Олександр Олександрович Ручкін (26 листопада 1963, Казахська РСР — 2 вересня 2015, Перу) — радянський і російський альпініст, Майстер спорту СРСР, Заслужений майстер спорту Росії, майстер спорту Росії міжнародного класу, чемпіон СНД у зимовому й висотно-технічному класах, багаторазовий чемпіон Росії в технічному і скельному класах, дворазовий володар «Золотого льодоруба Росії», а також міжнародної нагороди за видатні досягнення в альпінізмі «Золотий льодоруб» (в команді — за першопроходження північної стіни Жанну (7710 м), Гімалаї).
Олександр Олександрович Ручкін | |||||
---|---|---|---|---|---|
Загальна інформація | |||||
Громадянство | Росія | ||||
Народження | 26 листопада 1963 Казахська РСР | ||||
Смерть | 2 вересня 2015 Перу | ||||
Вебсторінка | ruchkin.com | ||||
Спорт | |||||
Країна | СРСР → Росія | ||||
Вид спорту | Альпінізм | ||||
Спортивне звання | |||||
Участь і здобутки | |||||
|
Загалом здійснив понад трьохсот сходжень, в тому числі понад сто вищої [en], з яких дванадцять стінних найскладніших першопроходжень на Кавказі, Паміро-Алаї, Тянь-Шані, в Альпах, Андах, Гренландії та Гімалаях.
Біографія
Олександр Ручкін народився 26 листопада 1963 року в Казахстані «в невеликому містечку, що знаходиться в степу, куди регулярно приземлялися космонавти». Пізніше сім'я переїхала в Україну. У дитинстві та юності займався гандболом, десятиборством, спортивною стрільбою, дзюдо — останнім деякий час продовжував займатися і в більш зрілому віці.
Після закінчення школи вступив до Харківського вищого військового командно-інженерного училища ракетних військ. 1984 року, під час навчання в училищі, вперше сходив у нескладний гірський похід на Кавказ, після якого вирішив спробувати свої сили в альпінізмі. Почав тренуватися в секції при заводі «Кіровець» під керівництвом тренера Ігоря Винокура. У 1985 році за дві зміни навчання в альптаборі «Ельбрус» на Кавказі отримав свій перший (3-й) спортивний розряд з альпінізму.
1986 року, після закінчення училища, отримав розподіл (за власним бажанням) для подальшого проходження служби в місто Алейськ (Алтайський край). Того ж року на зборах в альптаборі «Варзоб» (Таджикистан) «закрив» 2-й альпіністський розряд. У 1989 році, через три роки служби, разом з товаришем по службі, другом і партнером по сходжень Сергієм Капраловим був звільнений з лав збройних сил, в зв'язку з чим вони «стали вільними від військового маразму і були безмежно щасливі». Того ж року Олександр Ручкін закінчив школу інструкторів у навчально-методичному центрі «Ельбрус», а з командою Сибірського військового округу з альпінізму посів третє місце в чемпіонаті Збройних Сил. Наприкінці літа переїхав до Фрунзе на альпіністську базу «Ала-Арча», на якій прожив кілька років і працював тренером-інструктором у [ru].
Після розпаду СРСР Олександр переїхав до Омська, в якому прожив понад п'ять років і одружився. Через деякий час переїхав до Алмати, а у 2003 році перебрався до Санкт-Петербурга, де проживав із сім'єю аж до своєї трагічної загибелі.
Від 1990 до 2000 року в складі різних команд здійснив дуже багато складних (переважно скельних стінових) сходжень V—VI категорій складності, багато з яких отримали призові місця на чемпіонатах СРСР, СНД і Росії в скельному, технічному й висотно-технічному класах. 1991 року за 3-є місце на чемпіонаті СРСР з альпінізму отримав звання Майстер спорту СРСР, а в 1994 році був удостоєний звання Майстер спорту Росії міжнародного класу.
