Підкоморський суд

Підкоморський суд — становий шляхетський суд у Правобережній Україні для розгляду межових земельних справ. Встановлений за Литовським статутом 1566. Справи в цьому суді вирішував один суддя — підкоморій, який спочатку призначався великим князем, а з 1588 шляхта повіту обирала чотирьох кандидатів на цю посаду, з яких великий князь призначав підкоморія. Припинив свою діяльність після входження України в державно-адміністративну систему Російської імперії. У 1763 за судовою реформою, що її провів гетьман К.Розумовський, підкоморський суд створено в Лівобережній Україні. Його обирали на території полку землевласники і полкова старшина. До складу суду довічно входили підкоморій, коморник і писар. У 1783 підкоморські суди було ліквідовано, а в 1796 знову відновлено. З 1834 підкоморський суд діяв під назвою межового до його остаточної ліквідації в 1840.

Історія

Комісарський суд — різновид суду у Великому князівстві Литовському, що був запроваджений у 15 ст. Створювався для вирішення окремих справ (переважно про межові спори, істина яких могла бути встановлена лише на місці), після їх завершення розпускався. Складався з великокняжих комісарів (ними могли бути світські або духовні урядовці, а в справах городян — міські радники). Від 1566 займався лише справами про межі між великокняжими та шляхетськими маєтками і про викуп застави великокняжих маєтків. Ухвала комісарського суду підлягала затвердженню великим князем.

На діяльність комісарських судів було подібним судочинство в Гетьманщині при розгляді ґрунтових або межових спорів. Генеральний військовий суд надсилав на місце спору комісарів — межових суддів, які вирішували спір на місці або, дослідивши справу, передавали її на вирішення Генерального військового суду. Межових суддів (комісарів) призначав Генеральний військовий суд або сам гетьман з-поміж членів козацької старшини. На рішення комісарів можна було подати апеляцію до того суду, до якого вони належали. Генеральний військовий суд згодом перестав посилати комісарів на спірні ґрунтові справи і почав їх розглядати сам. Після судової реформи 1760–63 ґрунтові справи стали розглядати підкоморські суди.

Джерела та література

• В. А. Чехович. Комісарський суд та межові судді [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 471. — .
• Ворончук І. О. Підкоморський суд [ 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 236. — .

Посилання

• Комісарський суд [ 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .
• Підкоморський суд [ 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .
• Підкоморський суд // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1379. — 1000 екз.
• Межівники, межові комісари // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 947. — 1000 екз.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. за ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]