Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Кафолічна церква православної віри — російські на Луганщині. Протягом XX ст. у краї робилося кілька спроб створити російські греко-католицькі громади.
Російська католицька місія
Першу російську греко-католицьку громаду на Луганщині заснував уродженець Уфимської губернії ієромонах Потапій Ємельянов. Прийняття ним греко-католицизму сталося унаслідок конфлікту з православною церковною владою.
8 лютого 1918 р. митрополит Харківський Антоній Храповицький тимчасово заборонив здійснювати священнодії о. Потапію, настоятелю Троїцької єдиновірської церкви в Харкові. Парафіяни цього приходу звернулись до єпархіальної влади з проханням призначити ревізію церковного майна, бо, за їхніми словами, з храму за о. Потапія зникли цінні предмети. Харківський архієрей доручив благочинному здійснити дізнання, а до закінчення справи заборонив о. Потапію відправляти богослужіння. Сам ієромонах заявив, що частину майна сховав від більшовиків, а іншу продав із записом надходжень у прибутково-видаткову книгу. З Харкова Ємельянов переїхав до Нижньої Богданівки, що на Старобільщині (нині у складі с. Червоного Жовтня Станично-Луганського району). Незважаючи на заборону, він посів там місце священика в Казанському храмі, куди його запросили віруючі. Переважна більшість жителів цього села, які були нащадками вихідців із Росії, сповідували православну віру. Невелика частина селян належала до старообрядців білокриницького напряму. У селі також мешкала нечисленна група єдиновірців. У парафії довгий час служили священики, які не змогли задовольнити духовної жаги віруючих. Г. Тарановський, речник уряду Павла Скоропадського, повідомляв, що нижньобогданівці «стужили за добрим пастирем». Вони мріяли про призначення до них такого клірика, «котрий говорив би їм повчання та пояснював Слово Боже», а не думав про те, як обібрати парафіян. А ієромонах Ємельянов, який з 1915 р. неодноразово приїжджав до Нижньої Богданівки, зумів здобути симпатії серед місцевих жителів. 4 лютого селяни на мировому сході одностайно обрали своїм пастирем о. Потапія, відхиливши кандидатури чотирьох інших священиків, які заявили про своє бажання вступити на цей приход. Єпархіальна влада отримала ухвалу нижньобогданівців, коли Ємельянов був уже заборонений. Тому віруючим запропонували провести повторні вибори, на яких, однак, знову обрали о. Потапія. Тоді духовне керівництво звернулося до ієромонаха із закликом припинити незаконне служіння. Після майже піврічного умовляння було вирішено вжити рішучіших заходів. За проханням єпископа Старобільського Неофіта міліція доставила священика до Харкова на церковний суд. 6 червня ієромонаха оселили в Спаському монастирі, звідки він утік наступного дня. 27 червня Харківська духовна кон-систорія позбавила П.Ємельянова ієрейського сану та чернецтва. Увесь цей час нижньобогданівці були на боці свого пароха, навіть подали клопотання гетьману Павлу Скоропадському про залишення ієромонаха в їхній парафії.
Зневірившись у позитивному результаті та вдавшись у відчай, П.Ємельянов ухвалив рішення про перехід в унію і звернувся до луганського ксьондза М.Ягулова. Католицький священик порадив йому зв'язатися з деканом латинського приходу Харкова Антонієм Квятковським. Від нього П.Ємельянов дізнався про те, що у Петрограді знаходиться глава Російської католицької місії (Екзархату Української греко-католицької церкви) о. Леонід Федоров. Наприкінці червня Ємельянов вирушив до нього. 29 червня російський екзарх включив Казанську парафію до своєї юрисдикції. Ієромонах налагодив також стосунки з главою Української греко-католицької церкви митрополитом Андреєм Шептицьким.