Від 1996 до 2007 року брав участь у проекті «Російський шлях — стіни світу» (керівник А. Одинцов), метою якого є сходження за новими маршрутами по найвідоміших і найскладніших скельних стінах у світі. У рамках цього проекту пройшов західну стіна піку Аксу (Туркестанський хребет) (1-ше місце на чемпіонаті Росії в технічному класі), Стіна Тролів (Норвегія), Велике Вітрило (англ. Great Sail Peak) (Баффінова Земля, найкраще сходження року), Кизил-Аскер (Тянь-Шань), Північна стіна Жанну (Гімалаї). Після сходження на Кизил-Аскер вирішив полишити проект.
Від середини 2000-х років географія сходжень Олександра була дуже широка. У 2008 році здійснено низку сходжень у Перу і Аргентині. 2009 року за першосходження у зв'язці з альпіністом із Киргизстану Михайлом Михайловим на Пік 6134 м у масиві Гунгашань, Китай) Ручкін став володарем головної національної премії країни «Золотий льодоруб Росії» (за це саме сходження двійку також номіновано на альпіністський «Оскар» Piolet d'Or).
2010 року проведено кілька експедиції в Патагонію і Альпи. У травні 2011 року Ручкін і Михайлов здійснили першосходження на вершину Акулячий Зуб (англ. Shark Tooth) в Гренландії. У грудні 2013 року за сходження на гімалайський шеститисячник [en] за маршрутом «Провалюючись у порожнечу» (у двійці з В'ячеславом Івановим) О. Ручкін став дворазовим володарем «Золотого льодоруба Росії». Церемонія нагородження відбулася 14 грудня в Міжнародному прес-центрі РИА Новости.
У серпні 2015 року О. Ручкін у двійці з В. Івановим планували сходження на вершину Хуандой-Південна (Анди). 12 серпня вони прибули в Перу, а 17 серпня почали обробку маршруту. 27 серпня двійка надіслала останнє повідомлення, після чого альпіністи перестали виходити на зв'язок. 2 вересня рятувальний загін компанії Peru Expeditions, що вийшов на пошуки зниклих альпіністів знайшов їхні тіла на висоті 5300 метрів. Точні обставини трагедії не з'ясовані.
Похорони Олександра Ручкіна відбулись 19 вересня 2015 року.
Примітки
- . Risk Online. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 7 грудня 2015.(рос.)
- Олександр Ручкін. . Mountain.RU. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 лютого 2016.(рос.)
- Євген Гаврилов (Спеціальне інтерв'ю для Алтайського краю [8 липня 2008 р.]). . Алтай Туристський. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 грудня 2015.(рос.)
- Олена Лалетіна (Russianclimb.com). . Російське гірське товариство, Клуб альпіністів "Санкт-Петербург". Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 6 грудня 2015.
- . Risk.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 12 лютого 2016.(рос.)
- . «Федерація альпінізму Росії». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2015.
- Анна Піунова. . Mountain.RU. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2015.
- Олександр Ручкін, Олена Лалетіна (23 травня 2011). . www.Russianclimb.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2015.(рос.)
- . Black Diamond Equipment. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 6 грудня 2015.(рос.)
- . RedFox. 16.12.2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 грудня 2015.(рос.)
- Олександр Ручкін, СПб. . Mountain.RU. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 9 грудня 2015.(рос.)
- Редакція 4sport.ua, за матеріалами www.alpfederation.ru (2 вересня 2015). . 4sport.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2015.(рос.)
