Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Віктор Михайлович Рєзанов 1829 Ічня 1904 Вільнюс український художник академік Петербурзької академії мистецтв Резанов В

Резанов Віктор Михайлович

Резанов Віктор Михайлович

Віктор Михайлович Рєзанов (1829, Ічня — 1904, Вільнюс) — український художник, академік Петербурзької академії мистецтв.

Резанов Віктор Михайлович
image
Народження1 (13) січня 1829
Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть1904(1904)
 Вільнюс, Російська імперія
НавчанняПетербурзька академія мистецтв
Діяльністьхудожник
Нагороди
image
image Резанов Віктор Михайлович у Вікісховищі

Біографія

Народився в місті Ічня в сім'ї кавалерійського офіцера Михайла Рєзанова, учасника Російсько-французької війни 1812 року. Батько при виході у відставку отримав чин підполковника і став кавалером ордена Святого Георгія за 25 років бездоганної служби. Віктор здобув початкову домашню освіту, а потім навчався у класичній гімназії при Ніжинському юридичному ліцеї ім. князя Безбородька. У гімназії виявився художній талант Віктора Рєзанова, тоді він вирішив стати художником. Первинну художню підготовку Рєзанов отримав під керівництвом вчителів малювання Ісидора Савицького та Дмитра Безперчія. Вступив до Петербурзької академії мистецтв (1848). В Академії навчався у М. Н. Воробйова у класі пейзажного живопису , а після його смерті (1855) – у його сина Сократа Воробйова. В одному класі з Віктором Рєзановим навчалися Микола Абутков, Петро Балашов, Петро Верещагін, Олександр Гіне, Павло Джогін, Ойген Дюкер, Арсеній Мещерський та Іван Шишкін.

Отримав медалі Академії мистецтв: мала срібна медаль (1853) за три краєвиди з Лисячого носа або «Околиці Санкт-Петербурга», велика срібна медаль (1857) за «Краєвид на острові Коневці» (Ладозьке озеро), мала золота медаль (1858) за пейзажі «Краєвид у Фінляндії» та «Лисячий Ніс» .

Закінчив Академію мистецтв в 1862 , отримавши звання класного художника 3-го ступеня з відповідним рангом чиновника XIV класу (колежського реєстратора).

Робота в Україні

Працював в Україні (1862–1864), писав пейзажі на замовлення поміщиків Чернігівської та Полтавської губерній, проживаючи в їхніх маєтках. Ці роки були для художника найпліднішими, він написав десятки полотен, які прикрасили садиби Василя Тарновського в Качанівці, Івана Скоропадського в Тростянці, Дабіж-Горленків в Романовщині, Григорія Ґалаґана в Сокиринцях, Левка Кочубея в Диканьці, де Бальменів в Линовиці, Величка у Хаєнках. Лише у садибі Г. Ґалаґана було 25 картин Віктора Рєзанова. Наприкінці 1864 поїхав за свій рахунок за кордон для малярських занять.

За межами Російської імперії

1865 Рєзанов працював у Парижі, а потім перебрався в Дюссельдорф. Творча атмосфера, що панувала в Дюссельдорфі, надихала художника, він писав І. Шишкіну: «...велика користь тут писати картини, та й енергії більше, тут так старанно працюють, що й самому не хочеться гаяти час» . Просив також надіслати гроші: «...а також прошу тебе пришли мені борг, я зовсім без грошей, ніхто не надсилає, ось нині і давай у борг, просто в чужому краю можна з голоду померти, і пишу це своїм боржникам, а вони і в вус не дмуть, навіть не відповідають, жахливі люди». З робіт художника того періоду, написаних з натури, збереглася картина «Дубовий гай на околиці Дюссельдорфа» .

У Дюссельдорфі написав картини «Збирання хліба під час жнив», «Ліс під час бурі» та «Біля водяного млина». Картини були представлені на осінній виставці в Академії мистецтв (1866). Рада Академії за зазначені роботи дала Віктору Рєзанову звання академіка пейзажного живопису з відповідним чином 9-го класу (титулярного радника).

Художник багато подорожував (1867–1872), про що свідчать його картини, які з'являлися на виставках в Академії мистецтв: «Два краєвиди в Новгородській губернії» (1867), «Краєвид в Малоросії» (1869), «Краєвид в Орловській губернії» (1872).

Віктор Рєзанов був співзасновником артілі художників у Санкт-Петербурзі (1863–1864), членом Санкт-Петербурзьких зборів художників (1863–1879) та Московського товариства любителів мистецтв.