Події у Старобільській єпархії набрали широкого розголосу. Повідомлення про «нижньобогданівських уніатів» не сходили зі шпальт газет «Наша Родина», «Русская жизнь», «Южный край» протягом кількох місяців. 19 липня 1918 р. відбулася зустріч П. Скоропадського з харківською делегацією, у ході якої було порушено питання про поширення унії на сході України. Водночас митрополит Андрей Шептицький, якому П.Ємельянов регулярно надсилав листи про стан справ у громаді, висловив протест гетьману з приводу переслідувань в Українській Державі греко-католицького священика. Скоропадський доручив Міністерству сповідань провести розслідування цієї справи. В єпархію виїхав директор департаменту інославного сповідання Григорій Тарановський. У своєму звіті він указав на правомірні дії духовного керівництва, оскільки Ємельянов був покараний до переходу в унію ще як православний клірик. Щодо парафіян, то переважна більшість не наважилися наслідувати приклад свого пастиря. У розмові із селянами Тарановський з'ясував, що о. Потапій намагався «схилити їх до відпадіння від православ'я, але спроби ці не тільки не знайшли відгук у їхньому оточенні, а, навпаки, зустріли рішучу відсіч».
8 жовтня київська газета «Наша Родина» повідомила, що П.Ємельянов покаявся перед єпископом Неофітом у своїх вчинках і був посланий на іспит у Святогірську пустинь під особливий нагляд духівника. 23 жовтня ієромонах заявив про свою готовність повернутися до лона православної церкви за умови, що його залишать парохом у Казанській церкві. Ймовірно, що такого запевнення він не отримав, і тому знову заходився організовувати греко-католицьку громаду. Після захоплення Старобільщини Червоною гвардією ієромонах Потапій, який за сфабрикованим білогвардійцями звинуваченням у симпатіях до більшовизму з жовтня по грудень 1918 р. та із серпня по грудень 1919 р. сидів у тюрмі, був звільнений разом з іншими в'язнями. Він повернувся до Нижньої Богданівки, де між православними та греко-католиками спалахнув конфлікт за право володіти храмом. Греко-католицький священик звернувся за допомогою до Наркомюсту. Радянська влада, яка підтримувала всіх, хто виступав проти РПЦ, встала на бік вірних католицизму. У травні 1922 р. ліквідком передав церковне приміщення греко-католикам. Однак храм до дня свого закриття знаходився в руках православних. А о. Потапій відправляв богослужіння у невеликому приватному будинку. За станом на 1924 р. у його громаді нараховувалося 12 чоловік. У 1926 р. до Ємельянова з проханням про перехід в унію звернувся обновленський священик Мелхиседек Филимонов.
Після арешту екзарха Л.Федорова громада Нижньої Богданівки перейшла в юрисдикцію генерального вікарія Тираспольської римсько-католицької єпархії. Ємельянов підтримував також зв'язки з апостольським адміністратором єпископом Пієм-Євгенієм Неве. У січні 1927 р. Потапій Ємельянов за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» був засланий на Соловки, де відбували покарання інші російські греко-католики. З арештом пароха громада в Нижній Богданівці припинила своє існування. П.Ємельянов помер у 1936 р. Про «нижньобогданівських уніатів» стало відомо далеко за межами України.
Російська католицька громада
Питання про утворення російської католицької громади в Луганську в 90-х рр. XX ст. порушив православний протоієрей Валерій Кудрявцев, який на той час знаходився у конфлікті з єпархіальною владою Української православної церкви. Улітку 1992 р. під час перебування на Луганщині греко-католицьких священиків із Західної України В.Кудрявцев погодився перейти в юрисдикцію УГКЦ. У серпні 1992 р. він був призначений парохом греко-католицької парафії Луганська, яка складалася переважно з вихідців із Галичини. Щоби забезпечити зростання громади за рахунок росіян і російськомовних українців, о. Валерій виступав за проведення богослужінь не тільки українською, але і російською мовами. Однак його пропозицію ніхто не підтримав. Тоді В.Кудрявцев вирішив утворити громаду російських греко-католиків. Свою допомогу йому запропонували традиціоналісти-лефевристи. За словами священика, його хвилювало те, що лефевристи були відокремлені від Римсько-католицької церкви. Але традиціоналісти запевнили його, що їхнє керівництво веде активні переговори з Ватиканом.
1998 р. у Луганську була заснована Російська католицька місія, яка у 2000 р. була перейменована у Російську православну кафолічну церкву, а у 2002 р. — у Кафолічну церкву православної віри. Богослужіння відправлялися у храмі в ім'я Іоанна Хрестителя, під який був пристосований приватний будинок. Перша служба відбулася у травні 1999 р. Громадою видавався часопис «Глас вопиющего в пустыне». Протоієрей о. Валерій підтримував тісні зв'язки з архімандритом Михаїлом-Марієй (у миру — Ґреґорі Сім), настоятелем традиційних католицьких монастирів трансальпійських редемптористів (членів чернечого ордену спокутувачів), який у 1997—1999 рр. кілька разів відвідував Луганськ. Громада російських греко-католиків не мала зростання і тому припинила своє існування у серпні 2002 р.
