Раєвська-Іванова

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванова.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Раєвська.

Марі́я Дми́трівна Рає́вська-Івано́ва (1840, Гаврилівка, нині Барвінківського району Харківської області — грудень 1912, Харків, поховано в рідному селі) — українська мисткиня-художниця та педагогиня. Перша жінка в Російській імперії, якій Петербурзька академія мистецтв надала звання художника (1868).

Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна
Автопортрет. 1866. Приватна збірка. Харків
Народження	1840^[1] Гаврилівка, Ізюмський повіт, Харківська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Смерть	1912^[1]
	Харків, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Жанр	портрет
Діяльність	художниця, art educator
Відомі учні	Виєзжев Олександр Миколайович, Данилевський Андрій Іванович, Уваров Микола Митрофанович і Алісов Михайло Олександрович
У шлюбі з	Раєвський Сергій Олександрович
Діти	Раєвський Олександр Сергійович
Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна у Вікісховищі

Біографічні дані

Марія Дмитрівна була однією з найосвіченіших жінок свого часу. Оскільки вона не могла вступити до Петербурзької академії мистецтв (туди приймали лише чоловіків), вона цілеспрямовано займалась самоосвітою. Поповнювала одержані в домашніх умовах знання лекціями в Міланській академії наук, де студіювала італійською мовою лінгвістику, історію, технічну зоологію, геологію. Навчалася в Дрездені під керівництвом професора Адольфа Ерхарда. Вивчала німецьку мову і літературу.

1869 року відкрила в Харкові приватну малювальну школу. На її базі 1896 року утворено міську школу малювання й живопису, перетворену 1912 року на художнє училище.

Чоловік Сергій Олександрович Раєвський був діячем народної освіти, попечителем Харківського навчального округу. Син Олександр Сергійович Раєвський став конструктором паровозів.

Заняття у відкритій у Харкові приватній школі художниці розпочалися вже в лютому 1869 року. До методики викладання художниця поставилася з усією відповідальністю. Художниця визначила напрямок школи — відродження ремесел, підвищення якості промислових товарів, що прямо залежало від отримання художньої освіти широкими масами населення. Як стверджує Ігор Шаров, Раєвська-Іванова, враховуючи, що Харків перетворюється на промисловий центр, обрала для своєї школи художньо-промисловий напрямок, що зробило цей навчальний заклад однією з найперших ланок в тогочасному ланцюзі навчальних закладів з художньо-промисловим напрямком. Марія Дмитрівна вважала, що саме мистецтво покликане зіграти важливу роль у перетворенні суспільства, що шляхом поширення художніх знань можна досягти високого рівня промисловості й це повинно сприяти прогресу і поліпшенню життя простих людей.

У школі художниці навчались діти із простих родин і кількість їх постійно збільшувалась. Учні вивчали випалювання на шкірі й дереві, тиснення на шкірі, розпис по фарфору, живопис по єдвабу й оксамиту, розмальовування кахельних печей, настінний живопис.

Твори

Сільський пейзаж

Твори (олії і акварелі) позначено впливом академізму:

• Автопортрет (1866),
• «Смерть селянина на Україні» (1868),
• «Дівчина біля тину».

Авторка підручника «Абетка малювання для сім'ї та школи» («Азбука рисования для семьи и школы», 1879).

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .. Словникова частина.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С.  270.
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]. — С. 485.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — .. — С. 499.

Електронні джерела

• (російською мовою)
• Яськов Володимир. Хлєбников. Косарєв. Харків [ 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (російською мовою)