Пути ла старі назви Сторонець Путилів Путилів селище на Буковині Центр Путильської селищної громади Вижницького району Ч

Пути́ла (старі назви — Сторонець-Путилів, Путилів) — селище на Буковині. Центр Путильської селищної громади Вижницького району Чернівецької області України. Розташоване над річкою Путилка, на Гуцульщині, в межах Верховинсько-Путильського низькогір'я (Українські Карпати).

селище Путила

Вигляд на Путилу з гори. Літо 2005 р.

Путильська селищна громада

Основні дані

Засновано

1501

Статус

із 2024 року

Населення

▬ 3374 (01.01.2022)

Поштовий індекс

59102

Телефонний код

+380 3738

Географічні координати

^{H G O}

Висота над рівнем моря

628 м

Водойма

р. Путилка, Сторонець

Відстань

Найближча залізнична станція:

Вижниця

До станції:

42 км

До обл. центру:

- автошляхами:

115 км

Селищна влада

Адреса

59100, Чернівецька обл., Вижницький р-н, смт Путила, вул. Українська, 196

Карта

Путила

Путила

Путила у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Путила.

Назва

Селище Путила раніше звалося Путилів, Сторонець-Путилів, Путила-Сторонець. Воно лежить на річці Путила. Слово путила це «путь», «шлях», «течія»

Історія

Уперше згадується 1501 року разом з іншими населеними пунктами, які польський король передав молдавському великому логофету у володіння за те, що той уклав мир між Польщею і Молдовою.

1817 року селяни Путили подали скаргу австрійському імператору Францу II на те, що протягом 10 років податки зросли в десять разів.

1843 року селянам заборонили користуватися лісом, що призвело до заворушень в Путилі. Одним з ватажків народних повстань був Лук'ян Кобилиця. 1843 року було заарештовано 14 ватажків народних повстань, серед яких Лук'ян Кобилиця, , .

20 вересня 1885 року в Путилі архімандритом Мироном (Калінеску) у співслужінні настоятеля о. Георгія Ганіцького та місцевого духовенства було здійснено акт освячення новозбудованої дерев'яної православної церкви св.Миколая. Проповідь з нагоди цієї святкової для жителів села події виголосив адміністратор з с. Полоска — о. Василій Козарищук.

У червні 2015 року у Путилі освячено новозбудований храм Святого Духа. На освяченні храму і звершенні архієрейського богослужіння служив митрополит Данило. Будувати храм почали ще в 1990-х.

Населення

Чисельність населення

1959	1979	1989	2001	2018	2022
1294	2841	3604	3332	3434	3374

Розподіл населення за рідною мовою (2001)

українська мова	російська
98,56%	1,07%

Культура

У Путилі діє філіал Чернівецького державного літературного музею Юрія Федьковича (уродженця Путили).

6-8 вересня 2013 року тут пройшов ХХІ міжнародний гуцульський фестиваль.

Економіка

У Путилі діє лісокомбінат та молочний комбінат.

Відомі люди

Уродженці

Федькович Осип-Юрій Адальбертович (1834—1888) — український письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини;
Ревуцька Любов Михайлівна (1953—1994) — українська художниця, поетеса, мистецтвознавець;
Чучко Михайло Костянтинович (нар. 1972) — український історик, етнограф, доктор історичних наук, професор;
Манфред Вінклер (1922—2014) — ізраїльський поет, перекладач, скульптор, єврей румунського походження, який писав німецькою мовою та івритом.
Карпенко Олександр Іванович (нар. 1978) — заступник Голови СБУ.

Світлини

Знак при в'їзді
Музей-садиба Юрія Федьковича в Путилі
Пам'ятник Ю. Федьковичу
Дерев'яна церква Св. Миколи 1885р.

Панорама селища

Панорама села

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
Коваль, А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України. — Либідь, 2011. — С. 15.
Путила, Путильський район, Чернівецька область » Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU) . Процитовано 13 липня 2019.

Джерела та література

І. В. Савченко, М. К. Чучко. Путила [ 25 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 65. — .
Кирилюк М. І. Путила // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво „Українська енциклопедія“ імені М. П. Бажана», 1993. — Т. 3 : П – Я. — 480 с. — 33 000 екз. — . — С. 107.
Ревуцький М. О. Путила: Путівник. — Ужгород, 1985.
Putyłówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 323. (пол.).— S. 323. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Путила (селище)

Замки та храми України. Путила [ 18 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
Путила (селище) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
Путила на порталі територіальних громад Чернівецької області [ 22 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Банк даних Державної служби статистики України [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
Cities & towns of Ukraine [ 19 квітня 2012 у Wayback Machine.](англ.)(укр.)

Це незавершена стаття з географії Чернівецької області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)

[2] Коваль, А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України. — Либідь, 2011. — С. 15.

[3] Путила, Путильський район, Чернівецька область » Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU) . Процитовано 13 липня 2019.