Переїзд до Литви

З метою постійного заробітку переїхав до Вільнюса, де з 1874 викладав креслення та малювання у Віленській жіночій гімназії., а в 1875—1902 роках служив учителем малювання у Віленському Маріїнському жіночому училищі, Віленському єврейському учительському інституті, а також у Віленському реальному училищі . Ім'я В. М. Рєзанова є у документах навчального округу .

Кар'єру вчителя розпочав у чині титулярного радника, 1895 – статський радник. Був нагороджений орденами Святого Станіслава 2-го і 3-го ступенів та Святої Анни 3-го ступеня.

У В. Рєзанова не було дітей, лише дружина на його утриманні, проживав він у квартирі будинку для бідних благодійного товариства «Доброхотна копійка», де була дешева їдальня.

У публікаціях дату смерті художника не вказують або наводять суперечливі відомості: 1892, після 1892, прибл. 1906. Віктор Рєзанов був парафіянином Віленського Пречистенського собору, останній раз був на сповіді разом із дружиною 1902 р.. У метричних книгах собору за 1902–1907 рр. немає запису про смерть В. Рєзанова. За православними канонами запис про смерть не вносився до книг лише у разі самогубства покійного. Дружина В. Рєзанова Ольга повернулася з Вільнюса до Ічні, де й померла від серцевого нападу в січні 1905 р. , тому найвірогіднішою датою смерті художника є 1904 р. Самогубців ховали поза церковними цвинтарями, місце поховання В. Рєзанова невідоме.

Роботи Віктора Рєзанова є у Державному Російському музеї (Санкт-Петербург), Державній Третьяковській галереї (Москва), Будинку-музеї І. Шишкіна в Єлабузі (Татарстан), Національному художньому музеї України (Київ) та в інших зібраннях.

Відомі роботи : «Околиці Санкт-Петербурга (Краєвиди з Лисячого носа)» (три краєвиди, 1853), «Краєвид з палацу на протилежний берег Майорського ставка» (1860), «Збирання хліба під час жнив» (1866), «Ліс під час бурі» (1866), «Краєвид в Німеччині» (1867), «Краєвид у Новгородській губернії» (1867), «Краєвид в Малоросії» (1869), «Краєвид в Орловській губернії» (1872), «Полудень» (1885), «Ліс», «Змор'є» (1887), «Ай-Петрі на сході сонця» (1880-ті), цикли акварелей та сепій.

  • Приклади робіт В. М. Рєзанова
  • image
    Краєвид. Тростянець (сепія)
  • image
    Лісовий краєвид. Ставок
  • image
    Краєвид з водяним млином
  • image
    Сільський пейзаж
  • image
    Дубовий гай на околицях Дюсельдорфа
  • image
    Стадо корів

Примітки

  1. Учасники Бородінської битви.
  2. Кавалери Св. Георгія.
  3. Борис Гузь. Слово про земляка.
  4. Академія мистецтвв: Віктор Рєзанов.
  5. В. М. Резанов к И. И. Шишкину, 1866 г.
  6. Нині в експозиції Державного Російського музею.
  7. Памятная книжка Виленской губернии на 1875 год. - С. 72.
  8. Пам'ятна книжка Віленської губернії на 1889 рік.- С. 159, 161.
  9. Пам'ятна книжка Віленської губернії на 1902 рік. - С. 74.
  10. Пам'ятна книжка Віленської губернії на 1883 рік. - С. 104.
  11. Згадується у Пам'ятній книжці Віленського навчального округу на 1895-1896 навчальний рік.
  12. Вся Вильна за один рубль. - С. 176.
  13. Вони жили у Вільнюсі.
  14. Життя та творчість Варвари Пушкіної.
  15. ЛГИА, Вільнюс. Сповідні відомості: Пречистенський собор, 1902.
  16. ГАЧО, Чернігів. Ф. 1304, о. 1, д. 111. Миколаївська церква, Ічня Борзнянського повіту Чернігівської губернії. Про померлих, 1905.

Література

  • Ф. И. Булгаков. [1] — Спб. : Типография А. С. Суворина, 1890. — Т. 2 (Л – Я). — С. 116. з джерела 22 грудня 2021
  • С. Н. Кондаков. [2] — Спб. : Товарищество Р. Голике и А. Вильборг, 1915. — Т. 2 (Часть биографическая). — С. 165. з джерела 22 грудня 2021
  • Борис Гузь. Слово про земляка: художник Віктор Рєзанов // Оживає минувшина. Книга десята / Упорядники: Т.Чумак, М.Терещенко, О.Шевченко. - Київ: Гнозіс, 2019. - 192 с. - С. 106-115. - .