Інші католицькі течії
Література
- Василий, диакон ЧСВ. Леонид Федоров: Жизнь и деятельность. — Рим, 1966.
- Соколовський О.К. Церква Христова (1920—1940): Переслідування християн в СРСР. — К.: Кайрос, 1999.
- Форостюк О.. Правове регулювання державно-церковних відносин у Донбасі у 1917—1941 роках: Монографія. — Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kafolichna cerkva pravoslavnoyi viri rosijski na Luganshini Protyagom XX st u krayi robilosya kilka sprob stvoriti rosijski greko katolicki gromadi Rosijska katolicka misiyaPershu rosijsku greko katolicku gromadu na Luganshini zasnuvav urodzhenec Ufimskoyi guberniyi iyeromonah Potapij Yemelyanov Prijnyattya nim greko katolicizmu stalosya unaslidok konfliktu z pravoslavnoyu cerkovnoyu vladoyu 8 lyutogo 1918 r mitropolit Harkivskij Antonij Hrapovickij timchasovo zaboroniv zdijsnyuvati svyashennodiyi o Potapiyu nastoyatelyu Troyickoyi yedinovirskoyi cerkvi v Harkovi Parafiyani cogo prihodu zvernulis do yeparhialnoyi vladi z prohannyam priznachiti reviziyu cerkovnogo majna bo za yihnimi slovami z hramu za o Potapiya znikli cinni predmeti Harkivskij arhiyerej doruchiv blagochinnomu zdijsniti diznannya a do zakinchennya spravi zaboroniv o Potapiyu vidpravlyati bogosluzhinnya Sam iyeromonah zayaviv sho chastinu majna shovav vid bilshovikiv a inshu prodav iz zapisom nadhodzhen u pributkovo vidatkovu knigu Z Harkova Yemelyanov pereyihav do Nizhnoyi Bogdanivki sho na Starobilshini nini u skladi s Chervonogo Zhovtnya Stanichno Luganskogo rajonu Nezvazhayuchi na zaboronu vin posiv tam misce svyashenika v Kazanskomu hrami kudi jogo zaprosili viruyuchi Perevazhna bilshist zhiteliv cogo sela yaki buli nashadkami vihidciv iz Rosiyi spoviduvali pravoslavnu viru Nevelika chastina selyan nalezhala do staroobryadciv bilokrinickogo napryamu U seli takozh meshkala nechislenna grupa yedinovirciv U parafiyi dovgij chas sluzhili svyasheniki yaki ne zmogli zadovolniti duhovnoyi zhagi viruyuchih G Taranovskij rechnik uryadu Pavla Skoropadskogo povidomlyav sho nizhnobogdanivci stuzhili za dobrim pastirem Voni mriyali pro priznachennya do nih takogo klirika kotrij govoriv bi yim povchannya ta poyasnyuvav Slovo Bozhe a ne dumav pro te yak obibrati parafiyan A iyeromonah Yemelyanov yakij z 1915 r neodnorazovo priyizhdzhav do Nizhnoyi Bogdanivki zumiv zdobuti simpatiyi sered miscevih zhiteliv 4 lyutogo selyani na mirovomu shodi odnostajno obrali svoyim pastirem o Potapiya vidhilivshi kandidaturi chotiroh inshih svyashenikiv yaki zayavili pro svoye bazhannya vstupiti na cej prihod Yeparhialna vlada otrimala uhvalu nizhnobogdanivciv koli Yemelyanov buv uzhe zaboronenij Tomu viruyuchim zaproponuvali provesti povtorni vibori na yakih odnak znovu obrali o Potapiya Todi duhovne kerivnictvo zvernulosya do iyeromonaha iz zaklikom pripiniti nezakonne sluzhinnya Pislya majzhe pivrichnogo umovlyannya bulo virisheno vzhiti rishuchishih zahodiv Za prohannyam yepiskopa Starobilskogo Neofita miliciya dostavila svyashenika do Harkova na cerkovnij sud 6 chervnya iyeromonaha oselili v Spaskomu monastiri zvidki vin utik nastupnogo dnya 27 chervnya Harkivska duhovna kon sistoriya pozbavila P Yemelyanova iyerejskogo sanu