Рижов Олександр Іванович (23 листопада 1895, село Кур'яниха, Російська імперія — 14 грудня 1950, Москва, СРСР) — радянський генерал-лейтенант (1944), Герой Радянського Союзу (1945).
Олександр Іванович Рижов | |
---|---|
Александр Иванович Рижов | |
Народження | 23 листопада (5 грудня) 1895 d, d, d, Костромська губернія, Російська імперія[1] |
Смерть | 16 грудня 1950 (55 років) Москва, СРСР |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | СРСР |
Приналежність | Червона армія |
Вид збройних сил | Сухопутні війська |
Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Роки служби | 1918–1950 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-лейтенант |
Командування | 296-та стрілецька дивізія, 3-й гвардійський стрілецький корпус, 56-та армія (СРСР), 18-та армія (СРСР), 46-та армія (СРСР), 47-ма армія (СРСР), 4-та гвардійська армія (СРСР), 70-та армія (СРСР), 28-й гвардійський стрілецький корпус, 3-тя ударна армія (СРСР) |
Війни / битви | Друга світова війна |
Нагороди |
Біографія
Народився в селянській родині. Пізніше жив у місті Кінешма, де закінчив реальне училище.
Учасник Першої світової війни, дослужився до звання прапорщика. Із 1918 року служив у Червоній армії, брав участь у Громадянській війні в Росії, воював командиром взводу, ад'ютантом (начальником штабу) і командиром батальйону. Учасник радянсько-польської війни, у 1921 році придушував повстання українських селян на півдні України.
У міжвоєнний період командував батальйоном і полком, служив начальником господарської частини 23-ї Харківської стрілецької дивізії. Закінчив 2 курси Військової академії імені М. В. Фрунзе (1935) і курси при Академії Генерального штабу (1940). Із 1940 року – комендант 80-го укріпленого району в Одеському військовому окрузі.
Німецько-радянська війна
З початком німецько-радянської війни продовжував командувати 80-м укріпленим районом. Після розформування укріпрайону був призначений командиром 296-ї стрілецької дивізії, на чолі якої відзначився в боях на Донбасі і під Барвінковим. Із лютого 1942 року – заступник командира, а з травня 1942 року – командир 3-го гвардійського стрілецького корпусу.
Із 1 липня 1942 по 5 січня 1943 року – командувач 56-ї армії на Північно-Кавказькому і Закавказькому фронтах. Брав активну участь у битві за Кавказ, у оборонних боях за Ростов і Краснодар.
Із 5 січня по 11 лютого 1943 року – командувач 18-ї армії. На чолі армії брав участь у наступі на Краснодар.
Із 11 лютого по 15 березня 1943 року – командувач 46-ї армії.
Із 15 березня по 28 липня 1943 року командував 47-ю армією Степового військового округу. Під час битви на Курській дузі був знятий з посади командувачем Степового фронту генерал-полковником І. С. Конєвим. Після цього з 28 липня 1943 по 6 січня 1944 року – заступник командувача 37-ї армії, брав участь у форсуванні Дніпра.
Із 6 січня по 2 лютого 1944 року – командувач 4-ї гвардійської армії. Брав участь у першому етапі Корсунь-Шевченківської операції. Знятий з посади через хворобу.
Із 28 березня по 27 травня 1944 року – командувач 70-ї армії 2-го Білоруського фронту. Під час Поліської операції армія зазнала тяжкої поразки і змушена була відступити. За цю невдачу був знятий з посади.
Із липня 1944 року і до самого кінця війни командував 28-м гвардійським стрілецьким корпусом 8-ї гвардійської армії. На цій посаді проявив себе як успішний та рішучий командир, відзначився під час Вісло-Одерської операції та взяття Берліна. За успішні бойові дії на річці Варта указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Після війни
Після війни залишився на тій же посаді командира корпусу. У 1949 році очолив 3-тю ударну армію. В той же час важко захворів і помер у Москві, там же й похований.
Військові звання
- Полковник (24 грудня 1935)
- Комбриг (31 березня 1940)
- Генерал-майор (4 червня 1940)
- Генерал-лейтенант (2 листопада 1944)
Нагороди
- Герой Радянського Союзу (6 квітня 1945) з врученням медалі «Золота Зірка»)
- Чотири ордени Леніна (20 грудня 1943 – за форсування Дніпра; 21 лютого 1945 – за вислугу років; 6 квітня 1945 – до звання Героя Радянського Союзу; 29 травня 1945 – за взяття Берліна)
- Два ордени Червоного Прапора (1944; 1948 – обидва за вислугу років)
- Орден Суворова 2-го ступеня (8 лютого 1943 – за оборону Кавказу)
- Медаль «За оборону Кавказу» (1944)
- Медаль «За перемогу над Німеччиною» (1945)
- Медаль «За взяття Берліна» (1945)
- Медаль «XX років РСЧА» (1938)
- Медаль «30 років Радянської Армії і Флоту» (1948)
- Орден Хрест Грюнвальда (Польща; 1945)
Примітки
- Герои страны — 2000.
- Зараз цей населений пункт не існує.
