Рома н Святосла вич дав рус Романъ Ст ославичь 2 серпня 1079 руський князь із династії Володимировичів Тмутороканський к

Рома́н Святосла́вич (дав.-рус. Романъ Ст҃ославичь; ? — 2 серпня 1079) — руський князь із династії Володимировичів. Тмутороканський князь (1070—1079). Син великого київського князя Святослава Ярославича, онук Ярослава Мудрого. Небіж великого князя Всеволода Ярославича. Вбитий половцями. У «Слові о полку Ігоревім» називається «красним (красивим)». Хрещене ім'я — Борис; також — Рома́н-Бори́с Святосла́вич.

Роман Святославич

Народився	1052
Помер	2 жовтня 1079(1079-10-02)
Діяльність	монарх
Знання мов	давньоруська
Титул	князь
Рід	Рюриковичі
Батько	Святослав Ярославич
Мати	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Надав притулок князям-ізгоям — братові Олегу Святославичу та Борису В'ячеславичу. Разом з ними у серпні 1078 року здобув Чернігів, але у битві на Нежатій Ниві 3 жовтня 1078 року зазнав поразки.

1079 року Роман Святославич уклав союз із половцями і організував новий похід проти свого дядька, великого князя київського Всеволода Ярославича. Коли Роман взяв у облогу Воїнь, Всеволод став коло Переяслава та уклав сепаратний мир із половцями. Вони зняли облогу й дорогою назад убили Романа.

Іпатський літопис		Переклад
В лѣ^т̑ . ҂s҃ . ф҃ . п҃з . [6587 (1079)] Приде Романъ с Половцѣ к Воиню . Всеволо^д̑ же став у Переӕславлѧ . и створи миръ с Половцѣ . и възрати^с̑ Романъ въспѧ^т̑ . ї бывшу ему оубиша и Половцѣ . мц҃а . авгу^с̑ . в҃ . дн҃ь . ї су^т̑ кости его и до се^г̑ лѣта тамо лежаче . сн҃а Ст҃ославлѧ . ї внука Ӕрославлѧ .		У рік 6587 [1079]. Прийшов Роман [Святославич] із половцями до [города] Воїня. Всеволод же, ставши коло Переяславля, вчинив мир із половцями. І вернувся Роман назад, і коли був він […], убили його половці, Романа, місяця серпня у другий день. І єсть кості його, і донині вони там лежать, сина Святослава і внука Ярослава.

Родина

Докладніше: Рюриковичі та

Примітки

Войтович, 2000. 3.6. Святославичі. Чернігівські, муромські і рязанські князі.
Слово о плъку ИгоревЂ, Игоря сына Святъславля, внука Ольгова // Слово о плъку ИгоревЂ та його поетичні переклади і переспіви. Київ, 1967.
Полное Собрание Русских Летописей. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 195—196. — л.76.
Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 125.

Джерела

Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989.
Слово о плъку ИгоревЂ, Игоря сына Святъславля, внука Ольгова // Слово о плъку ИгоревЂ та його поетичні переклади і переспіви. Київ, 1967.
3.6. Святославичі. Чернігівські, муромські і рязанські князі // Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000. —
Роман Святославич. Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982.

Посилання

Роман Святославич // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1628. — 1000 екз.

[Войтович-1] Войтович, 2000. 3.6. Святославичі. Чернігівські, муромські і рязанські князі.

[2] Слово о плъку ИгоревЂ, Игоря сына Святъславля, внука Ольгова // Слово о плъку ИгоревЂ та його поетичні переклади і переспіви. Київ, 1967.

[І81-3] Полное Собрание Русских Летописей. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 195—196. — л.76.

[Л35-4] Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 125.