Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Роберт Сципіо фон Лентулус (нім. Robert Scipio Freiherr von Lentulus; *18 квітня 1714 р., м. Відень — †26 грудня 1786 р., м. Берн) — військовий офіцер, спочатку на австрійській службі, пізніше на прусській службі, у Бернському міністерстві. Він був серед довірених офіцерів Фрідріха Великого та служив йому і як дипломат, а пізніше губернатором Невшателю. Він був керівником прусського кавалерійського полку в 1758—1778 роках.
| Роберт Сципіо фон Лентулус | |
|---|---|
| Robert Scipio von Lentulus | |
 | |
| Народження | 18 квітня 1714 Відень |
| Смерть | 26 грудня 1786 (72 роки) Берн, Швейцарія |
| Поховання | , Лозанна, Швейцарія |
| Країна |  Священна Римська імперія Королівство Пруссія |
| Рід військ | кіннота |
| Роки служби | 1728—1750 (Австрія) 1751–1779 (Пруссія) |
| Звання | генерал-лейтенант |
| Формування | Прусська армія |
| Війни / битви | |
| Титул | губернатор Невшателю 1768–1779 |
| Нагороди | |
 Роберт Сципіо фон Лентулус у Вікісховищі | |
Життєпис
Походив зі старої римської дворянської родини (котра називалася Лентулус лат. Lentulus), яка приблизно 1592 р. емігрувала до міста Берн. Його батько Цезар Йосип фон Лентулус (пом. 1744 р.) служив австрійським військовим і дав Роберту Сципіону освіту в школі віденських єзуїтів. Він увійшов до австрійської імперської армії в 1728 році як фенрих (кадет) в Драгунському полку «Філіппі».
У війні за польську спадщину Лентулус брав участь у кампанії 1734 р. в Італії як ад'ютант фельдмаршала графа , який помер 28 червня в (Партинська битва). У 1735 р. він приєднався до кампанії в Рейнланді. Пізніше воював у австро-турецькій війні 1737—1739 рр. і 1742—1744 рр. брав участь у походах у Баварії та Богемії під час війни за австрійське правонаступництво. Крім того, Лентулус брав участь у військово-дипломатичних переговорах після перемир'я 1735 р., у врегулюванні кордону між Банатом і Сербією після . Мав довгі подорожі в Італії та на Сході.
Виступав проти прусського полководця Готфріда Емануеля фон Ейнзиделя під час Другої Сілезької війни 16 вересня 1744 р.. Австрійський полководець у Празі Фердинанд Філіпп фон Харш погодився капітулювати після двотижневої облоги Лентулуса, в той час капітана, котрий відмовився підписати капітуляційний сертифікат і розбив його: йому було наказано боротися, щоб захистити Прагу, але не здаватися. Це вразило прусського короля Фрідріха II, і він хотів взяти Лентулуса на службу.
Лентулус залишив австрійську армію, щоби поїхати до Берну. Після мирного врегулювання 1745 року князь Леопольд I переконав Лентулуса вступити на службу в прусську армію. Лентулус вступив у пруську армію в 1746 р. у якості кавалерійського офіцера, майора; Фредерік призначив його ад'ютантом. За Лентулуса вийшла заміж Елізабет Луїс Генріет Огюст Софі, дочка державного міністра та графа Фредеріка Альберта фон Шверина.
Протягом Семирічної війни Лентулус служив у королівському штабі і був відправлений до кількох дипломатичних місій; і після , він видав повідомлення про перемогу в м. Лондоні. Тоді він бився в , а потім у . Особливо він відрізнився в , коли він переслідував біженців французької армії. Згодом Лентулус очолив бригаду утворену з Кірасирського полку № 13 і полку № 10. У під командуванням генерал-майора він відрізнився на австрійському лівому фланзі, і Фрідріх дав йому винагороду тисячі талерів. У 1757 р. Лентулус був призначений на генерала.