Посилання

  • . Академия художеств. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 21 березня 2019.
  • . http://napoleonic.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 7 липня 2020.
  • . Георгиевская страница. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 7 травня 2019.
  • Борис Гузь. (PDF). Товариство «Чернігівське земляцтво». Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2021. Процитовано 18 червня 2019.
  • . Иван Иванович ШИШКИН. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 5 травня 2019.
  • (PDF). harlamoff.org. Архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2017. Процитовано 7 травня 2019.
  • (PDF). Памятные книжки Виленской губернии (1845-1915). Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2021. Процитовано 28 травня 2019.
  • (PDF). Памятные книжки Виленской губернии (1845-1915). Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2021. Процитовано 28 травня 2019.
  • (PDF). Памятные книжки Виленской губернии (1845-1915). Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2021. Процитовано 28 травня 2019.
  • (PDF). Памятные книжки Виленской губернии (1845-1915). Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2021. Процитовано 28 травня 2019.
  • . MirKnig.Su. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 7 травня 2019.
  • . О Вильнюсе. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 8 травня 2019.
  • . Газета «Обзор». Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 10 травня 2019.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Viktor Mihajlovich Ryezanov 1829 Ichnya 1904 Vilnyus ukrayinskij hudozhnik akademik Peterburzkoyi akademiyi mistectv Rezanov Viktor MihajlovichNarodzhennya1 13 sichnya 1829 Chernigivska guberniya Rosijska imperiyaSmert1904 1904 Vilnyus Rosijska imperiyaNavchannyaPeterburzka akademiya mistectvDiyalnisthudozhnikNagorodi Rezanov Viktor Mihajlovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v misti Ichnya v sim yi kavalerijskogo oficera Mihajla Ryezanova uchasnika Rosijsko francuzkoyi vijni 1812 roku Batko pri vihodi u vidstavku otrimav chin pidpolkovnika i stav kavalerom ordena Svyatogo Georgiya za 25 rokiv bezdogannoyi sluzhbi Viktor zdobuv pochatkovu domashnyu osvitu a potim navchavsya u klasichnij gimnaziyi pri Nizhinskomu yuridichnomu liceyi im knyazya Bezborodka U gimnaziyi viyavivsya hudozhnij talant Viktora Ryezanova todi vin virishiv stati hudozhnikom Pervinnu hudozhnyu pidgotovku Ryezanov otrimav pid kerivnictvom vchiteliv malyuvannya Isidora Savickogo ta Dmitra Bezperchiya Vstupiv do Peterburzkoyi akademiyi mistectv 1848 V Akademiyi navchavsya u M N Vorobjova u klasi pejzazhnogo zhivopisu a pislya jogo smerti 1855 u jogo sina Sokrata Vorobjova V odnomu klasi z Viktorom Ryezanovim navchalisya Mikola Abutkov Petro Balashov Petro Vereshagin Oleksandr Gine Pavlo Dzhogin Ojgen Dyuker Arsenij Mesherskij ta Ivan Shishkin Otrimav medali Akademiyi mistectv mala sribna medal 1853 za tri krayevidi z Lisyachogo nosa abo Okolici Sankt Peterburga velika sribna medal 1857 za Krayevid na ostrovi Konevci Ladozke ozero mala zolota medal 1858 za pejzazhi Krayevid u Finlyandiyi ta Lisyachij Nis Zakinchiv Akademiyu mistectv v 1862 otrimavshi zvannya klasnogo hudozhnika 3 go stupenya z vidpovidnim rangom chinovnika XIV klasu kolezhskogo reyestratora Robota v Ukrayini Pracyuvav v