ta chernectva Uves cej chas nizhnobogdanivci buli na boci svogo paroha navit podali klopotannya getmanu Pavlu Skoropadskomu pro zalishennya iyeromonaha v yihnij parafiyi Znevirivshis u pozitivnomu rezultati ta vdavshis u vidchaj P Yemelyanov uhvaliv rishennya pro perehid v uniyu i zvernuvsya do luganskogo ksondza M Yagulova Katolickij svyashenik poradiv jomu zv yazatisya z dekanom latinskogo prihodu Harkova Antoniyem Kvyatkovskim Vid nogo P Yemelyanov diznavsya pro te sho u Petrogradi znahoditsya glava Rosijskoyi katolickoyi misiyi Ekzarhatu Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi o Leonid Fedorov Naprikinci chervnya Yemelyanov virushiv do nogo 29 chervnya rosijskij ekzarh vklyuchiv Kazansku parafiyu do svoyeyi yurisdikciyi Iyeromonah nalagodiv takozh stosunki z glavoyu Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi mitropolitom Andreyem Sheptickim Podiyi u Starobilskij yeparhiyi nabrali shirokogo rozgolosu Povidomlennya pro nizhnobogdanivskih uniativ ne shodili zi shpalt gazet Nasha Rodina Russkaya zhizn Yuzhnyj kraj protyagom kilkoh misyaciv 19 lipnya 1918 r vidbulasya zustrich P Skoropadskogo z harkivskoyu delegaciyeyu u hodi yakoyi bulo porusheno pitannya pro poshirennya uniyi na shodi Ukrayini Vodnochas mitropolit Andrej Sheptickij yakomu P Yemelyanov regulyarno nadsilav listi pro stan sprav u gromadi visloviv protest getmanu z privodu peresliduvan v Ukrayinskij Derzhavi greko katolickogo svyashenika Skoropadskij doruchiv Ministerstvu spovidan provesti rozsliduvannya ciyeyi spravi V yeparhiyu viyihav direktor departamentu inoslavnogo spovidannya Grigorij Taranovskij U svoyemu zviti vin ukazav na pravomirni diyi duhovnogo kerivnictva oskilki Yemelyanov buv pokaranij do perehodu v uniyu she yak pravoslavnij klirik Shodo parafiyan to perevazhna bilshist ne navazhilisya nasliduvati priklad svogo pastirya U rozmovi iz selyanami Taranovskij z yasuvav sho o Potapij namagavsya shiliti yih do vidpadinnya vid pravoslav ya ale sprobi ci ne tilki ne znajshli vidguk u yihnomu otochenni a navpaki zustrili rishuchu vidsich 8 zhovtnya kiyivska gazeta Nasha Rodina povidomila sho P Yemelyanov pokayavsya pered yepiskopom Neofitom u svoyih vchinkah i buv poslanij na ispit u Svyatogirsku pustin pid osoblivij naglyad duhivnika 23 zhovtnya iyeromonah zayaviv pro svoyu gotovnist povernutisya do lona pravoslavnoyi cerkvi za umovi sho jogo zalishat parohom u Kazanskij cerkvi Jmovirno sho takogo zapevnennya vin ne otrimav i tomu znovu zahodivsya organizovuvati greko katolicku gromadu Pislya zahoplennya Starobilshini Chervonoyu gvardiyeyu iyeromonah Potapij yakij za sfabrikovanim bilogvardijcyami zvinuvachennyam u simpatiyah do bilshovizmu z zhovtnya po gruden 1918 r ta iz serpnya po gruden 1919 r sidiv u tyurmi buv zvilnenij razom z inshimi v yaznyami Vin povernuvsya do Nizhnoyi Bogdanivki de mizh pravoslavnimi ta greko katolikami spalahnuv konflikt za pravo voloditi hramom Greko katolickij svyashenik zvernuvsya za dopomogoyu do Narkomyustu Radyanska vlada yaka pidtrimuvala vsih hto vistupav proti RPC vstala na bik virnih katolicizmu U travni 1922 r likvidkom peredav cerkovne primishennya greko katolikam Odnak hram do dnya svogo