У 1758 р. Лентулус був призначений керувати полком No. 3, яким керував до 1778 р.. У квітні 1758 р. він взяв участь у облозі Свідниці з семи полками, а потім перемістився з армією Фрідріха до Моравії. У битві коло Цорндорфу та при він знову відзначився як полководець. У 1759 р. служив у Сілезії. У 1760 р. він воював на чолі двох драгунських полків у , командував поштовими дорогами в Сілезії. Закінченням служби для Лентулуса була битва під Райхенбахом 16 серпня 1762 р..
У 1768 р. Фрідріх призначив генерал-лейтенанта Лентулуса на губернатора Невшателя в Швейцарії, що було під прусським правлінням. Він був офіційним губернатором міста після Гаудо Афаїра. Лентулус відмовився від посади в 1779 р..
Протягом усієї своєї кар'єри в Пруссії Лентулус належав до найближчого кола короля, особливо в роки після війни, де його цінували за його освіту та інтелект. Ще в 1752 р. Лентулус був присутній на весіллі брата короля з гессенською княгинею Вільгельміною. У 1769 р. Лентулус був присутній у Нейсе на зустрічі Фрідріха II з австрійським імператором Йосипом II. Після першого поділу Польщі Фрідріх відправив його в Східну Пруссію в 1773 р., щоб перейняти володіння новопридбаної провінції та встановити прусське правління.
У 1778—1779 рр. Лентулус брав участь у служінні принца Генріха під час війни за Баварію, але пішов у відставку через старість. Після виходу на пенсію Лентулус повернувся до Берну. За рекомендацією Лентулуса вже 1768 р. утворено було перші три єгерські підрозділи стрільців у Берні (Бернське високогір'я). У тому ж році був призначений капітаном у 1-й Бернський єгерський полк створений Лунтулусом.
Лентулус помер в 1786 р. у своєму маєтку в біля Берну, де його могила розташована на найвищій точці пагорба, названого на честь нього «Лентула». І поблизу вулиця також названа на його честь «Лентула».
Він був лицарем ордену Чорного Орла. У 1851 р. його ім'я було включено в кінну статую Фрідріха Великого, серед інших чоловіків, які допомагали заснувати прусську державу.
Примітки
- Sterbejahr nach Klauser (Lit.); Bonjour (Lit.), König (Lit.), Poten (Lit.) und Priesdorff (Lit.) nennen das Jahr 1787.(нім.)
- Bonjour, Edgar, Lentulus, Rupert Scipio von, Neue Deutsche Biographie 14 (1985), S. 220 [Online-Version]; Accessed 7 March 2017.(нім.)
- Bernhard von Poten Lentulus, Robert Scipio v., Allgemeine Deutsche Biographie, herausgegeben von der Historischen Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, Band 18 (1883), S. 267—268, Digitale Volltext-Ausgabe in Wikisource, (Version vom 7. März 2017, 19:23 Uhr UTC) (нім.)
- Eric-André Klauser, Lentulus, Robert Scipio v., Historischen Lexikon der Schweiz, 30/11/2007 version. Accessed 7 March 2017.(нім.)
- Haller, Franz Ludwig)[WS 1], Leben des General-Lieutenants R. S. Lentulus (Bern 1786, 8°.), in's Französische übersetzt von Hedelhofer (Genève et Lausanne 1787); neue und vermehrte Ausgabe (Bern 1788, mit Porträt). — Der Feldzug in Mähren oder die Belagerung und der Entsatz von Olmütz. Von E. v. St. (Frankfurt a. M. 1858, J. D. Sauerländer, 8°.) S. 248.(нім.)
- (1974). The Army of Frederick the Great. New York, N.Y.: Hippocrene Books. с. 254. ISBN . (англ.)
- Dominique Quadroni, Gaudot Affair, Historischen Lexikon der Schweiz, 17/5/2005, Accessed 7 March 2017.(нім.)
- Roland Petitmermet: Berner Uniformen 1700—1850. Historischer Verein des Kantons Bern, 1977, , S. 42.(нім.)
- Denkmal König Friedrichs des Großen. Enthüllt am 31. Mai 1851, Berlin 1851 (Reprint Leipzig 1987) (нім.)
Джерела
- Duffy, Christopher (1974). The Army of Frederick the Great. New York, N.Y.: Hippocrene Books. p. 254. .(англ.)
