільшена копія — храм Аменапркіч (храм Всеспасителя). Будинки з'єднали перекриттям, і утворилася галерея, якій дали ім’я відомого вченого , який викладав у Санаїні філософію, риторику і математику.
Санаїн володів великими земельними угіддями, чисельність братії в X—XIII ст. доходила до 300—500 чоловік, серед яких були вчені, діячі культури. Припускають, що це були вірменські священнослужителі, яких було вигнано із Візантії імператором Романом I Лакапіном. У цей період Санаїн набув значення просвітницького центру Вірменії, школа при монастирі була перетворена в Академію, відому в історії Вірменії як Академія Григора Магістроса Пахлавуні. Велика увага в ній приділялася вивченню гуманітарних наук, тут викладали видатні вчені і просвітителі Середньовіччя — Теодорос, Вардан, Ананія та інші, прозвані Санаїнськими.
Монастир займає невелику, близько 2 га, територію, в центральній частині якої, навколо головного храму Санаїна — Сурб Аствацацин (бл. 934 р.) — побудовані церква Аменапркіч (957—962 рр.) і каплиця Сурб Григор (1061 р.), будинок академії (XI ст.), книгосховище (1063), будівля галереї (кінець X ст.), притвор (1181) та дзвіниця (XIII ст.).
Церква Сурб Аствацацин — найдавніша із збережених споруд монастиря. Будівля, складена із напівтесаного базальту, являє собою хрестово-купольний храм з чотирма прибудовами зі всіх сторін. Уцілілі фрагменти штукатурки зі слідами розпису дозволяють припустити, що інтер'єр церкви був прикрашений стінописом. З плином століть церква неодноразово ремонтувалася і частково перебудовувалася. Так, у 1652 р. був надбудований купол.
Церква Аменапркіч — найбільший з усіх пам’ятників Санаіна. У X ст. вона служила кафедральним собором Лорійського царства. Ця споруда належить до того ж хресто-купольного типу, що й Сурб Аствацацин, від якої її відрізняє лише кладка, виконана з чисто тесанних базальту, та деталі, обумовлені великими розмірами церкви. Пам’ятка цієї церкви — вміщена у верхній частині східного фасаду скульптурна група — царі Кюріке і Смбат, що тримають в руках модель храму.
Між церквами Сурб Аствацацин і Аменапркіч будівельниками X ст. був залишений вузький прохід. Однак зодчі незабаром переконалися в тому, що часті землетруси в цих місцях можуть зруйнувати церкви. Ними було прийнято дотепне і надзвичайно правильне з інженерної точки зору рішення — заповнити простір між церквами ще однієї спорудою, яка створить єдину об'ємно-просторову композицію, що значно підвищить сейсмічну стійкість групи. Такою спорудою стала школа Академії (кін. X-поч. XI ст.), композиція якої представляє каркасну конструкцію однонефної галереї з потужними арками і підвалинами, перекриту кам’яними плитами.
Із заходу до галереї примикають аркові ґавіти (чотиристовпний 1185 р. та 1211 р.); триярусна баштоподібна дзвіниця (сер. XIII ст.), що підноситься над усіма іншими будівлями, найбільше в середньовічній Вірменії книгосховище (1063 р.) з 8-гранним шатром, каплиця Сурб Григор (Св. Григорія Просвітителя; до 1061). Всі ці споруди згруповані навколо найстарішої церкви. Єдність і компактність комплексу досягнуті завдяки майстерності зодчих, які протягом трьох століть ретельно переймали знання та досвід своїх попередників і які будували свої витвори з урахуванням побудованих раніше. Фасади більшості будівель гладкі, монолітні. Зсередини всі споруди прикрашені різьбленням по каменю, барельєфами, іншими декоративними елементами, в тому числі привнесеними зі світської архітектури.
Книгосховище Санаїна — найбільше середньовічне книгосховище Вірменії. Зведено воно було на кошти та за наказом царівни Грануш. У ньому зберігалися не тільки манускрипти, але і всіляке цінне начиння монастиря. Квадратне в плані приміщення книгосховища увінчане восьмигранним шатром. Основне світло протягом дня проникає в приміщення через круглий отвір в його вершині, він же служить і для вентиляції. Роль шаф тут грали десять ніш — різноманітні за величиною, формою і висотою. Для захисту приміщення книгосховища від сонця, вітру, дощу і снігу, створення перед ним своєрідного кліматичного «шлюзу» — вздовж його південної стіни була зведена галерея, яка використовувалася не тільки як місце для бесід, але і як усипальниця знатних осіб. У ній до сьогодні зберігся надгробок княгині Нарджіс, сестри Закаре і Іване Захарідів.
