Верещагін Петро Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Верещагін.

Петро́ Петро́вич Вереща́гін (*2 (14) січня 1834(18340114) — †16 (28) січня 1886(18860128)) — російський художник-пейзажист.

Петро Петрович Верещагін
Народження	2 (14) січня 1834(1834-01-14) м. Перм, Пермська губернія, Російська імперія
Смерть	16 (28) січня 1886(1886-01-28) (52 роки)
	м. Санкт-Петербург, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Жанр	пейзаж
Навчання	Петербурзька академія мистецтв (1865)
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм
Брати, сестри	Верещагін Василь Петрович
Роботи в колекції	Вітебський художній музей, ^d, Ермітаж і Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв
Верещагін Петро Петрович у Вікісховищі

Біографія

Петро Верещагін народився 2 січня (14-го — за новим стилем) 1834 року в Пермі (Пермська губернія, Російська імперія) в родині художників — його дід Прокофій Данилович (*1764 — †після 1811) і батько Петро Прокофійович (*1795 — †1843) були іконописцями. Відомим художником також став брат Петра Петровича — Василь Петрович.

Живопису навчався у батька, а після його смерті (у 1843) — у діда по матері, живописця та іконописця І. В. Бабіна. В 1850 році в приміській слобідці оселився випускник Арзамаської малювальної школи живописець А. У. Орлов. Довкола художника об'єдналася місцева талановита молодь, у тому числі і брати Верещагіни. Орлов також посприяв вступу братів в академію.

З 1858 по 1865 рік Верещагін навчався в Імператорській академії мистецтв, обравши своєю спеціальністю . Навчався в класі пейзажу у , відомого на той час ландшафтного живописця, що багато років прожив в Італії.

Після випуску з академії, з 1866 року, викладав малювання, креслення і чистописання в місті Люцин Віленськой губернії. У 1870 році залишив викладання і повністю присвятив себе творчості. У цей період він багато подорожував. Повернувся до Петербургу в 1871 році.

Помер Петро Верещагін 16 січня (28-го — за новим стилем) 1886 року.

Творчість

З 1860 року брав участь у виставках Академії (на найпершій — представив дві роботи із зображенням перспективного виду академічної скульптурної виставки того року і внутрішнього вигляду церкви на острові Валаам), Московської спілки любителів художеств (МСЛХ), (СЗХ) і у всесвітніх — у Філадельфії (1876) та Парижі (1878).

У 1861 році за етюд «На Волзі» отримав малу срібну медаль академії, а в 1862 році — велику срібну медаль за картину «В Баку». На академічній виставці 1863 року експонувалися його пейзажі «Москва. Спаська башта» і «Толкучий ринок в Москві», а в 1864 році — дванадцять видів примітних місць, будівель і околиць міста Ревель (сучасний Таллінн), написаних в літні місяці того ж року.

За картину «Вид Нижнього Новгорода» (1865) — отримав звання класного художника 3-го ступеня, за «Вид Дінабурга» і «Ринок в Нижньому Новгороді» (1867) — 2-го ступеня, за «Вид з околиць Люцина» (1868) — 1-го ступеня, за «Вид Кремля» і «Толкучий ринок в Москві» (1871) — академіка. У 1867 році вступив до Спілки любителів художеств.

Малював в основному види міст. У пейзажах був переважно перспективістом. Як зазначено в енциклопедії Брокгауза і Ефрона, «картини його написані дуже тонко, хоча досить одноманітно».

Багато подорожував. Автор чисельних видів Москви, Києва, Петербургу, Севастополя, приволжських міст, міст західних губерній, пейзажів Фінляндії, Уралу та річки Чусової уздовж , що тоді будувалася («На річці Чусовій», «Станція Архиповка», «Камінь Мултик», «Камінь Остряк», «Камінь Червоний»). Писав також пейзажі Криму, Кавказу.

Під час російсько-турецької війни був з російськими військами на Балканах — намалював «Бомбардування міста Ращук 14 червня 1877 року», «Понтонні мости на Дунаї» та інші.

«Ринок в Нижньому Новгороді», 1872	«Камінь Писаний на річці Чусовій», 1877	«Вид московського Кремля», 1879	«Набережна Неви»	«Сухум-Кале»

Примітки

1. Верещагин, живописец // Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург, 1892. —. — Т. 6: Венцано — Винона. — 488 с.

Література

• Верещагин, живописец// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург: 1890-1907. — Т. 6: Венцано — Винона. — 1892. — 488 с.
• Егорова Е. И. Верещагины, семья пермских иконописцев и живописцев^{[недоступне посилання з травня 2019]}// Пермский край. Энциклопедия.
• Верещагин Петр Петрович// Художественная энциклопедия. Словари и энциклопедии на Академике: dic.academic.ru

Додаткова література

• Верещагин В. П., Верещагин П. П. К 150-летию со дня рождения: кат. выставки: (из фондов музеев СССР): живопись, рис., акварель, гравюра / вступ. ст. и сост. Е. И. Егоровой, Н. В. Казариновой. — Пермь, 1984.
• Егорова Е. И. Памятное место, где стоял дом, в котором родились и провели детство и юность художники П. П. Верещагин и В. П. Верещагин // Материалы свода памятников истории и культуры РСФСР. Пермская область. — М., 1978. — С. 141-143.
• Егорова Е. И. Родословная пермских живописцев Верещагиных // Проблемы каталогизации произведений искусства в художественных музеях. — Л., 1988. — С. 98-100.
• Казаринова Н. В. Братья Верещагины // Художник. — 1985. — № 4. — С. 58-61.
• Крепостные и забытые живописцы Прикамья конца XVIII – I половины XIX века: каталог выставки / сост. и авт. вступит. ст. Н. В. Казаринова; авт. ст. Е. И. Егорова. — Пермь, 1988. — 38 с.
• Крепостные и забытые живописцы Прикамья конца XVIII – первой половины XIX вв.: каталог выставки / авт. ст. Н. В. Казаринова (сост.), Е. И. Егорова. — М., 1990. — С. 6, 53.
• Верещагин Петр Петрович // Серебренников Н. Н. Урал в изобразительном искусстве. — Пермь:Кн. изд-во, 1959. — С. 109-110.
• Художники народов СССР: библиогр. слов. В 6 т. — Т. 2.: Бойченко - Геонджиан. — М.: Искусство, 1972. — 439 с., С. 240-242.