Саксен Альтенбурзьке герцогство нім Herzogtum Sachsen Altenburg або Саксен Альтенбург одне із ернестинських герцогств на

Саксен-Альтенбурзьке герцогство (нім. Herzogtum Sachsen-Altenburg) або Саксен-Альтенбург — одне із ернестинських герцогств на території сучасної Тюрінгії. Це була одна з найменших німецьких держав з площею 1323 квадратних кілометрів і населенням 207 000 (в 1905 році), з яких приблизно одна п'ята проживала в столиці, Альтенбурзі. Територія герцогства складалася з двох окремих територій, розділених землею, що належала Ройс-Герському князівству. Основу економіки герцогства становили сільське господарство, лісове господарство та дрібна промисловість. Держава мала конституційно-монархічну форму правління з парламентом, що складався з тридцяти членів, обраних платниками податків чоловічої статі старше 25 років.

Саксен-Альтенбурзьке герцогство (1602–1918)
нім. Herzogtum Sachsen-Altenburg

Вільна держава Саксен-Альтенбург (1918–1920)
нім. Freistaat Sachsen-Altenburg

1602 – 1920


Прапор	Герб

Столиця

Альтенбург

Релігії

католицизм

Форма правління

Герцогство (1602–1918)
Республіка (1918–1920)

Історія

- Засновано

1602

- Ліквідовано

1920

* Див.
† As Free State of Saxe-Altenburg
‡ In 1920, the of Saxe-Altenburg, , , , , and the two principalities of all merged to form the Free State of

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Саксен-Альтенбурзьке герцогство

Монархія була скасована під час Німецької революції і в 1918—1920 роках існувала Вільна держава Саксен-Альтенбург (нім. Freistaat Sachsen-Altenburg), яка у 1920 році була включена до складу нової землі Тюрінгія.

Територія

Саксен-Альтенбурзьке герцогство мало площу 1323 км² (510 кв. миль) і населенням 207 000 у 1905 році. Його столицею був Альтенбург.

Герцогство складалося з двох окремих областей: Осткрейс (східний край), що містив міста Альтенбург, Шмелльн, Гьосніц, Лука і Мезельвіц (включаючи ексклав Мумсдорф), Рошютц, Гільберсдорф, Нойкірхен біля Вальденбурга та Русдорф біля Хемніца; і Весткрейс (західний край), який містив міста Айзенберг, Кала, Орламюнде і Рода (включаючи ексклав Аммельштедт). Осткрейс приблизно відповідає сучасному району землі Альтенбургер-Ланд в Тюрінгії, а також території навколо Роннебурга в Грайці. Весткрейс зараз переважно в районі Заале-Гольцланд, з невеликими частинами в сусідніх районах. По території герцогства протікали річки Плейс і Заале.

Герцогство бере свій початок із середньовічного бургграфства Альтенбург в імперському Плейснерланді (Terra Plisensis), володінні Веттінських маркграфів Мейсенських з 1243 року. Після Лейпцизьського розділу, в 1485 році Альтенбург перейшов до Ернста, курфюрста Саксонії, засновника ернестинської лінії Веттінів. Після капітуляції Віттенберга в 1547 році, територія навколо Альтенбурга відійшла до альбертинського Саксонського курфюрства, але була передана ернестинському Саксонському герцогству за Наумберзьким договором у 1554 році, а потім до герцогства Саксен-Веймар після Ерфуртського розділу в 1572 році.

Коли син і наступник Йоганна Вільгельма Фрідріх Вільгельм I помер у 1602 році, герцогство Саксен-Веймарське перейшло до його молодшого брата Йоганна II. У 1603 році старший син Фрідріха Вільгельма Йоганн Філіпп отримав у якості компенсації новостворене Саксен-Альтенбурзьке герцогство. Це була власна імперська держава з правом голосу в Рейхстазі протягом більшої частини XVII століття до вимирання її правлячої лінії в 1672 році, коли її успадкував Ернест I Благочестивий, герцог Саксен-Готський, який одружився на спадкоємиці.

Згодом Саксен-Альтенбург залишався частиною Саксен-Гота-Альтенбурга до вимирання цього дому в 1825 році, коли Гота й Альтенбург були розділені, причому Гота перейшла до герцога Саксен-Кобург-Зальфельдського, а Альтенбург — до герцога Саксен-Гільдбурггаузена, який в обмін віддав Гільдбургхаузен герцогу Саксен-Майнінгену. Ця родина правила герцогством до кінця монархії під час Німецької революції 1918—1919 років. У 1920 році Вільна держава Саксен-Альтенбург була включена до складу нової землі Тюрінгія.