Притвор монастиря в Санаїні зведений на місці більш раннього, зруйнованого іноземцями і землетрусом. Нове приміщення являє собою квадратний в плані зал, прикрашений чотирма центральними колонами. Шатер притвору витягнутий за висотою, це враження посилюється його восьмигранною формою зі світловим отвором, який зосереджує погляд глядача на блакитному небі, що видніється у височині. На відміну від більшості притворів, двері тут влаштовані в північній стіні. Це зробило зручнішим його зв’язок з іншими службами монастиря. Лаконічні зовнішні форми притвору дійшли до нас без істотних змін. Останньою монументальною спорудою монастиря була дзвіниця — квадратна в плані триповерхова вежа, увінчана шестиколонною ротондою, в якій висіли дзвони. Три її різних за призначенням поверхи використовувалися так: перший, на сьогодні ґрунтовно перебудований, служив монастирським складом; другий, що складається з трьох невеликих прибудов, використовувався як храм при чернечих чатуваннях: в просторому і світлому приміщенні третього поверху, ймовірно, працювали переписувачі рукописів.
На території монастиря, поблизу основної групи будівель є ряд інших споруд — усипальниця князів Захарідів і Аргутинських-Долгоруких, 1189 р.; каплиця Сурб-Саркіс, церква Сурб-Карапет та ін. В ущелині р. Дебед поблизу монастиря Санаїн — однопрогоновий арковий міст (1192), прикрашений фігурами диких кішок і присвятними написами однієї з княгинь з роду Захарідів.
В усипальниці родини Захарідів зокрема, похований Іване Закарян. Його не менш відомий брат, Закаре, як віровідступник (він прийняв православ'я) позбувся права бути похованим у сімейній усипальниці.
За межами монастиря збереглася церква Сурб Арутюн XIII ст. Це мініатюрна, квадратна в плані будівля зі склепінчастою залою і двосхилим дахом. Від усіх інших її відрізняє наявність двох вівтарних апсид, що робить її найімовірніше поминальної каплицею. Правий вівтар її був присвячений Воскресінню, лівий — Св. Григору, в пам’ять, ймовірно, Григора Тутеворді, чий надгробний хачкар знаходиться на території монастиря.
На схід від Санаїна на вершині лісистого пагорба стоїть церква Сурб Карапет. Це невелика однонефна базиліка зі склепінчастим перекриттям, з північного боку до неї примикають два мініатюрних бокових вівтаря. Побудована церква на початку XI ст. і цікава тим, що її нижні частини складені з грубо околотого темно-зеленого кварциту кладкою «риб’яча кістка». Обрамлення ж прорізів і верхньої частини церкви складені з чистотесаних блоків базальту.
У Санаїні, як і в Ахпаті, вивчали гуманітарні науки, богослов'я, займалися живописом, мініатюрами і каліграфією. Цією обставиною значною мірою пояснюється композиційна подібність двох монастирів. Архітектурні деталі і декор споруд мають настільки багато спільного, що це дозволяє зробити припущення про приналежність їх майстрів до однієї школи. Безсумнівно, що обидва монастирських комплекси являють собою кращі зразки епохи розквіту вірменської релігійної архітектури, унікальний стиль якої сформувався при змішуванні візантійських і місцевих кавказьких традицій.
Турки-сельджуки в 1064 р., а потім і перси в 1104 р. розграбували собор разом з іншими храмами Санаїна. Справу довершив землетрус 1139 р., який значно зашкодив всьому ансамблю пам’ятників. Вторгнення монголів у 1235 р. наводиться як причина загального занепаду чернечого життя і подальшого розпаду самого монастиря. Після цього та інших вторгнень, більша частина монастиря була зруйнована, у тому числі житлові приміщення ченців, притвор десятого століття, могила Кюрікянів. Наступні реставрації XII-XIX ст., відновивши вигляд церков, не повернули їм, на жаль, колишньої пишноти внутрішнього оздоблення.
