Рябу шки село в Україні у Лебединській міській громаді Сумського району Сумської області село Рябушки Церква Іоанна Пред

Рябу́шки — село в Україні, у Лебединській міській громаді Сумського району Сумської області.

село Рябушки
Церква Іоанна Предтечі Церква Іоанна Предтечі
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Сумський район
Громада	Лебединська міська громада
Облікова картка	Рябушки
Основні дані
Засноване	1765
Перша згадка	1765 (259 років)
Населення	887
Поштовий індекс	42250
Телефонний код	+380 5445
Географічні дані
Географічні координати	^{H G O}
Середня висота над рівнем моря	144 м
Водойми	р. Вільшанка
Відстань до районного центру	15 км
Найближча залізнична станція	Рябушки
Відстань до залізничної станції	4 км


Місцева влада
Адреса ради	42200, Сумська обл., Сумський р-н., м. Лебедин, вул. Сумська, 12
Карта
Рябушки
Рябушки
Мапа

Рябушки у Вікісховищі

Населення становить 887 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Рябушківська сільська рада.

Географія

Село Рябушки знаходиться на березі річки Вільшанка (в основному на правому), вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Вільшанка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване місто Лебедин. Село витягнуто вздовж річки на 10 км. До села примикає невеликий лісовий масив (сосна). По селу протікає кілька пересихаючих струмків з загатами. Через село проходить автомобільна дорога Т 1913. Поруч проходить залізниця, найближчі станції (2 км) і Рябушки (5 км).

Історія

Село Рябушки засноване в 1765 році.

У процесі досліджень встановлено, що поселення Рябушки, як і більшість сіл Слобожанщини, утворилося в той час, коли Катерина ІІ розігнала Запорозьку Січ. Перша писемна згадка про село зустрічається в літописі, знайденому на Лебединщині, у якому зазначається, що першими поселенцями були вільні козаки, яких привів сюди сотник Іван Рябушко. Назва поселення походить від прізвища першого поселенця-засновника.

За даними на 1864 рік у казенному селі, центрі Рябушкинської волості Лебединського повіту Харківської губернії, мешкало 1980 осіб (984 чоловічої статі та 996 — жіночої), налічувалось 325 дворових господарств, існували православна церква та винокурний завод.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2658 осіб (1284 чоловічої статі та 1374 — жіночої), з яких 3711 — православної віри.

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2964 осіб.

Економічному розвитку регіону сприяло будівництво в 1877 році залізниці Мерефа-Ворожба.

У селі станом на кінець 2014 року спостерігається значна кількість (до 50 % загальної) занедбаних і зруйнованих житлових і господарських споруд. Занедбані житлові будівлі і господарські споруди частково розібрані і розтягнуті місцевими жителями на будматеріал і для здавання металобрухту. Головна дорога села практично втратила тверде покриття. В селі знаходиться напівзруйнований храм Івана Предтечі (УПЦ МП).

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» увійшло до складу Лебединської міської громади.

19 липня 2020 року, після ліквідації Лебединського району, село увійшло до Сумського району.

Найвідоміші уродженці

Бурлюк Давид Давидович (1882—1967, хутір Семиротівщина) — відомий поет і художник, один із засновників російського футуризму.
Гапоченко Іван Іванович (1951, хутір Семиротівщина) — український художник-пейзажист. Голова Сумської обласної організації НСХУ. Заслужений художник України.
Ляшко Андрій Андрійович (1974—2014) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.
Подвезько Михайло Леонтійович (1901—1978) — український лексикограф, автор перших великих двомовних англо-українських словників.
Ситенко Михайло Іванович (1885—1940) — ортопед, член-кореспондент АН УРСР.

Примітки

УРЕ
Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2569)(рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-252. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Джерела

(рос.)
Погода в селі Рябушки
Т. Беценко. Етюди з топонімії Сумщини. Походження географічних найменувань. - Суми : Собор, 2001. - 72 с. - Бібліогр.: с. 62-66. -

[1] УРЕ

[2] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2569)(рос. дореф.)

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-252. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[4] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[5] . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.

[6] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»