Ukrayini 1862 1864 pisav pejzazhi na zamovlennya pomishikiv Chernigivskoyi ta Poltavskoyi gubernij prozhivayuchi v yihnih mayetkah Ci roki buli dlya hudozhnika najplidnishimi vin napisav desyatki poloten yaki prikrasili sadibi Vasilya Tarnovskogo v Kachanivci Ivana Skoropadskogo v Trostyanci Dabizh Gorlenkiv v Romanovshini Grigoriya Galagana v Sokirincyah Levka Kochubeya v Dikanci de Balmeniv v Linovici Velichka u Hayenkah Lishe u sadibi G Galagana bulo 25 kartin Viktora Ryezanova Naprikinci 1864 poyihav za svij rahunok za kordon dlya malyarskih zanyat Za mezhami Rosijskoyi imperiyi 1865 Ryezanov pracyuvav u Parizhi a potim perebravsya v Dyusseldorf Tvorcha atmosfera sho panuvala v Dyusseldorfi nadihala hudozhnika vin pisav I Shishkinu velika korist tut pisati kartini ta j energiyi bilshe tut tak staranno pracyuyut sho j samomu ne hochetsya gayati chas Prosiv takozh nadislati groshi a takozh proshu tebe prishli meni borg ya zovsim bez groshej nihto ne nadsilaye os nini i davaj u borg prosto v chuzhomu krayu mozhna z golodu pomerti i pishu ce svoyim borzhnikam a voni i v vus ne dmut navit ne vidpovidayut zhahlivi lyudi Z robit hudozhnika togo periodu napisanih z naturi zbereglasya kartina Dubovij gaj na okolici Dyusseldorfa U Dyusseldorfi napisav kartini Zbirannya hliba pid chas zhniv Lis pid chas buri ta Bilya vodyanogo mlina Kartini buli predstavleni na osinnij vistavci v Akademiyi mistectv 1866 Rada Akademiyi za zaznacheni roboti dala Viktoru Ryezanovu zvannya akademika pejzazhnogo zhivopisu z vidpovidnim chinom 9 go klasu titulyarnogo radnika Hudozhnik bagato podorozhuvav 1867 1872 pro sho svidchat jogo kartini yaki z yavlyalisya na vistavkah v Akademiyi mistectv Dva krayevidi v Novgorodskij guberniyi 1867 Krayevid v Malorosiyi 1869 Krayevid v Orlovskij guberniyi 1872 Viktor Ryezanov buv spivzasnovnikom artili hudozhnikiv u Sankt Peterburzi 1863 1864 chlenom Sankt Peterburzkih zboriv hudozhnikiv 1863 1879 ta Moskovskogo tovaristva lyubiteliv mistectv Pereyizd do Litvi Z metoyu postijnogo zarobitku pereyihav do Vilnyusa de z 1874 vikladav kreslennya ta malyuvannya u Vilenskij zhinochij gimnaziyi a v 1875 1902 rokah sluzhiv uchitelem malyuvannya u Vilenskomu Mariyinskomu zhinochomu uchilishi Vilenskomu yevrejskomu uchitelskomu instituti a takozh u Vilenskomu realnomu uchilishi Im ya V M Ryezanova ye u dokumentah navchalnogo okrugu Kar yeru vchitelya rozpochav u chini titulyarnogo radnika 1895 statskij radnik Buv nagorodzhenij ordenami Svyatogo Stanislava 2 go i 3 go stupeniv ta Svyatoyi Anni 3 go stupenya U V Ryezanova ne bulo ditej lishe druzhina na jogo utrimanni prozhivav vin u kvartiri budinku dlya bidnih blagodijnogo tovaristva Dobrohotna kopijka de bula desheva yidalnya U publikaciyah datu smerti hudozhnika ne vkazuyut abo navodyat superechlivi vidomosti 1892 pislya 1892 pribl 1906 Viktor Ryezanov buv parafiyaninom Vilenskogo Prechistenskogo soboru ostannij raz buv na spovidi razom iz druzhinoyu 1902 r U metrichnih knigah soboru za 1902 1907 rr nemaye zapisu pro smert V Ryezanova Za pravoslavnimi kanonami zapis pro smert ne vnosivsya do knig lishe u razi samogubstva pokijnogo Druzhina V Ryezanova Olga povernulasya z Vilnyusa do Ichni de j pomerla vid sercevogo napadu v sichni 1905 r tomu najvirogidnishoyu datoyu smerti hudozhnika ye 1904 r Samogubciv hovali poza cerkovnimi cvintaryami