Сьогодення
У 2010 р. Санаїн відвідав прем'єр-міністр Вірменії Тигран Саркісян, який відмітив, що для відбудови монастиря потрібна комплексна програма, яка буде розроблена міжвідомчою комісією на чолі з міністром культури Вірменії . При цьому Саркісян відзначив, що також не вирішено питання правового статусу Санаїна — попри те, що уряд вже ухвалив рішення передати Санаїн першопрестольному святому Ечміадзіну, проте необхідні правові процедури ще не завершені. За оцінками фахівців, на відновлювальні роботи Санаїнського комплексу необхідно 200 млн. драмів (близько 503,6 тисячі доларів США).
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Sanahin |
- * Назва в офіційному англомовному списку
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 15 червня 2010.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Мишель Строгов, Пьер-Кристиан Броше, Доминик Озиас. Армения. Путеводитель "Пти фюте". — Petit Fute, 2007. — С. 159-161. — .
- Крогиус, Максаковский
- . Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 18 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 28 серпня 2007. Процитовано 15 червня 2010.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 15 червня 2010.
Посилання
- Большая Советская Энциклопедия, статья "Санаин" [ 3 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- В.Р. Крогиус, Н.В. Максаковский "Монастыри Ахпат и Санаин"[недоступне посилання з липня 2019]
- http://whc.unesco.org/en/list/777 [ 2 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- http://www.armeniapedia.org/index.php?title=Sanahin_Monastery [ 5 липня 2018 у Wayback Machine.]
Література
- Халпахчьян О. Х., Санаин, М., 1973.
- Арутюнян В. М., Сафарян С. А. «Памятники армянского зодчества», Москва 1951
- Токарский Н. М. «Архитектура Армении. IV—XIV века», Ереван 1961.
- Isabelle Augé i altres. Armenia Sacra. Musée du Louvre. Paris, 2007.
- Murad Hasratyan, Zaven Sargsyan. Armenia 1700 years of Christian Architecture. Moughni Publishers. Erevan, 2001. ISBN s/d
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Monastir Sanayin virm Սանահին serednovichnij monastir odin z golovnih serednovichnih kulturnih centriv Pivnichnoyi Virmeniyi Pri Sanayini buli skriptorij de perepisuvalis knigi biblioteka i akademiya chemaran Znahoditsya u s Sanayin nini m Alaverdi marz Lori Virmeniya Monastir Sanayin razom iz monastirem Ahpat vneseno do spisku ob yektiv Vsesvitnoyi kulturnoyi spadshini YuNESKO lon sec lat dir region lon dir lat sec lat min CoordScale skasovanij lon min Sanayin virm ՍանահինCerkva AmenaprkichCerkva Amenaprkich41 05 14 pn sh 44 39 59 sh d 41 08722 pn sh 44 66639 sh d 41 08722 44 66639 Koordinati 41 05 14 pn sh 44 39 59 sh d 41 08722 pn sh 44 66639 sh d 41 08722 44 66639Krayina VirmeniyaMistos SanayinMarzLoriKonfesiyaVirmenska apostolska cerkvaTipmonastirPlosha2 65 gaStilvirmenska arhitekturaData zasnuvannyaH stolittyaStatus diyuchaSanayinSanayin Virmeniya Mediafajli u VikishovishiMonastiri Ahpat ta SanayinMonasteries of Haghpat and Sanahin Svitova spadshina41 05 13 pn sh 44 39 57 sh d 41 08722200002777214 pn sh 44 66611100002777590 sh d 41 08722200002777214 44 66611100002777590Krayina VirmeniyaTipKulturnijKriteriyiii ivOb yekt 777RegionYevropa i Pivnichna AmerikaZareyestrovano 1996 20 sesiya Monastir Sanayin u Vikishovishi Monastir roztashovanij v odnojmennomu seli na nevelikomu girskomu plato u kanjonu richki Debed na visoti 1000 m nad rivnem morya vsogo za dekilka kilometriv na zahid vid Ahpatu Po inshij bik richki znahoditsya misto Alaverdi shlyah vid