- . Федерація альпінізму, скелелазіння і льодолазіння Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 грудня 2015.(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksandr Oleksandrovich Ruchkin 26 listopada 1963 Kazahska RSR 2 veresnya 2015 Peru radyanskij i rosijskij alpinist Majster sportu SRSR Zasluzhenij majster sportu Rosiyi majster sportu Rosiyi mizhnarodnogo klasu chempion SND u zimovomu j visotno tehnichnomu klasah bagatorazovij chempion Rosiyi v tehnichnomu i skelnomu klasah dvorazovij volodar Zolotogo lodoruba Rosiyi a takozh mizhnarodnoyi nagorodi za vidatni dosyagnennya v alpinizmi Zolotij lodorub v komandi za pershoprohodzhennya pivnichnoyi stini Zhannu 7710 m Gimalayi Oleksandr Oleksandrovich RuchkinZagalna informaciyaGromadyanstvo RosiyaNarodzhennya26 listopada 1963 1963 11 26 Kazahska RSRSmert2 veresnya 2015 2015 09 02 PeruVebstorinkaruchkin comSportKrayina SRSR RosiyaVid sportuAlpinizmSportivne zvannyaMajster sportu SRSRZasluzhenij majster sportu RosiyiUchast i zdobutkiNagorodi Zagalom zdijsniv ponad trohsot shodzhen v tomu chisli ponad sto vishoyi en z yakih dvanadcyat stinnih najskladnishih pershoprohodzhen na Kavkazi Pamiro Alayi Tyan Shani v Alpah Andah Grenlandiyi ta Gimalayah BiografiyaOleksandr Ruchkin narodivsya 26 listopada 1963 roku v Kazahstani v nevelikomu mistechku sho znahoditsya v stepu kudi regulyarno prizemlyalisya kosmonavti Piznishe sim ya pereyihala v Ukrayinu U ditinstvi ta yunosti zajmavsya gandbolom desyatiborstvom sportivnoyu strilboyu dzyudo ostannim deyakij chas prodovzhuvav zajmatisya i v bilsh zrilomu vici Pislya zakinchennya shkoli vstupiv do Harkivskogo vishogo vijskovogo komandno inzhenernogo uchilisha raketnih vijsk 1984 roku pid chas navchannya v uchilishi vpershe shodiv u neskladnij girskij pohid na Kavkaz pislya yakogo virishiv sprobuvati svoyi sili v alpinizmi Pochav trenuvatisya v sekciyi pri zavodi Kirovec pid kerivnictvom trenera Igorya Vinokura U 1985 roci za dvi zmini navchannya v alptabori Elbrus na Kavkazi otrimav svij pershij 3 j sportivnij rozryad z alpinizmu Pivnichna stina Zhannu 1986 roku pislya zakinchennya uchilisha otrimav rozpodil za vlasnim bazhannyam dlya podalshogo prohodzhennya sluzhbi v misto Alejsk Altajskij kraj Togo zh roku na zborah v alptabori Varzob Tadzhikistan zakriv 2 j alpinistskij rozryad U 1989 roci cherez tri roki sluzhbi razom z tovarishem po sluzhbi drugom i partnerom po shodzhen Sergiyem Kapralovim buv zvilnenij z lav zbrojnih sil v zv yazku z chim voni stali vilnimi vid vijskovogo marazmu i buli bezmezhno shaslivi Togo zh roku Oleksandr Ruchkin zakinchiv shkolu instruktoriv u navchalno metodichnomu centri Elbrus a z komandoyu Sibirskogo vijskovogo okrugu z alpinizmu posiv tretye misce v chempionati Zbrojnih Sil Naprikinci lita pereyihav do Frunze na alpinistsku bazu Ala Archa na yakij prozhiv kilka rokiv i pracyuvav trenerom instruktorom u ru Pislya rozpadu SRSR Oleksandr pereyihav do Omska v yakomu prozhiv ponad p yat rokiv i odruzhivsya Cherez deyakij chas pereyihav do Almati a u 2003 roci perebravsya do Sankt Peterburga de prozhivav iz sim yeyu azh do svoyeyi tragichnoyi zagibeli Vid 1990 do 2000 roku v skladi riznih komand zdijsniv duzhe bagato skladnih perevazhno skelnih stinovih shodzhen V VI kategorij skladnosti bagato z yakih otrimali prizovi miscya na chempionatah SRSR SND i Rosiyi v skelnomu tehnichnomu j visotno tehnichnomu klasah 1991 roku za 3 ye misce na chempionati SRSR z alpinizmu otrimav zvannya Majster sportu SRSR a v 1994 roci buv udostoyenij zvannya