zakrittya znahodivsya v rukah pravoslavnih A o Potapij vidpravlyav bogosluzhinnya u nevelikomu privatnomu budinku Za stanom na 1924 r u jogo gromadi narahovuvalosya 12 cholovik U 1926 r do Yemelyanova z prohannyam pro perehid v uniyu zvernuvsya obnovlenskij svyashenik Melhisedek Filimonov Pislya areshtu ekzarha L Fedorova gromada Nizhnoyi Bogdanivki perejshla v yurisdikciyu generalnogo vikariya Tiraspolskoyi rimsko katolickoyi yeparhiyi Yemelyanov pidtrimuvav takozh zv yazki z apostolskim administratorom yepiskopom Piyem Yevgeniyem Neve U sichni 1927 r Potapij Yemelyanov za zvinuvachennyam u kontrrevolyucijnij diyalnosti buv zaslanij na Solovki de vidbuvali pokarannya inshi rosijski greko katoliki Z areshtom paroha gromada v Nizhnij Bogdanivci pripinila svoye isnuvannya P Yemelyanov pomer u 1936 r Pro nizhnobogdanivskih uniativ stalo vidomo daleko za mezhami Ukrayini Rosijska katolicka gromadaVidpravi u molitovni rosijskih katolikiv Lugansk Pitannya pro utvorennya rosijskoyi katolickoyi gromadi v Lugansku v 90 h rr XX st porushiv pravoslavnij protoiyerej Valerij Kudryavcev yakij na toj chas znahodivsya u konflikti z yeparhialnoyu vladoyu Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Ulitku 1992 r pid chas perebuvannya na Luganshini greko katolickih svyashenikiv iz Zahidnoyi Ukrayini V Kudryavcev pogodivsya perejti v yurisdikciyu UGKC U serpni 1992 r vin buv priznachenij parohom greko katolickoyi parafiyi Luganska yaka skladalasya perevazhno z vihidciv iz Galichini Shobi zabezpechiti zrostannya gromadi za rahunok rosiyan i rosijskomovnih ukrayinciv o Valerij vistupav za provedennya bogosluzhin ne tilki ukrayinskoyu ale i rosijskoyu movami Odnak jogo propoziciyu nihto ne pidtrimav Todi V Kudryavcev virishiv utvoriti gromadu rosijskih greko katolikiv Svoyu dopomogu jomu zaproponuvali tradicionalisti lefevristi Za slovami svyashenika jogo hvilyuvalo te sho lefevristi buli vidokremleni vid Rimsko katolickoyi cerkvi Ale tradicionalisti zapevnili jogo sho yihnye kerivnictvo vede aktivni peregovori z Vatikanom 1998 r u Lugansku bula zasnovana Rosijska katolicka misiya yaka u 2000 r bula perejmenovana u Rosijsku pravoslavnu kafolichnu cerkvu a u 2002 r u Kafolichnu cerkvu pravoslavnoyi viri Bogosluzhinnya vidpravlyalisya u hrami v im ya Ioanna Hrestitelya pid yakij buv pristosovanij privatnij budinok Persha sluzhba vidbulasya u travni 1999 r Gromadoyu vidavavsya chasopis Glas vopiyushego v pustyne Protoiyerej o Valerij pidtrimuvav tisni zv yazki z arhimandritom Mihayilom Mariyej u miru Gregori Sim nastoyatelem tradicijnih katolickih monastiriv transalpijskih redemptoristiv chleniv chernechogo ordenu spokutuvachiv yakij u 1997 1999 rr kilka raziv vidviduvav Lugansk Gromada rosijskih greko katolikiv ne mala zrostannya i tomu pripinila svoye isnuvannya u serpni 2002 r Inshi katolicki techiyiRimsko katolicka cerkva na Luganshini Gromadi UGKC na LuganshiniLiteraturaVasilij diakon ChSV Leonid Fedorov Zhizn i deyatelnost Rim 1966 Sokolovskij O K Cerkva Hristova 1920 1940 Peresliduvannya hristiyan v SRSR K Kajros 1999 Forostyuk O Pravove regulyuvannya derzhavno cerkovnih vidnosin u Donbasi u 1917 1941 rokah Monografiya Lugansk RVV LIVS 2000