yakogo do monastirya pochinayetsya bilya davnogo Sanayinskogo mostu Istoriya i opis monastiryaTochna data zasnuvannya monastirya ne vstanovlena Jogo viniknennya zgidno z legendami syagaye IV st Odnak najdavnisha sporuda sho zbereglasya do nashih dniv cerkva Astvacacin cerkva Bogomateri bula pobudovana u 951 roci Reshta monastirskih budivel datuyutsya X XIII st U drugij polovini X st poruch z cerkvoyu Astvacacin bula zvedena yiyi zbilshena kopiya hram Amenaprkich hram Vsespasitelya Budinki z yednali perekrittyam i utvorilasya galereya yakij dali im ya vidomogo vchenogo yakij vikladav u Sanayini filosofiyu ritoriku i matematiku Sanayin volodiv velikimi zemelnimi ugiddyami chiselnist bratiyi v X XIII st dohodila do 300 500 cholovik sered yakih buli vcheni diyachi kulturi Pripuskayut sho ce buli virmenski svyashennosluzhiteli yakih bulo vignano iz Vizantiyi imperatorom Romanom I Lakapinom U cej period Sanayin nabuv znachennya prosvitnickogo centru Virmeniyi shkola pri monastiri bula peretvorena v Akademiyu vidomu v istoriyi Virmeniyi yak Akademiya Grigora Magistrosa Pahlavuni Velika uvaga v nij pridilyalasya vivchennyu gumanitarnih nauk tut vikladali vidatni vcheni i prosvititeli Serednovichchya Teodoros Vardan Ananiya ta inshi prozvani Sanayinskimi Monastir zajmaye neveliku blizko 2 ga teritoriyu v centralnij chastini yakoyi navkolo golovnogo hramu Sanayina Surb Astvacacin bl 934 r pobudovani cerkva Amenaprkich 957 962 rr i kaplicya Surb Grigor 1061 r budinok akademiyi XI st knigoshovishe 1063 budivlya galereyi kinec X st pritvor 1181 ta dzvinicya XIII st Cerkva Surb Astvacacin najdavnisha iz zberezhenih sporud monastirya Budivlya skladena iz napivtesanogo bazaltu yavlyaye soboyu hrestovo kupolnij hram z chotirma pribudovami zi vsih storin Ucilili fragmenti shtukaturki zi slidami rozpisu dozvolyayut pripustiti sho inter yer cerkvi buv prikrashenij stinopisom Z plinom stolit cerkva neodnorazovo remontuvalasya i chastkovo perebudovuvalasya Tak u 1652 r buv nadbudovanij kupol Cerkva Amenaprkich najbilshij z usih pam yatnikiv Sanaina U X st vona sluzhila kafedralnim soborom Lorijskogo carstva Cya sporuda nalezhit do togo zh hresto kupolnogo tipu sho j Surb Astvacacin vid yakoyi yiyi vidriznyaye lishe kladka vikonana z chisto tesannih bazaltu ta detali obumovleni velikimi rozmirami cerkvi Pam yatka ciyeyi cerkvi vmishena u verhnij chastini shidnogo fasadu skulpturna grupa cari Kyurike i Smbat sho trimayut v rukah model hramu Mizh cerkvami Surb Astvacacin i Amenaprkich budivelnikami X st buv zalishenij vuzkij prohid Odnak zodchi nezabarom perekonalisya v tomu sho chasti zemletrusi v cih miscyah mozhut zrujnuvati cerkvi Nimi bulo prijnyato dotepne i nadzvichajno pravilne z inzhenernoyi tochki zoru rishennya zapovniti prostir mizh cerkvami she odniyeyi sporudoyu yaka stvorit yedinu ob yemno prostorovu kompoziciyu sho znachno pidvishit sejsmichnu stijkist grupi Takoyu sporudoyu stala shkola Akademiyi kin X poch XI st kompoziciya yakoyi predstavlyaye karkasnu konstrukciyu odnonefnoyi galereyi z potuzhnimi arkami i pidvalinami perekritu kam yanimi plitami Cerkva Surb AstavacacinGalereya AkademiyiBiblioteka monastirya Iz zahodu do galereyi primikayut arkovi gaviti chotiristovpnij 1185 r ta 1211 r triyarusna bashtopodibna dzvinicya ser XIII st sho pidnositsya nad usima inshimi budivlyami najbilshe v serednovichnij Virmeniyi knigoshovishe 1063 r z 8 grannim shatrom kaplicya Surb Grigor Sv Grigoriya Prosvititelya do 1061 Vsi ci sporudi zgrupovani navkolo najstarishoyi cerkvi