Majster sportu Rosiyi mizhnarodnogo klasu Vid 1996 do 2007 roku brav uchast u proekti Rosijskij shlyah stini svitu kerivnik A Odincov metoyu yakogo ye shodzhennya za novimi marshrutami po najvidomishih i najskladnishih skelnih stinah u sviti U ramkah cogo proektu projshov zahidnu stina piku Aksu Turkestanskij hrebet 1 she misce na chempionati Rosiyi v tehnichnomu klasi Stina Troliv Norvegiya Velike Vitrilo angl Great Sail Peak Baffinova Zemlya najkrashe shodzhennya roku Kizil Asker Tyan Shan Pivnichna stina Zhannu Gimalayi Pislya shodzhennya na Kizil Asker virishiv polishiti proekt Vid seredini 2000 h rokiv geografiya shodzhen Oleksandra bula duzhe shiroka U 2008 roci zdijsneno nizku shodzhen u Peru i Argentini 2009 roku za pershoshodzhennya u zv yazci z alpinistom iz Kirgizstanu Mihajlom Mihajlovim na Pik 6134 m u masivi Gungashan Kitaj Ruchkin stav volodarem golovnoyi nacionalnoyi premiyi krayini Zolotij lodorub Rosiyi za ce same shodzhennya dvijku takozh nominovano na alpinistskij Oskar Piolet d Or Masiv Huandoj 2010 roku provedeno kilka ekspediciyi v Patagoniyu i Alpi U travni 2011 roku Ruchkin i Mihajlov zdijsnili pershoshodzhennya na vershinu Akulyachij Zub angl Shark Tooth v Grenlandiyi U grudni 2013 roku za shodzhennya na gimalajskij shestitisyachnik en za marshrutom Provalyuyuchis u porozhnechu u dvijci z V yacheslavom Ivanovim O Ruchkin stav dvorazovim volodarem Zolotogo lodoruba Rosiyi Ceremoniya nagorodzhennya vidbulasya 14 grudnya v Mizhnarodnomu pres centri RIA Novosti U serpni 2015 roku O Ruchkin u dvijci z V Ivanovim planuvali shodzhennya na vershinu Huandoj Pivdenna Andi 12 serpnya voni pribuli v Peru a 17 serpnya pochali obrobku marshrutu 27 serpnya dvijka nadislala ostannye povidomlennya pislya chogo alpinisti perestali vihoditi na zv yazok 2 veresnya ryatuvalnij zagin kompaniyi Peru Expeditions sho vijshov na poshuki zniklih alpinistiv znajshov yihni tila na visoti 5300 metriv Tochni obstavini tragediyi ne z yasovani Pohoroni Oleksandra Ruchkina vidbulis 19 veresnya 2015 roku Primitki Risk Online Arhiv originalu za 11 grudnya 2015 Procitovano 7 grudnya 2015 ros Oleksandr Ruchkin Mountain RU Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 12 lyutogo 2016 ros Yevgen Gavrilov Specialne interv yu dlya Altajskogo krayu 8 lipnya 2008 r Altaj Turistskij Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 7 grudnya 2015 ros Olena Laletina Russianclimb com Rosijske girske tovaristvo Klub alpinistiv Sankt Peterburg Arhiv originalu za 31 sichnya 2016 Procitovano 6 grudnya 2015 Risk ru Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 12 lyutogo 2016 ros Federaciya alpinizmu Rosiyi Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 6 grudnya 2015 Anna Piunova Mountain RU Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 6 grudnya 2015 Oleksandr Ruchkin Olena Laletina 23 travnya 2011 www Russianclimb com Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 6 grudnya 2015 ros Black Diamond Equipment Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 6 grudnya 2015 ros RedFox 16 12 2013 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 7 grudnya 2015 ros Oleksandr Ruchkin SPb Mountain RU Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 9 grudnya 2015 ros Redakciya 4sport ua za materialami www alpfederation ru 2 veresnya 2015 4sport ua Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 3 veresnya 2015 ros Federaciya alpinizmu skelelazinnya i lodolazinnya Sankt Peterburga Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 7 grudnya 2015 ros