Джерела
- Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь. – М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — 408 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rizhov Oleksandr Ivanovich 23 listopada 1895 selo Kur yaniha Rosijska imperiya 14 grudnya 1950 Moskva SRSR radyanskij general lejtenant 1944 Geroj Radyanskogo Soyuzu 1945 Oleksandr Ivanovich RizhovAleksandr Ivanovich RizhovNarodzhennya23 listopada 5 grudnya 1895 d d d Kostromska guberniya Rosijska imperiya 1 Smert16 grudnya 1950 1950 12 16 55 rokiv Moskva SRSRPohovannyaNovodivichij cvintarKrayina SRSRPrinalezhnistChervona armiyaVid zbrojnih silSuhoputni vijskaOsvitaVijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiRoki sluzhbi1918 1950PartiyaKPRSZvannya General lejtenantKomanduvannya296 ta strilecka diviziya 3 j gvardijskij strileckij korpus 56 ta armiya SRSR 18 ta armiya SRSR 46 ta armiya SRSR 47 ma armiya SRSR 4 ta gvardijska armiya SRSR 70 ta armiya SRSR 28 j gvardijskij strileckij korpus 3 tya udarna armiya SRSR Vijni bitviDruga svitova vijnaNagorodiMedal Za oboronu Kavkazu Medal Za vzyattya Berlina Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu BiografiyaNarodivsya v selyanskij rodini Piznishe zhiv u misti Kineshma de zakinchiv realne uchilishe Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni dosluzhivsya do zvannya praporshika Iz 1918 roku sluzhiv u Chervonij armiyi brav uchast u Gromadyanskij vijni v Rosiyi voyuvav komandirom vzvodu ad yutantom nachalnikom shtabu i komandirom bataljonu Uchasnik radyansko polskoyi vijni u 1921 roci pridushuvav povstannya ukrayinskih selyan na pivdni Ukrayini U mizhvoyennij period komanduvav bataljonom i polkom sluzhiv nachalnikom gospodarskoyi chastini 23 yi Harkivskoyi strileckoyi diviziyi Zakinchiv 2 kursi Vijskovoyi akademiyi imeni M V Frunze 1935 i kursi pri Akademiyi Generalnogo shtabu 1940 Iz 1940 roku komendant 80 go ukriplenogo rajonu v Odeskomu vijskovomu okruzi Nimecko radyanska vijna Z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni prodovzhuvav komanduvati 80 m ukriplenim rajonom Pislya rozformuvannya ukriprajonu buv priznachenij komandirom 296 yi strileckoyi diviziyi na choli yakoyi vidznachivsya v boyah na Donbasi i pid Barvinkovim Iz lyutogo 1942 roku zastupnik komandira a z travnya 1942 roku komandir 3 go gvardijskogo strileckogo korpusu Iz 1 lipnya 1942 po 5 sichnya 1943 roku komanduvach 56 yi armiyi na Pivnichno Kavkazkomu i Zakavkazkomu frontah Brav aktivnu uchast u bitvi za Kavkaz u oboronnih boyah za Rostov i Krasnodar Iz 5 sichnya po 11 lyutogo 1943 roku komanduvach 18 yi armiyi Na choli armiyi brav uchast u nastupi na Krasnodar Iz 11 lyutogo po 15 bereznya 1943 roku komanduvach 46 yi armiyi Iz 15 bereznya po 28 lipnya 1943 roku komanduvav 47 yu armiyeyu Stepovogo vijskovogo okrugu Pid chas bitvi na Kurskij duzi buv znyatij z posadi komanduvachem Stepovogo frontu general polkovnikom I S Konyevim Pislya cogo z 28 lipnya 1943 po 6 sichnya 1944 roku zastupnik komanduvacha 37 yi armiyi brav uchast u forsuvanni Dnipra Iz 6 sichnya po 2 lyutogo 1944 roku komanduvach 4 yi gvardijskoyi armiyi Brav uchast u pershomu etapi Korsun Shevchenkivskoyi operaciyi Znyatij z posadi cherez hvorobu Iz 28 bereznya po 27 travnya 1944 roku komanduvach 70 yi armiyi 2 go Biloruskogo frontu Pid chas Poliskoyi operaciyi armiya zaznala tyazhkoyi porazki i zmushena bula vidstupiti Za cyu nevdachu buv znyatij z posadi Iz lipnya 1944 roku i do samogo kincya vijni komanduvav 28 m gvardijskim strileckim korpusom 8 yi gvardijskoyi armiyi Na cij posadi proyaviv sebe yak uspishnij ta rishuchij komandir vidznachivsya pid chas Vislo Oderskoyi operaciyi ta vzyattya Berlina Za uspishni bojovi diyi na richci Varta ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 6 kvitnya 1945 roku udostoyenij zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Pislya vijni Pislya vijni zalishivsya na tij zhe posadi komandira korpusu U 1949 roci ocholiv 3 tyu udarnu armiyu V toj zhe chas vazhko zahvoriv i pomer u Moskvi tam zhe j pohovanij Vijskovi zvannyaPolkovnik 24 grudnya 1935 Kombrig 31 bereznya 1940 General major 4 chervnya 1940 General lejtenant 2 listopada 1944 NagorodiGeroj Radyanskogo Soyuzu 6 kvitnya 1945 z vruchennyam medali Zolota Zirka Chotiri ordeni Lenina 20 grudnya 1943 za forsuvannya Dnipra 21 lyutogo 1945 za vislugu rokiv 6 kvitnya 1945 do zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu 29 travnya 1945 za vzyattya Berlina Dva ordeni Chervonogo Prapora 1944 1948 obidva za vislugu rokiv Orden Suvorova 2 go stupenya 8 lyutogo 1943 za oboronu Kavkazu Medal Za oboronu Kavkazu 1944 Medal Za peremogu nad Nimechchinoyu 1945 Medal Za vzyattya Berlina 1945 Medal XX rokiv RSChA 1938 Medal 30 rokiv Radyanskoyi Armiyi i Flotu 1948 Orden Hrest Gryunvalda Polsha 1945 PrimitkiGeroi strany 2000 d Track Q3892199 Zaraz cej naselenij punkt ne isnuye DzherelaVelikaya Otechestvennaya Komandarmy Voennyj biograficheskij slovar M Zhukovskij Kuchkovo pole 2005 408 s