Yednist i kompaktnist kompleksu dosyagnuti zavdyaki majsternosti zodchih yaki protyagom troh stolit retelno perejmali znannya ta dosvid svoyih poperednikiv i yaki buduvali svoyi vitvori z urahuvannyam pobudovanih ranishe Fasadi bilshosti budivel gladki monolitni Zseredini vsi sporudi prikrasheni rizblennyam po kamenyu barelyefami inshimi dekorativnimi elementami v tomu chisli privnesenimi zi svitskoyi arhitekturi Knigoshovishe Sanayina najbilshe serednovichne knigoshovishe Virmeniyi Zvedeno vono bulo na koshti ta za nakazom carivni Granush U nomu zberigalisya ne tilki manuskripti ale i vsilyake cinne nachinnya monastirya Kvadratne v plani primishennya knigoshovisha uvinchane vosmigrannim shatrom Osnovne svitlo protyagom dnya pronikaye v primishennya cherez kruglij otvir v jogo vershini vin zhe sluzhit i dlya ventilyaciyi Rol shaf tut grali desyat nish riznomanitni za velichinoyu formoyu i visotoyu Dlya zahistu primishennya knigoshovisha vid soncya vitru doshu i snigu stvorennya pered nim svoyeridnogo klimatichnogo shlyuzu vzdovzh jogo pivdennoyi stini bula zvedena galereya yaka vikoristovuvalasya ne tilki yak misce dlya besid ale i yak usipalnicya znatnih osib U nij do sogodni zberigsya nadgrobok knyagini Nardzhis sestri Zakare i Ivane Zaharidiv Pritvor monastirya v Sanayini zvedenij na misci bilsh rannogo zrujnovanogo inozemcyami i zemletrusom Nove primishennya yavlyaye soboyu kvadratnij v plani zal prikrashenij chotirma centralnimi kolonami Shater pritvoru vityagnutij za visotoyu ce vrazhennya posilyuyetsya jogo vosmigrannoyu formoyu zi svitlovim otvorom yakij zoseredzhuye poglyad glyadacha na blakitnomu nebi sho vidniyetsya u visochini Na vidminu vid bilshosti pritvoriv dveri tut vlashtovani v pivnichnij stini Ce zrobilo zruchnishim jogo zv yazok z inshimi sluzhbami monastirya Lakonichni zovnishni formi pritvoru dijshli do nas bez istotnih zmin Ostannoyu monumentalnoyu sporudoyu monastirya bula dzvinicya kvadratna v plani tripoverhova vezha uvinchana shestikolonnoyu rotondoyu v yakij visili dzvoni Tri yiyi riznih za priznachennyam poverhi vikoristovuvalisya tak pershij na sogodni gruntovno perebudovanij sluzhiv monastirskim skladom drugij sho skladayetsya z troh nevelikih pribudov vikoristovuvavsya yak hram pri chernechih chatuvannyah v prostoromu i svitlomu primishenni tretogo poverhu jmovirno pracyuvali perepisuvachi rukopisiv Na teritoriyi monastirya poblizu osnovnoyi grupi budivel ye ryad inshih sporud usipalnicya knyaziv Zaharidiv i Argutinskih Dolgorukih 1189 r kaplicya Surb Sarkis cerkva Surb Karapet ta in V ushelini r Debed poblizu monastirya Sanayin odnoprogonovij arkovij mist 1192 prikrashenij figurami dikih kishok i prisvyatnimi napisami odniyeyi z knyagin z rodu Zaharidiv V usipalnici rodini Zaharidiv zokrema pohovanij Ivane Zakaryan Jogo ne mensh vidomij brat Zakare yak virovidstupnik vin prijnyav pravoslav ya pozbuvsya prava buti pohovanim u simejnij usipalnici Za mezhami monastirya zbereglasya cerkva Surb Arutyun XIII st Ce miniatyurna kvadratna v plani budivlya zi sklepinchastoyu zaloyu i dvoshilim dahom Vid usih inshih yiyi vidriznyaye nayavnist dvoh vivtarnih apsid sho robit yiyi najimovirnishe pominalnoyi kapliceyu Pravij vivtar yiyi buv prisvyachenij Voskresinnyu livij Sv Grigoru v pam yat jmovirno Grigora Tutevordi chij nadgrobnij hachkar znahoditsya na teritoriyi monastirya Na shid vid Sanayina na vershini lisistogo pagorba stoyit cerkva Surb Karapet Ce nevelika odnonefna bazilika zi sklepinchastim perekrittyam z pivnichnogo boku