- Franz Ludwig Haller von Königsfelden: Leben des Herrn Robert Scipio von Lentulus, weiland Generalleutnant in Königl. Preussischen Diensten und der Bernerischen Völker. 1787, Digitalisat(нім.)
- Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 1, Hanseatische Verlagsanstalt, Hamburg ohne Jahr (1935—1942), S. 456—457, Nr. 470.(нім.)
- Benninghoven, Börsch-Supan, Gundermann: Friedrich der Große. Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz, 1986, .(нім.)
- Anton Balthasar König: «Robert Scipio von Lentulus». In: Biographisches Lexikon aller Helden und Militairpersonen, welche sich in Preußischen Diensten berühmt gemacht haben. Band 2. Arnold Wever, Berlin 1789, S. 391 (Robert Scipio von Lentulus bei Wikisource PDF).(нім.)
- Constantin von Wurzbach: «Lentulus, Robert Scipio Freiherr». In: . 14. Theil. Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1865, S. 371 f. (Digitalisat).(нім.)
- Bernhard von Poten: «Lentulus, Rupert Scipio von». In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 18, Duncker & Humblot, Leipzig 1883, S. 267 f.(нім.)
- Edgar Bonjour: «Lentulus, Rupert Scipio von». In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 14, Duncker & Humblot, Berlin 1985, , S. 220 (Digitalisat).(нім.)
- Eric-André Klauser: «Lentulus, Robert Scipio von». In: Historisches Lexikon der Schweiz.(нім.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Robert Scipio fon Lentulus nim Robert Scipio Freiherr von Lentulus 18 kvitnya 1714 r m Viden 26 grudnya 1786 r m Bern vijskovij oficer spochatku na avstrijskij sluzhbi piznishe na prusskij sluzhbi u Bernskomu ministerstvi Vin buv sered dovirenih oficeriv Fridriha Velikogo ta sluzhiv jomu i yak diplomat a piznishe gubernatorom Nevshatelyu Vin buv kerivnikom prusskogo kavalerijskogo polku v 1758 1778 rokah Robert Scipio fon LentulusRobert Scipio von LentulusNarodzhennya18 kvitnya 1714 1714 04 18 VidenSmert26 grudnya 1786 1786 12 26 72 roki Bern ShvejcariyaPohovannya Lozanna ShvejcariyaKrayina Svyashenna Rimska imperiya Korolivstvo PrussiyaRid vijskkinnotaRoki sluzhbi1728 1750 Avstriya 1751 1779 Prussiya Zvannyageneral lejtenantFormuvannyaPrusska armiyaVijni bitviVijna za polsku spadshinu Vijna za avstrijsku spadshinu Semirichna vijnaTitulgubernator Nevshatelyu 1768 1779NagorodiOrden Chornogo orla Kinna statuya Fridriha Velikogo Robert Scipio fon Lentulus u VikishovishiZhittyepisPohodiv zi staroyi rimskoyi dvoryanskoyi rodini kotra nazivalasya Lentulus lat Lentulus yaka priblizno 1592 r emigruvala do mista Bern Jogo batko Cezar Josip fon Lentulus pom 1744 r sluzhiv avstrijskim vijskovim i dav Robertu Scipionu osvitu v shkoli videnskih yezuyitiv Vin uvijshov do avstrijskoyi imperskoyi armiyi v 1728 roci yak fenrih kadet v Dragunskomu polku Filippi U vijni za polsku spadshinu Lentulus brav uchast u kampaniyi 1734 r v Italiyi yak ad yutant feldmarshala grafa yakij pomer 28 chervnya v Partinska bitva U 1735 r vin priyednavsya do kampaniyi v Rejnlandi Piznishe voyuvav u avstro tureckij vijni 1737 1739 rr i 1742 1744 rr brav uchast u pohodah u Bavariyi ta Bogemiyi pid chas vijni za avstrijske pravonastupnictvo Krim togo Lentulus brav uchast u vijskovo diplomatichnih