misce pohovannya V Ryezanova nevidome Roboti Viktora Ryezanova ye u Derzhavnomu Rosijskomu muzeyi Sankt Peterburg Derzhavnij Tretyakovskij galereyi Moskva Budinku muzeyi I Shishkina v Yelabuzi Tatarstan Nacionalnomu hudozhnomu muzeyi Ukrayini Kiyiv ta v inshih zibrannyah Vidomi roboti Okolici Sankt Peterburga Krayevidi z Lisyachogo nosa tri krayevidi 1853 Krayevid z palacu na protilezhnij bereg Majorskogo stavka 1860 Zbirannya hliba pid chas zhniv 1866 Lis pid chas buri 1866 Krayevid v Nimechchini 1867 Krayevid u Novgorodskij guberniyi 1867 Krayevid v Malorosiyi 1869 Krayevid v Orlovskij guberniyi 1872 Poluden 1885 Lis Zmor ye 1887 Aj Petri na shodi soncya 1880 ti cikli akvarelej ta sepij Prikladi robit V M Ryezanova Krayevid Trostyanec sepiya Lisovij krayevid Stavok Krayevid z vodyanim mlinom Silskij pejzazh Dubovij gaj na okolicyah Dyuseldorfa Stado korivPrimitkiUchasniki Borodinskoyi bitvi Kavaleri Sv Georgiya Boris Guz Slovo pro zemlyaka Akademiya mistectvv Viktor Ryezanov V M Rezanov k I I Shishkinu 1866 g Nini v ekspoziciyi Derzhavnogo Rosijskogo muzeyu Pamyatnaya knizhka Vilenskoj gubernii na 1875 god S 72 Pam yatna knizhka Vilenskoyi guberniyi na 1889 rik S 159 161 Pam yatna knizhka Vilenskoyi guberniyi na 1902 rik S 74 Pam yatna knizhka Vilenskoyi guberniyi na 1883 rik S 104 Zgaduyetsya u Pam yatnij knizhci Vilenskogo navchalnogo okrugu na 1895 1896 navchalnij rik Vsya Vilna za odin rubl S 176 Voni zhili u Vilnyusi Zhittya ta tvorchist Varvari Pushkinoyi LGIA Vilnyus Spovidni vidomosti Prechistenskij sobor 1902 GAChO Chernigiv F 1304 o 1 d 111 Mikolayivska cerkva Ichnya Borznyanskogo povitu Chernigivskoyi guberniyi Pro pomerlih 1905 LiteraturaF I Bulgakov 1 Spb Tipografiya A S Suvorina 1890 T 2 L Ya S 116 z dzherela 22 grudnya 2021 S N Kondakov 2 Spb Tovarishestvo R Golike i A Vilborg 1915 T 2 Chast biograficheskaya S 165 z dzherela 22 grudnya 2021 Boris Guz Slovo pro zemlyaka hudozhnik Viktor Ryezanov Ozhivaye minuvshina Kniga desyata Uporyadniki T Chumak M Tereshenko O Shevchenko Kiyiv Gnozis 2019 192 s S 106 115 ISBN 978 966 2760 78 1 Posilannya Akademiya hudozhestv Arhiv originalu za 22 grudnya 2021 Procitovano 21 bereznya 2019 http napoleonic ru Arhiv originalu za 22 grudnya 2021 Procitovano 7 lipnya 2020 Georgievskaya stranica Arhiv originalu za 22 grudnya 2021 Procitovano 7 travnya 2019 Boris Guz PDF Tovaristvo Chernigivske zemlyactvo Arhiv originalu PDF za 22 grudnya 2021 Procitovano 18 chervnya 2019 Ivan Ivanovich ShIShKIN Arhiv originalu za 22 grudnya 2021 Procitovano 5 travnya 2019 PDF harlamoff org Arhiv originalu PDF za 11 zhovtnya 2017 Procitovano 7 travnya 2019 PDF Pamyatnye knizhki Vilenskoj gubernii 1845 1915 Arhiv originalu PDF za 26 serpnya 2021 Procitovano 28 travnya 2019 PDF Pamyatnye knizhki Vilenskoj gubernii 1845 1915 Arhiv originalu PDF za 26 serpnya 2021 Procitovano 28 travnya 2019 PDF Pamyatnye knizhki Vilenskoj gubernii 1845 1915 Arhiv originalu PDF za 26 serpnya 2021 Procitovano 28 travnya 2019 PDF Pamyatnye knizhki Vilenskoj gubernii 1845 1915 Arhiv originalu PDF za 26 serpnya 2021 Procitovano 28 travnya 2019 MirKnig Su Arhiv originalu za 22 grudnya 2021 Procitovano 7 travnya 2019 O Vilnyuse Arhiv originalu za 22 grudnya 2021 Procitovano 8 travnya 2019 Gazeta Obzor Arhiv originalu za 22 grudnya 2021 Procitovano 10 travnya 2019

Дата публікації:
Топ