do neyi primikayut dva miniatyurnih bokovih vivtarya Pobudovana cerkva na pochatku XI st i cikava tim sho yiyi nizhni chastini skladeni z grubo okolotogo temno zelenogo kvarcitu kladkoyu rib yacha kistka Obramlennya zh proriziv i verhnoyi chastini cerkvi skladeni z chistotesanih blokiv bazaltu U Sanayini yak i v Ahpati vivchali gumanitarni nauki bogoslov ya zajmalisya zhivopisom miniatyurami i kaligrafiyeyu Ciyeyu obstavinoyu znachnoyu miroyu poyasnyuyetsya kompozicijna podibnist dvoh monastiriv Arhitekturni detali i dekor sporud mayut nastilki bagato spilnogo sho ce dozvolyaye zrobiti pripushennya pro prinalezhnist yih majstriv do odniyeyi shkoli Bezsumnivno sho obidva monastirskih kompleksi yavlyayut soboyu krashi zrazki epohi rozkvitu virmenskoyi religijnoyi arhitekturi unikalnij stil yakoyi sformuvavsya pri zmishuvanni vizantijskih i miscevih kavkazkih tradicij Turki seldzhuki v 1064 r a potim i persi v 1104 r rozgrabuvali sobor razom z inshimi hramami Sanayina Spravu dovershiv zemletrus 1139 r yakij znachno zashkodiv vsomu ansamblyu pam yatnikiv Vtorgnennya mongoliv u 1235 r navoditsya yak prichina zagalnogo zanepadu chernechogo zhittya i podalshogo rozpadu samogo monastirya Pislya cogo ta inshih vtorgnen bilsha chastina monastirya bula zrujnovana u tomu chisli zhitlovi primishennya chenciv pritvor desyatogo stolittya mogila Kyurikyaniv Nastupni restavraciyi XII XIX st vidnovivshi viglyad cerkov ne povernuli yim na zhal kolishnoyi pishnoti vnutrishnogo ozdoblennya SogodennyaHachkar kam yanij rizblenij hrest U 2010 r Sanayin vidvidav prem yer ministr Virmeniyi Tigran Sarkisyan yakij vidmitiv sho dlya vidbudovi monastirya potribna kompleksna programa yaka bude rozroblena mizhvidomchoyu komisiyeyu na choli z ministrom kulturi Virmeniyi Pri comu Sarkisyan vidznachiv sho takozh ne virisheno pitannya pravovogo statusu Sanayina popri te sho uryad vzhe uhvaliv rishennya peredati Sanayin pershoprestolnomu svyatomu Echmiadzinu prote neobhidni pravovi proceduri she ne zaversheni Za ocinkami fahivciv na vidnovlyuvalni roboti Sanayinskogo kompleksu neobhidno 200 mln dramiv blizko 503 6 tisyachi dolariv SShA PrimitkiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Sanahin Nazva v oficijnomu anglomovnomu spisku Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 18 bereznya 2022 Arhiv originalu za 2 kvitnya 2019 Procitovano 15 chervnya 2010 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Mishel Strogov Per Kristian Broshe Dominik Ozias Armeniya Putevoditel Pti fyute Petit Fute 2007 S 159 161 ISBN 9785863943008 Krogius Maksakovskij Arhiv originalu za 2 listopada 2021 Procitovano 18 bereznya 2022 Arhiv originalu za 28 serpnya 2007 Procitovano 15 chervnya 2010 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 12 bereznya 2016 Procitovano 15 chervnya 2010 PosilannyaBolshaya Sovetskaya Enciklopediya statya Sanain 3 grudnya 2007 u Wayback Machine V R Krogius N V Maksakovskij Monastyri Ahpat i Sanain nedostupne posilannya z lipnya 2019 http whc unesco org en list 777 2 kvitnya 2019 u Wayback Machine http www armeniapedia org index php title Sanahin Monastery 5 lipnya 2018 u Wayback Machine LiteraturaHalpahchyan O H Sanain M 1973 Arutyunyan V M Safaryan S A Pamyatniki armyanskogo zodchestva Moskva 1951 Tokarskij N M Arhitektura Armenii IV XIV veka Erevan 1961 Isabelle Auge i altres Armenia Sacra Musee du Louvre Paris 2007 ISBN 978 2 35031 068 8 Murad Hasratyan Zaven Sargsyan Armenia 1700 years of Christian Architecture Moughni Publishers Erevan 2001 ISBN s d