peregovorah pislya peremir ya 1735 r u vregulyuvanni kordonu mizh Banatom i Serbiyeyu pislya Mav dovgi podorozhi v Italiyi ta na Shodi Vistupav proti prusskogo polkovodcya Gotfrida Emanuelya fon Ejnzidelya pid chas Drugoyi Silezkoyi vijni 16 veresnya 1744 r Avstrijskij polkovodec u Prazi Ferdinand Filipp fon Harsh pogodivsya kapitulyuvati pislya dvotizhnevoyi oblogi Lentulusa v toj chas kapitana kotrij vidmovivsya pidpisati kapitulyacijnij sertifikat i rozbiv jogo jomu bulo nakazano borotisya shob zahistiti Pragu ale ne zdavatisya Ce vrazilo prusskogo korolya Fridriha II i vin hotiv vzyati Lentulusa na sluzhbu Robert Scipio fon Lentulus Lentulus zalishiv avstrijsku armiyu shobi poyihati do Bernu Pislya mirnogo vregulyuvannya 1745 roku knyaz Leopold I perekonav Lentulusa vstupiti na sluzhbu v prussku armiyu Lentulus vstupiv u prusku armiyu v 1746 r u yakosti kavalerijskogo oficera majora Frederik priznachiv jogo ad yutantom Za Lentulusa vijshla zamizh Elizabet Luyis Genriet Ogyust Sofi dochka derzhavnogo ministra ta grafa Frederika Alberta fon Shverina Protyagom Semirichnoyi vijni Lentulus sluzhiv u korolivskomu shtabi i buv vidpravlenij do kilkoh diplomatichnih misij i pislya vin vidav povidomlennya pro peremogu v m Londoni Todi vin bivsya v a potim u Osoblivo vin vidriznivsya v koli vin peresliduvav bizhenciv francuzkoyi armiyi Zgodom Lentulus ocholiv brigadu utvorenu z Kirasirskogo polku 13 i polku 10 U pid komanduvannyam general majora vin vidriznivsya na avstrijskomu livomu flanzi i Fridrih dav jomu vinagorodu tisyachi taleriv U 1757 r Lentulus buv priznachenij na generala U 1758 r Lentulus buv priznachenij keruvati polkom No 3 yakim keruvav do 1778 r U kvitni 1758 r vin vzyav uchast u oblozi Svidnici z semi polkami a potim peremistivsya z armiyeyu Fridriha do Moraviyi U bitvi kolo Corndorfu ta pri vin znovu vidznachivsya yak polkovodec U 1759 r sluzhiv u Sileziyi U 1760 r vin voyuvav na choli dvoh dragunskih polkiv u komanduvav poshtovimi dorogami v Sileziyi Zakinchennyam sluzhbi dlya Lentulusa bula bitva pid Rajhenbahom 16 serpnya 1762 r U 1768 r Fridrih priznachiv general lejtenanta Lentulusa na gubernatora Nevshatelya v Shvejcariyi sho bulo pid prusskim pravlinnyam Vin buv oficijnim gubernatorom mista pislya Gaudo Afayira Lentulus vidmovivsya vid posadi v 1779 r Protyagom usiyeyi svoyeyi kar yeri v Prussiyi Lentulus nalezhav do najblizhchogo kola korolya osoblivo v roki pislya vijni de jogo cinuvali za jogo osvitu ta intelekt She v 1752 r Lentulus buv prisutnij na vesilli brata korolya z gessenskoyu knyagineyu Vilgelminoyu U 1769 r Lentulus buv prisutnij u Nejse na zustrichi Fridriha II z avstrijskim imperatorom Josipom II Pislya pershogo podilu Polshi Fridrih vidpraviv jogo v Shidnu Prussiyu v 1773 r shob perejnyati volodinnya novopridbanoyi provinciyi ta vstanoviti prusske pravlinnya U 1778 1779 rr Lentulus brav uchast u sluzhinni princa Genriha pid chas vijni za Bavariyu ale pishov u vidstavku cherez starist Pislya vihodu na pensiyu Lentulus povernuvsya do Bernu Za rekomendaciyeyu Lentulusa vzhe 1768 r utvoreno bulo pershi tri yegerski pidrozdili strilciv u Berni Bernske visokogir ya U tomu zh roci buv