Частина інформації в цій статті застаріла Ви можете допомогти оновивши її Можливо сторінка обговорення містить зауваженн

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рукомиш (значення).

Руко́миш — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалося колишній Заривинецькій сільраді. Розташоване на правому березі р. Стрипа, за 5 км від Бучачу і за 7 км від найближчої залізничної станції Бучач.
Населення — 419 осіб (2007 р.).

село Рукомиш
Знак с. Рукомиш Знак с. Рукомиш
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Бучацька міська громада
Облікова картка	Рукомиш
Основні дані
Перша згадка	1379
Населення	427
Територія	0.980 км²
Густота населення	435.71 осіб/км²
Поштовий індекс	48420
Телефонний код	+380 3544
Катойконіми	Рукомишці
Географічні дані
Географічні координати	49°05′59″ пн. ш. 25°22′52″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.38111° сх. д. / 49.09972; 25.38111Координати: 49°05′59″ пн. ш. 25°22′52″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.38111° сх. д. / 49.09972; 25.38111
Водойми	Стрипа
Найближча залізнична станція	Бучач


Місцева влада
Адреса ради	48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста	Конопада Марія Петрівна
Карта
Рукомиш
Рукомиш
Мапа

Рукомиш у Вікісховищі

Є родовище травертину.

Історія

Перша писемна згадка про село — 1379 р.; згадане в фундаційній грамоті шляхтича Міхала Авданця для костелу в Бучачі. Міхал Абданк з Бучача мав початково тут свою садибу^[]. Авраам Авданець з Рукомиша згадується 14 серпня 1421 р. 15 травня 1443 р. Мачко — син Авданця з Рукомиша, подав позов проти Міхала «Мужила» Бучацького

Діяли товариства «Просвіта», «Сільський господар» тощо, кооператива.

У травертинових печерах біля Рукомиша в 1967 році переховувався підпільник з УПА, якого виявили кадебісти. Повстанець довгий час відстрілювався, потім облив гасом документи та вирішив не здаватись. Цей бій вважають останнім під збройної боротьби повстанців проти окупантів.

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району.

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	427	100%

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610154, розташована у приміщенні клубу.

Результати

зареєстровано 343 виборці, явка 72,59%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 26,32%, за «Європейську Солідарність» — 18,62%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 16,60%. В (одномандатному окрузі) найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 39,76%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 16,47%, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 12,05%.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ I ступеня, ФАП, бібліотека, торговельний заклад.

Релігія

Священики

о. Симеон Білинкевич, УГКЦ
о. Йосип Білинкевич (УГКЦ, 1866—1916)
о. Іван Лабій (УГКЦ, 1916-1920)
о. Барановський (УГКЦ, 1921-1944)
о. Михайло Суканець (УАПЦ, нині)

Пам'ятки

У селі зберігся храм колишнього (вважають, що перші ченці поселились тут наприкінці XIII століття).

Є мурована церква святого Онуфрія (1768 року, освячена деканом о. Хадзинським; у ній зберігається скульптура цього святого (Онуфрія Великого) XVIII століття — як вважають, роботи славетного Івана Георгія Пінзеля), каплички (1856 р., 2006 р.), «фігура» Матері Божої, Хресна дорога (2007 р.).

Пам'ятки природи: Рукомиський явір, скелі.

Відомі люди

о. Василь Білінський (у світі Василь Іванович Білінський; 4 квітня 1909, с. Рукомиш — 28 липня 1989) — підпільний священик УГКЦ, душпастирював у с. Прибин Перемишлянського району. Похований на цвинтарі с. Прибин.
Михайлецький Юрій — вояк УПА.

Світлини

Вигляд на Стрипу від церкви святого Онуфрія
Одна зі стацій Хресної дороги
Вигляд на церкву святого Онуфрія
Вигляд на печерний храм
Келія печерного храму
Доріжка печерного храму
Скульптура святого Онуфрія
Панорама села

Примітки

Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów, 1882. — S. 87, 156.
Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
Акти ґродські і земські. — Львів, 1889. Т. 14. — S. 93.
Лебідь Н. Володимир Бірчак: Останній повстанець УПА дав бій кадебістам у 1967-му // Україна молода. — К. — 2016. — № 48 (5041) (19 квіт.). — С. 9. — (Історія).
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 30 жовтня 2014.

Література

Козак М., Матвіїв І., Уніят В. Рукомиш // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 645—646. — .
Матвіїв І., Уніят В. Рукомиш // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 208. — .
Мичко С Чудеса Рукомиша // Україна молода. — 2011. — 6 січня.
Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 s. — . (англ.)

Посилання

Рукомиш у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Теми у Вікіджерелах^?
	Файли у Вікісховищі^?

У селі Рукомиш, що на Тернопільщині, зруйнувався старовинний печерний храм
Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля
Рукомиш (стації) відео
Rukomysz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 960. (пол.) — S. 960. (пол.)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów, 1882. — S. 87, 156.

[2] Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.

[3] Акти ґродські і земські. — Львів, 1889. Т. 14. — S. 93.

[4] Лебідь Н. Володимир Бірчак: Останній повстанець УПА дав бій кадебістам у 1967-му // Україна молода. — К. — 2016. — № 48 (5041) (19 квіт.). — С. 9. — (Історія).

[5] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[6] Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»

[ukr-socialdata-mova-2001-7] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[Підсумки_голосування_на_виборчих_дільницях_у_загальнодержавному_виборчому_окрузі_в_межах_ОВО_№166,_Тернопільська_область._Позачергові_вибори_народних_депутатів_України_2019_року-8] . Архів оригіналу за 14 лютого 2022.

[Відомості_про_підрахунок_голосів_виборців_на_виборчих_дільницях_одномандатного_виборчого_округу_№166,_Тернопільська_область._Позачергові_вибори_народних_депутатів_України_2019_року-9] . Архів оригіналу за 14 лютого 2022.

[10] . Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 30 жовтня 2014.