priznachenij kapitanom u 1 j Bernskij yegerskij polk stvorenij Luntulusom Lentulus pomer v 1786 r u svoyemu mayetku v bilya Bernu de jogo mogila roztashovana na najvishij tochci pagorba nazvanogo na chest nogo Lentula I poblizu vulicya takozh nazvana na jogo chest Lentula Vin buv licarem ordenu Chornogo Orla U 1851 r jogo im ya bulo vklyucheno v kinnu statuyu Fridriha Velikogo sered inshih cholovikiv yaki dopomagali zasnuvati prussku derzhavu PrimitkiSterbejahr nach Klauser Lit Bonjour Lit Konig Lit Poten Lit und Priesdorff Lit nennen das Jahr 1787 nim Bonjour Edgar Lentulus Rupert Scipio von Neue Deutsche Biographie 14 1985 S 220 Online Version Accessed 7 March 2017 nim Bernhard von Poten Lentulus Robert Scipio v Allgemeine Deutsche Biographie herausgegeben von der Historischen Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften Band 18 1883 S 267 268 Digitale Volltext Ausgabe in Wikisource Version vom 7 Marz 2017 19 23 Uhr UTC nim Eric Andre Klauser Lentulus Robert Scipio v Historischen Lexikon der Schweiz 30 11 2007 version Accessed 7 March 2017 nim Haller Franz Ludwig WS 1 Leben des General Lieutenants R S Lentulus Bern 1786 8 in s Franzosische ubersetzt von Hedelhofer Geneve et Lausanne 1787 neue und vermehrte Ausgabe Bern 1788 mit Portrat Der Feldzug in Mahren oder die Belagerung und der Entsatz von Olmutz Von E v St Frankfurt a M 1858 J D Sauerlander 8 S 248 nim 1974 The Army of Frederick the Great New York N Y Hippocrene Books s 254 ISBN 0 88254 277 X angl Dominique Quadroni Gaudot Affair Historischen Lexikon der Schweiz 17 5 2005 Accessed 7 March 2017 nim Roland Petitmermet Berner Uniformen 1700 1850 Historischer Verein des Kantons Bern 1977 ISBN 3 85731 002 2 S 42 nim Denkmal Konig Friedrichs des Grossen Enthullt am 31 Mai 1851 Berlin 1851 Reprint Leipzig 1987 nim DzherelaDuffy Christopher 1974 The Army of Frederick the Great New York N Y Hippocrene Books p 254 ISBN 0 88254 277 X angl Franz Ludwig Haller von Konigsfelden Leben des Herrn Robert Scipio von Lentulus weiland Generalleutnant in Konigl Preussischen Diensten und der Bernerischen Volker 1787 Digitalisat nim Kurt von Priesdorff Soldatisches Fuhrertum Band 1 Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg ohne Jahr 1935 1942 S 456 457 Nr 470 nim Benninghoven Borsch Supan Gundermann Friedrich der Grosse Geheimes Staatsarchiv Preussischer Kulturbesitz 1986 ISBN 3 87584 172 7 nim Anton Balthasar Konig Robert Scipio von Lentulus In Biographisches Lexikon aller Helden und Militairpersonen welche sich in Preussischen Diensten beruhmt gemacht haben Band 2 Arnold Wever Berlin 1789 S 391 Robert Scipio von Lentulus bei Wikisource PDF nim Constantin von Wurzbach Lentulus Robert Scipio Freiherr In 14 Theil Kaiserlich konigliche Hof und Staatsdruckerei Wien 1865 S 371 f Digitalisat nim Bernhard von Poten Lentulus Rupert Scipio von In Allgemeine Deutsche Biographie ADB Band 18 Duncker amp Humblot Leipzig 1883 S 267 f nim Edgar Bonjour Lentulus Rupert Scipio von In Neue Deutsche Biographie NDB Band 14 Duncker amp Humblot Berlin 1985 ISBN 3 428 00195 8 S 220 Digitalisat nim Eric Andre Klauser Lentulus Robert Scipio von In Historisches Lexikon der Schweiz nim